Рішення № 35788780, 05.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2013 р.

Справа № 903/1228/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства «Дамар»

до ss="fs133">Приватного підприємства «Територія дитячої білизни»

про стягнення 4 622, 09 грн.

Суддя Гончар М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач – Приватне підприємство “Дамар” звернулось з позовом до приватного підприємства “Територія дитячої білизни” про стягнення 4 622, 09 грн. – заборгованості за отриманий товар.

Через канцелярію суду позивачем подано клопотання від 03.12.2013р. №120 про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд оглянувши подане клопотання приймає його до матеріалів справи відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 13.11.2013 року не виконав.

Через канцелярію суду відповідачем подано клопотання від 03.12.2013р. №94 про відкладення розгляду справи у зв’язку із відрядженням директора підприємства.

Суд оглянувши подане клопотання приймає його до матеріалів справи відповідно до ст. 22 ГПК України, проте не задовольняє, мотивуючи наступним.

Господарський суд виходить з того, що у даному випадку ПП «Територія дитячої білизни» не позбавлене було права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника крім директора згідно з ч. ч. 1 – 5 ст. 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, відповідач не був позбавлений права надати суду до проведення судового засідання свої письмові пояснення чи заперечення, але ним це не було зроблено.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась в судове засідання обов’язковою, тому відповідно до ст. 75 ГПК України, судове засідання проводиться за наявними в матеріалах справи документами.

Оглянувши матеріали справи, господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

25.10.2012 року між приватним підприємством «Дамар» та приватним підприємством «Територія дитячої білизни» досягнуто домовленість про поставку гофроупаковки.

Як зазначено в позовній заяві, виконуючи домовленість позивачем здійснено технічні підготовчі роботи по виготовленню упакування, а це – виготовлення кліше, штанцформи, макет-дизайну на суму 3 650, 00 грн. та передано у власність ПП «Територія дитячої білизни» упаковку формату 544х382х1055 шт. на суму 14 843, 85 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000248 від 25.10.2012р., №РН-0000237 від 25.10.2012р. (а. с. 12-13).

Стаття 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач повністю виконав покладені на нього зобов’язання, щодо поставки товару та виконання послуг.

Відповідач прийняв товар та послуги за видатковими накладними загальною вартістю 18 493, 85 грн., що підтверджується підписами та відбитком печатки відповідача і частково виконав своє зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару на сум 13 871, 76 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 14 -17).

У зв’язку із частковим невиконанням своїх зобов’язань позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 16.08.2013р. №81-юр щодо оплати заборгованості (а. с. 10).

Відповідач належними і допустимими доказами не заперечив і не спростував суму позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача, мотивуючи наступним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1 і 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач належними і допустимими доказами не заперечив і не спростував суму позову.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то на нього також слід віднести витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 530, 639, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю. .

2. Стягнути з Приватного підприємства «Територія дитячої білизни» (м.Луцьк, вул. Залізнична, 9, код ЄДРПОУ 36452800) на користь Приватного підприємства «Дамар» (м.Луцьк, вул. Електроапаратна, 6, код ЄДРПОУ 36180915) 4 622, 09 грн. – заборгованості та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення

складено 05.12.2013р.

Суддя М. М. Гончар