Постанова № 35787173, 26.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2220/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисак С.В.,

представників позивача - Дони Н.Л., Жаріна М.А.,

представників відповідача - Швидь О.Б., Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій "Колан" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Мінходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій "Колан" /надалі - позивач; ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан"/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005752301 від 12.04.2013 року, № 0005772301 від 12.04.2013 року, № 0005782301 від 12.04.2013 року, № 0005762301 від 20.03.2013 року, № 0005792301 від 17.12.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, що набрала форму акта від 29.11.2012 року № 4304/22-2/04637622. Вважає помилковими висновки акта перевірки від 29.11.2012 року № 4304/22-2/04637622 про порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3.ст. 198 Податкового кодексу України, а також п. 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 зазначає, що право на формування витрат та податкового кредиту підтверджується договорами, податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Отримані товари використано позивачем у власній господарській діяльності. На момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були зареєстровані згідно діючого в Україні законодавства та мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Господарські операції носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Вважає помилковими висновки акта перевірки про завищення валових витрат у зв'язку з включенням до їх складу витрат на оренду виробничого обладнання ТОВ ПНТП "Колан" на суму 76961 грн. 16 коп. Вказує на неправомірне коригування податковим органом витрат на придбання права на використання винаходу № 90200 "Конструкція ножа для різання відпрацьованих матеріалів та паливних фільтрів з металевим корпусом" на загальну суму 300000 грн., а також коригування витрат в сумі 53499 грн., пов'язаних з їдальнею підприємства. Вважає, що зменшення сум витрат здійснено податковим органом всупереч вимог законодавства України. Зазначає, до відповідачем безпідставно застосовано фінансові санкції в сумі 2442 грн. 25 коп., оскільки виявлені порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, вчинені у 2009-2010 роках, а тому строки застосування адміністративно-господарських санкцій згідно ст. 250 ГПК України минули.

15 травня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову /том 3 а.с. 45-48/, в яких відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на висновки акта перевірки 29.11.2012 року № 4304/22-2/04637622. Зазначає, що позивачем у порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно включено до складу податкового кредиту придбання лісоматеріалів (дрова) у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 168886 грн. 81 коп., оскільки надані до перевірки первинні документи не доводять придбання товарно-матеріальних цінностей, зокрема, позивачем не було надано товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Пояснює, що позивачем на порушення вимог п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України неправомірно включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на придбання права на використання винаходу № 90200 "Конструкція ножа для різання відпрацьованих матеріалів та паливних фільтрів з металевим корпусом" на підставі договору № 1-2011 від 27.05.2011 року, чим завищено обсяг собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих послуг на загальну суму 300000 грн., оскільки придбання прав на використання винаходу здійснюється підприємством для надання послуг з утилізації фільтрів, що не пов'язано з виробництвом фільтрів. Зазначає, що позивачем на порушення вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України завищено обсяг собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по рядку 05.1 декларації за І півріччя 2012 року на суму 53499 грн., у зв'язку з тим, що підприємством визначено собівартість виробництва їдальні за І півріччя 2012 року в сумі 65616 грн. 42 коп., тоді як доходи від реалізації послуг їдальні становили 12117 грн. 33 коп. Вказує, що на порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України позивачем завищено обсяг витрат по рядку 05.1 декларації на загальну суму 76961 грн. 16 коп. внаслідок включення до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на оренду виробничого обладнання за відсутності здійснення виробництва масляних фільтрів у податкових періодах: травні 2011 року, серпні 2011 року, січні 2012 року, травні 2012 року.

Пояснює, що позивачем допущено порушення п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, та проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2442 грн. 25 коп., у зв'язку з чим до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2442 грн. 25 коп.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у даній справі призначено судову економічну експертизу та провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 30 вересня 2013 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2013 року допущено заміну відповідача його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; ДПІ у м. Полтаві/.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан", ідентифікаційний код 04637622, є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 12.11.1996 року за № 313 та в перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість з 27.02.2004 року.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук; 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 38.32 Відновлення відсортованих відходів /том 5 а.с. 1/.

У термін з 12.10.2012 року по 22.11.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 року № 4304/22-2/04637622 /том 10 а.с. 32-65/. За висновками перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за І півріччя 2012 року на суму 672090 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 363111 грн., у тому числі по періодах: 3 кв. 2010 р. - 2667 грн., 4 кв. 2009 р. - 1207 грн., 1 кв. 2010 р. - 1995 грн., 2 кв. 2010 р. - 44772 грн., 3 кв. 2010 р. - 28876 грн., 4 кв. 2010 р. - 18126 грн., 1 кв. 2011 р. - 37052 грн., 2 кв. 2011 р. - 37052 грн., 3 кв. 2011 р. - 92525 грн., 4 кв. 2011 р. - 89978 грн., 2 кв. 2012 р. - 35589 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у бюджет на суму 106588 грн., в тому числі по періодах: квітень 2010 року - 9878 грн., січень 2011 року - 15183 грн., лютий 2011 року - 18672 грн., вересень 2011 року - 7598 грн., листопад 2011 року - 1365 грн., грудень 2011 року - 78086 грн.; січень 2012 року - 13005 грн., квітень 2012 року - 8037 грн., травень 2012 року - 24809 грн.;

- завищено суму, що підлягає відшкодуванню по р. 25 та р. 23 Декларації на суму 40792 грн., в тому числі по періодах: червень 2010 року - 17861 грн., грудень 2010 року - 1860 грн., квітень 2011 року - 3788 грн., червень 2011 року - 3771 грн., липень 2011 року - 4092 грн., березень 2012 року - 9420 грн.;

- п. 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, п. 15 загального положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України 13.03.1998 № 59, встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2442 грн. 25 коп.

17.12.2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0005792301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2442 грн. 25 коп. /том 1 зворот а.с. 15/, а також податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0005752301, № 0005762301, № 0005772301, № 0005782301.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 02.04.2013 року № 117/6/99-99/10-25 скаргу позивача задоволено частково; залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0005792301; скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0005752301, № 0005762301, № 0005772301, № 0005782301 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, в частині зменшення валових витрат за травень, вересень 2010 р. за рахунок включення до їх складу витрат в сумі 27944 грн. 27 коп. та до податкового кредиту 20981 грн. 08 коп. ПДВ на оренду виробничого обладнання ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан", у відповідній частині штрафну (фінансову) санкцію та рішення ДПС у Полтавській області від 25.02.2013 року № 464/10/10.2-07, прийняте за розглядом первинної скарги /том 1 а.с. 16-20/.

Таким чином, ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки від 29.11.2012 року № 4304/22-2/04637622, з урахуванням рішень податкових органів за результатами оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, винесено наступні податкові повідомлення - рішення, які є предметом даного спору:

- № 0005792301 від 17.12.2012 року, яким до ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2442 грн. 25 коп. /том 1 зворот а.с. 15/;

- № 0005762301 від 20.03.2013 року, яким ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2012 року на суму 513104 грн. /том 1 а.с. 13/;

- № 0005752301 від 12.04.2013 року, яким ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок прибуток приватних підприємств" на загальну суму 204790 грн., з них: за основним платежем - на суму 185952 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 18838 грн. /том 1 а.с. 14/;

- № 0005772301 від 12.04.2013 року, яким ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 123075 грн. 50 коп., з них: за основним платежем - у сумі 94966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 28109 грн. 50 коп. /том 1 зворот а.с. 14/;

- № 0005782301 від 12.04.2013 року, яким ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 31433 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10290 грн. 25 коп. /том 1 а.с. 15 /.

Позивач не погодився з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 17.12.2012 року № 0005792301, суд дійшов наступних висновків.

Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні /надалі - Положення/.

Відповідно до п. 2.1. Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Пунктом 3.1, 3.2 Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно з п. 7.39 Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.41 Положення передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно п. 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за N 105/5296, установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Пунктами 3.1, 3.2 цього Положення передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1.

Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

При цьому, за приписами пункту 1 цього Положення назва господарської одиниці - це назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею). Адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності чи користування господарською одиницею).

Проведеною перевіркою встановлено та зафіксовано у акті, що чеки РРО до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт /№ 73 від 28.12.2009 року на суму 144 +138=282 грн.; № 65 від 25.12.2009 року на суму 40+138=178 грн.; № 16 від 04.12.2009 року на суму 138+150=288 грн.; № 13 від 04.12.2009 року на суму 138+150+30+35=353 грн.; № 29 від 09.07.2010 року на суму 157 грн.; № 42 від 18.10.2010 року на суму 141 грн.; № 40 від 18.10.2010 року на суму 141 грн./ не містять назви господарської одиниці суб'єкта господарської діяльності. Чек РРО до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 48 від 14.07.2010 року на суму 200 грн. не містить адреси, назви господарської одиниці суб'єкта господарської діяльності. Товарні чеки до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 7 від 01.07.2010 року на суму 400+120=520 грн. не містять даних суб'єктів господарської діяльності. Товарний чек АГЗП до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 25 від 11.10.2010 року на суму 182 грн. 25 коп., не є чеком РРО /том 1 а.с. 79-80/.

Копії вказаних звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт з доданими до них документами наявні у матеріалах справи /том 9 а.с. 138-165/.

Таким чином, позивачем проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, чим порушено вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004.

Відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Штрафні санкції, які встановлені статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки підпадають під визначення цих санкцій згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 вказаної статті, якою ця стаття доповнена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, із сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Разом з тим, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI набрав чинності з 1 січня 2011 року і не має зворотної сили, оскільки посилює режим юридичної відповідальності.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25.04.2013 року у справі № К/9991/81425/12.

З огляду на положення вказаних норм, суд приходить до висновку, що штрафні санкції за порушення позивачем п. 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, застосовані до останнього податковим органом на суму 1101 грн. (282+178+288+353) поза межами строків давності, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України, так як Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI набрав чинності з 1 січня 2011 року і не має зворотної сили, оскільки посилює режим юридичної відповідальності, а з дат вчинення позивачем порушень (з 28.12.2009 по 04.12.2009) до дати набрання цим Законом чинності, строки, встановлені частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України, які до 1 січня 2011 року поширювались на такі правопорушення, збігли.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча з боку позивача й мало місце порушення пунктів п. 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року, проте відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1101 грн. за вказані порушення застосована податковим органом до ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан" поза межами строків давності, встановлених частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0005792301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1101 грн. є неправомірним.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, натомість, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0005792301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1101 грн.

Разом з тим, вказане податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0005792301 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1341 грн. 25 коп. прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0005762301 від 20.03.2013 року, № 0005752301 від 12.04.2013 року, № 0005772301 від 12.04.2013 року, № 0005782301 від 12.04.2013 року, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з акта перевірки відповідачем у ході перевірки встановлено порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок включення позивачем до складу валових витрат витрат на придбання лісоматеріалів (дров) у ФОП ОСОБА_5, що не підтверджені товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, чим завищено обсяг витрат на загальну суму 462447 грн. 33 коп., в тому числі: за 2 кв. 2010 року - на суму 157021 грн. 33 коп., 3 кв. 2010 року - на суму 93726 грн.; за 4 кв. 2010 року - на суму 63983 грн. 33 коп., за 1 кв. 2011 року - на суму 147716 грн. 67 коп. /том 1- зворот а.с. 35-а.с. 36/. Крім того, у акті перевірки зафіксовано, що позивачем безпідставно включено до складу витрат витрати на придбання лісоматеріалів (дров) у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, які не підтверджені товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, чим завищено обсяг витрат на загальну суму 381986 грн. 67 коп., в тому числі: за 3 кв. 2011 року - на суму 63916 грн. 67 коп., за 4 кв. 2011 року - на суму 47250 грн., за 1 кв. 2012 року - на суму 92800 грн., за 2 кв. 2012 року - на суму 178020 грн. 02 коп. /том 10 а.с. 42/. У зв'язку з викладеним податковим органом зроблено висновки про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 168886 грн. 81 коп. /том 10 а.с. 53/. Відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 на письмові запити ДПІ у м. Полтаві надали не завірені належним чином копії документів про взаємовідносинам з позивачем, а ФОП ОСОБА_5 не забезпечено збереження всіх документів, про що свідчить акт про втрату документів від 03.10.2012 року.

Також перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу витрат у 2 кв. 2011 року витрат на придбання дров паливних у ФОП ОСОБА_7 на суму 20460 грн. В обґрунтування встановленого порушення щодо ФОП ОСОБА_7 ДПІ у м. Полтаві посилається на висновки акту Полтавської МДПІ від 30.12.2011 року № 1163/17-2533812072 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності декларування податкового кредиту та податкових зобов'язань відображених у деклараціях з податку на додану вартість приватним підприємцем ОСОБА_7 по взаємовідносинам з з ТОВ "ЕСПЕКАР" та ТОВ "ЕЛЕКТРОСЕРВІС БРОВАРИ" за період з 01.05.2011 по 31.08.2011 /том 5 а.с. 107-110/.

З огляду на вищевикладене, згідно наданих ДПІ у м. Полтаві детальних розрахунків податковим органом встановлено: заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2 кв. - 4 кв. 2010 року, 1 кв. 2011 року, 3 кв. - 4 кв. 2011 року на загальну суму 137965 грн., у зв'язку з чим до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції в розмірі 18838 грн. /том 9 а.с. 183/; завищення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 92800 грн. /том 9 а.с.189/; заниження до сплати суми податку на додану вартість /за квітень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, вересень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року, січень 2012 року/ в загальному розмірі 66012 грн., у зв'язку з чим до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції в розмірі 13632 грн. 50 коп. /том 9 а.с. 193/; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р. 23, р. 25) за червень 2010 року, грудень 2010 року, квітень 2011 року, липень 2011 року, березень 2012 року на загальну суму 31433 грн., у зв'язку з чим до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції в розмірі 10290 грн. 25 коп. /том 5 а.с. 36, том 9 а.с. 195/ - по господарських операціях з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5

Також ДПІ у м. Полтаві встановлено завищення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 178020 грн. /том 9 а.с. 190/; заниження до сплати суму податку на додану вартість /за квітень 2012 року, травень 2012 року/ в загальному розмірі 28954 грн., у зв'язку з чим застосовано фінансові (штрафні) санкції в розмірі 14477 грн. /том 9 а.с. 194/ - по господарських операціях з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 Крім того, ДПІ у м. Полтаві встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2 кв. 2011 року на суму 4706 грн. /том 9 а.с. 186/ по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" /чинного на момент виникнення спірних правовідносин/ валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Статтею 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість станом на момент виникнення спірних правовідносин, регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 30.03.2010 року між ФОП ОСОБА_5 (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 2 /том 1 а.с. 177/, за умовами якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти лісоматеріали твердої породи (далі - товар) та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору ціна за одиницю товару вказується в таблиці 1 і не буде змінюватися до кінця поточного року. Ціна за одиницю товару сформована з урахуванням транспортних витрат на доставку.

Загальна сума договору становить 576000 грн., в тому числі ПДВ - 96000 грн. /п. 2.4 договору/. Постачання товару здійснюється транспортом постачальника з відповідними документами (на кожен автомобіль повинна бути видаткова накладна) на умовах франко-двір покупця /п. 3.1 договору/.

15.11.2010 року укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 30.03.2010 року /том 1 а.с. 177/, якою, зокрема, п. 2.4 договору викладено у новій редакції: "Загальна суму договору становить 800000 грн., в т. ч. ПДВ 133333,33 грн."

ФОП ОСОБА_5 виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 799697 грн., у тому числі ПДВ 133282 грн. 82 коп., які включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди. Копії податкових накладних та реєстрів наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 181, 185, 188, 191, 210, 202, 207, 204, 224, 227, 221, том 2 а.с. 3, 7, 11, 28, 26, 30, 43, 42, 52, 63, 73, 74, 87, 97, 98, 102, 103, 93, 121, 126, 140, 143, 146, 155, 162, 165, 166, 180, 181, 197, 192, 196, 211, 215, 217, том 4 а.с. 90-213/.

У акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо оформлення податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_5

Матеріалами справи підтверджено, що на час виписки податкових накладних та здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_5 був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100138842, видане 12.09.2008 року /том 5 а.с. 4, том 6 а.с. 98/.

01.03.2012 року між ФОП ОСОБА_6 (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки № 1 /том 1 а.с. 179/, за умовами якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти лісоматеріали твердої породи (далі - товар) та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору ціна за одиницю товару вказується в таблиці 1 і не буде змінюватися до кінця поточного року. Ціна за одиницю товару сформована з урахуванням транспортних витрат на доставку.

Загальна сума договору становить 800000 грн., в тому числі ПДВ - 133333,33 грн. /п. 2.4 договору/. Постачання товару здійснюється транспортом постачальника з відповідними документами (на кожен автомобіль повинна бути видаткова накладна) на умовах франко-двір покупця /п. 3.1 договору/.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_6 виписано позивачу наступні податкові накладні № 2 від 02.04.2012, № 1 від 04.05.2012, № 2 від 10.05.2012, № 4 від 18.05.2012, № 8 від 28.05.2012, № 9 від 30.05.2012, № 11 від 05.06.2012, № 13 від 26.06.2012 на загальну суму 213624 грн. 02 коп., у тому числі ПДВ 35604 грн. 02 коп., які включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди. Копії податкових накладних та реєстрів наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 235, 236, 244, 247, 250, том 3 а.с. 2, 4-7, 20, 23, 24, том 4 а.с. 214-234/.

У акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо оформлення податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_6

Матеріалами справи підтверджено, що на час виписки податкових накладних та здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_6 була зареєстрована платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200032163, видане 28.02.2012 року /том 5 а.с. 6, том 6 а.с. 104/.

Із пояснень представників позивача у судових засіданнях встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_7 на підставі усної угоди згідно рахунку № 4 від 16.06.2011 р. /том 3 а.с. 120/ здійснено разову поставку дров паливних, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_7 виписано позивачу податкову накладну № 4 від 16.06.2011 року на дрова паливні на загальну суму 24552 грн., у тому числі ПДВ - 4092 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на час виписки податкової накладної та здійснення господарської операції ФОП ОСОБА_7 був зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100333252, видане 13.04.2011 року було анульовано лише 24.01.2012 року /том 5 а.с. 10, том 6 а.с. 105/.

Витрати на придбання товарів у ФОП ОСОБА_7 включені позивачем до складу валових витрат. Разом з тим, сума ПДВ до складу податкового кредиту не включена та податковим органом не встановлено завищення податкового кредиту та відповідно заниження податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Фактичне отримання товару від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 позивач підтверджує видатковими накладними, податковими накладними та рахунками -фактурами.

Як вбачається з додатку № 4 до акта перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки" позивачем до перевірки надавалися, зокрема, договори та первинні документи на придбання товару, виписки по рахункам банків /том 5 а.с. 94/. Зауваження до первинних документів, що надавалися до перевірки позивачем, у акті перевірки не зафіксовано.

Придбані у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 товарно-матеріальні цінності оприбутковані по бухгалтерському обліку позивача, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії журналів - ордерів № 6, оборотно-сальдових відомостей по рах. 203, прибуткових ордерів та карток складського обліку матеріалів.

Копії видаткових та податкових накладних, рахунків - фактур, прибуткових ордерів, журналів - ордерів № 6 та карток складського обліку матеріалів наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 181-237, том 2, том 3 а.с. 1-28, 120-123, том 4 а.с. 1-70, 78-89/.

Із пояснень представників позивача у судових засіданнях встановлено, що поставку лісоматеріалів (дров паливних) здійснювали контрагенти позивача ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, поставка товару здійснювалася безпосередньо на склад підприємства, наявність якого підтверджується копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, інвентаризаційних описів та технічного паспорту /том 3 а.с. 151- 163/.

Як пояснили представники позивача, лісоматеріали (дрова паливні) придбавалися позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності, а саме для використання для опалення приміщень підприємства, яке здійснюється за допомогою котлів опалювальних на твердому паливі, а саме, лісоматеріалах.

Згідно наданих до суду копій актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та інвентаризаційних описів позивач має котли опалювальні на твердому паливі, призначені для опалювання приміщень, паливом для яких є лісоматерали /том 3 а.с. 29-40/.

Фактичне використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підприємства підтверджується комісійними актами на списання /том 2 а.с. 60, 69, 84, 90, 120, 135, 137, 177, 189, 208, 229, 233/.

Розрахунок за отриманий товар здійснений у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками /том 3 а.с. 165-234/.

Суд зазначає, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому товарно-транспортна накладна не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних.

Також слід зауважити, що подорожній лист є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Вказаний документ оформлюється перевізником і не передається отримувачу вантажу.

Оскільки, позивач не був перевізником, то у нього не може бути подорожніх листів на перевезення.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій за укладеними договорами з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

Відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 не встановлені.

Посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_7 мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ЕСПЕКАР" та ТОВ "ЕЛЕКТРОСЕРВІС БРОВАРИ" не є підтвердженням нікчемності або безтоварності укладеної угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_7, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між ТОВ "ЕСПЕКАР" та ТОВ "ЕЛЕКТРОСЕРВІС БРОВАРИ" та підприємством позивача.

Суд зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагентами ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку

щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У даній справі судом призначена судово економічна експертиза, за результатами проведення якої складено висновок № 646 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 816/2220/13-а від 19.09.2013 року /том 6 а.с. 128-146/.

За висновком судово-економічної експертизи № 646 від 19.09.2013 року в розрізі наданих документів, в межах компетенції експерта-економіста, висновки акту Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 4304/22-2/04637622 від 29 листопада 2012 року "Про результати планової виїзної перевірки ПАТ "НДІЕмальхіммаш і НТ Колан", код ЄДРПОУ 04637622 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012", яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44 розділу ІІ, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 1 півріччя 2012 року на суму 672090 грн. та занижено податок на прибуток на суму 363111 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті у бюджет на суму 106588 грн. та завищено суму, що підлягає відшкодуванню по р. 25 та р. 23 Декларації на суму 40792 грн. документально не підтверджуються.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7

ДПІ у м. Полтаві за результатами перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства собівартість виробництва їдальні за І півріччя 2012 року становить 65616 грн. 42 коп., а дохід, отриманий від реалізації послуг їдальні за І півріччя 2012 року, становить 12117 грн. 33 коп.

З огляду на викладене, відповідачем сформовано висновок про порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено обсяг собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по рядку 05.1 декларації за І півріччя 2012 року на суму 53499 грн. /65616 грн. 42 коп. - 12117 грн. 33 коп./ /том 3 а.с. 47, том 10 зворот а.с. 45/, та відповідно встановлено завищення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 53499 грн. /том 9 а.с.191/.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується випискою по рахунку 233/0/0 "Витрати по їдальні" собівартість виробництва їдальні за І півріччя 2012 року становила 65616 грн. 42 коп. /том 1 а.с. 91-92, том 10 зворот а.с. 45/. Перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки, що дохід, отриманий позивачем від реалізації послуг їдальні за І півріччя 2012 року, становив 12117 грн. 33 коп. /том 10 зворот а.с. 45/, а отже, у І півріччі 2012 року позивач визнав доходи від надання послуг їдальні.

Представники позивача у судових засіданнях пояснювали, що доходи від реалізації послуг їдальні є меншими за витрати у зв'язку із здійсненням працівникам підприємства часткової компенсації за харчування у робочій їдальні.

Так, відповідно до пункту 9.6 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між адміністрацією та профспілковим колективом ПАТ "НДІемальхіммаш і НТ "Колан", адміністрація та профспілковий комітет зобов'язуються здійснювати часткову компенсацію за харчування у робочій їдальні у розмірі 60% вартості харчування. Розмір компенсації може бути збільшений в залежності від фінансових можливостей підприємства /том 6 а.с. 10-18/.

Надання послуг їдальні працівникам підприємства позивач підтверджує списками на видачу талонів для обідів працівникам, копії яких наявні у матеріалах справи /том 6 а.с. 47-88/.

Відповідачем не встановлено та не зафіксовано в акті перевірки будь-яких порушень, пов'язаних з частковою компенсацією позивачем витрат працівників за харчування у робочій їдальні.

Таким чином, оскільки позивач у І півріччі 2012 року визнав доходи від надання послуг їдальні, він мав право на визнання витрат, що формували собівартість реалізованих послуг їдальні у І кварталі 2012 року на загальну суму 65616 грн. 05 коп.

Згідно дослідницької частини висновку судово-економічної експертизи № 646 від 19.09.2013 року висновки акту ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 4304/22-2/04637622 від 29.11.2012 в частині завищення скоригованих валових витрат за І півріччя 2012 року на загальну суму 53499 грн. документально не підтверджуються /том 6 а.с. 143/.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено обсяг собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по рядку 05.1 декларації за І півріччя 2012 року на суму 53499 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у м. Полтаві за результатами перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України у зв'язку з включенням до складу витрат по рядку 05.1 Декларації витрат на оренду виробничого обладнання за відсутності здійснення виробництва масляних фільтрів у податкових періодах: травні, серпні 2011 року та у січні, травні 2012 року, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення позивачем обсягу витрат по рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 76961 грн. 16 коп. /том 3 а.с. 47, том 10 зворот а.с. 44/ та відповідно заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8781 грн. та завищення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 38786 грн. /том 9 а.с.185, 187/.

Судом встановлено, що 01.04.2004 року між позивачем (орендар) та ТОВ ПНТП "Колан" (орендодавець) укладено договір оренди основних засобів виробництва /том 1 а.с. 136/, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди основні засоби виробництва, визначені даним договором та зобов'язується перераховувати орендну плату на умовах та у строки згідно даного договору.

До даного договору складено акти приймання-передачі основних засобів виробництва та додаткові угоди, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 137-150/.

Надання послуг по оренді виробничих основних засобів підтверджується рахунками-фактурами, актами прийому-здачі робіт та податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 154-162/.

Витрати на оренду основних засобів обліковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується виписками по рахунку 685 /том 1 а.с.165/.

Матеріалами справи підтверджено, що у І півріччі 2011 року, 3 кварталі 2011 року, І кварталі 2012 року та І півріччі 2012 року позивач отримав доходи від реалізації масляних фільтрів /том 10 а.с. 16-17, том 8 а.с. 194-266, том 9 а.с. 1-79/.

Таким чином, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів /масляних фільтрів/, визнані позивачем витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, що відповідає приписам п. 138. 4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно дослідницької частини висновку судово-економічної експертизи № 646 від 19.09.2013 року висновки акту ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 4304/22-2/04637622 від 29.11.2012 в частині завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 76961 грн. 16 коп., у тому числі по періодах: за 2 кв. 2011 року - на суму 18850 грн. 40 коп., за 3 кв. 2011 року - на суму 19325 грн. 20 коп., за 1 кв. 2012 року - на суму 19324 грн. 99 коп., за 2 кв. 2012 року - на суму 194460 грн. 57 коп., документально не підтверджуються /том 6 зворот а.с. 141/.

Суд зазначає, що відповідно до п. 33.1 ст. 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Пунктом 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ визначено, що для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду /п.п. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 ПКУ/.

Отже, законодавством для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" встановлено податковий період - календарний квартал, півріччя, три квартали, рік, а не місяць, як зазначено перевіряючим у акті перевірки /том 10 зворот а.с. 44/.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено обсяг собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по рядку 05.1 декларації на суму 76961 грн. 16 коп.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи висновок № 646 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 816/2220/13-а від 19.09.2013 року, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 12.04.2013 року № 0005772301 та від 12.04.2013 року № 0005782301, податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 року № 0005752301 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 170290 грн., у тому числі: за основним платежем - в сумі 151452 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 18838 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року № 0005762301 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363105 грн. - є необґрунтованими, тобто винесені без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішень, а тому є неправомірними.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно з частиною 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, натомість, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: від 12.04.2013 року № 0005772301 та від 12.04.2013 року № 0005782301, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.04.2013 року № 0005752301 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 170290 грн., у тому числі: за основним платежем - в сумі 151452 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 18838 грн., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.03.2013 року № 0005762301 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363105 грн.

Як вбачається з розрахунків ДПІ у м. Полтаві /том 9 а.с. 184,188/ та акту перевірки /том 10 а.с. 45/ податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні обсягу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих робіт, послуг на загальну суму 300000 грн. внаслідок невірно сформованої собівартості виробництва фільтрів масляних.

У зв'язку з викладеним, відповідачем зроблено висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 34500 грн. та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 150000 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.05.2011 року між ПАТ "Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій "Колан" (ліцензіат) та ТОВ "Полтавське науково-технічне підприємство "Колан" (ліцензіатор) укладено договір продажу-купівлі невиключної ліцензії на використання винаходу № 1-2011 /том 1 а.с. 94-96/, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіатові на строк дії цього договору і за винагороду невиключну ліцензію на використання винаходу, який охороняється патентом, право на розпорядження яким належить йому. При цьому ліцензіатові надається право на виготовлення, пропозицію до продажу, продажу та інше введення і господарський оборот продукції за ліцензією. Ліцензіар зберігає за собою право самому використовувати винахід за патентом та продавати ліцензії третім особам. Згідно пункту 1 даного договору ліцензіар є володільцем технічного рішення, захищеного патентом України на винахід № 90200 "Конструкція ножа для різання відпрацьованих масляних фільтрів і паливних фільтрів з металевим корпусом" - (далі - патент), додаток № 1.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 розділу І договору "патент" - патент України 90200, додаток № 1; продукція за ліцензію" - (продукція, яка виготовлятиметься на основі ліцензії) - ножі для різання відпрацьованих масляних фільтрів і паливних фільтрів з металевим корпусом.

Згідно з п. 6.1 договору за надання прав, передбачених договором, ліцензіат виплачує ліцензіарові винагороду згідно наступним: поточні відрахування у вигляді фіксованих роялті виплачуються ліцензіарові в розмірі 25000 грн. щомісячно без ПДВ.

На підтвердження понесення витрат у вигляді роялті позивачем надано до суду копії рахунків-фактур та актів прийому-здачі робіт /том 1 а.с. 97-119/.

У ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті, що в бухгалтерському обліку придбання права на використання патенту обліковується відповідно до бухгалтерських проводок: Д-т 232 "Виробництво фільтрів" К-т 685 "Розрахунки з іншими дебіторами" Д-т 685 "Розрахунки з іншими дебіторами" К-т 311 /том 10 зворот а.с. 45/.

Згідно з положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно технологічної карти щодо технологічного процесу № 1 рециклінга та утилізації масляних фільтрів "Колан" та утилізації фільтрів інших модифікацій прилад для різки може використовуватися при здійсненні операції з розрізання фільтрів "Колан" при здійсненні технологічного процесу № 1 рециклінга та утилізації масляних фільтрів "Колан" та утилізації фільтрів інших модифікацій /том 9 а.с. 123-124/.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Отже, у разі виявлення браку в ході контролю якості фільтрів масляних, окремі фільтри, які вже не мають споживчих властивостей та не можуть використовуватися за призначенням, розбираються та утилізуються.

При цьому процес розбирання неякісних фільтрів та їх утилізації прямо не пов'язаний з виробництвом фільтрів, а тому не відноситься до процесу виробництва фільтрів.

Отже, роялті за використання прав, передбачених договором, не підлягають включенню до собівартості виготовлених фільтрів.

Однак, позивач у порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 Податкового кодексу України включив до собівартості фільтрів масляних, які виготовляються на підприємстві, щомісячні витрати на роялті за надання прав на використання винаходу /конструкція ножа для різання відпрацьованих масляних фільтрів і паливних фільтрів з металевим корпусом/ на загальну суму 300000 грн.

Суд не погоджується з висновком судово-економічної експертизи в цій частині з огляду на його необґрунтованість.

Так, вказаний висновок судового експерта ґрунтується на відомостях технологічної картки щодо технологічного процесу № 1 рециклінга та утилізації масляних фільтрів "Колан" та утилізації фільтрів інших модифікацій /том 6 а.с. 142, том 9 а.с. 123-124/, з якої експерт зробив висновок про використання в господарській діяльності винаходу № 90200 "Конструкція ножа для різання відпрацьованих масляних фільтрів і паливних фільтрів з металевим корпусом" при здійсненні утилізації масляних фільтрів.

Разом з тим, експертом встановлено та відображено у дослідницькій частині висновку, що в бухгалтерському обліку нарахування роялті відображено наступною проводкою: Дт 232 "Виробництво фільтрів" Кт 685 "Розрахунки з іншими дебіторами" /том 6 а.с. 142/.

Отже, позивачем включено роялті за надання прав на використання винаходу "Конструкції ножа для різання відпрацьованих масляних фільтрів і паливних фільтрів з металевим корпусом" до собівартості виробництва масляних фільтрів.

При цьому, експертом не враховано, що діяльність з виробництва масляних фільтрів не є тотожною діяльності з утилізації фільтрів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 12.04.2013 року № 0005752301 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 34500 грн., у тому числі: за основним платежем - в сумі 34500 грн., та податкове повідомлення - рішення від 20.03.2013 року № 0005762301 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 150000 грн., - прийняті на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішень.

Відтак, позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на пропорційність задоволених позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягають понесенні останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 1812 грн. 36 коп. та витрати по оплаті за проведення судової економічної експертизи в розмірі 3721 грн. 42 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій "Колан" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Мінходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0005772301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0005782301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17.12.2012 року № 0005792301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1101 грн. (одна тисяча сто одна гривня).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 12.04.2013 року № 0005752301 в частині збільшення Публічному акціонерному товариству "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій "Колан" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 170290 грн. (сто сімдесят тисяч двісті дев'яносто гривень), у тому числі: за основним платежем - в сумі 151452 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні) та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 18838 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 20.03.2013 року № 0005762301 в частині зменшення Публічному акціонерному товариству "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій "Колан" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363105 грн. (триста шістдесят три тисячі сто п'ять гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Мінходів у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Науково - дослідний і конструкторсько - технологічний інститут емальованого хімічного обладнання і нових технологій "Колан" (ідентифікаційний код 04637622) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1812 грн. 36 коп. (одна тисяча вісімсот дванадцять гривень тридцять шість копійок) та витрати по оплаті за проведення судової економічної експертизи в розмірі 3721 грн. 42 коп. (три тисячі сімсот двадцять одна гривня сорок дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.

Суддя С.С. Сич