Ухвала суду № 35790661, 21.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 818/5208/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 818/5208/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ-Дружба"

про нарахування податкових зобов'язань та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ-Дружба" (далі - ТОВ "УК.АЗ-Дружба"), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- нарахувати ТОВ "Ук. Аз. Дружба" за результатами планової виїзної перевірки, зафіксованими в акті від 08.04.2013 р. № 1190/2230/35906971, податкові зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 422 501 грн., із них основного платежу - 281 667 грн., штрафні санкції у розмірі 140 834 грн.;

- зобов'язати сплатити загальну суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 422 501 грн.;

- зобов'язати ТОВ "Ук. Аз. Дружба" відкоригувати від'ємне значення об'єкта оподаткування у результаті застосування звичайних цін, в розмірах, визначених ДПІ у м. Суми: зменшити суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток І- ІV квартал 2012 р. на суму 1 085 476 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р. у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сумах до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ук.Аз. - Дружба" про нарахування податкових зобов'язань та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Сумах здійснено планову виїзну перевірку ТОВ "Ук.Аз.Дружба" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами вказаної перевірки 08.04.2013 р. складений акт перевірки № 1190/2230/35906971/19 (а.с.15-59), яким встановлено недотримання ТОВ "Ук. Аз. Дружба" вимог п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.71, п. 14.1 ст. 14, п. 39.10 ст. 39, п.п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.6, п.п.139.1.6, п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 153.2.1, п.п. 153.2.2, п.п. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за липень, серпень, жовтень 2012 р. на суму 97166 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 2 456 799 грн., в тому числі за 2012 р. на суму 2456799 грн., за ІІІ квартали 2012 р. на суму 963797 грн., за півріччя 2012 р. на суму 416907 грн., а також п. 39.10 ст. 39,п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.2, п. 198., п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ у розмірі 282080 грн., в тому числі за березень 2012 р. у сумі 281667 грн., за липень 2012 р. у сумі 413 грн. і зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в сумі 25819 грн., зменшення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду за грудень 2012 р., яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 15528 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 р. № 0000282230 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 422501 грн. (а.с. 9) та № 0000312230 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1085476 грн. (а.с.10).

Оскільки ТОВ "Ук. Аз. Дружба" розпочато процедуру оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 р., позивач відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею ст. 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

При цьому визначення звичайної ціни здійснюється за методами, вичерпний перелік яких вказано в цій нормі. Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

1. статистичні дані державних органів і установ;

2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на контролюючий орган у порядку, встановленому законом.

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються контролюючими органами для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник контролюючого органу зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми, таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.14.1.27, 14.1.36, 14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, норми Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст. 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; - розділу III Податкового кодексу України, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п. 1.20 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а з 1 січня 2013 року - за правилами, визначеними ст. 39 Податкового кодексу України.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Отже, якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п. 1.20.2. Закону України № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах.

Пунктами 153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2. ст.153 ПК України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 18.10.2011 р. між ТОВ "Ук. Аз. Дружба" та ПП "Дружба 6" укладено договір поставки № 18/10/1 (а.с.100), згідно з яким ТОВ "Ук. Аз. Дружба" реалізувало ПП "Дружба 6" 1000 т цукру за ціною 7 650 грн. за тону.

Виконання цього договору підтверджується копіями видаткової накладної від 20.01.2012 р. № 39 та податкової накладної від 20.01.2012 р. № 23 (а.с. 116-117).

20.01.2012 р. між ПП "Дружба 6" та ТОВ "Ук. Аз. Дружба" укладено договір відповідального зберігання №18/10/2 (а.с.101-102), за яким ТОВ "Ук. Аз. Дружба" взяло на зберігання у ПП "Дружба 6" цукор у кількості 1000 т.

На підтвердження виконання даного договору надано копію акту прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 20.01.2012 р., акти надання послуг від 29.02.2012 р. № 281, від 30.03.2012 р. № 359 (а.с.112-113), податкові накладні від 29.02.2012 р. № 90, від 30.03.2012 р. № 91 (а.с.114-115).

За надання послуг із зберігання цукру ПП "Дружба 6" повністю розрахувалося шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Ук. Аз. Дружба", про що вказано в акті перевірки.

27.03.2012 р. між ТОВ "Ук. Аз. Дружба" та ПП "Дружба 6" укладено договір поставки № 130 (а.с.99), згідно з яким ТОВ "Ук. Аз. Дружба" придбало у ПП "Дружба 6" цукор у кількості 1000 т за ціною 7 650 грн.

Виконання даного договору підтверджується копіями видаткової накладної від 30.03.2012 р. №131 та податкової накладної від 30.03.2012 р. №5 (а.с.119, 120). Розрахунки між підприємствами проведені у формі взаємозаліку (а.с.111).

07.06.2012 р. між ТОВ "Ук. Аз. Дружба" та ПП "Дружба 6" укладено договір поставки продукції № 560 (а.с.98), відповідно до умов якого було реалізовано ПП "Дружба 6" цукор 600 т за ціною 7650 грн./т.

Виконання цього договору підтверджується копіями видаткових накладних: від 07.06.2012 р. № 586, від 08.06.2012 р. № 591, від 02.07.2012 р. № 598, від 12.07.2012 р. № 647, від 27.07.2012 р. № 665, від 03.08.2012 р. № 672, від 15.08.2012 р. № 694, від 26.09.2012 р. № 736, від 01.10.2012 р. № 715, від 05.10.2012 р. № 815, від 09.10.2012 р. № 862, від 31.10.2012 р. № 1235, від 03.12.2012 р. № 1644, від 25.12.2012 р. № 1783; копіями довіреностей на отримання матеріально-товарних цінностей від 07.06.2012 р. № 271, від 08.06.2012 р. № 273, від 02.07.2012 р. № 304, від 30.07.2012 р. № 351, від 03.08.2012 р. № 358, від 10.08.2012 р. № 387, від 26.09.2012 р. № 479, від 01.10.2012 р. № 485, 05.10.2012 р. № 489, 09.10.2012 р. № 490, від 03.12.2012 р. № 651, від 24.12.2012 р. № 675 (а.с.146, 144, 142, 140, 138, 136, 134, 132, 130, 128, 126, 125,149, 123, 122); податкових накладних від 07.06.2012 р. № 33, від 08.06.2012 р. № 8, від 02.07.2012 р. № 1, від 12.07.2012 р. № 24, 27.07.2012 р. № 65, від 03.08.2012 р. № 4, від 15.08.2012 р. № 17, від 26.09.2012 р. № 60, від 01.10.2012 р. № 4, від 05.10.2012 р. № 43, від 09.10.2012 р. № 66, від 31.10.2012 р. № 275, від 03.12.2012 р. № 2, від 25.12.2012 р. № 74 (а.с. 147,145, 143, 141, 139, 137, 135, 133, 131, 129, 127, 125, 124, 121).

Позивачем в акті перевірки від 08.04.2013 р. № 1190/2230/35906971/19 та в апеляційній скарзі зроблено висновок про порушення відповідачем правил застосування звичайних цін, які ДПІ в м. Сумах зробила на підставі листа Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації від 20.03.2013 р. № 01-19/810, відповідно до якого оптово-відпускні ціни на цукор у виробників цукру склали - за березень 2012 р. 5,96 грн. за 1 кг.

Проте, в тексті вказаного листа Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації зазначено оптово-відпускну ціну на цукор у виробників без зазначення суми ПДВ (а.с.72).

Крім того, інформація, яка міститься в зазначеному листі, не може бути застосована для визначення звичайної ціни, оскільки відповідно до пункту 13 Указу Президента України № 817 від 23.07.1998 р. "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Однак, податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б обґрунтовували можливість використання вказаного листа, як офіційного джерела інформації у розумінні п. 39.11 ст. 39 ПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 818/5208/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.