Постанова № 35783104, 11.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 р. Справа № 816/224/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2013р. по справі № 816/224/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (після реорганізації - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області ) (далі - відповідач), в якому просить про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2012 року №№ 0000101555/1424, 0000091555, 0000111555/1429, від 10.12.2012 року № 0000261555/248.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року позов було задоволено частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2012 року № № 0000101555/1424, 0000091555, 0000111555/1429, від 10.12.2012 року № 0000261555/248 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58 966 263,84 грн.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року скасувати в частині задоволення позову та в цій частині постановити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за червень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у вересні 2010 року, квітні, травні 2012 року, про що був складений акт від 31.08.2012 року №3372/15-507/00191282.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні ч. 1.2 ст.215, 4.1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п. 1.6, п.л. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.4, п.п 7.2.6 п. 7.2, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.6, ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, абз. 8 п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено суму від'ємного значення за червень 2012 року в розмірі 2 538 887, суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 2 207 585 грн.; п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 128 277 015 грн.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, яким було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі у декларації №7295 за 6 місяців 2012 року на суму 2207585 грн., та штрафних санкції на суму 1103792,50 грн. та № 0000111555/1429, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі за декларацією №7295 за 6 місяців 2012 року у сумі 2538887 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2012 року № 0000091555/1426, яким позивачу було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування по декларації №7295 за 6 місяців 2012 року на суму 128 277 015 грн. в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в частині 68 949 204 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення.

У зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань по податковому повідомленню - рішенню від 19.09.2012 року № 0000091555/1426 в розмірі 68 949204 грн. відповідачем постановлено 19.12.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0000311555/258, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 59 327 811 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції, вважає можливим переглянути судове рішення суду першої інстанції в межах задоволення позову.

З приводу частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на 2207585 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно, до підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та с підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктами 7.2.4 пункт 7.2 статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України

Пунктом 200.4 статті 200 цього ПК України зазначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів фактичний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лавид», ПП «Енергосталь» , ТОВ «Шляхо-будівельне управління ОТГМ №1», ТОВ «Імпульс-Дон», ТОВ «Велмаш-Україна», ТОВ «Нові технології», ТОВ «ХАЛ-ТЕХ», ТОВ «ПК Промінструмент» та правильність віднесення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість сум у розмірі 2 207 585 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Лавид»,з яким був укладений договір підряду від 19.07.2010 року №1650/50 про виконання робіт по реконструкції приміщень 4-го поверху та віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суму податку на додану вартість 8369 грн.

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивача мав взаємовідносини з ПП «Еенергосталь» з яким був укладений договір поставки від 03.04.2012 року рейкових підкладок.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про виконання даних господарських операцій позивачем, який має достатньо технічних та адміністративних ресурсів для виконання даних операцій самостійно, оскільки у контрагентів позивача відсутні адміністративні та технічні ресурси для виконання вказаних операцій, та єдина економічна вигода від укладання позивачем зазначених угод є отримання податку на додану вартість.

Щодо висновків суду першої інстанції про відповідність наданих в підтвердження реального характеру даних господарських операцій документів первинного бухгалтерського обліку, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що матеріали справи не свідчать про дотримання позивачем та його контрагентами умов перевезення, зберігання товарів, та відображення у наданих документах змісту та обсягів отриманих послуг.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію апеляційної скарги про те, що позивачем було неправомірно включено до складу податкового кредиту за травень 2012 року податкові накладні незареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами господарських операцій з ТОВ «Шляхо-будівельне управління ОТГМ №1», ТОВ «Імпульс-Дон», ТОВ «Велмаш-Україна», ТОВ «Нові технології», ТОВ «ХАЛ-ТЕХ», ТОВ «ПК Промінструмент».

За наведених підстав, колегія суддів, вважає, що судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Стосовно частини позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 року № 0000111555/1429, яким зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 2 538 887 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом ставиться під сумнів правомірність включення до складу податкового кредиту за червень 2012 року податкових накладних, отриманих від ТОВ "Брокер Сервіс" та ТОВ "Склярум ЛТД", незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Апеляційна скарга містить посилання на те, що до податкового кредиту позивачем включені незареєстровані податкові накладні, по яким період, за який подано заяву із скаргою, не відповідає періоду виписці податкових накладних.

На підставі до пп. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого - використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до п. 201.10 ст. 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно до абзацу 6 п. 201.10 ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунках коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання

На підставі абзацу 8 п. 201.10 ПК України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/ або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкового зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 наказу Міністерства фінансів України від 01.11.11 №13 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.11.11 за №1333/20071 передбачено наступна податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу після реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "X").

В той же час відповідно до п. 6.3. ст. 6 наказу №1379 від 01.11.11 не дає права покупцю віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п, 203.1 ст. 203 ПКУ податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у декларації за червень 2012 року були враховані суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Брокер Сервіс» отриману - 08.06.2012 року на суму 1781025,55 грн., ТОВ «Брокер Сервіс» отриману - 08.06.2012 року на суму 738103,93 грн., ТОВ «Склярум ЛТД», отриману 14.06.2012 року на суму 19757,00 грн.

За таких підстав, колегія суддів, вважає, що якщо продавець товарів не зареєстрував податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, то покупець має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, а звітним податковим періодом буде період виписки податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, оскільки граничним строком подання декларації є строк визначений у згаданій вище нормі Податкового кодексу України.

З приводу частини позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за червень 2012 року і 58 966 263,84 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юромаш» та правильність віднесення до податкового кредиту за травень 2012 року суми податку на додану вартість в розмірі 2 443 963 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 56883848 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ з II "Юромаш" , з яким був укладений договір від 09.12.2011 року №39635 на технічне обслуговування та ремонт техніки, договір від 15.07.2011 року договір купівлі - продажу обладнання № 07/с, а саме: кар'єрні самоскиди з жорсткою рамою НІТАСНІ ЕІІ 3500 АСИ кількістю 6 одиниць на умовах попередньої оплати.

В підтвердження реального характеру наведеної вище господарської операції позивачем були надані документи первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Так, надані акти виконаних робіт не містять посилань на зміст та обсяг господарських операцій.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність у контрагента позивача руху активів та змін у податкових зобов'язань, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення господарської операцій з ТОВ «Юромаш», оскільки не відбулись зміни у активах та зобов»язаннях .

Виходячи з наведеного, колегія суддів потрібним в цій частині позову задовольнити апеляційну скаргу та судове рішення - скасувати.

Окрім цього, колегія суддів зауважує про те, що в декларації за червень 2012 року позивачем було задекларовано до бюджетного відшкодування частину залишку від'ємного значення у розмірі 50 315 170 грн. за вересень 2010 року.

Податковим органом зазначається, що в акті перевірки ревізором зазначено, що вказана сума мала бути заявлена позивачем до відшкодування в декларації за жовтень 2010 року (фактична оплата податкового кредиту вересня 2010 року здійснена у вересні 2010 року), тобто в періоді, в якому платник мав право на одержання бюджетного відшкодування, у зв'язку із чим вважається, що платник податків добровільно відмовився від отримання такої суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом 200.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка договорів сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодів постачальникам таких товарів (послуг).

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України зазначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах.

Зазначені суми податку на додану вартість податкового кредиту вересня 2010 року сплачені у вересні 2010, тобто підприємство мало право віднести ці суми до розрахунку суми бюджетного відшкодування декларації за жовтень 2010 року на підставі п. 200.4. ст. 200 ПК України.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 ст. 200 ПК України, у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Сума заниженого бюджетного відшкодування, не може в подальшому бути заявленою платником податку до відшкодування на розрахунковий рахунок або в рахунок майбутніх платежів .

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування

подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За наведених підстав, колегія суддів погоджується з позицією апеляційної скарги про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року на суму 50 315 170,00грн., оскільки частина залишку від'ємного значення у розмірі 50 315 170 грн. за вересень 2010р. була заявлена платником до відшкодування в декларації за жовтень 2010 року, (фактична до податкового кредиту за вересень 2010року була здійснена у вересні 2010р.), тобто в тому періоді, в платник мав право на одержання бюджетного відшкодування.

Стосовно частини позову про порушення в частині завищення бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 6 000 004 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Восток-Руда", колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом ставиться до вини відсутність реального характеру господарської операції з ТОВ «Восток-Руда» та правильність заявленої суми бюджетної відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 6 000 004,00 грн. за травень-червень 2012 року, оскільки було проведено коригування у травні, червні 2012 року, виписані згідно отриманої попередньої оплати за товар на підставі платіжних доручень.

Відповідно до положень статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

В подальшому в момент поставок, які здійснювались за рахунок вказаних передплат, постачальником проведено коригування кількісних та вартісних показників до зменшення по вищевказаних податкових накладних з одночасним оформленням податкових накладних по фактичних вартісних і кількісних показниках.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що судове рішення в частині задоволення цієї частини позову підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про задоволення позову про відображення в податковому обліку послуг, отриманих на митній території України від нерезидента, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з Компанії Сlimate Ргоtесtіоn Виrеаи, з якою був укладений контракт № 743 від 14.03.2012 року.

На підставі згаданого вище контракту позивач перерахував за послуги з підтвердження скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу (платіжні доручення від 11.04.2012 року №№ 292, 14297) та нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2012 року в сумі 207126,84 грн., яка була включена до складу податкового кредиту травня 2012 року.

Під час огляду в суді апеляційної інстанції додатку до акту перевірки - «Реєстру платіжних доручень бюджетного відшкодування за червень 2012р.», колегія суддів зауважила про відсутність на момент проведення перевірки платіжних доручень, що підтверджують сплату позивачем компанії Сlimate Ргоtесtіоn Виrеаи.

За наведених підстав, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про помилковість віднесення до сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012р. в розмірі 58 996 263,84грн., та правильність податкового повідомлення-рішення податкового органу від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58966263,84 грн.

Судом першої інстанції були неправильно враховані норми Податкового кодексу України, зроблені висновків, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 19.09.2012 року № 0000101555/1424, № 0000111555/1429, та від 19.12.2012 року № 0000311555/258 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 58966263,84 грн., підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2013р. по справі № 816/224/13-а скасувати в частині задоволення позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2013р. по справі №816/224/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст постанови виготовлений 15.11.2013 р.