Постанова № 35792381, 02.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року Справа № 910/1803/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від прокуратури: Гудименко Ю.В., посв. №014715 від 21.01.2013р.;від Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих: Силич О.В., в.о. директора; Будик А.О., дов. б/н від 25.02.2013р.; Сушков Р.О., дов. б/н від 25.02.2013р.від Українського товариства сліпих: Дешко В.К., дов. №15-7/24 від 26.11.2013р.; Осадчий О.М., дов. №15-7/23 від 26.11.2013р.;від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест": Артюшенко Д., дов. №2705-1 від 27.05.2013р.; Кутовой В.В., дов. б/н від 20.03.2013р.від третіх осіб 1 - 4: Гаркуша О.О., дов. б/н від 05.04.2012р.від третіх осіб 5 - 7: Залеський Ю.О., дов. б/н від 05.04.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпихна постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р.у справі №910/1803/13 господарського суду міста Києваза позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської областідо 1.Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - Українське товариство сліпихтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача: 1. Духневич Володимир Іванович; 2. Духневич Людмила Василівна; 3. Духневич Артем Володимирович; 4. Загоруйко Катерина Григорівна; 5. Монарх Андрій Олександрович; 6. Монарх Володимир Олександрович; 7. Монарх Юрій Олександрович; 8.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівнапро визнання договору недійснимВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. (складене 18.04.2013р.) у справі №910/1803/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №910/1803/13 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення положення п. 7.2.4. договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010р., між Київським учбово-виробничим підприємством №3 Українського товариства сліпих та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест", в частині обов`язку Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" у користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Лугова, 7. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Перший відповідач, Київське учбово-виробниче підприємство №3 Українського товариства сліпих, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 02.12.2013р. прокурор, представники Українського товариства сліпих та Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих підтримали вимоги касаційної скарги. Представники другого відповідача та третіх осіб 1 - 7 заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.02.2010р. між Київським учбово-виробничим підприємством №3 Українського товариства сліпих (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (сторона-2) оформлено договір простого товариства про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились здійснювати спільну діяльність без створення юридичної особи на основі об'єднання їх вкладів з метою відновлення об'єкту та оформлення його у власність в порядку та на умовах, що визначено цим договором. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. та зареєстровано в реєстрі за №364.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що відновлення об'єкту здійснюється шляхом фінансування стороною-2 всіх видів витрат, пов'язаних з реалізацією предмету цього Договору.

Згідно з п. 6.1 договору вкладом сторони-1 є об'єкти нерухомості, зазначені в п. 6.3. договору, які передаються у спільну діяльність.

Вкладом сторони-2 для здійснення спільної діяльності є грошові кошти, що відповідають вартості для відновлення об'єкту (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.2.1 договору вклад для здійснення спільної діяльності стороною-2 здійснюється у кілька етапів: в забезпечення виконання умов цього договору сторона-2 протягом 5 банківських днів з дня підписання цього договору вносить на поточний рахунок, відкритий стороною-1 відповідно до п. 8.1 суму першого платежу 900 000,00 грн. (п. 6.2.1.1. договору). Сума другого платежу в розмірі 900 000грн. підлягає внесенню стороною-2 в період з 46 по 50 банківський день з дня підписання цього договору на поточний рахунок, відкритий стороною-1 відповідно до п. 8.1 договору (п. 6.2.1.2 договору). Сторона-2 може вносити додаткові кошти, необхідні для відновлення об'єкту на розрахунковий рахунок, відкритий стороною-2 (п. 6.2.1.3 договору).

Згідно з п. 7.1.2 договору сторона-1 має право після закінчення відновлювальних робіт одержати належну їй частину результатів від спільної діяльності в порядку та розмірах, визначені цим договором.

Згідно з п. 7.2.4 договору сторона-1 зобов'язується передати стороні-2 земельну ділянку з існуючими об'єктами нерухомості для відновлення об'єкту, згідно з п. 6.3 договору.

Відповідно до п. 7.3.2 договору сторона-2 має право після завершення відновлювальних робіт одержати у власність частину об'єкту шляхом передбаченим чинним законодавством України.

Положеннями розділу 11 договору передбачено, що після виконання стороною-2 своїх зобов'язань, визначених п. 6.2.1.1 та п. 6.2.1.2 на умовах цього договору до завершення відновлення об'єкту власником об'єкту стає сторона-2. Після завершення відновлення об'єкту, сторони набувають право власності на результати від спільної діяльності згідно умов цього договору та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

01.03.2010р. між відповідачами оформлено додатковий договір №1 до договору, який нотаріально посвідчений, відповідно до умов якого, у зв'язку з встановленим державними органами порядком отримання необхідних документів для ведення спільної діяльності та відкриття для цього поточного рахунку відповідно до п. 8.1.1 договору та необхідності сторони-1 додаткового строку для вищезазначених дій, сторони домовились внести зміни до п. п. 6.2.1.1, 6.2.1.2, 8.1.1, 8.1.2 та змінити відповідні строки.

11.03.2010р. між відповідачами оформлено додатковий договір №2 до договору, який нотаріально посвідчений, відповідно до умов якого сторони внесли зміни до визначення об'єкту та встановили, що ним є комплекс для оздоровлення та відпочинку з відповідними спорудами, що потребує відновлення та споруджуватиметься на відокремленій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7.

19.02.2010р. між відповідачами оформлено додаткову угоду до договору, якою, зокрема, домовились про те, що площа відокремленої земельної ділянки за договором складає 0,4687 га в межах та за координатами, згідно кадастрового плану, що додається.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2012р. у справі №5011-1/5657-2012 визначено, що вказана додаткова угода вчинена сторонами у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, у зв'язку з чим є неукладеною.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2010р. у справі №9/371 затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої, зокрема, сторони дійшли згоди, що Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) передає у власність TOB "Союз-Інвест" об'єкти нерухомості, що розміщені на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7: Будівля в літері "А", площею 94,5 кв.м.; приміщення складу в літері "Б", площею 46,8 кв.м.; гараж в літері "В", площею 153,9 кв.м.; будинок відпочинку в літері "Г- 16", площею 70 кв.м.

Також оскаржувані судові акти ґрунтуються на обставинах, встановлених рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2012р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2013р. у справі №13/121-12 щодо наявності предмету спірного договору.

Проте, як обґрунтовано зазначає заявник касаційної скарги, вищезазначені судові акти були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013р. у справі №13/121-12, а справа передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, а відтак встановлені обставини в межах справи №13/121-12 є недоведеними та підлягають доказуванню в загальному порядку визначеному ГПК України.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлювались обставини з визначенням індивідуальних ознак об'єктів, які є предметами відновлення за спірним договором, а також об'єктів нерухомості, які підлягають передачі у власність другому відповідачу та розмір площі відокремленої земельної ділянки за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, Лугова, 7.

У постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2013р. у справі №13/121-12 зазначено, що умови договору не закріплюють властивих для об'єктів нерухомого майна ознак: площу, адреси, нумерацію, кількість, вид, тощо, що сторонами не конкретизовано перелік нерухомих об'єктів, які входили до комплексу для оздоровлення та відпочинку, не індивідуалізовано будівлі та споруди комплексу для відновлення, які підлягали передачі у власність.

Також вирішуючи спір, господарськими судами попередніх інстанцій прийняли до уваги рішення Козинської селищної ради "Про оформлення права власності" №10 від 12.10.2012р. та "Про передачу Київському УВП №3 УТОС права постійного землекористування та видачу державного акту" №12 від 27.09.2012р., які скасовані та визнані протиправними відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 22.12.2012р., залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013р. у справі №2а-148/12.

Господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено, чи відповідає чинному законодавству порядок відчуження нерухомого майна, визначений спірним договором та не надано належної правової оцінки правовій природі укладеного між сторонами договору в частині умов оплатного відчуження майна. Не з'ясовано чи проводилось відновлення будівель та споруд комплексу та чи велась сторонами спільна діяльність в розумінні приписів ст.ст. 1132, 1134 ЦК України.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що лист ЦП УТОС №9-1 від 04.03.2013р. не підтверджує схвалення змісту спірного договору у повному обсязі, оскільки містить посилання на Постанову Президії ЦП УТОС №1-14р. від 26.01.2010р., тобто саме угоду представлену Київським УВП №3 УТОС Президії ЦП УТОС, яка закріплювала індивідуальні ознаки чотирьох об'єктів нерухомості та площу земельної ділянки, на якій вони розміщені. Також зазначає, що зміст спірного договору відмінний від змісту проекту угоди про спільну діяльність, не був доведений Київським УВП №3 УТОС до відома ЦП УТОС.

Також, в даній справі містяться незасвідчені належним чином матеріали, які оцінювались судами, як докази по справі.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Фактично ксерокопії письмових доказів, на які посилаються учасники судового процесу та господарські суди першої та апеляційної інстанції, належним чином не засвідчені (має місце лише напис "копія вірна" або "з оригіналом згідно", в деяких випадках наявна печатка з підписом невідомої особи без зазначення її посади та повноважень, відсутня дата засвідчення копій).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій припустились порушення приписів ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. (складене 18.04.2013р.) та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №910/1803/13 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих - частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2013р. (складене 18.04.2013р.) у справі №910/1803/13 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков