Постанова № 35787175, 27.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3595/13-а

27 листопада 2013 року 15год. 40хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бляшин М.С.

відповідача: представник Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Акон Технік" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акон-Технік" звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003402342 від 19.07.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 544 934,00 грн. за основним платежем та 86 940,75 грн. за штрафними санкціями; № 0003412342 від 19.07.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 475 281,00 грн. за основним платежем та 217 725,50 грн. за штрафними санкціями; № 0000212202 від 30.09.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 490 448,00 грн. за основним платежем та 112 653,00 грн. за штрафними санкціями.

Податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати усіх податків та зборів за період з 01.09.2009 р. по 30.06.2012 р., які викладені в складеному відповідачем акті перевірки № 664/-30/4/37022936 від 06.12.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у перевіреному податковим органом періоді він здійснював господарські операції, які фактично стали предметом перевірки, з наступними контрагентами: ТОВ "Стилькомтраст", ТОВ "ІБК "Квартал",

ТОВ "Глобал-Трейд ЛТД", ПП "Рейд-Прект", ТОВ "Квіт-Інвест-Строй", ТОВ "Технік", ТОВ "Галузева Промислова Група". Вказані господарські операції полягали у придбанні позивачем товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, технологічного обладнання тощо) та ремонтно-будівельних робіт.

Позивач звертає увагу на те, що факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними та документами бухгалтерського, складського і податкового обліку позивача, які в повному обсязі надавались до перевірки та належним чином посвідчують реальність здійснення вказаних господарських операцій і свідчать про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Позивач також вказує на те, що дані баз ДПС та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, на які в акті перевірки покликається відповідач, не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Позивача вважає, що відповідач в порушення вимог закону самостійно, в позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень та за відсутності для цього належних підстав визнав укладені ним правочини недійсними та вказав про це в акті перевірки. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного податкового законодавства питання формування валових витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом інших осіб.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подавши суду письмові заперечення.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по таких контрагентах позивача як ТОВ "Стилькомтраст" та ТОВ "ІБК "Квартал" наявні розбіжності у податковій звітності з податку на додану вартість. Згідно з реєстраційними даними баз ДПС щодо ТОВ "ІБК "Квартал", ТОВ "Глобал-Трейд ЛТД", ТОВ "Квіт-Інвест-Строй", ТОВ "Галузева Промислова Група" внесено запис про відсутність їх за місцезнаходженням. Відповідно до податної ТОВ "Стилькомтраст", ТОВ "Глобал-Трейд ЛТД" та ПП "Рейд-Прект" у штаті рахується одна людина. Також відповідач вказує на те, що відповідно даних баз ДПС по контрагентах позивача наявні інформація про анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість. Крім того, відповідач зазначає, що до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних.

З огляду на все вищевказане, відповідач вважає вказані господарські операції позивача безтоварними, а відповідні правочини такими, що здійсненні без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, що, в свою чергу, вказує на наявність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, які полягають у заниженні податку на прибуток та податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, а відтак нарахування відповідних грошових зобов'язань є правомірним та законним, тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати усіх податків та зборів за період з 01.09.2009 р. по 30.06.2012 р., результати якої оформлено актом перевірки № 664/-30/4/37022936 від 06.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем:

п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 544 934,00 грн.

пп. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 475 281,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем було прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0003402342 від 19.07.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 544 934,00 грн. за основним платежем та 86 940,75 грн. за штрафними санкціями,

№ 0003412342 від 19.07.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 475 281,00 грн. за основним платежем та 217 725,50 грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення, як не узгоджені, у передбаченому чинним законодавством порядку були оскаржені позивачем до вищестоящого податкового органу - Головного управління Міндоходів у Рівненській області, що підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом скаргою позивача від 29.07.2013 р. № 001 про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що за результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 20.09.2013 року № 209/10с/10-210/229, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме:

-скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003412342 від 19.07.2013 р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в сумі 108 864,25 грн., а в іншій частині про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 475 281,00 грн. за основним платежем та 108 861,25 грн. за штрафними санкціями вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

-по податковому повідомленню-рішенню № 0003412342 від 19.07.2013 р. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15 167,00 грн. основного платежу та 3 792,00 грн. штрафної (фінансової) санкції;

-податкове повідомлення-рішення № 0003402342 від 19.07.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 544 934,00 грн. за основним платежем та 86 940,75 грн. за штрафними санкціями залишено без змін.

На підставі рішення Головного управлінням Міндоходів у Рівненській області від 20.09.2013 року № 209/10с/10-210/229 ДПІ в м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212202 від 30.09.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 490 448,00 грн. за основним платежем та 112 653,00 грн. за штрафними санкціями.

До Міністерства доходів і зборів України в порядку процедури подальшого адміністративного оскарження позивач не звертався.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

З акта перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки про те, що господарські операції позивача з ТОВ "Стилькомтраст", ТОВ "ІБК "Квартал", ТОВ "Глобал-Трейд ЛТД",

ПП "Рейд-Прект", ТОВ "Квіт-Інвест-Строй", ТОВ "Технік", ТОВ "Галузева Промислова Група" є безтоварними, а правочини такими, що здійсненні без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

Вказані висновки зроблені відповідачем при відпрацюванні контрагентів позивача і з посиланням на дані баз відповідача та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до яких, по контрагентах позивача на час проведення перевірок внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, наявні розбіжності у податковій звітності з податку на додану вартість, відсутній персонал та транспортні засоби, анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість.

Також відповідач покликається на отриману від правоохоронних органів інформацію щодо контрагентів ТОВ "Стилькомтраст" та ТОВ "Технік". Зокрема, відповідно до відібраних пояснень у засновника ТОВ "Стилькомтраст" останній не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Стилькомтраст" і директор

ТОВ "Стилькомтраст" їй не відомий. З пояснень, відібраних у директора ТОВ "Технік" вбачається, що останній рахувався директором формально, жодних господарських операцій не вчиняв, будь-яких договорів не підписував.

Крім того, за твердженням відповідача позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування товару.

Усі встановлені та наведені вище обставини, на думку відповідача, вказують на правильність висновків акту перевірки та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з наявних та досліджених судом належним чином посвідчених копій реєстраційних документів позивача, зокрема, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статуту, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість. Видами статутної (господарської) діяльності позивача є, зокрема, посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками (основний); збирання і оброблення стічних вод; діяльність у сфері інжинірингу; інші види оптової торгівлі.

Для потреб господарської діяльності під час здійснення частини вказаних господарських операцій в якості складу позивач використовував великогабаритний металевий критий навіс, що виготовлений ТОВ "Квант" та встановлений у м. Здолбунів Рівненської області. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями наступних документів: договору підряду № СОК 01/2010 від 10.09.2010 р, специфікацій № 1 та № 2 від 10.09.2010 р., накладними на відвантаження № ГПВВ-00687 від 30.09.2010 р. та № ГПВВ-00761 від 22.10.2010 р.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Глобал Трейд ЛТД" (постачальник) був укладений в усній формі договір поставки будівельних матеріалів та обладнання (листів, труб, арматури, цементу, бетонного блоку, насосу та інше).

Господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими первинними документами, належним чином посвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом: видатковими накладними: № 0913001 від 13.09.2010 р. на суму 105 995,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17 665,83 грн. та № 0928006 від 28.09.2010 р. на суму 94 008,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15 668,00 грн.; податковими накладними: № 0913001 від 13.09.2010 р. на суму 105 995,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17 665,83 грн. та № 0928006 від 28.09.2010 р. на суму 94 008,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15 668,00 грн. З наявних видаткових та податкових накладних вбачається, що загальна вартість поставленого товару складає 200 000,03 грн., з яких ПДВ - 33 333,83 грн.

Поставка товару здійснювалася перевізниками ТОВ "Буддом" та ФОП ОСОБА_6 за рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями наступних документів: актів здачі-приймання виконаних робіт № 01/2010 від 13.09.2010 р. та № 03/2010 від 29.09.2010 р., акту виконаних робіт (надання послуг) № 58 від 25.10.2010 р., товарно-транспортної накладної № 136013 від 23.10.2010 р., рахунків-фактур № СФ-91 від 13.09.2010 р. та № СФ-93 від 28.09.2010 р., рахунку № 58 від 18.10.2010 р., свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 02.01.2010 р., виданого ФОП ОСОБА_6

Як вбачається з досліджених судом документів на підтвердження транспортування товару частина товару поставлялася зі складу постачальника безпосередньо на об'єкт в с. Соколине Бахчисарайського р-ну АР Крим, а частина - на склад позивача в м. Здолбунів Рівненської області, далі зі складу позивача на об'єкт в с. Соколине Бахчисарайського р-ну АР Крим.

Оплата товарно-матеріальних цінностей та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом належними чином посвідченими копіями виписок банку, з яких вбачається, що: за платіжним дорученням №73 від 13.09.2010 р. на користь ТОВ "Глобал Трейд ЛТД" позивачем було сплачено 105 995,00 грн. та за платіжним дорученням № 98 від 28.09.2010 р. на користь ТОВ "Глобал Трейд ЛТД" позивачем було сплачено 94 008,00 грн. Всього сума сплачених позивачем коштів за товар на користь ТОВ "Глобал Трейд ЛТД" складає 200 000,03 грн., тобто розрахунок здійснено в повному обсязі.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що господарські операції з придбання товару належним чином відображені в бухгалтерському та складському обліку позивача, що підтверджується картками рахунків 631 та 281.

Також вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача.

З долучених позивачем та досліджених судом копій реєстраційних документів ТОВ "Глобал Трейд ЛТД", зокрема свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість вбачається, що контрагент позивача на момент здійснення вказаних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, мав статус платника податку на додану вартість, видами статутної (господарської) діяльності ТОВ "Глобал Трейд ЛТД" є зокрема оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, інші види оптової торгівлі, отже поставка товару здійснювалися в рамках господарської діяльності сторін.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Глобал Трейд ЛТД" товарно-матеріальні цінності в подальшому були реалізовані таким контрагентам-замовникам: КРУ "Соколінський психоневрологічний інтернат", ЗАТ "ТД ИРБИС", ТОВ "Готельний комплекс "Русь", а також використанні при виконанні будівельних робіт на об'єкті КРУ "Соколінський психоневрологічний інтернат" в с. Соколине Бахчисарайського р-ну АР Крим. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями наступних документів: договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі товару, акту приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, позитивного висновку державної експертизи щодо кошторисної документації, акту готовності об'єкта до експлуатації, рахунків та банківських виписок, актів списання товарно-матеріальних цінностей, карток рахунку 361 та інших документів.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Рейд-Проект" (постачальник) був укладений в усній формі договір поставки обладнання, а саме вихрової повітродувки з боковим каналом.

Господарські операції з поставки обладнання оформлені такими первинними документами, належним чином посвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом: видатковою накладною № 010710 від 01.07.2010 р. на суму 47 040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 840,00 грн., податковою накладною № 010710 від 01.07.2010 р. на суму 47 040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 840,00 грн.

З пояснень представника позивача та зведених у табличному вигляді даних по господарських операціях позивача судом з'ясовано, що поставка товару здійснювалася перевізником "Нова пошта", який залучався постачальником, за рахунок постачальника, у зв'язку з чим відповідні документи на перевезення товару наявні лише у ПП "Рейд-Проект" і позивачеві останнім не надавались.

Оплата товарно-матеріальних цінностей та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом належними чином посвідченою копією виписки банку, з якої вбачається, що за платіжним дорученням № 42 від 13.07.2010 р. на користь ПП "Рейд-Проект" позивачем було сплачено 22 992,00 грн., за платіжним дорученням № 52 від 22.07.2010 р. на користь ПП "Рейд-Проект" позивачем було сплачено 24 048,00 грн. Всього сума сплачених позивачем коштів за товар на користь ПП "Рейд-Проект" складає 47 040,00 грн., тобто розрахунок здійснено в повному обсязі.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що господарські операції з придбання товару належним чином відображені в бухгалтерському та складському обліку позивача, що підтверджується картками рахунків 631 та 281.

Також вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача.

З долученої позивачем та дослідженої судом копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що ПП "Рейд-Проект" на момент здійснення вказаних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, одним із видів статутної (господарської) діяльності контрагента позивача є оптова торгівля будівельними матеріалами отже поставка товару здійснювалися в рамках господарської діяльності сторін.

Судом встановлено, що придбане у ПП "Рейд-Проект" обладнання в подальшому було реалізоване ТОВ "Акваоджис". Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями видаткової та податкової накладної, акту приймання-передачі товару та банківських виписок.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Стилькомтраст" (продавець) укладені договори купівлі-продажу обладнання № ДКП 13/2010 від 01.09.2010 р. та ДКП 14/2010 від 08.09.2010 р., за якими позивачем придбавались комплект технологічного обладнання станцій очистки стічних вод контейнерного типу, а також дизельний агрегат та ультрафіолетова лампа.

Господарські операції з поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей оформлені такими первинними документами, належним чином посвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом: видатковими накладними: № 1709 від 27.09.2010 р. на суму 321 594,00 грн., в т.ч. ПДВ - 53 598,98 грн.; № 2009 від 27.09.2010 р. на суму 459 420,00 грн., в т.ч. ПДВ - 76 570,00 грн.; № 2109 від 27.09.2010 р. на суму 137 826,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22 971,00 грн.; № 2909 від 29.09.2010 р. на суму 153 996,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 666,00 грн.; податковими накладними: № 1709 від 27.09.2010 р. на суму 321 594,00 грн., в т.ч. ПДВ - 53 598,98 грн.; № 2009 від 27.09.2010 р. на суму 459 420,00 грн., в т.ч. ПДВ - 76 570,00 грн.; № 2109 від 27.09.2010 р. на суму 137 826,00 грн., в т.ч. ПДВ - 22 971,00 грн.; № 2909 від 29.09.2010 р. на суму 153 996,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 666,00 грн. З наявних видаткових та податкових накладних вбачається, що загальна вартість поставленого товару складає 1 072 836 грн., з яких ПДВ - 178 805,98 грн.

Поставка товару здійснювалася перевізником ТОВ "Буддом" за рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями наступних документів: договору про надання послуг з організації перевезень вантажів

№ 20/08/10 від 02.09.2010 р., рахунку-фактури № СФ-92 від 24.09.2010 р., акту здачі-приймання виконаних робіт № 02/2010 від 24.09.2010 р. Товар поставлявся зі складу продавця на склад позивача в м. Здолбунів Рівненської області.

Оплата товарно-матеріальних цінностей та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом належними чином посвідченими копіями рахунків-фактур № 13/2010 від 17.09.2010 р., № 14/2010 від 20.09.2010 р., № 15/2010 від 21.09.2010 р., а також виписок банку, з яких вбачається, що: за платіжним дорученням № 86 від 17.09.2010 р. на користь ТОВ "Стилькомтраст" позивачем було сплачено 321 594,00 грн., за платіжним дорученням № 87 від 20.09.2010 р. на користь ТОВ "Стилькомтраст" позивачем було сплачено 459 420,00 грн., за платіжним дорученням № 88 від 21.09.2010 р. на користь ТОВ "Стилькомтраст" позивачем було сплачено 137 826,00 грн., за платіжним дорученням № 140 від 21.10.2010 р. на користь ТОВ "Стилькомтраст" позивачем було сплачено 153 996,00 грн. Всього сума сплачених позивачем коштів за товар на користь ТОВ "Стилькомтраст" складає 1 072 836 грн., тобто розрахунок здійснено в повному обсязі.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що господарські операції з придбання товару належним чином відображені в бухгалтерському та складському обліку позивача, що підтверджується карткою рахунку 631.

Вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача.

З долучених позивачем та досліджених судом копій реєстраційних документів ТОВ "Стилькомтраст", зокрема свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідки про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість вбачається, що контрагент позивача на момент здійснення вказаних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, мав статус платника податків, в тому числі податку на додану вартість, основним видом статутної (господарської) діяльності ТОВ "Стилькомтраст" є інші види оптової торгівлі, отже поставка товару здійснювалися в рамках господарської діяльності сторін.

З пояснень представника позивача та зведених у табличному вигляді даних по господарських операціях позивача судом встановлено, що придбані у ТОВ "Стилькомтраст" товарно-матеріальні цінності в подальшому були реалізовані КРУ "Соколінський психоневрологічний інтернат" та ЛОКУ ДОК "Южний", а також використанні при виконанні будівельних робіт на об'єкті КРУ "Соколінський психоневрологічний інтернат" в с. Соколине Бахчисарайського р-ну АР Крим. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями наступних документів: договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, акту приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, позитивного висновку державної експертизи щодо кошторисної документації, акту готовності об'єкта до експлуатації, рахунків та банківських виписок, актів звірки взаємних розрахунків, карток рахунку 361 та інших документів.

Судом встановлено, що між позивачем (генпідрядник) та ТОВ "Квіт-Інвест-Строй" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № СОК 03/2010 від 04.10.2010 р. на виконання будівельних робіт з капітального ремонту очисних споруд з заміною устаткування на об'єкті КРУ "Соколінський психоневрологічний інтернат" в с. Соколине Бахчисарайського р-ну АР Крим.

Господарські операції з виконання та прийняття вказаних будівельних робіт оформлені такими первинними документами.

В матеріалах справи наявна копія листа ТОВ "Квіт-Інвест-Строй" вих. № 50 від 28.10.2010 р., адресованого позивачеві, в якому ТОВ "Квіт-Інвест-Строй" було надано вказівку кошти за виконані роботи перерахувати на рахунки ПП "Савол", яке є субпідрядною організацією ТОВ "Квіт-Інвест-Строй".

Оплата робіт та здійснення розрахунків між сторонами відповідно до вказаного листа підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом належним чином посвідченою копією банківської виписки, з якої вбачається, що за платіжним дорученням № 157 від 19.11.2010 р. на користь ПП "Савол" позивачем було сплачено 157 461,60 грн., тобто розрахунок за виконані роботи здійснено в повному обсязі.

Про належне виконання робіт, їх якість та введення об'єкта в експлуатацію свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом копії позитивного висновку державної експертизи щодо кошторисної документації "Капітальний ремонт очисних споруд із заміною устаткування потужністю 150-400 м3 в добу КРУ "Соколінський психоневрологічний інтернат" село Соколине Бахчисарайського р-ну" № Е-27-274-10 від 29.10.2010 р. з додатком та акту готовності об'єкта до експлуатації № 19/2010 від 19.11.2010 р.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача.

З пояснень представника позивача та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що вказані роботи здійснювалися в рамках господарської діяльності ТОВ "Квіт-Інвест-Строй", оскільки основним видом статутної (господарської) діяльності останнього є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що між позивачем (генпідрядник) та ТОВ ІБК "Квартал" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № СОК 02/2010 від 31.08.2010 р. на виконання будівельних робіт з капітального ремонту очисних споруд з заміною устаткування на об'єкті КРУ "Соколінський психоневрологічний інтернат" в с. Соколине Бахчисарайського р-ну АР Крим.

На виконання умов договору (п.4.3.) позивачем було здійсненню 100 % передоплату в розмірі 72 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом копією банківської виписки, відповідно до якої за платіжним дорученням № 89 від 21.09.2010 р. позивачем на користь ТОВ ІБК "Квартал" було сплачено 72 000,00 грн.

Вказана операція відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом карткою рахунку 631.

В матеріалах справи наявна та досліджена судом належним чином посвідчена копія податкової накладної № 01-2109 від 21.09.2010 р. на суму 72 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12 000,00 грн.

Судом встановлено що за господарськими операціями з ТОВ ІБК "Квартал" позивачем сформовано та задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 12 000,00 грн., до валових витрат сплачену авансом за роботи суму в розмірі 60 000,00 грн. позивач не відносив, оскільки вказані роботи ТОВ ІБК "Квартал" роботи належним чином не виконав.

Таким чином, в ході судового розгляду судом встановлено невідповідність даних акту перевірки даним бухгалтерського та податкового обліку позивача в частині формування та декларування позивачем валових витрат за господарськими операціями з ТОВ ІБК "Квартал".

На підтвердження вжиття заходів щодо врегулювання спірної ситуації позивачем до матеріалів справи долучено, а судом досліджено належним чином посвідчену копію листа позивача, адресованого ТОВ ІБК "Квартал", в якому була поставлена вимога про повернення сплачених за невиконані роботи кошти в розмірі 72 000,00 грн. Однак, як встановлено судом з пояснень представника позивача, вказані кошти позивачеві так і не повернуті.

В матеріалах справи також наявні та досліджені судом належним чином посвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, будівельної ліцензії, з яких вбачається, що контрагент позивача на момент здійснення вказаних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, мав статус платника податку на додану вартість та право здійснювати діяльність у сфері будівництва.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Галузева Промислова Група" (продавець) було укладено наступні договори купівлі-продажу обладнання: № ДКП ГАЛ 2306 від 23.06.2011 р., № АТ/01 від 01.11.2011 р., № ОТ/02 від 08.11.2011 р. та № АГ/03 від 01.12.2011 р. на поставку технологічного обладнання, в тому числі для станції очистки стічних вод.

Господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими первинними документами, належним чином посвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом: видатковими накладними: № 280601 від 28.06.2011 р. на суму 195 840,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32 640,00 грн.; № 21118 від 29.11.2011 р. на суму 164 760,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 460,00 грн.; № 29113 від 29.11.2011 р. на суму 234 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 39 000,00 грн.; № 19128 від 19.12.2011 р. на суму 387 180,00 грн., в т.ч. ПДВ - 64 530,00 грн.; податковими накладними: № 186 від 28.06.2011 р. на суму 195 840,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32 640,00 грн.; № 222 від 21.11.2011 р. на суму 164 760,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 460,00 грн.; № 283 від 29.11.2011 р. на суму 234 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 39 000,00 грн.; № 165 від 19.12.2011 р. на суму 387 180,00 грн., в т.ч. ПДВ - 64 530,00 грн. З наявних видаткових та податкових накладних вбачається, що загальна вартість поставленого товару складає 981 780,00 грн., з яких ПДВ - 163 630,00 грн.

З пояснень представника позивача та умов укладених договорів судом з'ясовано, що поставка товару здійснювалася силами та за рахунок продавця - ТОВ "Галузева Промислова Група" безпосередньо на вказані у договорах об'єкти, а відтак, у зв'язку з тим, що для здійснення транспортування товару перевізник не залучався, товарно-транспортні накладні не оформлялися. Операції зі здійснення перевезення товару оформлялися внутрішніми документами продавця - ТОВ "Галузева Промислова Група" і позивачеві не передавалися.

Оплата товарно-матеріальних цінностей та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом належними чином посвідченими копіями рахунків № ОПГ-00000111 від 07.11.2011 р., № ОПГ-00000112 від 08.11.2011 р., № ОПГ-00000118 від 19.12.2011 р., а також виписок банку, з яких вбачається, що: за платіжним дорученням № 322 від 25.06.2011 р. на користь ТОВ "Галузева Промислова Група" позивачем було сплачено 195 840,00 грн., за платіжним дорученням № 395 від 21.11.2011 р. на користь ТОВ "Галузева Промислова Група" позивачем було сплачено 164 760,00 грн., за платіжним дорученням № 418 від 16.12.2011 р. на користь ТОВ "Галузева Промислова Група" позивачем було сплачено 117 000,00 грн., за платіжним дорученням № 426 від 23.12.2011 р. на користь ТОВ "Галузева Промислова Група" позивачем було сплачено 117 000,00 грн., за платіжним дорученням № 427 від 26.12.2011 р. на користь ТОВ "Галузева Промислова Група" позивачем було сплачено 387 180,00 грн. Всього сума сплачених позивачем коштів за товар на користь ТОВ "Галузева Промислова Група" складає 981 780 грн., тобто розрахунок здійснено в повному обсязі.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що господарські операції з придбання товару належним чином відображені в бухгалтерському та складському обліку позивача, що підтверджується картками рахунків 631 та 281.

Також вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача.

З долучених позивачем та досліджених судом копій реєстраційних документів ТОВ "Галузева Промислова Група", зокрема довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідки про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість вбачається, що контрагент позивача на момент здійснення вказаних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, мав статус платника податків, в тому числі податку на додану вартість, одними із видів статутної (господарської) діяльності ТОВ "Галузева Промислова Група" є зокрема оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, інші види оптової торгівлі, отже поставка товару здійснювалися в рамках господарської діяльності сторін.

З пояснень представника позивача та зведених у табличному вигляді даних по господарських операціях позивача судом встановлено, що частина придбаних у ТОВ "Галузева Промислова Група" товарно-матеріальних цінностей рахується у залишку та перебуває на складі позивача (вартість таких товарів до валових витрат позивачем не включалася), решта товарно-матеріальних цінностей в подальшому були реалізовані таким контрагентам-замовникам (покупцям) як ДП ДОЛ ім. Казакевича та ТОВ "Архонт-Крим". Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями наступних документів: договорів купівлі-продажу обладнання, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі обладнання, банківських виписок, карток рахунку 361 та інших документів.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Технік" (продавець) було укладено договори купівлі-продажу товару № ДКП 22/2010 від 22.11.2010 р. та № ДКП РО2/2011 від 01.02.2011 р. на поставку технологічного обладнання, зокрема повітродувок, комплекту системи аерації, комплектів для вакууму і фільтрації та насосу.

Господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими первинними документами, належним чином посвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом: видатковими накладними: № Т від 08.12.2010 р. на суму 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 000,00 грн. та № 280226 від 28.02.2011 р. на суму 43 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 200,00 грн.; податковими накладними: № 8122 від 08.12.2010 р. на суму 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20 000,00 грн. та № 239 від 28.02.2011 р. на суму 43 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 200,00 грн. З наявних видаткових та податкових накладних вбачається, що загальна вартість поставленого товару складає 163 200,00 грн., з яких ПДВ - 27 200,00 грн.

З пояснень представника позивача та умов укладених договорів судом з'ясовано, що поставка товару здійснювалася перевізником "Нова пошта", який залучався продавцем, за рахунок продавця - ТОВ "Технік", у зв'язку з чим відповідні документи на перевезення товару наявні лише у ТОВ "Технік" і позивачеві останнім не надавались.

Оплата товарно-матеріальних цінностей та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом належними чином посвідченими копіями виписок банку, з яких вбачається, що: за платіжним дорученням № 180 від 08.12.2010 р. на користь ТОВ "Технік" позивачем було сплачено 120 000,00 грн. та за платіжним дорученням № 244 від 21.03.2011 р. на користь ТОВ "Технік" позивачем було сплачено 43 200,00 грн. Всього сума сплачених позивачем коштів за товар на користь ТОВ "Технік" складає 163 200,00 грн., тобто розрахунок здійснено в повному обсязі.

З матеріалів справи судом встановлено, що господарські операції з придбання товару належним чином відображені в бухгалтерському та складському обліку позивача, що підтверджується дослідженою судом карткою рахунку 631.

Також вказані господарські операції належно відображені в податковому обліку позивача.

З долучених позивачем та досліджених судом копій реєстраційних документів ТОВ "Технік", зокрема свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість вбачається, що контрагент позивача на момент здійснення вказаних господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, мав статус платника податків, в тому числі податку на додану вартість. З пояснень представника позивача та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що вказані господарські операції здійснювалися в рамках господарської діяльності ТОВ "Технік", оскільки основним видом статутної (господарської) діяльності останнього є оптова торгівля іншим промисловим обладнанням.

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ "Технік" товарно-матеріальні цінності в подальшому були реалізовані наступним контрагентам-замовникам (покупцям): ТОВ НПП "Спецтехобладнання", ЛОКУ ДОК "Южний", ЦОВ "Піщане" ДПС України, ТОВ "Старт-АП", ТОВ "Фірма "СААН" та ВАТ "Кіровоградолія. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом копіями наступних документів: договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок та інших документів.

З дослідження в ході судового розгляду всіх обставин справи та наявних на їх підтвердження доказів щодо здійснюваних позивачем описаних вище господарських операцій судом встановлено, що первинні документи, в т.ч. податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Досліджені судом документи повністю розкривають зміст вказаних господарських операцій і відповідають їм, а також беззаперечно відображають реальність руху активів та зміну майнового стану позивача, що відбулися внаслідок здійснення таких господарських операцій.

Товарно-матеріальні цінності та роботи, придбані позивачем у вказаних контрагентів належним чином обліковані як в його бухгалтерському, так і в податковому обліку, а також використані для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку досліджуваним обставинам справи, суд вважає на необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено,що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996- ХIV (із змінами та доповненнями), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 вищевказаного Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом.

Згідно з пп. 2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV ( 996-14 ) "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV (996-14 ) "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання як для позивача, так і його контрагентів правових наслідків, обумовлених укладеними між ними правочинами.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат і виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат та податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та/або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України чи дані баз відповідача.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та укладення ним правочинів без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, які ґрунтуються на даних баз ДПС та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

При цьому суд також керується також положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідачем не надано і в матеріалах справи відсутні судові рішення, що набрали законної сили і якими укладені позивачем з вказаними контрагентами правочини (договори) визнано недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що навіть за наявності ознак нікчемності (недійсності) правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, в т.ч. з метою ухилення від сплати податків, посилаючись на їх нікчемність (чи наявність ознак недійсності). Суд відхиляє доводи відповідача щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача, оскільки, зіставляючи періоди здійснення спірних господарських операцій та дати скасування таких свідоцтв, а також враховуючи наявність в матеріалах справи копій реєстраційних документів контрагентів позивача, є очевидним той факт, що на момент здійснення вказаних господарських операцій усі контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими суб'єктами господарювання, мали статус платників податків, в т.ч. платників податку на додану вартість, мали право укладати правочини та оформляти на їх виконання первинні документи, тобто володіли повною цивільною, господарською та податковою правосуб'єктністю, а також вчиняли правочини відповідно та в рамках своєї господарської діяльності. Позивач як добросовісний платник податків пересвідчився у вказаних обставинах на момент здійснення відповідної господарської операції і не міг знати про стан виконання контрагентами своїх обов'язків визначених законодавством.

Суд також критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару, оскільки в матеріалах справи такі документи наявні і досліджені судом. В ході судового розгляду судом також встановлено, що частина придбаних товарно-матеріальних цінностей постачалася силами та за рахунок постачальника (продавця), а відтак товарно-транспортні накладні не оформлялися (оскільки перевізник не залучався), що відповідає вимогам законодавства.

При цьому, суд зазначає, що відсутність частини документів на транспортне перевезення товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Господарські операції позивача із вказаними контрагентами підтверджуються іншими первинними документами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом. В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю "первинні документи", що визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Отже, за умови надання підприємством всіх оформлених відповідно до закону первинних документів, документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на валові витрати та податковий кредит, ненадання лише документів на підтвердження факту транспортування товару не може бути підтвердженням нікчемності (недійсності) укладених правочинів та безтоварності господарських операцій.

Щодо наявних в матеріалах справи письмових пояснень, відібраних у директора ТОВ "Технік" суд вважає, що вони не є достатнім та належним доказом того, що контрагент позивача укладаючи правочини, в т.ч. з позивачем, діяв з метою, що суперечить інтересам держави та мав умисел на заволодіння майном держави, в т.ч. шляхом ухилення від сплати податків. Вказані факти та умисел сторін правочину на заволодіння майном держави можуть бути встановлені виключно вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили. В матеріалах справи відсутні вироки судів, що набрали законної сили, не лише по відношенню до уповноважених осіб ТОВ "Технік", а й усіх інших контрагентів позивача. Більше того, відсутні будь-які відомості щодо порушених кримінальних проваджень по відношенню до посадових осіб контрагентів позивача.

В матеріалах справи наявна належним чином посвідчена копія відповіді ГУ Міндоходів у Рівненській області від 13.11.2013 р. № 1831/10/17-00-09-02, відповідно до якої кримінальне провадження, порушене за фактом ухилення від сплати податків службовими особами позивача, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрите у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Не заслуговують на увагу суду твердження відповідача щодо наявності відомостей про відсутність достатньої кількості персоналу у контрагентів позивача, зокрема у ТОВ "Стилькомтраст", ТОВ "Глобал-Трейд ЛТД" та ПП "Рейд-Прект", оскільки обставини відсутності у контрагента трудових та/або матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення відповідно договорів оренди чи договорів про надання послуг.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення витрат до валових та сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування валових витрат та податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»

(заява № 3991/03), відповідно до яких: платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності

будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи всі наведені вище обставини, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесені відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним та протиправним, а відтак підлягають скасуванню.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що податкові повідомлення-рішення №0003402342 та № 0003412342 від 19.07.2013 р. прийняті з порушенням строків, передбачених п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до вказаних норм закону з врахуванням факту подачі позивачем заперечень до акту перевірки такі податкові повідомлення-рішення мали бути прийняті протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на заперечення була надана відповідачем 24.12.2012 р., отже вказані податкові повідомлення-рішення мали бути прийняті не пізніше 27.12.2012 р. включно.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 19.07.2013 року за №0003402342 та від 30.09.2013 року за №0000212202 підлягають до задоволення.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до пп. 6.1.3 п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Пунктом 60.4. ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Як зазначалось по тексту судової постанови вище, за результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 20.09.2013 року № 209/10с/10-210/229, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме:

-скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003412342 від 19.07.2013 р. в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в сумі 108 864,25 грн., а в іншій частині про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 475 281,00 грн. за основним платежем та 108 861,25 грн. за штрафними санкціями вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

-по податковому повідомленню-рішенню № 0003412342 від 19.07.2013 р. збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15 167,00 грн. основного платежу та 3 792,00 грн. штрафної (фінансової) санкції;

На підставі рішення Головного управлінням Міндоходів у Рівненській області від 20.09.2013 року № 209/10с/10-210/229 ДПІ в м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212202 від 30.09.2013 р.

Таким чином, з дати отримання позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000212202 від 30.09.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 490 448,00 грн. за основним платежем та 112 653,00 грн. за штрафними санкціями (05.10.2013 р.) вважається відкликаним раніше прийняте відповідачем податкове повідомлення № 0003412342 від 19.07.2013 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 475 281,00 грн. за основним платежем та 217 725,50 грн. за штрафними санкціями.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0003412342 від 19.07.2013 р., яке оспорюється позивачем, на час розгляду судом справи про визнання його протиправним та скасування є відкликаним. Отже, дане рішення не породжує для позивача жодних правових наслідків. Відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень. З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати з Державного бюджет України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 19.07.2013 року за №0003402342.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 30.09.2013 року за №0000212202.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Акон Технік" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1469,43 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.