Рішення № 35783801, 28.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19718/13 28.11.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", Київська обл.

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м. Київ

про стягнення 14 489,88 грн.

за участю представників:

від позивача : Долинський Д.О. - представник за довіреністю № 20/06-13_Д від 20.06.2013 р.від відповідача :не з'явився

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 14 489,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.04.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер АІ 0151 ВР, під керуванням Саранюка О.В. та автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер 35347 КА, що належить ТОВ "Чиста вода", під керуванням Штекеля Т.С., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер АІ 0151 ВР, що був застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування".

У квітні-липні 2013 р. позивачем здійснено страхове відшкодування в сумі 14 489,88 грн. на користь страхувальника.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 23.04.2013 р. у справі № 3-3098/13 Штекеля Т.С. визнано винним у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність Штекеля Т.С. застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (Поліс № АЕ/2302207).

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 10.04.2013 р. в м. Києві.

У позові Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" суму страхового відшкодування у розмірі 14 489,88 грн. в порядку регресу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи., направив на адресу суду телеграму про розгляд справи без його участі. У минулому судовому засіданні подав відзив на позов, в якому зазначив, що єдиним законним доказом розміру вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, є висновок суб'єкта оціночної діяльності, складений з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, та відповідно до якого потерпілому завдано матеріальної шкоди на суму 8 929,66 грн. До того ж сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на розмір франшизи - 500,00 грн. Вказав, що сума страхового відшкодування в розмірі 8 429,66 грн. ним сплачена, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № CLA 4052 від 30.10.2012 р., укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" та Саранюком Олександром Васильовичем, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки Тойота, державний реєстраційний номер АІ 0151 ВР.

10.04.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Тойота, державний реєстраційний номер АІ 0151 ВР, під керуванням Саранюка О.В. та автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер 35347 КА, що належить ТОВ "Чиста вода", під керуванням Штекеля Т.С., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Тойота, державний реєстраційний номер АІ 0151 ВР.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 23.04.2013 р. у справі № 3-3098/13 Штекеля Т.С. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 173 від 07.05.2013 р., розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Тойота, державний реєстраційний номер АІ 0151 ВР внаслідок ДТП склав 11 043,77 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 23.04.2013 р., рахунку № ВДиС-0011613 від 23.04.2013 р., актів виконаних робіт № ВДИСА-009930 від 06.05.2013 р. та № ВДИСА-009489 від 23.04.2013 р., розрахунку страхового відшкодування, сформованого страхового акту № АС-006119 від 26.06.2013 р., Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 14 489,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10639 від 10.07.2013 р. та банківською квитанцією від 23.04.2013 р.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Штекеля Т.С., винного у вчиненні ДТП, застрахована у Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2302207 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

23.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 15/04/8.04/261-13 про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 14 489,88 грн. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

При цьому, суд зазначає, що норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Як вже зазначалось, із системного аналізу норм ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ч. 1 ст. 1191 ЦК України, які регулюють інші відносини (регресні), слідує, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у межах понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту, коефіцієнту зносу, суми податку на додану вартість, тощо.

Вирішуючи питання про суму стягнення в порядку регресу, суд враховує положення п. 6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно яких страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

У судовому засіданні встановлено, що умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу ГАЗ № АЕ/2302207 передбачено франшизу у розмірі 500,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду заподіяну Штекель Т.С. (АЕ/2302207), складає 13 989,88 грн. (14 489,88 грн. - 500,00 грн. = 13 989,88 грн.).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 13 989,88 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після подачі позову до суду відповідач частково сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 8 429,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2491 від 08.11.2013 р.

Отже, сплативши заборгованість у розмірі 8 429,66 грн., відповідач припинив у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" наявна заборгованість по сплаті страхового відшкодування в розмірі 5 560,22 грн.

Таким чином, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позов в частині стягнення несплаченої суми страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 14 489,88 грн. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" страхового відшкодування в сумі 8 429,66 грн. припинити.

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення 6 060,22 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, ідентифікаційний код 20842474) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, ідентифікаційний код 35429675) страхове відшкодування в сумі 5 560 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 22 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, ідентифікаційний код 20842474) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, ідентифікаційний код 35429675) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 668 (одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 89 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 28 листопада 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 03 грудня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна