Постанова № 35782029, 21.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року (11 год. 30 хв.)Справа № 808/6431/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лазаренка М.С.

при секретарі Кретові К.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області

про: скасування постанови № 63 від 02.07.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 63 від 02.07.2013 року.

В адміністративному позові позивач зазначає, що 27 травня 2013 року головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Савченко Аллою Михайлівною була проведена позапланова перевірка з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. За результатами перевірки складено акт. Перевіркою виявлено, що ОСОБА_1 здійснює свою діяльність як фізична особа-підприємець, тобто є юридичною особою, також виявлено, що кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» експлуатується без прийняття в експлуатацію відповідності до чинного законодавства, що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

21 червня 2013 року головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Касьяновою Наталією Олексіївною було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Протокол було зафіксовано виявлене порушення ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що полягає у експлуатації кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1. Того ж дня, головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Касьяновою Наталією Олексіївною фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 видано припис №76 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано позивача негайно припинити експлуатацію об'єкта до прийняття в експлуатацію встановленому законодавством порядку.

02 липня 2013 року заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Оверчуком Олександром Володимировичем винесено постанову №63 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на накладено штраф у сумі 51615,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без його участі.

В судове засідання з'явився представник відповідача Тараненко А.М.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов, в яких зокрема вказує, що в діях інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області відсутні порушення вимог містобудівного законодавства, а постанова по справі про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 02.07.2013 прийнята з додержанням норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням приписів статті 41 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власницею кафе з літнім майданчиком літ.А, А1 загальною площею 176 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Ця нерухомість знаходиться на земельній ділянці розміром 950 кв.м.

Вищезазначене майно належить позивачу на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 24 червня 2005 року.

27 травня 2013 року головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Савченко Аллою Михайлівною була проведена позапланова перевірка з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на об'єкті: Кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1».

21 червня 2013 року головним державним інспектором Запорізького інспекційного відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Касьяновою Наталією Олексіївною було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Протокол було зафіксовано виявлене порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Аналогічна норма визначена п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що в порушення вищезазначених норм чинного законодавства позивачем здійснюється експлуатація зазначеного об'єкта без прийняття в експлуатацію, про що було складено акт перевірки від 27.05.2013 року.

Відповідно до абз. а п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

21.06.2013 року позивачу було видано припис № 76, вимогою якого було припинити експлуатацію зазначеного об'єкта до прийняття його в експлуатацію в установленному законом порядку.

21.06.2013 року відносно позивача було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудування».

02.07.2013 року за результатами розгляду вищезазначеного протоколу було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 51 615 грн.

Позивач вважає, що дана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства і не відповідає дійсним обставинам справи в зв'язку з чим звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 3 Закону україни «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мають право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.

Редакцією Закону №208/94, яка діяла до 19.01.2012 не передбачалась відповідальність фізичних осіб - підприємців за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності» від 22.12.2011 № 4220-VI, який набрав чинності 19.01.2012, Закон №208/94 був викладений у новій редакції, якою була введена відповідальність за правопорушення в сфері містобудівної діяльності в тому числі і фізичних осіб - підприємців.

За змістом преамбули Закону №208/94 цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону №208/94 суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, при цьому для об'єктів III категорії складності встановлений розмір штрафу - дев'яноста мінімальних заробітних плат.

З наведеного вбачається, що відповідальність за експлуатацію або використання об'єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію, настає лише для суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до справи жодного доказу здійснення позивачем будівельної діяльності в Кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1», тобто жодним чином не доведене здійснення самочинного будівництва, а також поєднання позивачем функцій замовника і підрядника одночасно.

П.4 ч. І ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону №3038 суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Визначення терміну містобудування (містобудівна діяльність), наведене в ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

В частині 1 статті 4 Закону №3038 визначено, що об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються у населених пунктах відповідно до меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивач не може бути прирівняний до суб'єкта містобудування, оскільки не здійснює містобудівної діяльності.

З обставин справи вбачається, що позивач може бути лише замовником будівництва об'єкта (без здійснення містобудівної діяльності) або поєднувати в собі функції замовника і підрядника одночасно.

Проте, відповідачем не надано суду жодного доказу того, що позивачем здійснювались будь-які будівельні роботи в належному йому об'єкті нерухомості з моменту переходу до позивача права власності на цей об'єкт.

Як було встановлено в судовому засіданні 12.11.2013 позивач не є замовником будівництва, оскільки не забудовувала територію та не подала відповідної заяви, а лише здійснила реконструкцію придбаного приміщення.

В судовому засіданні 12.11.2013 в якості свідка було допитано інспектора ОСОБА_2 яка пояснила, що позапланова перевірка приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1 була проведена з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Коли перший раз вийшли на перевірку, позивача в кафе не було. На наступний день позивач принесла частину документів та пояснила, що інших документів на цей час в неї немає, оскільки вони знаходяться на перереєстрації. Більше на об'єкт перевірки перевіряючи не виходили, а акт перевірки було складено зі слів позивача, яка пояснила, що 2008 році вона проводила реконструкцію приміщення, проте ніяких документів, або доказів, які б це підтверджували позивач перевіряючим не надавала, а перевіряючи не досліджували.

Також слід зазначити, що позивач безпосередньо не експлуатує належне їй приміщення кафе. Приміщення кафе з літнім майданчиком літ.А, А1 загальною площею 176 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 експлуатується іншими особами, які протиправно користуються її власністю.

Позивач не має доступу до своєї власності. Наразі, у Шевченківському районному суді м.Запоріжжя перебуває на розгляді цивільна справа про усунення перешкод у користуванні належним позивачу приміщенням кафе з літнім майданчиком літ.А, А1 загальною площею 176 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Отже суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для винесення Припусу та постанови.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність винесення постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області №63 від 02.07.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 516 (п'ятсот шістнадцять) грн.65 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко