Постанова № 35789135, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 911/2552/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Виноградська О.Б. - за довіреністю,

Від відповідача: представник Куприянський Б.О. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року

у справі №911/2552/13 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецхімагро"

до Публічного акціонерного товариства "Калитянський

експериментальний завод комбікормів та преміксів"

про стягнення 481 371,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецхімагро" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів" про стягнення 481 371,20 грн., з яких 451 390, 40 грн. - основного боргу, 24 984,45 грн. - пені та 4 996,35 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 року щодо оплати за поставлений товар.

Від позивача до суду першої інстанції надійшло уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 445 927, 26 грн., з яких: 401 390, 40 грн. - основного боргу, 36 841, 14 грн. - пені та 7 695, 72 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі № 911/2552/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що жодна із видаткових накладних, за якими відповідач отримав від позивача товар, не містить посилань на специфікацію №№ 1-3, як на правову підставу здійснення поставки, а тому вони не дають можливості з'ясувати, на умовах якої саме специфікації поставлялася та чи інша партія товару, що підтверджує те, що товар було поставлено поза межами договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 року.

Крім того, апелянт стверджує про те, що видаткові накладні не встановлюють жодних строків, протягом яких відповідач повинен оплатити вартість поставленого товару, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку з чим відсутні також підстави для нарахування 3 % річних та пені на суму заборгованості.

Позивачем надано відзив до апеляційної скарги, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхімагро" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів" (покупець) укладено договір поставки № 12/12/10-1, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений цим договором термін предмет поставки (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами цього договору.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що предметом поставки по даному договору є визначені родовими ознаками товари, перелік та вимоги до якості яких зазначені в додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товарів здійснюються партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товарів, що вказана у письмовій чи усній заявці (повідомленні), що надсилається відповідачем на адресу позивача чи передається по факсимільному зв'язку.

Згідно з п 2.2 договору асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у специфікації, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою і є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 2.3 договору сторони встановили, що місцем поставки товару є склад покупця, що знаходиться за адресою: вул. Перемоги, 2, смт. Калита, Броварського р-ну, Київської область, якщо інше не вказано в специфікації.

Як передбачено п. 2.4 договору, разом з товаром позивач зобов'язався передати відповідачу наступні документи: видаткова накладна; податкова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; свідоцтво про якість; ветеринарне свідоцтво.

Відповідно до п. 3.4 договору розвантаження товару здійснюється за рахунок та потужностями відповідача.

Згідно з п. 3.5 договору моментом придбання покупцем права власності на товар є момент передачі товару у місці вказаному у п.2.3 договору та підписання видаткових накладних.

У п. 5.2 договору передбачено, що покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах цього договору.

Пунктом 8.1 договору сторони узгодили, що ціна товару встановлюється в національній валюті і зазначається в специфікаціях.

Як передбачено п. 8.2 договору, оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляться про інше. У випадку встановлення у специфікаціях порядку розрахунків, відмінних від зазначених у договорі, розрахунки щодо партії, вказаної у специфікаціях, проводяться згідно порядку встановленого у специфікації.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно з п. 11.1 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє протягом одного року (тобто до 10.12.2013 р.).

Додатком № 1 до договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. сторони передбачили номенклатуру товарів, що поставляються згідно зазначеного договору.

Встановлено, що Специфікаціями № 1 від 10.12.2012 р., № 2 від 15.01.2013 р. та № 3 від 24.01.2013 р. до договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. сторони передбачили найменування, кількість, ціну товару, термін поставки, місце поставки та термін оплати товару.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 501 390, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000004 від 16.01.2013 р. на суму 152 006, 60 грн., № РН-0000005 від 17.01.2013 р. на суму 159 853, 40 грн., № РН-0000010 від 25.01.2013 р. на суму 189 530, 40 грн. , які підписані та скріплені печатками обох сторін, а відповідач на підставі довіреності серія ААД № 696164/43 від 16.01.2013 р. вказаний товар отримав (а.с. 84-91).

Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару, а саме: рахунок-фактура № СФ-0000005 від 16.01.2013 р. на суму 152 006, 60 грн., рахунок-фактура № СФ-0000006 від 17.01.2013 р. на суму 159 853, 40 та рахунок-фактура № СФ-0000011 від 25.01.2013 р. на суму 189 530, 40 грн. (а.с. 122-124).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково, розрахувався частково на суму 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 11670 від 09.04.2013 р., № 11889 від 18.04.2013 р., № 12787 від 01.07.2013 р., № 11361 від 20.03.2013 р., № 11639 від 08.04.2013 р. та довідкою з установи банку вих. № 34.4.0-06/228 від 24.07.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 401 390, 40 грн. ( а.с. 138-186).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 01/03-13 від 01.03.2013 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.

Судовою колегією встановлено, що відповідач у відповідь на вищезазначену претензію направив позивачу лист № 563 від 19.04.2013 р., у якому зазначив, що претензія вих. № 01/03-13 від 01.03.2013 р. позивача розглянута та підлягає задоволенню, тому адміністрація заводу намагатиметься найшвидше сплатити існуючу заборгованість.

Проте, доказів погашення відповідачем зазначеної вище заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Доводи апеляційної скарги про те, що жодна із видаткових накладних, за якими відповідач отримав від позивача товар, не містить посилань на специфікацію №№ 1-3, як на правову підставу здійснення поставки, а тому вони не дають можливості з'ясувати на умовах якої саме специфікації поставлялася та чи інша партія товару, що підтверджує те, що товар було поставлено поза межами договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 року не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби на інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

У п. 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей встановлено, що відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Як вбачається з видаткових накладних, кожна із них є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції, містить посилання на договір поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р., підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, отримання відповідачем матеріальних цінностей за видатковими накладними підтверджується довіреністю серія ААД № 696164/43 від 16.01.2013 р., у якій також міститься посилання на отримання відповідачем від позивача цінностей за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.

У податкових накладних № 5 від 16.01.2013 р., № 6 від 17.01.2013 р., № 9 від 25.01.2013 р., в графі вид цивільного-правового договору зазначено договір поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.

Окрім цього, з платіжних доручень та довідки з установи банку, які підтверджують часткову сплату відповідачем коштів за отриманий товар, вбачається, що у призначенні платежу зазначено, наприклад, "оплата за соєву макуху згідно рахунку № СФ-0000005 від 16.01.2013 р., договору № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.".

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що між сторонами не існує жодних інших договірних чи позадоговірних відносин

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що термін дії договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. судова колегія приходить до висновку про те, що поставка товару позивачем відповідачу за видатковими накладними № РН-0000004 від 16.01.2013 р. на суму 152 006, 60 грн., № РН-0000005 від 17.01.2013 р. на суму 159 853, 40 грн., № РН-0000010 від 25.01.2013 р. на суму 189 530, 40 грн. відбувалася в межах договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р.

Окрім цього, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до п. 13.4 договору поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. всі додатки та специфікації є невід'ємною частиною договору, укладаються у письмовій формі і набувають чинності після їх підписання сторонами, у зв'язку з чим посилання у видаткових накладних на договір поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. охоплює собою і додатки та специфікації, підписані до даного договору.

Також, судова колегія вважає не обґрунтованими твердження апелянта про те, що видаткові накладні не встановлюють жодних строків, протягом яких відповідач повинен оплатити вартість поставленого товару, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку з чим відсутні також підстави для нарахування 3 % річних та пені на суму заборгованості, враховуючи наступне.

Як вже було встановлено вище, відповідно до п. 8.2 договору оплата товару здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляться про інше. У випадку встановлення у специфікаціях порядку розрахунків, відмінних від зазначених у договорі, розрахунки щодо партії, вказаної у специфікаціях, проводяться згідно порядку встановленого у специфікації.

За умовами специфікації № 2 від 15.01.2013 р. та специфікації № 3 від 24.01.2013 р., які за періодом співпадають із періодами поставки товарів за видатковими накладними № РН-0000004 від 16.01.2013 р., № РН-0000005 від 17.01.2013 р., № РН-0000010 від 25.01.2013 р., термін оплати - 14 календарних днів з моменту поставки товару та надання необхідних документів на товар.

Крім того, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Окрім зазначеного вище, встановлено, що між сторонами було підписано акт звірки розрахунків № АС-0158 від 22.08.2013 р. за період з 01.01.2013 р. - 22.08.2013 р., в якому зазначено, що заборгованість Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецхімагро" складає 401 390, 40 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, оригінал якого залучено до матеріалів справи.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 401 390, 40 грн. основного боргу за договором поставки № 12/12/10-1 від 10.12.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 7 695,72 грн. 3% річних та 36 841, 14 грн. за період з 09.02.2013 р. по 12.09.2013р. , враховуючи уточнення до позовної заяви.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних та пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені та 3 % річних є арифметично невірним, оскільки він здійснений на загальну суму боргу без врахування періодів та сум усіх проплат, здійснених відповідачем.

Оскільки, згідно розрахунку суду, здійсненого за період заявлений позивачем, щодо кожної із видаткових накладних окремо та з урахуванням сум коштів, які перераховувалися відповідачем в рахунок оплати товару та дат такого перерахування, сума пені та 3 % річних є більшою, ніж заявлена позивачем.

Проте, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 36 841, 14 грн. за період прострочення платежу за поставлений товар з 09.02.2013 р. по 12.09.2013 р. та 7 695, 72 грн. 3 % річних з простроченої суми за період прострочення платежу за поставлений товар з 09.02.2013 р. по 12.09.2013 р.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції вірно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судового збору за подання позовної заяви на відповідача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що необхідно повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецхімагро" 708, 87 грн. судового збору, виходячи із суми зменшення розміру позовних вимог, сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 755 від 25.06.2013 р., як це передбачено ст. 7 Закону України "Про судовий збір" .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі № 911/2552/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/2552/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна