Рішення № 35783862, 03.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 р. Справа № 914/4331/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Промислово-комерційна фірма Євростар», м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми (надалі - ТОВ НВФ) «Орус», м. Львів

про стягнення 30672,21 грн.

За участю представників:

від позивача - Янчишин М.М. - директор,

від відповідача - Королюк Л.С. - представник.

Суть спору: ТОВ «Промислово-комерційна фірма Євростар», м. Рівне звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ НВФ «Орус», м. Львів про стягнення 30000,00 грн. боргу, 531,38 грн. штрафних санкцій та 140,83 грн. річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди № 37-М від 13.08.2013р., а також ст.ст. 173, 174, 193, ч. 6 ст. 231, ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 03.12.2013р. оголошувалась перерва для надання можливості відповідачу подати докази сплати боргу.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, подав платіжне доручення № 2595 від 03.12.2013р. про сплату 30000,00 грн. за металобрухт згідно договору 37-М від 13.08.2013р. Проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та річних заперечив.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги про стягнення 531,38 грн. штрафних санкцій та 140,83 грн. річних підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, ст. 610, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

13.08.2013 року між сторонами у справі укладено угоду № 37-М на поставку металобрухту (надалі - Угода), відповідно до п. 1 якої «Брухтоздавач» (позивач) зобов'язується провести поставку брухту та відходів чорних металів (брухт), а «Брухтоодержувач» (відповідач) в свою чергу прийняти та оплатити.

На виконання Угоди позивачем згідно видаткових накладних № пк-0000204 від 22.08.2013р. та № пк-0000206 від 23.08.2013р. поставлено товар відповідачу - брухт чорних металів вид 500 загальною кількість 27690 кг на суму 53718,60 грн. Прийняття товару підтверджується підписами Вільхи В.В. на вищезгаданих накладних, який діяв на підставі довіреності № 293 від 21.08.2013р., виданої відповідачем, а також актами приймання металів чорних (вторинних) № 807 від 22.08.2013р. та № 811 від 23.08.2013р.

Пунктом 9 Угоди встановлено порядок розрахунків: попередня оплата, по факту поставки на протязі трьох банківських днів.

Однак, у встановлений Угодою строк оплата за поставлений товар відповідачем проведена не була. Відповідно до картки рахунку: 361 - 30.09.2013р., 08.10.2013р. та 25.10.2013р. відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 23718,60 грн. Решта ж суми заборгованості в сумі 30000,00 грн. станом на дату звернення з позовом до суду відповідачем погашена не була.

03.12.2013р., в процесі розгляду судової справи, відповідачем оплачено решту суми заборгованості згідно угоди 37-М від 13.08.2013р. Вказане підтверджується платіжним дорученням № 2595 від 03.12.2013р. на суму 30000,00 грн. Відтак, станом на дату винесення судового рішення заборгованість відповідача перед позивачем згідно Угоди є погашеною.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. боргу підлягає припиненню.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення 531,38 грн. штрафних санкцій та 140,83 грн. трьох процентів річних. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Вказаною нормою визначається розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань. Умовою ж до їх застосування є, зокрема, приписи ч. 1 ст. 547 та ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України про те, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України є неустойка, штраф, пеня, що є видом забезпечення виконання зобов'язань, визначеним ст. 546 ЦК України. Відтак, за відсутності письмової домовленості сторін про застосування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, зокрема, відсутності положень про це в угоді № 37-М від 13.08.2013р., суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 531,38 грн. штрафних санкцій є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Позовні ж вимоги про стягнення 140,83 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача також покладаються судові витрати в частині позовних вимог, провадження щодо яких припинено, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Орус» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317 Б, ідент. код юридичної особи 19339942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар» (33014, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, буд. 5, оф. 414, ідент. код юридичної особи 36416693) 140,83 грн. трьох процентів річних та 1690,69 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. боргу припинити.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.