Рішення № 35788665, 02.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 р. Справа № 914/3846/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд», м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 6 924,60 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Підгайна Н.Й. - представник за довіреністю 22.04.2013р.;

Від відповідача: Крумшин Н.М. - представник за довіреністю від 25.10.2013р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» про стягнення заборгованості в сумі 6 924,60 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2013 року порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 04.11.2013 року. З підстав зазначених в ухвалі суду від 04.11.2013 року розгляд справи відкладено на 25.11.2013 року. В судовому засіданні 25.11.2013 року оголошено перерву до 02.12.2013 року.

В судовому засіданні 02.12.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Подав клопотання (вх.51149/13 від 02.12.2013р.) про доручення до матеріалів справи рахунки - фактури за 2013 рік.

В судовому засіданні 02.12.2013 року представник відповідача просить в позові відмовити, з підстав зазначених поданих ним відзивом (вх. 51018/13 від 02.12.2013р.). Крім цього додав копії платіжних доручень.

У судовому засіданні 02.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» 14 березня 2013 р. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» згідно видаткової накладної №01093 від 31.01.2013 року та довіреності № 41 на отримання цінностей (арматуру) за рахунком-фактурою № 988 від 28.01.2013 року (оригінали оглянуті в судовому засіданні, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 16 268,70 грн.

30.08.2013 року позивач надіслав відповідачу лист-вимогу про оплату заборгованості в розмірі 6 924,60 грн.(докази надіслання в матеріалах справи).

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № 00988 від 28.01.2013 року на загальну суму 16 268,70 грн.

Крім цього, відповідачем подано платіжне доручення № 765 від 30.01.2013 року за оплату арматури згідно рахунку фактури № 00988 від 28.01.2013 року на суму 16 101,30 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до матеріалів справи, дії сторін, зокрема передача позивачем товару відповідачу за видатковою накладною, прийняття товару відповідачем, свідчить про виникнення між ними правовідносин поставки (з врахуванням п.1 оглядового листа ВГС України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно ч. 1 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

З огляду на викладене, обов'язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є факт існування заборгованості, що становить 6 924, 60 грн., яка виникла за несвоєчасний розрахунок відповідача за отриманий товар за видатковою накладною №01093 від 31.01.2013р. на суму 16 268,70грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Довіреністю (є в матеріалах справи) №41 від 30 січня 2013 року (дійсна до 08 лютого 2013 року) уповноважено фахівця з постачання відповідача Полуліха Ігора Остаповича на отримання від позивача цінностей - арматури - за рахунком-фактурою №988 від 28.01.13р. Довіреність підписана керівником ТзОВ «Кварталбуд» Хомик О.Я. (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Хомик Оксана Ярославівна керівник, підписант) та головним бухгалтером Давиденко А.П. та скріплена печаткою.

Рахунок-фактура №00988 від 28 січня 2013 року (є в матеріалах справи) містить перелік товару - арматура №№8, 12, 14, 18, 20, 25 кл. А-500С;12м. - на суму 16 268, 70 грн.

Видаткова накладна №01093 від 31 січня 2013 року, що підписана позивачем та уповноваженим на отримання цінностей представником відповідача - Полуліхом І.О. - містить перелік товару, аналогічний переліку, що міститься у рахунку - фактурі №00988 від 28 січня 2013 року - арматура №№8, 12, 14, 18, 20, 25 кл. А-500С;12м. - на суму 16 268, 70 грн. такої ж кількості.

Позивачем та відповідачем на вимогу суду надано платіжні доручення, серед яких є платіжне доручення №765 від 30 січня 2013 року на суму 16 101,30 грн. як оплату за арматуру згідно рахунку-фактури №00988 від 28 січня 2013 року. Факт оплати Видаткової накладної №01093 від 31 січня 2013 року підтверджується також поданим позивачем актом звірки розрахунків станом на 25.10.2013 року.

З врахуванням наведеного, суд констатує, що неоплаченою за купівлю арматури згідно видаткової накладної №01093 від 31 січня 2013 року, що складає підставу позову, залишається сума в розмірі 167,40 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 183 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Видаткова накладна містить назву товару, ціну товару та, відповідно до ст. 265 ГК України, посилання на міжнародні правила Інкотермс (2010) з зазначенням місця відправлення товару - EXW, що означає відправлення товару зі складу (заводу) продавця. У цьому випадку продавець виконує свої обов'язки стосовно поставки, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі тощо). Взагалі, він не відповідає за завантаження товару до транспортного засобу, що надає покупець, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не узгоджено інше, покупець несе усі збитки й ризики пов'язані з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Таким чином, даний термін наділяє продавця мінімальними обов'язками

Отже, волевиявлення сторін було направлено на отримання певного результату.

Також суд зазначає, що в судовому засіданні сторони не підтвердили факт дії договору №45199 від 01.03.2011 року станом на 2013 рік, оскільки протягом 2013 року купівля-продаж товару - арматури неодноразово здійснювалася за видатковими накладними, які оплачувалися відповідачем платіжними дорученнями, що є в матеріалах справи. Таким чином, сторони не заперечили факт існування між ними господарських відносин та здійснення протягом 2013 року господарських операцій з купівлі-продажу (поставки), що підтверджується матеріалами справи.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

Згідно з статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 222 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 526, 599, 692, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд» (79053, місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5; ідентифікаційний код юридичної особи 34672744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» (01001, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 34/2, кімната 5; ідентифікаційний код юридичної особи 31568293) 167,40 грн. - боргу та 41,59 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволені решти позовних відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.12.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.