Рішення № 35788737, 27.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20166/13 27.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»

про стягнення 105 921,35 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/01/28-11 від 28.01.13 р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» про стягнення 90 954,01 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 10 456,40 трьох відсотків річних та 4 510,94 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 21.10.13 р. порушено провадження у справі № 910/20166/13 та призначено її розгляд на 18.11.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства господарського суду 07.11.13 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив зупинити провадження у справі № 910/20166/13 для проведення реорганізації по процедурі припинення державного комунального підприємства «Житлоремфонд» шляхом приєднання до КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва відповідно до рішення Київради від 27.10.11 р. № 396/6612.

У судовому засіданні 18.11.13 р. представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки обставини, наведені у відзиві відповідача, на даний момент не є підставою для зупинення провадження у даній справі, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.13 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 21.10.13 р. не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 23.10.13 р., яке підтверджує отримання відповідачем 25.10.13 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене, для витребування у сторін додаткових доказів у справі, суд ухвалою від 18.11.13 р. відклав розгляд даної справи на 27.11.2013 р.; зобов'язав позивача надати суду довідку про надходження коштів від відповідача станом на день судового розгляду; повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

25.11.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли довідка про надходження грошових коштів та заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 90 954,01 грн. та стягнути з відповідача 4 510,94 грн. інфляційної складової боргу та 10 456,40 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання за договором № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього. Дану заяву про уточнення позовних вимог та довідку про надходження грошових коштів залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.13 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.13 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 22.11.13 р., згідно з яким відповідач отримав 25.11.13 р. ухвалу суду від 18.11.13 р.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/20166/13 для проведення реорганізації по процедурі припинення державного комунального підприємства «Житлоремфонд» шляхом приєднання до КП по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва відповідно до рішення Київради від 27.10.11 р. № 396/6612, господарський суд його відхилив, оскільки зазначена обставина не є підставою для зупинення провадження у даній справі в розумінні статті 79 ГПК України.

У відповідності до статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 27.11.13 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території «Житлоремфонд» Ватутінського району м. Києва, яке було перейменовано на Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд», (споживач) був укладений договір № 1630536 від 01.04.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно умов постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 1630536 від 01.04.2001 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 1630536 від 01.04.2001 р., постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 1630536 від 01.04.2001 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 1630536 від 01.04.2001 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 1630536 від 01.04.2001 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 1630536 від 01.04.2001 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 1630536 від 01.04.2001 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 1630536 від 01.04.2001 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 1630536 від 01.04.2001 р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з грудня 2010 р. до серпня 2013 р., відомості обліку споживання теплової енергії, та довідку про надходження коштів від ДКП «Житлоремфонд» за договором № 1630536 від 01.04.2001 р. за спірний період.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.10 р. до 01.09.13 р. становила 1 579 930,61 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 1630536 від 01.04.2001 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 1 474 945,96 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.13 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 90 954,01 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» про стягнення 90 954,01 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 10 456,40 трьох відсотків річних та 4 510,94 грн. інфляційної складової боргу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача-1 не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

25.11.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли довідка про надходження грошових коштів та заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 90 954,01 грн. та стягнути з відповідача 4 510,94 грн. інфляційної складової боргу та 10 456,40 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання за договором № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього.

З наданої позивачем довідки про надходження грошових коштів за спожиту ДКП «Житлоремфонд» від ПАТ «Київенерго теплову енергію за період з вересня 2013 р. до жовтня 2013 р. вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача відсутня заборгованість за спожиту теплову енергію за договором № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього за період з 01.12.10 р. до 01.09.13 р.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього за період з 01.12.10 р. до 01.09.13 р. у розмірі 90 954,01 грн. було погашено відповідачем 27.09.13 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду 18.10.13 р.

Враховуючи вищенаведене, у позивача були відсутні правові підстави для висунення позовних вимог про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього за період з 01.12.10 р. до 01.09.13 р. Отже, підстави припинити провадження у справі в цій частині відсутні.

За таких обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київенерго» в частині стягнення з ДКП «Житлоремфонд» основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 90 954,01 грн. за період з 01.12.10 р. до 01.09.13 р. за договором № 1630536 від 01.04.01 р. та додатками до нього.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 4 510,94 грн. інфляційної складової боргу та 10 456,40 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1630536 від 01.04.01 р. за період з січня 2011 р. до серпня 2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з січня 2011 р. до серпня 2013 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 1630536 від 01.04.01 р. станом на 01.09.13 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 4 510,94 грн. інфляційної складової боргу та 10 456,40 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2011 р. до серпня 2013 р.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4 510 (чотири тисячі п'ятсот десять) грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 10 456 (десять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 40 коп. трьох відсотків річних та 1 720 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 02.12.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.