Постанова № 35792370, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 910/11392/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників відповідача А. Ганджи (керівник), Ю. Перова (дов. від 03.12.2013);, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Севастопольський" на рішення господарського суду м. Києва від 29 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року у справі № 910/11392/13 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" до обслуговуючого кооперативу "Севастопольський" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ: У червні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до обслуговуючого кооперативу "Севастопольський" про стягнення 14 532 грн основного боргу і 1 881 грн 20 коп. пені з підстав неналежного виконання умов договору добровільного страхування майна від 18 липня 2012 року № 255.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29 серпня 2013 року (суддя Н. Зеленіна), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року, позов задоволено в частині стягнення 14 532 грн основного боргу та 1 101 грн 81 коп. пені; у решті позову відмовлено.

Обслуговуючий кооператив "Севастопольський" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 203, 215 і 216 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник позивача в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 18 липня 2013 року сторони уклали договір добровільного страхування майна № 255 (далі - договір), відповідно до умов якого страховик (позивач) прийняв під страховий захист майно страхувальника (відповідач) загальною площею 383 м2, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 8-Б.

Сторони погодили, що страхова сума становить 2 800 000 грн, а страховий платіж - 14 532 грн; договір набуває чинності з моменту його підписання і діє з 19 липня 2012 року до 18 червня 2013 року.

Страхувальник зобов'язався сплатити страховий платіж до 27 липня 2012 року, але зобов'язання не виконав, що й спричинило спір.

За правилом частини 1 статті 979 Кодексу, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зазначене кореспондує із статтею 16 Закону України "Про страхування" (далі-Закон).

Статтею 983 Кодексу і частиною другою статті 18 Закону встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 989 Кодексу і пункту 1 частини першої статті 21 Закону страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, а також умови договору обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З підстав порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 13.1 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені, здійснивши її перерахунок.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги, у тому числі щодо фіктивності договору і неналежного представництва кооперативу при його укладенні.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду м. Києва від 29 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 року у справі № 910/11392/13 залишити без змін, а касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Севастопольський" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій