Ухвала суду № 35783311, 07.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 р.Справа № 2-а-1794/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Дубина Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року в адміністративні справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» звернулось до Херсонського окружного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року № 0004332301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 250.000,50 грн., з яких 166.667,00 - за основним платежем, 83.333,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржене повідомлення-рішення складене на підставі протиправних висновків акту перевірки, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Відповідач неправомірно виключив із задекларованих валових витрат вартість товарів, придбаних у ТОВ "Риста" у квітні 2009 року, оскільки поставлені товари ТОВ "Риста" використані для потреб його комерційної господарської діяльності, господарські операції підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Відповідачем висновок щодо відсутності господарських операцій, нікчемності угоди з ТОВ "Риста" зроблено не за наслідками перевірки контрагента, а на підставі "інформації" про неможливість проведення перевірки цього постачальника.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що ТОВ "Риста" має ознаки «податкової ями»; угода, укладена між позивачем та ТОВ «Риста» є нікчемною в силу положень ст.ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 16 листопада 2010 р. № 0004332301/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 250.000,50 грн., в тому числі за основним платежем - 166.667,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83.333,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

14 травня 2012 року апелянт надав до апеляційного суду клопотання про заміну сторони по справі відповідача - державну податкову інспекцію у м. Херсоні на правонаступника - державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (а.с.112).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 16 листопада 2010 р. №0004332301/0 є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенні в повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Меблеві технології" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 31 липня 2006 р. та перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні як платник податків.

Судом встановлено, що в період з 22 червня 2010 року по 20 липня 2010 року на підставі направлень від 22 червня 2010 року № 1115/23-4 та від 21 липня 2010 року № 1278/23-4 співробітниками ДПІ у м. Херсоні проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009р.

За наслідками перевірки було складено акт від 03.11.2010 року № 4638/23-4/34458354, яким встановлено порушення ТОВ «Меблеві технології» абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та донараховано податку на прибуток у сумі 166.667,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 4638/23-4/34458354 від 03 листопада 2010 року, ДПІ у м.Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004332301/0 від 16 листопада 2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 250.000,50 грн., з яких 166.667,00 - за основним платежем, 83.333,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що позивач у 2 кварталі 2009 року у складі валових витрат відобразив операцію з придбання товарів будівельного призначення у ТОВ "Риста" на суму 666.667,00 грн. на підставі договору б/н від 01.04.2009 р. та податкової накладної № 54 від 30.04.2009 р. на загальну суму 800.000,00 грн., у тому числі ПДВ 133.333,33 грн. Оплата вартості товару здійснена 30.04.2009 р. платіжним дорученням № 143 на всю суму поставки. За даними відповідача ТОВ "Риста" має стан припинено, але не знято з обліку, тому ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва складено акт № 238/01-040/36317475 від 14.04.2010 р. про неможливість проведення перевірки взаємовідносин ТОВ "Риста" з позивачем. За ініціативою податкового органу ТОВ "Риста" 04.08.2009 р. виключене з Реєстру платників ПДВ.

В силу положень п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встновлено заборону на установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2009 року, між ТОВ «Риста» (продавець) та ТОВ «Меблеві технології» було укладено договір поставки товару. За умовами договору Продавець зобов'язаний поставити на адресу Покупця товар, кількість, асортимент та ціни на який узгоджуються сторонами по кожній партії.

На виконання умов договору ТОВ «Риста» поставило на адресу позивача будівельні матеріали перелік та вартість яких визначена видатковою накладною № 54 від 30 квітня 2009 року. Загальна вартість поставлених будівельних товарів складає 800.000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 133.333,33 грн. На загальний обсяг поставки ТОВ «Риста» було виписано податкову накладну № 54 від 30 квітня 2009 року. Як вбачається з виписки по банківському рахунку за 30 квітня 2009 року, ТОВ «Меблеві технології» сплатило на адресу постачальника повну вартість придбаної продукції.

Матеріалами справи спростовується твердження апелянта, щодо відсутності факту транспортування товарів, оскільки факт поставки товару від ТОВ «Риста» на адресу ТОВ «Меблеві технології» підтверджується товарно-супроводними документами, а саме товарно-транспортними накладними № 143, 148, 151, 157, 165 від 30 квітня 2009 року (а.с. 74-78), які були досліджені судом першої інстанції.

Подальше використання (реалізація) придбаних товарів в межах господарської діяльності підтверджується договором поставки, укладеним між ТОВ «Комерційна фірма «Юг-строй» та ТОВ «Меблеві технології» та видатковими накладними (а.с. 35-40).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях ТОВ «Меблеві технології» порушень вимог абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, колегія суддів не може прийняти до уваги довід апеляційної скарги щодо нікчемності укладеного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем та ТОВ «Риста».

З урахуванням вище значеного та вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року в адміністративні справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.