Постанова № 35782085, 31.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1214/13-а

31 жовтня 2013 року 10год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Лавренчук Т.В.,

відповідача: представник представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовський хлібозавод" до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовський хлібозавод" звернулось до суду з позовом до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013 року №0000062200 та №0000052200.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Позивач вказує, що Кузнецовською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТзДВ "Кузнецовський хлібозавод" за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року про що складено акт №46/22/05519273 від 11.03.20013 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000062200 та №0000052200. Даними податковими повідомленнями-рішенням збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1102878,50 грн. з яких 792597 грн. основного платежу та 310281,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та по податку на додану вартість по вітчизняних товарах, роботах, послугах на суму 872751 грн., з якої 581834 грн. - за основним платежем та 290917 грн. - фінансові (штрафні) санкції. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що вони винесені на підставі Акту перевірки, в якому відповідачем зроблені висновки, які не тільки не підтверджені жодним належним доказом, а і не відповідають дійсним обставинам, що в свою чергу призвело до того, що відповідачем було неправильно застосовано норми податкового законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На думку позивача, наведені у позовній заяві обставини свідчать про безпідставність та невідповідність чинному законодавству висновків акту перевірки і протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000062200 та №0000052200.

У судовому засіданні представник відповідача суду пояснила, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що відповідають вимогам закону, адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення від 13.05.2013 року. за №815/10-211.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену у письмових запереченнях та вказала, що за результатами планової виїзної перевірки проведеної податковим органом щодо позивача були встановлені наступні порушення: пп.14.1.27 та пп.14.1.36 п.14.1, пп.138.2 пп. 138.8 ст. 138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2775-VI зі змінами та доповненнями внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 792597 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2775-VI зі змінами та доповненнями внаслідок чого завищено податковий кредит на вартість послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків та які належним чином не підтверджені документально, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 581834 грн.

Згідно статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив провести процесуальне правонаступництво позивача та замінити Кузнецовську об`єднану державну податкову інспекцію Рівненської області Державної податкової служби на Кузнецовську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Матеріалами справи ствердженно, що Товариство з додатковою відповідальністю "Кузнецовський хлібозавод" зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області, код ЄДРПОУ 05519273, перебуває на обліку як платник податків в Кузнецовській ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200064557 НБ № 134521 від 01.07.1997; види діяльності за КВЕД: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; роздірбна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Судом встановлено, що в період з 21.01.2013 року по 01.03.2013 року Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовський хлібозавод", з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року. За результатами перевірки складено акт №46/22/05519273 від 11.03.2013 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1, п.138.2, пп.138.8 ст.138, пп.139.1.1, пп.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 792 597 грн., у тому числі: ІІІ квартал 2011 року - 64501грн, ІV квартал 2011 року - 107533грн , І квартал 2012 року - 89304грн., ІІ квартал 2012 року - 65487грн, ІІІ квартал 2012 - 465772грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит, на вартість послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків та які належним чином не підтверджені документально, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 581834 грн. в тому числі: серпень 2011р. - 24098 грн., вересень 2011р. - 16234 грн., жовтень 2011р. - 7954 грн., листопад 2011р. - 25649 грн., травень 2012р. - 65990 грн., червень 2012р. - 48432 грн., липень 2012р. - 8360 грн., серпень 2012р. - 161638 грн., вересень 2012р. - 223479 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000062200 від 22.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняниїх товарах" на загальну суму 872751,00 грн. в т.ч.: за основним платежем в сумі 581834,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 290917,00 грн. ;

- №0000052200 від 22.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1102878,50 грн. в т.ч.: за основним платежем в сумі 792597,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 310281,5 грн.

Підставами для прийняття вказаних податкових повідомлень - рішень стали висновки податкового органу щодо:

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на собівартість придбаних (реалізованих) товарів, а саме: соку яблучного на суму 1747228,74 грн. та вартість послуг його зберігання в сумі 144 грн., всього на загальну суму 1747372,74 в т.ч. ІІІ квартал 2012 року - 1747372,74грн.

Дане порушення у складі витрат вплинуло на формування податкового кредиту, а саме безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 349474,56 грн.;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, шляхом включення собівартості придбаних (реалізованих) товарів, які на момент перевірки не підтверджені відповідними первинними документами на загальну суму 353077,06 грн. Також порушення у складі витрат вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 70615,41 грн.;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 1045982,52 грн. у зв'язку із продажем товарів нижче їх собівартості, що вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 76770,18 грн. ;

завищення витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування , шляхом включення собівартості придбаної продукції на технологічній лінії «RONDO», введення в експлуатацію якої проведено з порушенням встановленого порядку на суму 317109,53 грн., також вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 32088,55грн;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на суму витрат на електроенергію по торговому павільйону «Свіжий хліб», які не пов'язані з господарською діяльністю в сумі 5040,86 грн.; (не оспорюється позивачем)

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 151047,7грн. у зв'язку з отриманням послуг, пов'язаних з сертифікацією, транспортуванням, митним оформленням сиру твердого, отриманого від ТОВ «КОМО-Експорт», також вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 30209,54грн;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 83406,94грн. вартості отриманих інформаційно-консультаційних, організаційних та маркетингових послуг, також вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 16680,83грн.

Також підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало безпідставне включення до складу податкового кредиту в сумі 2608,90 грн. по придбаних товарах у ТзОВ «АМВ Сервіс», ТзОВ «Гран Карро», ТзОВ «Посуд Трейдинг». У цій частині податкові повіломлення-рішення позивачем не оспорюється.

Судом встановлено, що 27.08.2012 року між ТОВ «Яблуневий дар» (Продавець) та ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №29-ЯКС від 27.08.2012 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця сік яблучний концентрований неосвітлений натуральний. Передача Товару здійснюється на основі заявок Покупця на складі Продавця. Загальна вартість цього договору складається з сум усіх поставок Товару, що були здійсненні та зазначені у рахунках і накладних.

На виконання умов договру №29-ЯКС від 27.08.2012 року ТОВ «Кузнецовський хлібозавод» подано заявки: від 28.08.2012 року на відвантаження соку у кількості 48000 кг та від 24.09.2012 року на відвантаження соку у кількості 48000 кг.

На виконання вказаних заявок ТОВ «Яблуневий дар» виписані:

- рахунки на оплату: №1113 від 29.08.2013 року на загальну суму 1037139,84 грн. в т.ч. ПДВ 172856,64 грн.; №1191 від 24.09.2012 року на загальну суму 1059534,72 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 176589,12 грн.;

- видаткові накладні: №1680 від 29.08.2012 року на загальну суму 1037139,84 грн. в т.ч. ПДВ 172856,64 грн.; №1801 від 24.09.2012 року на загальну суму 1059534,72 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 176589,12 грн.

Передача соку підтверджується актами приймоу передачі від 29.08.2012 року та від 24.09.2012 року.

На вказані господарські операції ТОВ «Яблуневий дар» виписано податкові накладні: №210 від 29.08.2012 року на загальну суму 1037139,84 грн. в т.ч. ПДВ 172856,64 грн.; №86 від 24.09.2012 року на загальну суму 1059534,72 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 176589,12 грн.

Розрахунки за отриманий товар за перевіряємий період не здійснювалися. Станом на 30.09.2012 року по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахується кредиторська заборгованість в сумі 2096674,56 грн.

Придбаний товар зберігався у ТОВ «Яблуневий дар» на підставі договору зберігання товару №29/01 від 27.08.2012 року, відповідно до якого ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» передавав ТОВ «Яблуневий дар» товар на зберігання на підставі акту прийому-передачі б/н від 29.08.2012 року в кількості 48000кг вартістю 864283,20грн.

Товар переданий на зберігання оформлений накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей для зберігання серія КХЗ №1 від 29.08.2012 року. Накладна завірена підписами та печатками. Факт передачі на зберігання товару підтверджується актом приймання-передачі від 29.08.2012 року.

31.08.2012 року ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» отримало належний йому товар у ТОВ «Яблуневий дар» із зберігання, що підтверджується актом прийому-передачі товару із зберігання, накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей із зберігання №1-1 від 31.08.2012 року. Накладна завірена підписами та печатками.

По наданню послуг зі зберігання товару між ТОВ "Яблуневий дар" та позивачем підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1713 від 31.08.2012 на загальну суму 172,80 грн. в т.ч ПДВ 28,80 грн.; та виписано податкову накладну №242 від 31.08.2012 на загальну суму 172,80 грн. в т.ч ПДВ 28,80 грн.

Також судом встановлено, що позивач здійснював експортні операції (експорт натурального неосвітленого концентрованого яблучного соку) на суму 1763227,62 грн. (172800,00 Євро) фірмі «SUPRAMOND IMPEX LLP» (Англія).

Експорт продукції проводиться на підставі договору №28/08/2012-AJC від 28.08.2012 року, укладеного ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» (Продавець) з фірмою «SUPRAMOND IMPEX LLP» (Покупець).

На виконання умов договору №28/08/2012-AJC від 28.08.2012р., ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» було відвантажено соку яблучного в кількості 48000кг для фірми «SUPRAMOND IMPEX LLP» 31.08.2012 року та в кількості 48000кг - 24.09.2012 року.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України" витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів. Встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2.4 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивачем для підтвердження факту здійснення господарської операції з купівлі соку яблучного у ТОВ «Яблуневий дар» надані первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом встановлено, що Видаткові накладні №1680 від 29.08.2012року та №1801 від 24.09.2012 року, накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей для зберігання від 29.08.2012 року та накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей із зберігання від 31.08.2012 року, акт здачі - прийняття робіт по зберіганню не містять обов'язкових реквізитів: прізвище і посаду особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Суд також бере до уваги те, що під час перевірки встановлено, що сік яблучний ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» було придбано у ТОВ «Яблуневий дар» на підставі договору купівлі-продажу №29-ЯКС від 27.08.2012 року.

Згідно з умовами даного договору обов'язок Продавця щодо передачі Товару вважається виконаним з моменту заповнення спеціальних ємкостей, що поставляються Покупцем під завантаження згідно з заявками, а також підписання сторонами відповідної видаткової накладної. При цьому документів, що ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» спеціальні ємкості продавцю поставлялися саме Покупцем тобто ТДК Кузнецовським хлібозаводом» ні податковому органу під час перевірки, ні в судовому засіданні не надано.

Таким чином враховуючи положення Цивільного кодексу України відповідно до ч. 1 ст. 334 якого право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом, суд приходить до висновку про відсутність факту переходу права власності від ТОВ «Яблуневий дар до ТДВ «Кузнецовський хлібозавод», що свідчить про відсутність реальних господарських операцій та відповідно безпідставності формування податкового кредиту за вказаною операцією.

Крім того суд зауважує, що оплата за Товар згідно умов договору №29-ЯКС від 27.08.2012 року здійснюється в гривнях на підставі рахунку в термін:80% до десяти календарних днів від дати виставлення рахунку, і 20% до 100 (сто) календарних днів від дати виставлення рахунку, якщо інше не вказано у Доповненнях до даного Договору. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору повинні бути здійснені письмово і підписані уповноваженими представниками Сторін. Проте фактично розрахунки за отриманий Товар на момент здійснення перевірки податквоим органмом не були проведені. Станом на 30.09.2012 року по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалась кредиторська заборгованість в сумі 2096674 грн. Зазначена обставина в сукупності з фактом відсутності факту відвантаження товару в ємкості ТДК "Кузнецовський хлібозавод" та надходження товару покупцеві свідчить про безтоварний характер операцій спрямований виключно на отримання податкової вигоди шляхом безпідставного завищення податкового кредиту та мінімізації сплати сум ПДВ зі сторони ТДК «Кузнецовський хлібозавод». Судом встановлено як відсутність фактинчого руху активів між Постачальником та покупцем так і відсутність руху коштів між контрагентами в строки встановлені договором. Доводи представника позивача про здійснення оплати за товар під час розгляду даного спору в суді, суд не вважає беззаперечним доказом товарності та рельності господарської операції, і розцінює як спробу позивача штучно сформувати докази під час розгляду справи в суді та уникнути відповідальності за порушення продаткового законодавства, застосованої оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями.

