Постанова № 35787157, 29.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2013 року Справа № 812/8135/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Солоніченко О.В.,

при секретарі Калашнікові Д.О.

за участю представника позивача : Корнєва В.М. довіреність від 17.09.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Трансаміак» до територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2013 та зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Трансаміак» до територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області, в якому позивач просив суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.06.2013 про відмову позивачу у видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки.

2. Зобов'язати відповідача видати позивачу відповідно до поданих 05.06.2013 року заяв: а) Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки:

1. Ремонт, технічне обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме,: технологічного устаткування та лінійних частин магістрального аміакопроводу (Тольятті - Одеса , філіалу «Воронезьке управління» ВАТ «Трансаміак», 13,19 км дільниці № 8, що пролягає по території України за адресою: Україна, Луганська область, троїцький район, 700 м на південь с. Дьоміно-Олександрівка);

2. газонебезпечні роботи;

3. Роботи в траншеях, котлованах;

б) Дозвіл на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки: технологічне устаткування та лінійна частина магістрального аміакопроводу, а саме: магістральний аміакопровод Тольятті - Одеса , філіалу «Воронезьке управління» ВАТ «Трансаміак», 13,19 км дільниці № 8, що пролягає по території України за адресою: Україна, Луганська обл., Троїцький район, 700 м на південь с. Дьоміно-Олександрівка, 1981 р. в., СРСР.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивачу належить частина аміакопроводу Тольятті - Одеса , філіалу «Воронезьке управління» ВАТ «Трансаміак», 13,19 км дільниці № 8, що пролягає по території України за адресою: Україна, Луганська область, троїцький район, 700 м на південь с. Дьоміно-Олександрівка. Ця частина аміакопроводу включена до державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки по Луганській області. Позивача внесено до Переліку суб'єктів господарювання, під наглядових Луганській державній інспекції промислової безпеки та охорони праці в хімічній промисловості, що входить до структури відповідного територіального управління Держгірпромнагляду. За результатами перевірки цим органом, позивачу неодноразово видавались приписи про усунення порушень в галузі охорони праці, яке полягало у відсутності у позивача дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та дозволу на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки.

05 червня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявами на одержання таких дозволів. Проте, листом від 26.06.2013 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволів з посиланням на те, що позивач є суб'єктом іншої держави та не зареєстрований в Україні у встановленому законодавством України порядку.

Своєю відмовою, на думку позивача, відповідач порушив норми чинного законодавства України, які передбачають, що підставою для видачі дозволів є заява суб'єкта господарювання встановленої форми та висновок експертної організації. Такі документи позивачем було надано. При цьому не передбачено обов'язковою умовою надання дозволів реєстрацію юридичної особи у встановленому саме законодавством України порядку.

Позивач також вказує, що відповідач всупереч чинному законодавству України вимагає від позивача для отримання дозволів зареєструвати представництво в Україні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.11.2013 не прибув, надав заяву про розгляду справи за його відсутності. У судовому засіданні 09.10.2013 представником відповідача надано до матеріалів справи заперечення проти позову, в яких зазначено про відсутність підстав для видачі дозволів юридичній особі іншої держави, відповідно до норм закону, який вимагає реєстрацію підприємства у встановленому законодавством України порядку. Крім того. представником відповідача зазначено, що лист відповідача від 26.06.2013 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні норм КАС України та не підлягає оскарженню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Трансаміак» зареєстровано в якості юридичної особи відповідно до Федерального закону (Російської Федерації) «О государственной регистрации юридических лиц», запис про юридичну особу внесено в «Единый государственный реестр юридических лиц» (Російської Федерації) за основним державним реєстраційним номером 1026302004255. Юридична адреса: російська Федерація, 445679, м. Тольятті, Самарська область, Комсомольський район, вул. Громовой, 57 (а.с. 14-30).

Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Луганській області позивачу видано свідоцтво про реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки - Лінійна частина аміакопроводу ВАТ «Трансаміак», яка проходить по території Луганської області за адресою Луганська область, Троїцький район, 700 м на південь с. Дьоміно-Олександрівка (а.с.31). Зазначений об'єкт внесено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки по Луганській області (а.с.32-34).

05 червня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявами про видачу Дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки:

1. Ремонт, технічне обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме, технологічного устаткування та лінійних частин магістрального аміакопроводу (Тольятті - Одеса , філіалу «Воронезьке управління» ВАТ «Трансаміак», 13,19 км дільниці № 8, що пролягає по території України за адресою: Україна, Луганська область, троїцький район, 700 м на південь с. Дьоміно-Олександрівка);

2. газонебезпечні роботи;

3. Роботи в траншеях, котлованах;

та Дозволу на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки: технологічне устаткування та лінійна частина магістрального аміакопроводу, а саме: магістральний аміакопровод Тольятті - Одеса , філіалу «Воронезьке управління» ВАТ «Трансаміак», 13,19 км дільниці № 8, що пролягає по території України за адресою: Україна, Луганська область, Троїцький район, 700 м на південь с. Дьоміно-Олександрівка, 1981 р. в., СРСР (а.с.111,112).

До заяв позивачем додано копії припису Луганської державної інспекції промислової безпеки і охорони праці в хімічній промисловості від 09.11.2011, висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання № 36189153-04-1147-12 від 17.10.12., та висновок експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання № 36189153-04-1202-12 від 22.10.2012, складених ТОВ «Інженерний центр промислової безпеки» (а.с.74-115).

Листом від 26.06.2013 року № 04-28/2458 відповідач - Територіальне управління Держгірпромнагляду у Луганській області відмовив позивачу у наданні дозволів, з посиланням на відсутність у позивача права на отримання таких дозволів у зв'язку із відсутністю реєстрації позивача у встановленому законодавством України порядку. Також у листі позивачу запропоновано для отримання Дозволів здійснити реєстрацію представництва в України з посиланням на Порядок реєстрації в Україні представництв іноземних суб'єктів підприємницької діяльності. затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків торгівлі України від 18.01.1996 № 30 (а.с.116-117).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV (надалі - Закон № 2806) .

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Закону № 2806 виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються:

необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру;строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Видача документів дозвільного характеру регіональними та місцевими дозвільними органами здійснюється за принципом організаційної єдності (ч.2 ст. 4 Закону № 2806).

Згідно з ч 3 ст.4 Закону № 2806 суб'єкт господарювання за одержанням документів дозвільного характеру (переоформлення, видача дублікатів, анулювання), що видаються місцевими дозвільними органами, звертається до державного адміністратора в дозвільному центрі.

У роботі дозвільного центру беруть участь місцеві дозвільні органи, до яких суб'єкт господарювання може звернутися за консультацією.

Основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру визначає ст. 4? Закону № 2806:

Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

В силу норм ч. 5 ст. 4-1 Закону № 2806 підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру (абз.7. ч.5 ст. 4-1 Закону № 2806)

Єдиний порядок організації охорони праці в Україні встановлює Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (надалі - Закон № 2694).

Відповідно до ст. 21 Закону 2694 виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається виготовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою КМ України від 26.10.2011 № 1107 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 9 Порядку для одержання дозволу необхідно подати заяву встановленої форми, до якої додається висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявлених робіт або висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам чинного законодавства. Надання інших документів для отримання вказаних позивачем дозволів не вимагається.

Як зазначалось, позивачем разом із заявами від 05.06.2013 про видачу названих Дозволів було надано висновки експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, що не заперечувалось відповідачем.

Ч.ч. 10-11 ст. 21 Закону № 2694 встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви на одержання дозволу та необхідних документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі із зазначенням підстав, визначених цією статтею.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі:

неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог;

подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви;

встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Як вбачається з листа відповідача від 26.06.2013 та пояснень представника відповідача підстав для відмови у видачі дозволів, передбачених наведеними нормами ст. 21 Закону № 2694, відповідачем під час розгляду заяв позивача не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у наданні позивачу дозволів порушив вищенаведені вимоги Закону № 2806 щодо заборони відмови у видачі дозволів з підстав, не передбачених законом.

Відмова у видачі дозволів, як зазначалось, обумовлена лише фактом відсутності реєстрації позивача відповідно до законодавства України.

Проте, такі підстави для відмови у наданні дозволів, на думку суду, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. Відтак, відповідач мав видати позивачу Дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки відповідно до поданих 05.06.2013 заяв позивача.

Крім того, суд враховує, що закон не вимагає для отримання дозволів надання документів на підтвердження реєстрації юридичної особи у встановленому законодавством України порядку.

За вищенаведеними приписами Закону № 2694 дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки чи на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки має отримати роботодавець, яким відповідно до ст. 1 Закону № 2694 є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

В силу ст. 2 Закону № 2694 дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Нормами абзацу 15 ч.1 ст. 1 закону № 2806, який передбачає видачу дозволів суб'єктам господарювання, встановлено, що суб'єктом господарювання зокрема, є зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа України або іншої держави незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що дозволи мають видаватись зареєстрованим в установленому законодавством порядку юридичним особам України або іншої держави, підприємствам, що здійснюють господарську діяльність, та які використовують найману працю, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

Отже, закон прямо передбачає видачу відповідних дозволів юридичним особам іншої держави.

При цьому наведені норми не містять обов'язку реєстрації суб'єкта господарювання іншої держави в установленому саме законодавством України порядку. Наведені приписи Законів вимагають лише реєстрацію юридичної особи у встановленому порядку. На думку суду, під встановленим порядком слід розуміти порядок, встановлений законодавством відповідної держави. Доводів та доказів того, що позивача таким чином не зареєстровано відповідачем не надано.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідно до норм ст. 129 Господарського кодексу України та Закону України «Про міжнародне приватне право» діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності мають такий самий статус, як і юридичні особи України, якщо інше не встановлено законом.

Слід також погодитись також і з доводами позивача щодо відсутності у відповідача підстав вимагати від позивача створення та реєстрації представництва в Україні для отримання вказаних дозволів. В силу норм ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» створення та реєстрація представництв іноземної юридичної особи є правом, а не обов'язком такого суб'єкта господарювання.

Як було вказано, інших підстав для відмови у наданні дозволів окрім відсутності реєстрації позивача відповідно до законодавства України відповідачем у листі від 26.06.2013 не зазначено.

За таких обставин відмова відповідача у видачі позивачу дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки відповідно до заяв від 05.06.2013 вбачається незаконною, що з урахуванням ст. 2 КАС України, є підставою для задоволення позову.

Доводи відповідача щодо того, що лист від 26.06.2013 не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України а тому не підлягає оскарженню, врахуванню не підлягають виходячи з наступного.

Як зазначалось, нормами Законів № 2496 та № 2806 передбачено видачу дозволів за умови пред'явлення повного пакету документів (заяв, висновків експертизи). Про відмову у видачі дозволу відповідний дозвільний орган має письмово повідомити заявника. При цьому закон не визначає певної письмової форми такого повідомлення. Повідомлення відповідача про відмову позивачу у наданні дозволів безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, тобто має певні негативні наслідки. Отже, повідомлення відповідача має ознаки акта індивідуальної дії, з виданням якого пов'язані певні юридичні наслідки, в даному випадку - неможливість реалізації своїх прав позивачем. Відтак, таке повідомлення слід розцінювати як рішення суб'єкта владних повноважень, яке підлягає оскарженню відповідно до норм КАС України.

В силу ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 70,00 грн., який і підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Трансаміак» до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області від 26.06.2013 про відмову у видачі Відкритому акціонерному товариству «Трансаміак» дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки.

Зобов'язати Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Луганській області видати Відкритому акціонерному товариству «Трансаміак» Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та Дозвіл на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки відповідно до поданих Відкритим акціонерним товариством «Трансаміак» 05.06.2013 заяв.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Трансаміак» витрати зі сплати судового збору в сумі 70,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 04 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко