Постанова № 35783968, 04.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2013 року Справа № 43/5005/9120/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В.- доповідача,

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лазуренко К.О., довіреність №4/8-16 від 04.01.13, представник;

від позивача: Абрамов Д.В., довіреність №4/8-19 від 04.01.13, представник;

представники відповідача та третьої особи -1, 2 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013р. у справі №43/5005/9120/2012

за позовом Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ", м.Дніпропетровськ

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

про внесення змін до пункту 4.1 договору оренди землі від 04.03.2005р.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2013 року (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволені.

Внесено зміни до пункту 4.1 Договору оренди землі від 04.03.2005р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ", посвідченого 04.03.2005р. приватним нотаріусом ДМНО Літаш І.П., який зареєстровано в реєстрі за №1839 та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис від 09.03.2005р. №040510400213, з викладенням його в наступній редакції:

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 954 741, 03 грн. та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом.".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" (52005, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Нижньодніпровська, буд. 17; ідентифікаційний код 33159964) на користь Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) 536 грн. 00 коп. - судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" звернулось із апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд ухвалив рішення по справі з порушенням норм процесуального права, оскільки не задовольнив клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у межах передбачених законом строків, що порушило принципи рівності та змагальності сторін, а також неправильно застосував норми матеріального права, оскільки вніс зміни в п. 4.1 договору оренди в редакції, яка суперечить п.2.3 договору, де визначається грошова оцінка земельної ділянки, як основа суми з якої визначається орендна плата за договором, що суперечить конкретному визначенню суми у розмірі 1 954 741,03 грн.

Апелянт вважає, що орендна плата у договорі не може передбачати конкретну суму орендної плати у грошовому виразі у поєднані з формулюванням »… та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом», що не дозволяє точно визначити яким способом слід керуватися для визначення орендної плати.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 11 листопада 2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 11.11.13р. у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., справа була передана для розгляду колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий), Іванов О.Г., Подобєд І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2013 року розгляд справи було відкладено на 4 грудня 2013 року у зв'язку із неявкою відповідача та його клопотанням про відкладення.

В судове засідання 4 грудня 2013 року відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з'явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, Дніпропетровська міська рада посилалась на те, що прийняття Податкового кодексу, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до п. 4.1. спірного договору оренди.

Задовольняючи позовні вимоги Дніпропетровської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 04.03.2005 р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" (Орендар) на підставі рішення міської ради від 08.12.2004 р. № 352/22 був укладений договір оренди землі, предметом якого згідно пункту 1.1. є передача в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: ж/м Сокіл у районі вул. Космічної (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:054:0020.

За пунктом 2.1. договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 20,4710 га.

Відповідно до пункту 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору згідно довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №517 від 22.02.2005 становить 26 756 799, 06 грн.

Договір укладено на двадцять п'ять років, в тому числі - п'ять років для проектування та будівництва, двадцять років для експлуатації багатофункціонального торговельно-розважального комплексу з паркінгом (з можливим подальшим викупом земельної ділянки) (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1., річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1(%) від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 4.7 договору сторони дійшли до згоди про перегляд розміру орендної плати щорічно або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що з метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою 02.02.2011 р. було прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання, встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (пункт 4).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, що є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору і внесенню змін до договору оренди.

Доводи апеляційної скарги про суперечність нової редакції п.4.1 договору оренди п. 2.3 означеного договору, є неспроможними, оскільки п.2.3 договору визначав нормативну грошову оцінку земельної ділянки на час укладання цього договору, в той час як зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги щодо конкретно визначеної суми орендної плати у грошовому виразі у поєднані з формулюванням »… та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом», що на думку апелянта не дозволяє точно визначити яким способом слід керуватися для визначення орендної плати.

Так, пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Оскільки, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 65 158 034 грн. 34 коп., що підтверджується витягом від 27.01.2011р. №701/1438 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то визначена судом у новій редакції п. 4.1 договору оренди річна орендна плата за надану відповідачу земельну ділянку у сумі 1 954 741 грн. 03 коп.( 65 158 034 грн. 34 коп. х 3%), не суперечить положенням Податкового Кодексу України, оскільки визначена у мінімальному розмірі, передбаченому Податковим кодексом і не перешкоджає обраному позивачем способу визначення орендної плати.

Посилання відповідача на допущене судом порушення норм процесуального права, яке виразилось у незадоволенні його клопотання про перенесення розгляду справи, є необґрунтованим і не є підставою для скасування рішення суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 1 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 43/5005/9120/2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19 вересня 2013 року.

18.09.2013 року за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із відсутністю особи, яка б могла представляти їх інтереси, розгляд справи відкладено на 26.09.2013 року ухвалою суду.

В свою чергу, повноважний представник відповідача в судове засідання 26.09.13 року знов не з'явився, надавши 25 вересня 2013 року клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на неодноразове відкладення розгляду справи у зв'язку із неявкою відповідача і закінченням передбаченого ГПК України двомісячного терміну розгляду справи, 26 вересня 2013 року місцевий господарський суд ухвалив рішення по справі на підставі доказів, які містились у справі.

Як роз'яснено у п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) , причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, суд першої інстанції вжив всіх можливих заходів для забезпечення участі відповідача у судових засіданнях, шляхом неодноразового відкладення розгляду справи за клопотанням відповідача у межах розумного строку, тому доводи апелянта про порушення норм процесуального права в цій частині є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Розглядаючи справу, місцевий господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.13р. у справі №43/5005/9120/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 05.12.2013 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд