Рішення № 35788940, 05.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа № 3/132-12

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів Лопатіна А.В., Конюх О.В. та Лилака Т.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

2) Публічного акціонерного товариства "Забір'я", с. Забір'я Києво-Святошинського району

про визнання незаконним та часткове скасування наказу, витребування водного об'єкту з незаконного володіння та визнання права власності

за участі представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Заступником прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України (надалі позивач) заявлено позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (надалі відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Забір'я" (надалі відповідач-2) про визнання незаконним та часткове скасування наказу, витребування водного об'єкту з незаконного володіння та визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки законності використання земель водного фонду на території Київської області встановлено, що наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.2012 року № 5-25-7/27 передано у власність відповідачу-2 водні об'єкти на території Фастівського району Київської області. Однак, відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, водні ресурси та інші природні ресурси, які є власністю українського народу.

Разом з тим, заступник прокурора Київської області просить з метою забезпечення позову просить накласти арешт на спірне майно, а саме: став вирощувальний, 23 га Фастівський район с. Мотовилівка, став вирощувальний (в.Мот), 69 га Васильківський район ч. Мотовилівка, став "Млинок", 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок та став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне. У задоволенні вказаної заяви судом відмовлено, оскільки заступником прокурора не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.11.2012 р.

27.11.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про застосування позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2012 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-2, розгляд справи відкладено на 12.12.2012 р.

04.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подав клопотання про припинення провадження у справі, яке мотивоване наявністю рішення суду про вирішення спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, представник відповідача 2 подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване наявністю у провадженні господарського суду справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та клопотання про повернення позовної заяви. Вказані клопотання залишені судом без задоволення як необґрунтовані та не підтвердженні належними та допустимими доказами.

10.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подав заперечення на позов, відповідно до змісту якого, останній просить відмовити у задоволенні позову.

Крім того, представник Фонду Державного майна України подав письмові пояснення по справі.

12.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подав клопотання про зупинення провадження у справі, яке залишено судом без задоволення як необґрунтоване.

У засіданні 12.12.2012 р. судом оголошено перерву до 09.01.2013 р., про що учасниками судового процесу підписано відповідне повідомлення.

21.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подав пояснення щодо застосування терміну позовної давності.

03.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подав доповнення до пояснення щодо застосування терміну позовної давності та доповнення до заперечень на позов.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2013 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі у порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.01.2013 р.

Крім того, судом 09.01.2013 року направлено судові запити до ФДМ України, регіонального відділення ФДМ України по Київській області та прокуратури Києво-Святошинського району Київської області задля отримання інформації щодо того чи існують накази регіонального відділення ФДМ України по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998 року та від 02.10.1998 року, чи у листі прокуратури Києво-Святошинського району Київської області від 18.03.2008 року № 1015 допущено друковану описку щодо дати наказу № 5-25-7/27.

18.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача 2 подано письмові пояснення щодо обставин здійснення органами прокуратури перевірок підприємства з питань його приватизації відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 5-25-7/27 від 02.06.1998 року "Про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я" у Відкрите акціонерне товариство "Забір'я".

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 3/132-12 у складі трьох суддів.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області від 04.02.2013 р. № 28-АР у справі № 3/132-12 призначено колегіальний розгляд у складі трьох суддів, а саме: головуючого судді Лопатіна А.В., суддів Скутельника П.Ф. та Лилака Т.Д.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2013 р. справу № 3/132-12 прийнято до розгляду у колегіальному складі суду, а саме: головуючим суддею Лопатіним А.В., суддями Скутельником П.Ф. та Лилаком Т.Д., розгляд справи призначено на 18.02.2013 р.

У судовому засіданні 18.02.2013 р., дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд встановив, що для вирішення даного спору є необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи та, задля надання учасникам судового процесу часу для подання до суду переліку питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, розгляд справи буол відкладено на 28.02.2013 р.

27.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача 2 подав перелік питань на судову будівельно-технічну експертизу у даній справі.

28.02.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області прокурор подав питання на судову будівельно-технічну експертизу у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

12.09.2013 р. на адресу господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали даної справи та повідомлення у якому зазначено, що висновок судової будівельно-технічної експертизи буде надано після оплати ФДМ України її вартості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2013 р. провадження у даній справі поновлено та призначено її до розгляду на 06.11.2013р.

У судовому засіданні 06.11.2013 р. представники учасників судового процесу подали клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2013 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі у порядку ст. 69 ГПК України та судом оголошено перерву до 27.11.2013 р. про що представниками учасників судового процесу було підписано відповідне повідомлення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2013 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, розгляд справи відкладено на 04.12.2013р.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 04.12.2013 р. №296а-АР в зв'язку з перебуванням судді Скутельника П.Ф. на лікарняному здійснено заміну складі колегії суддів, а саме суддю Скутельника П.Ф. замінено суддею Конюх О.В.

04.12.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник ФДМ України подав належним чином завірену копію висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 11.09.2013 р. №2780/13-41. Крім того, господарським судом Київської області 04.12.2013 р. отримано оригінал вказаного висновку.

Крім того, представник відповідача-2 подав заперечення на вказаний висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. судом було оголошено перерву до 05.12.2013 р. про що представниками учасників судового процесу було підписано відповідне повідомлення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

За результатами проведеної прокуратурою Київської області перевірки законності використання земель водного фонду на території Київської області встановлено, що 13.05.1997р. РВ ФДМ України по Київській області було прийнято рішення №2/22-ВП щодо приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я".

Наказом РВ ФДМ України по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998р. Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство "Забір'я" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" та затверджено статут ВАТ"Забір'я".

02.12.2003р. РВ ФДМ України по Київській області та ВАТ "Забір'я" було підписано акт прийому-передачі державного майна у власність ВАТ "Забір'я", за яким було передано майно загальною вартістю 1303232 грн.

Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ"Забір'я", згідно з наказом РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998р. №5-25-7/27, ВАТ "Забір'я" було передано, зокрема: став вирощувальний, 23 га Фастівський район с. Мотовилівка, став вирощувальний (в.Мот), 69 га Васильківський район ч. Мотовилівка, став "Млинок", 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок та став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне.

23.12.2009р. КП "БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області" на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998р. №5-25-7/27 за реєстраційним номером 29284425, проведена державна реєстрація права власності відповідача 2 на став "Млинок".

В подальшому, відповідно до приписів норм Закону України "Про акціонерні товариства" ВАТ "Забір'я" було перейменовано на ПбАТ "Забір'я".

Позивач та прокуратура вважають, що відповідачу-2 неправомірно було передано у власність вищевказане майно (стави), яке є водними ресурсами у розумінні ст. 1 Водного кодексу України і відповідно є виключною власністю народу України та може надаватись виключно у користування.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 2 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Згідно з преамбулою Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) водний об'єкт - це сформований природою або створений штучно об'єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт).

Ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Водойма - це безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт.

В ст. 3 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) передбачено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти.

Згідно зі ст. 6 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Виходячи з вищенаведених правових норм, майно (стави), передане на підставі наказу відповідача-1 від 02.06.1998р. №5-25-7/27 у власність відповідачу-2, є водними об'єктами, тобто об'єктами власності народу України, які в силу закону можуть надаватися тільки у користування.

Крім того, як зазначено вище, ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 р. у даній справі було призначено земельно-технічну експертизу на вирішення якої було поставлено наступне питання: чи являються об'єкти, які перебувають на балансі ПАТ «Забір'я» на підставі наказу РВ ФДМУ по Київській області від 02 червня 1998 року № 5-25-7/27 «Про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я» у відкрите акціонерне товариство», відображені під назвою, яку зазначено в документах бухгалтерського обліку підприємства та інвентаризаційних описах, зокрема "став вирощувальний", об'єктам водного фонду визначених Водним кодексом України як ставок (абз. 41 ч. 1 ст. 1 та абз. 4 п. 1 ч. 2 ст. 3 ВК України)?

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 11.09.2013 р. №2780/13-41 об'єкти, які перебувають на балансі ПАТ «Забір'я» на підставі наказу РВ ФДМУ по Київській області від 02 червня 1998 року № 5-25-7/27 «Про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір'я» у відкрите акціонерне товариство», відображені під назвою, яку зазначено в документах бухгалтерського обліку підприємства та інвентаризаційних описах, зокрема "став вирощувальний", відносяться до водних об'єктів, визначених Водним кодексом України як ставок (абз. 41 ч. 1 ст. 1 та абз. 4 п. 1 ч. 2 ст. 3 ВК України).

До тверджень вказаних представником відповідача-2 у запереченнях на висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 11.09.2013 р. №2780/13-41 суд ставиться критично, оскільки останні не підтвердженні належними доказами та відповідачем-2 доказів оскарження вказаного висновку у встановленому законодавством порядку до суду не подано.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України врегульовані Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств".

Відповідно до ст. ст. 1, 5 названого Закону (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу.

Тобто, на законодавчому рівні було чітко визначено які об'єкти підлягають приватизації, а які ні.

До тверджень відповідача-2 вказаних у запереченнях на позов щодо того, що поняття "стави" та "гідротехнічні споруди" є тотожними, суд ставиться критично, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.05.1993р. №3179-XII) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно з чинними на час приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір'я" ДБН А.3.1-3-94 „Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994р. №48, споруда - об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

З наведеного вище вбачається, що спірні стави не можуть вважатися будівлями або спорудами, з внесенням яких до Переліку нерухомого майна, переданого у власність Відкритого акціонерного товариства „Забір'я" на підставі наказу відповідача-1 від 02.06.1998р. №5-25-7/27, відбувся перехід права постійного користування до відповідача-2 на зайняті ними земельні ділянки згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.1992р. №2196-XII).

Окрім того, в п.1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (чинного на момент реєстрації відповідачем-2 права власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

У відповідності до наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995р. №252 гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003р. №906, від 29.03.2004р. №251 гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливанням вод.

У відповідності до пп.„а", „г" ч.2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення, зокрема, мають водні ресурси та гідротехнічні захисні споруди.

Стави, як штучні водойми, належать до водного фонду України, є водними об'єктами та виключно власністю народу України і можуть надаватися тільки у користування.

Згідно з п.2 частини першої ст. 6 Водного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу відповідача-1 та передачі майна) до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів у галузі регулювання водних відносин на їх території належить розпорядження водними об'єктами місцевого значення.

Як зазначено вище, стави, передані у власність відповідачу-2 на підставі наказу відповідача-1 від 02.06.1998р. №5-25-7/27, є штучними водними об'єктами місцевого значення, тому розпорядження цими об'єктами не належало до компетенції державних органів приватизації.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

За результатами перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що наказ відповідача-1 від 02.06.1998р. №5-25-7/27 „Про перетворення державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір'я" у відкрите акціонерне товариство" та перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству „Забір'я", яким відповідачу-2 було передано у власність водні об'єкти на території Київської області, а саме: став вирощувальний, 23 га с. Мотовилівка, Фастівський район; став вирощувальний (в.Мот), 69 га, ч. Мотовилівка, Васильківський район; став "Млинок", 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок та став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне, були прийняті з порушенням ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 5, 7 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 6 Водного кодексу України.

Відповідач-2 набув право власності на вказані водні об'єкти в порушення вимог законодавства, чинного на дату видачі наказу відповідача-1 від 02.06.1998р. №5/25-7/27 та складання переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству „Забір'я".

Належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин відповідачами суду не надано.

Згідно з положеннями ст. ст. 321, 387, 392, 393 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку порушене право власності держави на водні об'єкти підлягає захисту шляхом визнання недійсним та скасування наказу відповідача-1 від 02.06.1998р. №5/25-7/27 в частині передачі у власність відповідачу-2 наступних водних об'єктів на території на території Київської області, а саме: став вирощувальний, 23 га с. Мотовилівка, Фастівський район; став вирощувальний (в.Мот), 69 га, ч. Мотовилівка, Васильківський район; став "Млинок", 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок та став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним та скасування наказу РВ ФДМ України по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998р., в частині передачі у власність відповідачу-2 наступних водних об'єктів на території на території Київської області, а саме: став вирощувальний, 23 га с. Мотовилівка, Фастівський район; став вирощувальний (в.Мот), 69 га, ч. Мотовилівка, Васильківський район; став "Млинок", 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок та став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне. За таких обставин, вимоги позивача про витребування з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави в особі Фонду державного майна України вищезазначених об'єктів та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності є законними та обгрунтованими.

Твердження відповідача-2 про те, що позивачем і прокуратурою було пропущено законодавчо встановлений строк позовної давності є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи наявний лист Прокуратури Київської області від 11.12.2012 р. №05/3-101-07/12 у якому прокурор зазначає, що перевірка щодо законності використання земель водного фонду на території Київської області проводилась у вересні-жовтні 2012року.

Тобто, про існування оспорюваного наказу відповідача-1 від 02.06.1998р. №5/25-7/27 прокуратурі стало відомо лише у вересні 2012 року під час проведення прокуратурою перевірки законності використання земель водного фонду на території Київської області.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Позов було подано до суду 12.11.2012р., про що свідчить відбиток штампу відділу канцелярії господарського суду Київської області, тобто в межах законодавчо встановленого строку позовної давності і підстави для його застосування відповідно до частини четвертої ст. 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 06.08.2013 р. та 23.07.2013 р.. у справах № 12/116-12/21 та №21/135-12.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача-1 (видання наказу, який не відповідав чинному на час його видання законодавству), а, відтак, судовий збір у розмірі 4292,00 грн. (за дві майнові та одну немайнову вимоги), який необхідно стягнути за розгляд даного позову, судом покладається на відповідача-1.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998р. №5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства „Забір'я" у Відкрите акціонерне товариство в частині передачі згідно Переліку нерухомого майна ПАТ "Забір'я" наступних водних об'єктів:

- став вирощувальний, 23 га Фастівський район, с. Мотовилівка;

- став вирощувальний (в.Мот), 69 га ч. Мотовилівка Васильківський район;

- став "Млинок", 9,3 га, Фастівський район, Хутір Млинок;

- став вирощувальний, 52,3 га Фастівський район, с. Пришивальне.

3. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на водні об'єкти передані ПАТ "Забір'я" наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я" у Відкрите акціонерне товариство та переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству "Забір'я", зокрема, став "Млинок", 9,3 га., за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Млинок.

4. Витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПбАТ "Забір'я" водні об'єкти передані останньому наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області від 02.06.98 № 5-25-7/27 про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я" у Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" та переліком нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству "Забір'я", зокрема, став "Млинок", 9,3 га., за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Млинок.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м.Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26; код ЄДРПО України 04363260) в доход Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: ГУ ДКУ у Київський області, р/р 31214206783001, МФО 821018, код за ЄДРПО України 37955989) - 4292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) гривні 00коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя А.В. Лопатін

судді: О.В. Конюх

Т.Д. Лилак