Ухвала суду № 35790611, 26.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р.Справа № 820/7699/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гирі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/7699/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30 вересня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.03.2013 року № 0001111720.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.03.2013 року № 0001091720.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги чинного податкового законодавства в частині формування валових витрат та їх декларування, а саме: завищено розмір валових витрат у період, що перевірявся, на суму 373404,50 грн., що призвело до неправомірного заниження податку з доходів фізичних осіб.

У запереченнях на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року по даній справі залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 26.02.2013 року № 754/1720/НОМЕР_3, яким встановлено такі порушення:

- ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п. 167.1 ст.167, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на загальну суму 78045,87 грн.;

- п. 188.1 ст.188, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.193.1 ст.193, ст.10 підрозділу 2 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 349460,00 грн.;

- ст. 164 Прим. Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких Законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від 51 до 136 грн.;

- п.121.1 ст. 121 ПК України - ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій у випадках, передбачених цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 грн.;

- п.119.2 ст. 119 ПК України, п.2.1 ст.2 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом ДПАУ від 24.12.2010 року № 1020-ненадання податкового розрахунку за формою 1-ДФ за період з 01.01.2010-31.12.2012 року.

На підставі цього податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 19.03.2013 року № 0001111720 у загальному розмірі 436825,00 грн., у тому числі за основним платежем - 349460,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 87365,00 грн.;

- від 19.03.2013 року № 0001091720 у загальному розмірі 97557,34 грн., у тому числі за основним платежем - 78045,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19511,47 грн.;

- від 19.03.2013 року № 0001101720 у загальному розмірі 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено достатніх та обґрунтованих доказів на підтвердження виявлених під час перевірки порушень ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФО-П ОСОБА_3 (комісіонер) було укладено ряд договорів комісії з контрагентами (комітент) від 20.01.2011 року, відповідно до яких комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну або кілька угод з продажу продуктів харчування, які називаються в подальшому "вироби", за ціною не нижчою, ніж узгоджена сторонами у додатку до цього договору, і в термін, визначений комісіонером і комітентом. За виконання послуг з продажу виробів комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 2% від ціни, узгодженої сторонами у додатку до договору (а.с. 59-61, 85-87, 119-121, 131-133, 154-156).

До зазначених договорів були виписані накладні, а саме: накладні по відносинам з ФО-П ОСОБА_4 (62-84), ФО-П ОСОБА_5 (а.с. 88-118), ФО-П ОСОБА_6 (а.с. 122-130), ФО-П ОСОБА_7 (а.с. 134-153), ФО-П ОСОБА_8 (а.с. 157-169).

Зазначені контрагенти позивача зареєстровані належним чином, про що свідчать Свідоцтва про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців, які містяться в матеріалах справи.

В акті перевірки податкового органу зазначено, що ФО-П ОСОБА_3 у 2 кварталі 2011 року перевищила дозволений обсяг виручки (500000,00 грн.) на єдиному податку, а саме обсяг виручки у 2 кварталі 2011 року склав 876824,00 грн. (а.с.22).

Перевіркою було встановлено, що в періоді липень-грудень 2011 року (період, коли підприємець підлягав обов'язковій реєстрації платником ПДВ) ФО-П ОСОБА_3 не нараховувала та не включала суми ПДВ до обсягу продажу від реалізації товару. Таким чином, було встановлено заниження позивачем обсягу продажу на суму 1747305,20 грн. та податкових зобов'язань на суму 349460,00 грн. (а.с.23).

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 було укладено ряд договорів комісії, відповідно до яких вона отримувала комісійну винагороду у розмірі 2% від ціни, узгодженої сторонами у додатках до договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не порушив вимоги законодавства, оскільки фактично отримував дохід лише у розмірі 2% від узгодженої в договорах ціни за здійснення для комітента від свого імені угод з продажу продуктів харчування, а не всю суму доходу, як стверджує податковий орган.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Зазначений Указ припинив дію 01.01.2012 року.

Таким чином, у випадку порушення вимог статті 1 Указу N 727, в тому числі завищення обсягу виручки від реалізації продукції (500 тис. грн.), платник єдиного податку - фізична особа відповідно до ст.5 Указу N 727 повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з уплатою податку з доходів фізичних осіб по правилам, встановленим 4 розділом Декрета Кабінету Міністрів України від 26.12.92 г. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який був чинним у період виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до останнього абзацу пункту 2 Указу №272, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Відповідачем у апеляційній скарзі підтверджується той факт, що позивачка з 01.07.2011 року перейшла на загальну систему оподаткування у зв'язку з перевищенням дозволеного обсягу виручки у 2 кварталі 2011 року на 376824,00 грн.

Щодо порушення норм Податкового кодексу України в частині умов оподаткування податком на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 ПК України особа підлягає реєстрації платником ПДВ в обов'язковому порядку тільки у випадку отримання особою протягом останніх 12 календарних місяців коштів в сумі, що перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності

Таким чином, об'єктом оподаткування у розумінні Податкового кодексу України є, зокрема, операції цивільно-правового характеру з надання послуг, якими є виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Згідно з п. 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Пунктом 183.10 статті 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, обов'язок зареєструватися як платник ПДВ за проведеними операціями у позивача повинен виникнути після того, як обсяг оподатковуваних операцій протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців у період, що перевірявся, перевищить законодавчо встановлену межу (300 тис. грн.). Платником ПДВ до бюджету особа стає з моменту реєстрації як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 не порушено вимог податкового законодавства, оскільки сума доходу, який вона фактично отримала за зазначеними вище договорами комісії, не перевищила максимального розміру, передбаченого ПК України, а тому вона не мала реєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати зазначений податок.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про завищення позивачем розміру валових витрат у період, що перевірявся, на суму 373404,50 грн., що призвело до неправомірного заниження податку з доходів фізичних осіб, висновків суду не спростовують, оскільки не підтверджені обґрунтованими доказами у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. по справі № 820/7699/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2013 р.