Постанова № 35783928, 25.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 914/2451/13

Львівський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді Галушко Н.А.

Суддів Юрченко Я.О.

Орищин Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Сервіс доріг", м. Львів б/н від 04.10.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013р.

у справі № 914/2451/13

за позовом приватного підприємства "Сервіс доріг", м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс", м. Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватного підприємства «Версант», м.Львів

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 322 468, 20 грн.

за участю представників:

від позивача: Солдатенко А.А. - представник;

від відповідача: Карплюк Р.П. - представник;

від третіх осіб: не з»явились

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2013 р. (суддя Синчук М.М.) у справі № 914/2451/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачем.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач у встановленому законом порядку не надав суду доказів того, що відповідачем отримано товар за договором поставки від 18.05.2010 р., а тому не спричинив правових наслідків, обумовлених предметом договору від 18.05.2013 р. для відповідача.

ПП "Сервіс доріг" подано апеляційну скаргу б/н від 04.10.2013р., в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення прийняте з неповним з»ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, при винесенні рішення судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд частково проігнорував факти, встановлені преюдиційним судовим актом, а в іншій частині всупереч приписам процесуального законодавства надав їм протилежну оцінку. Окрім цього, на думку скаржника, суд не мав процесуальних підстав визнавати третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - ПП «Версант» та ТОВ «Континент ВВ» учасниками даного процесу, оскільки вирішення спору ніяким чином не впливає на їхні права та обов»язки. Як зазначає скаржник, спір розглянуто 24.09.2013 р. за відсутності повноважного представника позивача, а клопотання останнього про відкладення розгляду справи судом відхилене. Скаржник не погоджується з твердженнями суду про начеб-то фіктивність договору від 18.05.2010 р., оскільки у задоволенні позову про визнання недійсним договору судом відмовлено.

ТОВ "Будівельний Альянс" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені у даній скарзі є безпідставні та необгрунтовані. Натомість, рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, з врахуванням всіх фактичних обставини справи, в межах наданих суду повноважен, та вірно застосовано судом як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з»ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надано оцінку всім доказам.

12.11.2103 р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення скаржника, в яких останній повідомив суд про те, що відповідач оспорив в суді договір уступки вимоги, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача у даній справі. Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2013 р. у справі № 914/2710/13 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Подані скаржником додаткові пояснення від 12.11.2013р. долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарскього суду в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.11.2013 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати та прийняти нове - про задоволення позивних вимог.

Представник відповідача у даній справі проти вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 18.05.2010 р. між ПП "Версант" (постачальник, третя особа 1 у справі) в особі директора Павловича А.В. та ТОВ "Будівельний Альянс" (покупець, відповідач у справі) в особі директора Лавського В.В. було укладено договір, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити в строки і комплектності обладнання для пральні згідно укладеного договору та додатку № 1, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити дану продукцію.

Загальна вартість продукції визначена у п. 2.2. договору і становить 322 468,20 грн.

Як встановлено судом, оригінали видаткової накладної №РН-6-23012 від 23.06.2010 р., податкової накладної від 23.06.2010 р. та оригінал оспорюваного договору від 18.05.2010 р. вилучено у ТОВ "Будівельний Альянс" О/у СДСБЕЗ Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області на підставі постанови про проведення виїмки від 11.04.2011 р., про що свідчить протокол виїмки від 20.06.2011 р.

Орім того, до матеріалів справи долучено договір про відступлення права вимоги від 24.05.2013 р. укладений між ПП "Версант" (третя особа 1 у справі) та ПП "Сервіс доріг" (далі - позивач). Відповідно до договору до нового кредитора - позивача перейшло право вимоги, що належало первісному кредиторові (ПП "Версант") за договором поставки від 18.05.2010 р. За цим договором новий кредитор одержав право вимагати від боржника (відповідача) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором від 18.05.2010 р.

Підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем умов договору від 18.05.2010 р., стягнення заборгованості за отриманий товар, на підставі укладеного між позивачем та третьою особою 1 договору про відступлення права вимоги від 24.05.2013 р.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент укладення договору від 18.05.2010р., аналогічне обладнання для пральні було вже придбано відповідачем у ТОВ "Континент ВВ" (третя особа 2 у справі) на підставі укладеного між ТОВ "Континент ВВ" та ТОВ "Будівельний Альянс" договору № 12 від 12.01.2006р. та додатку до договору №1 від 12.01.2006 р., (що підтверджується видатковою накладною №РН-000046 від 29.05.2006 р., податковою накладною №197 від 29.05.2006 р., податковою накладною №180 від 19.05.2006 р., податковою накладною 13 від 18.01.2006 р., меморіальним ордером №1125487 від 19.05.2006 р.). Остаточна ціна договору від 12.01.2006 р. склала 218 312,03 грн., в т.ч. ПДВ 36385,34 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.06.2013 р. за фактом укладення договору від 18.05.2010 р. слідчою частиною слідчого відділу Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області розпочато кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150030000496 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується повідомленням слідчого СЧ СВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про початок досудового розслідування від 02.07.2013 р. №16/В-1106.

Встановивши, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем отримано вищезазначений товар за договором від 18.05.2010 р., суд першої інстанції дійшов висновку, що такий договір не спричинив правових наслідків, обумовлених предметом договору від 18.05.2013 р. для відповідача.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановленому законом порядку не надано суду доказів того, що обумовлені предметом договору послуги по монтажу обладнання та навчанню працівників відповідача надавались третьою особою 1 - ПП "Версант". Додаток № 1 до договору від 18.05.2010 р., який деталізує його предмет, сторонами не підписаний, не скріплений печатками сторін (а.с.17). Відповідно до п. 3.1. договору постачальник (третя особа у справі) повинен був здійснити поставку обладнання позивачу у строк не більше 45 днів з моменту перерахування відповідачем коштів за обладнання на поточний рахунок, тобто за умови попередньої оплати. Проте, оплати за обладнання проведено не було.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановленоё що 24.05.2013 р. між ПП "Версант" (третя особа 1 у справі) та ПП "Сервіс доріг" (далі - позивач) укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до договору до нового кредитора - позивача перейшло право вимоги, що належало первісному кредиторові (ПП "Версант") за договором поставки від 18.05.2010 р. За цим договором новий кредитор одержує право вимагати від боржника (відповідача) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором від 18.05.2010 р.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 638 вказаного кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на положення наведених норм та матеріалів справи, місцевий господарський суд, встановивши, що позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем вищезазначеного товару за договором від 18.05.2010 р., дійшов правомірного висновку про відсутність обов'язку покупця оплатити поставлений товар.

В силу ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов'язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов'язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов'язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

В силу ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

У контексті наведеної норми слід мати на увазі, що предметом договору про відступлення права вимоги є саме право (вимога), проте не підтверджуючі його документи, які лише доводять наявність такого права, його зміст та виникнення і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія. Передача цедентом цесіонарію документів, що підтверджують саме відступлене право вимоги, означає виконання додаткового юридичного обов'язку, наявного у цедента в силу закону, а не в силу договору цесії.

Поряд з документами, що підтверджують саме право вимоги, існують і документи, що підтверджують перехід цього права до цесіонарія, тобто ті, які пред'являються новим кредитором боржнику для підтвердження свого статусу, наприклад, договір про відступлення права вимоги.

Оскільки боржник зобов'язаний перевірити належність особи суб'єкта, на користь якого ним здійснюється виконання зобов'язання, він може вимагати від останнього надання йому саме тих документів, що підтверджують перехід права вимоги від первісного до нового кредитора.

Щодо ненадання боржнику документів, які підтверджують перехід права вимоги, то останнє тягне за собою настання негативних наслідків для нового кредитора у вигляді затримки боржником виконання обов'язку, однак, не свідчить про те, що до моменту їх пред'явлення новим кредитором у боржника не виник обов'язок перед цесіонарієм, оскільки такі докази мають своїм предметом реально існуючий факт або право, проте самі по собі не є підставою його виникнення, переходу чи припинення. Отже, не право переходить тому, що є відповідні докази такого переходу, а навпаки, докази переходу права наявні в силу переходу права, який реально відбувся.

Таким чином, документи, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а відтак їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов'язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед новим кредитором.

Крім цього, не слід ототожнювати документи, що засвідчують право (вимогу), з документами, які підтверджують перехід цього права від первісного до нового кредитора. Позивач у даній справі надав суду документи, які підтверджують перехід до нього права вимоги (договір відступлення права вимоги від 24.05.2013), проте не надав доказів наявності у нього такого права.

Окрім цього, ряд документів, що підтверджують саме відступлене право вимоги, зокрема, оригінали видаткової накладної № РН-6-23012 від 23.06.2010р., податкової накладної від 23.06.2010 р. та договору від 18.05.2010 р. у ТОВ "Будівельний Альянс" на момент укладення договору відступлення права вимоги були відстуні, так як були вилучені О/у СДСБЕЗ Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області на підставі постанови про проведення виїмки від 11.04.2011 р., а тому не могли бути передані позивачу на виконання юридичного обов»язку, що виник в силу закону.

Враховуючи заперечення відповідачем факту виконання третьою особою договору від 18.05.2010р. (поставки обладнання), судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем у встановленому законом порядку не надано суду належних доказів того, що відповідачем отримано вищезазначений товар.

Таким чином, встановивши, що позивач не надав доказів наявності у нього права вимоги у зобов»язанні від 18.05.2010 р., колегія суддів дійшла висновку про відсутність предмета договору про відступлення права вимоги, тобто самого права (вимоги).

Щодо посилання скаржника на той факт, що спір розглянуто 24.09.2013р. у відсутності повноважного представника позивача, а клопотання останнього про відкладення розгляду справи судом відхилене, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача з огляду на наступне.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що позивача не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також те, що позивач своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про безпідставність та необгрунтованість вимог скаржника.

Суд звертає увагу на те, що у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили обгрунтованість вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013 р. у справі № 914/2451/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.12.2013р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Юрченко Я.О.

Суддя Орищин Г.В.