Судом встановлено, що за період 01.07.2011 року по 30.09.2011 року позивачем було укладено договори з:

ТОВ «Західний молочний дистриб'ютор» на поставку товару (№01/04-11 від 01.04.2011року). Згідно виписаних накладних №РН-0004977 від 05.07.11р, №РН-0005075 від 11.07.11р, №РН-0005474 від 02.08.11р., №РН-0005632 від 09.08.11р., №№РН-0005631 від 09.08.11р., №РН-005885 від 24.08.11р., №РН-0006152 від 06.09.11р., №РН-0006160 від 06.09.11р., №РН-0007922 від29.11.11р. та податкових накладних №37 від 31.07.11р., №83 від31.08.11р, №54 від 30.09.11р., №29 від 30.11.11р. придбано спред солодко вершковий вартістю 133,2тис.грн.;

ТОВ «Форте» на поставку продукції на умовах відстрочки платежу (№ТД-01 від 04.01.2011р.). Згідно виписаних накладних №ТД-0000038 від 04.10.11р., №ТД-0000112 від 18.10.2011р., №ТД-0000178 від 31.10.11р., №ТД-0007032 від01.11.11р.,№ТД-0000137 від 15.11.11р., №ТД-0000169 від 22.11.11р., №ТД-0000059 від11.01.12р, №ТД-0000136 від 25.01.12р, №ТД-0000128 від 28.03.12р., та податкових накладнихь №38 від 04.10.11р., №112 від 18.10.11р., №178 від 31.10.11, №32 від 01.11.11р., №137 від 15.11.11р,, №169 від 22.11.11р, №59 від 11.01.12р., №136 від 25.01.12р. придбано спред вартістю 202,7тис.грн.

Судом встановлено, що у видаткових накладних, в графі замовлення зазначено договір №ТД - 0000002 від 05.01.10 р.

ФОП ОСОБА_5 щодо купівлі-продажу товару (№58 від 01.02.2011р.). Згідно виписаних накладних №011138 від 26.10.11р., №011321 від 01.11.11р., №011592 від 09.11.11р., №012094 від 23.11.11р., №012358 від 30.11.11р.,та податкові накладні №11284 від 26.10.11р., №11530 від 01.11.11р., №11799 від 09.11.11р., №12282 від 23.11.11р., №12605 від 30.11.11р. придбано маргарин та молоко згущене вартістю 71,7тис.грн.

ТОВ «Трейд Логістікс» щодо купівлі - продажу продуктів харчування (№265 від 18.10.2011р). Згідно видаткових накладних №49225 від 12.03.12р, №60542 від27.03.12р. та податкових накладних №711 від 12.03.12р., №1711 від 27.03.12р. придбано молоко згущене вартістю 13.2 тис.грн.

Придбаний товар було оплачено і кредиторська заборгованість відсутня.

Згідно умов договору №01/04-11 від 01.04.2011 року для отримання товару Покупець зобов'язаний за 3 робочих дні до бажаної дати поставки надати Постачальнику заявку із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик товару. Подання заявки здійснюється у письмовому вигляді з печаткою або штампом Покупця та за підписом уповноваженої особи Покупця. Після отримання заявки Постачальник надає Покупцю відповідь щодо наявності товару, вказаного в заявці і цін на нього (п.2.1-2.3 розд.2 Договору).

Якість товару, що постачається, повинна відповідати ДСТУ, ГОСТам, ТУ, сертифікатам відповідності, гігієнічним свідоцтвам та (або) іншим документам, які засвідчують якість даного виду товару. Копії сертифікатів відповідності на захищених голограмою бланках (в кількості, зазначеній у заявці), а також належним чином завірені копії інших документів надаються Постачальником при поставці кожної партії товару відповідно до кількості, вказаної Покупцем у заявці (п.3.1 розділу 3 Договору).

По договору №ТД-01 від 04.01.2011р. визначені умови, що асортимент, кількість та місце поставки товару визначається замовленням Покупця. Замовлення направляється Постачальнику в письмовій формі або по факсу (п.2.1 розділу 2 Договору).

Якість повинна бути підтверджена якісним посвідченням або сертифікатом або іншими документами, які необхідні для продажу товарів даного виду згідно правил торгівлі, санітарно - епідеміологічного законодавства України та законодавства про захист прав споживачів. В момент передачі товарів згідно Замовлення, Постачальник повинен надати у розпорядження Покупця оригінали або завірені копії вищезазначених документів.

Аналогічні умови щодо замовлення та якості містить договір №58 від 01.02.2011року та договір №265 від 18.10.2011року.

Однак такі документи не надані під час перевірки та під час судового розгляду справи. Оскільки згідно з зазначеними договорами постачалися продукти харчування, то суд вважає, документи, що посвідчують якість є обов'язковими при здійснення операцій купівлі - продажі відповідно до Закону України «Про безпечність і якість харчових продуктів».

Згідно статті 21 Закону України «Про безпечність і якість харчових продуктів» виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки зобов'язаний видавати декларацію виробника на такі об'єкти під час введення їх в обіг.

Декларація виробника засвідчує відповідність харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки вимогам, визначеним у декларації за умови, що вимоги, встановлені виробником, виконуються протягом подальших дій.

Декларація виробника видається на визначений період часу для серійного виробництва одного й того самого харчового продукту, харчової добавки, ароматизатора, допоміжного засобу для переробки або для партії.

Якщо декларація виробника видається на серійне виробництво продукту, включені до неї партії повинні зазначатись у такій декларації виробника. Декларація виробника, що видається на партію, повинна містити посилання на конкретну партію.

Позивачем надано посвідчення про якість та ветеринарні свідоцтва. Однак не можливо встановити якій партії з реалізації відповідають посвідчення і хто отримувач продуктів.

Оцінюючи надані докази щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Західний молочний дистриб'ютор», ТОВ «Форте», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Трейд Логістікс» суд приходить до висновку про порушення позивачем норм п.138.8 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Щодо завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 1045982,52грн. у зв'язку із продажем товарів нижче їх собівартості, що вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 76770,18грн.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на зазначену норму, господарська діяльність - це діяльність спрямована на отримання доходу, собівартість виготовленої продукції, яка реалізована за ціною, яка включає в себе від'ємне значення прибутку і має відповідно від'ємну рентабельність, в частині перевищення витрат над отриманими доходами від реалізації даної продукції не пов'язана з господарською діяльністю і платника і відповідно не підлягає включенню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Так судом досліджено матеріали перевірки, з яких встановлено, що позивачем здійснювалось виробництво і реалізація продукції за цінами, нижчими собівартості. Дане порушення встановлене на підставі звітів по собівартості виготовленої продукції за липень-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року. При цьому до собівартості продукції включено витрати на сировину, які формувались відповідно до рецептури виготовлення окремого виду продукції, витрати на заробітну плату, відрахування з заробітної плати, електроенергію, амортизацію основних засобів, інші витрати. У судовому засіданні представник позивача даний факт не заперечувала.

Таким чином, суд приходить до висновку, що собівартість виготовленої продукції, яка реалізована за ціною, яка включає в себе від'ємне значення прибутку і має відповідно від'ємну рентабельність, в частині перевищення витрат над отриманими доходами від реалізації даної продукції не пов'язана з господарською діяльністю платника і відповідно не підлягає включенню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пп..139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності платника.

Суд погоджується з висновками податкового органу про те, що не включаються до валових витрат, витрати у зв'язку з продажем товарів нижче їх собівартості.

Щодо завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 151047,7грн. у зв'язку з отриманням послуг, пов'язаних з сертифікацією, транспортуванням, митним оформленням сиру твердого, отриманого від ТОВ «КОМО-Експорт», також вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 30209,54грн;

Судом встановлено, що ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» здійснювало експортні операції (експорт молочної продукції - сири тверді в асортименті) на суму 5787997,81 грн. (725164,65 доларів США) фірмі ТзОВ «КОМО-ІМПЕКС» (Росія)

Експорт продукції проводиться на підставі договору комісії №791 від 04.11.2009р., укладеного ВАТ «Кузнецовський хлібозавод» (Комітент) з ТзОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 31226169) (Комісіонер).

Згідно до умов договору, ТзОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» (Комісіонер) зобов'язується за дорученням ВАТ «Кузнецовський хлібозавод» (Комітент) за плату вчинити від свого імені, але за рахунок Комітента правочини по реалізації на експорт молочної продукції (сирів твердих) Комітента, а також вчинити інші правочини та/або дії відповідно до умов цього договору. У свою чергу Комітент зобов'язується виплатити Комісіонерові винагороду за надані послуги відповідно до умов цього договору.

На виконання умов зазначеного договору ТзОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» подав ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» звіт комісіонера, який включає в себе звітування про обсяг виконаної роботи, розмір комісійної винагороди, понесені витрати, які відповідно до договору відшкодовуються Комітентом.

Судом встановлено, що ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» в підтвердження отримання послуг, пов'язаних із сертифікацією, транспортуванням, митним оформленням сиру твердого, отриманих від ТзОВ «КОМО-ЕКСПОРТ» не надано належним чином оформлених актів приймання-передачі про надання послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку». Відповідно пп..139.1.9 п.139.1 ст.139 не включаються до складу витрат «витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку».

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що звіт комісіонера відноситься до первинного документу, який фіксує та підтверджує надання та/або отримання послуг.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ, "бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку".

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Статею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, суд приходить до висновку, по порушення позивачем вимоги п.138.2 ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються для визначення об'єкту оподаткування на суму 151047,7 грн., в тому числі - ІІІ квартал 2011 року - 26001,04 грн., ІV квартал 2011 року - 59012,15 грн., І квартал 2012 року - 66034,51грн.

Щодо завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 83406,94 грн. вартості отриманих інформаційно-консультаційних, організаційних та маркетингових послуг, також вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 16680,83грн.

Стаття 198 Податкового кодексу України забороняє віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. У разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Досліджені судом документи, які надані позивачем у підтвердження господарських операцій з придбання маркетингових та інших послуг не містять інформації, яка відображає реальні послуги (їх зміст згідно із договорами, обсяг тощо). Наведена у них інформація унеможливлює встановлення змісту маркетингових послуг, які передбачені договором. Документи, що підтверджують придбання таких послуг з метою використання у власній господарській діяльності у позивача відсутні.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в первинних документах та укладених платником податку договорах.

Право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування надають лише ті документи які складені на виконання реально вчинених господарських операцій, які відповідають господарській меті платника податків.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Що стосується складу валових витрат, то у відповідності до пп. 138.2. ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 139 ПКУ визначено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема згідно з пп. 139.1.9 наведеної статті не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, ТДВ «Кузнецовським хлібозаводом» порушено вимоги пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2775-VІ від 02.12.2010року із змінами і доповненнями завищено податковий кредит та витрати на вартість послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків та які належним чином не підтверджені документально.

Відповідна позиція неодноразово викладалась Вищим Адміністративним судом України при розгляді аналогічних податкових спорів. Зокрема, в справі № 37399\09\2070 Вищий адміністративний суд, підтримуючи зазначену позицію органів ДПС у своїй в ухвалі від 15.10.2012 року за позовом ТзОВ "Гермес-плюс" до ДПІ в Жовтневому районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень рішень, додатково зазначає що досліджені судом документи, які надані позивачем у підтвердження господарських операцій з придбання маркетингових послуг не містять інформації, яка відображає реальні послуги (їх зміст згідно із договорами, обсяг тощо). Наведена у них інформація унеможливлює встановлення змісту маркетингових послуг, які передбачені договором. Документи, що підтверджують придбання таких послуг з метою використання у власній господарській діяльності у позивача відсутні. Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, зокрема податкових накладних, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкових повідомлень-рішень року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для його скасування у суду відсутні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено перед судом правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0000062200 від 22.03.2013року, якими визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій; та- №0000052200 від 22.03.2013 року по податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій за встановленими фактами:

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, на собівартість придбаних (реалізованих) товарів, а саме: соку яблучного на суму 1747228,74 грн. та вартість послуг його зберігання в сумі 144 грн., всього на загальну суму 1 747 372,74 грн. в т.ч. ІІІ квартал 2012 року - 1 747 372,74 грн. Дане порушення у складі витрат вплинуло на формування податкового кредиту, а саме безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 349474,56грн.;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, шляхом включення собівартості придбаних (реалізованих) товарів, які на момент перевірки не підтверджені відповідними первинними документами на загальну суму 353077,06 грн. Також порушення у складі витрат вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 70615,41грн.;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 1045982,52грн. у зв'язку із продажем товарів нижче їх собівартості, що вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 76770,18грн. ;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 151047,7 грн. у зв'язку з отриманням послуг, пов'язаних з сертифікацією, транспортуванням, митним оформленням сиру твердого, отриманого від ТОВ «КОМО -Експорт», також вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 30209,54грн;

завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування на суму 83406,94грн. вартості отриманих інформаційно-консультаційних, організаційних та маркетингових послуг, також вплинуло на формування податкового кредиту, безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 16680,83грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТДК «Кузнецовський хлібозавод є необґрунтованими, безпідставними. А тому суд приходить до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення №0000062200 від 22.03.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій; та- №0000052200 від 22.03.2013 року у вищенаведеній частині винесені повноважним органом, законно та обґрунтовано, на підставі висновків про порушення податкового законодавства, які підтверджені документально.

Враховуючи вищенаведені обставини, встановлені судом на підставі пояснень сторін та досліджених в ході розгляду справи доказів суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

Щодо зменшення витрат на суму 317109,53 грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включено собівартість придбаної (реалізованої) продукції на технологічній лінії «RONDO», судом встановлено, що ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» згідно договору поставки №R007 від 31.01.2012 року було отримано технологічну лінію «RONDO» від ТзОВ «Бакіто» (код ЄДРПОУ) на суму 2090665,09грн, в тому числі ПДВ 348444,18грн. На підтвердження поставки видано накладну №175 від 20.02.2012року, податкову накладну № 85 від 20.02.2012року. ТДВ «Кузнецовський хлібозавод» обладнання введено в експлуатацію 24.04.2012 року, згідно наказу №84 від 24.04.2012 року. Дана операція підтверджуються первинними документами.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що введення в експлуатацію технологічної лінії «RONDO» проведено з порушенням порядку, а витрати на виробництво продукції на даній лінії не є витратами, які пов'язані з господарською діяльністю платника і не підлягають включенню до складу витрат.

Оцінюючи докази, судом встановлено, що зазначене обладнання не відноситься до нової технології та не потребує отримання дозволу органу державного пожежного нагляду. Вказане підтверджується листом від 12.03.2013р. №57 Кузнецовського міського сектору Управління Держтехногенбезпеки у Рівненській області.

Таким чином висновки відповідача в частині завищення витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю на 1045985,52грн. безпідставні.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в частині скасування рішення про зменшення витрат на суму 317109,53 грн., що були враховані при визначенні об'єкта оподаткування та включенням в собівартість придбаної (реалізованої) продукції на технологічній лінії «RONDO, натомість відповідач не довів правомірність винесених повідомень-рішень саме в цій частині.

Враховуючи сукупність наведених обставин по епізоду введення в експлуатацію лінії «Рондо» суд зауважує, що, наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення витрат на суму 317109,53 грн., що були враховані при визначенні об'єкта оподаткування та включенням в собівартість придбаної (реалізованої) продукції на технологічній лінії «RONDO» є протиправним та підлягає в цій частині скасуванню, а позовні вимоги - підлягають до задоволення частково.

Судові витрати по справі суд присуджує позивачу з Державного бюджету відповідно до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062200 від 22.03.2013 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (в т.ч. штрафні санкції) в розмірі 48134 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052200 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99889,5 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Кузнецовський хлібозавод" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 305,5 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.