Постанова № 35781603, 25.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року 15:51 810/4823/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) з позовом про: скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 №3024/0002041720/291 в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4635,06 грн та штрафних санкцій у розмірі 1158,77 грн, №3023/0002031720/292 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 10666 грн та штрафних санкцій в розмірі 220 грн; зобов'язання вчинити певні дії - звільнити активи платника з податкової застави згідно з актом опису майна №4 від 04.09.2013 (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами, є нікчемними. Фактично позивач має належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, складені позивачем і контрагентами. Висновки про нікчемність правочину ґрунтуються лише на підставі актів перевірки контрагентів позивача. Позивач просив суд спірні податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що зареєстрована виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

Відповідно до направлення від 30.10.2012 № 1395 та наказу від 16.10.2012 №1491, згідно з планом-графіком проведення перевірок податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. За результатами складено Акт перевірки від 26.11.2012 №4531/17-2/2808308676/122, згідно з яким встановлено низку порушень, зокрема: п.п. 138.2 ст.138, п.177.2. ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний дохід на суму 30983,61 грн та занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 4647,54 грн, в тому числі: за 2011 р. в сумі 4647,54 грн; п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10733 грн, в тому числі за березень 2011 р. у сумі 4486 грн, за червень 2011 р. - у сумі 5304 грн, за серпень 2011 р. - у сумі 876 грн, за вересень 2011 р. - у сумі 67 грн.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено заниження розміру оподатковуваного доходу на суму 30983,61 грн, в тому числі за 2011 рік - 30983,61 грн.

При проведенні перевірки позивача використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 №2438/2304/37269936 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Інтер Груп Союз» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 22.11.2010 по 31.10.2011. Цією перевіркою встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «ІНТЕР ГРУП СОЮЗ» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ІНТЕР ГРУП СОЮЗ» з постачальниками та покупцями. Враховуючи вищенаведене усі операції купівлі-продажу за ТОВ «ІНТЕР ГРУП СОЮЗ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Також використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.04.2012 №897/22-3/373118710 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пріоріті Імпорт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.03.2011 по 30.08.2011. Звіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Пріоріті Імпорт» за березень-серпень 2011 р., відсутність об'єктів оподаткування (відсутня передача товару (послуги) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) до контрагентів-постачальників за березень-серпень 2011 року.

Податковим органом використано акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.10.2012 №4201/22-4/37448752 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нью Діл» з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Карбонові Технології» за період з 01.10.2011-31.10.2011, ТОВ «Компанія Вілеон», ТОВ «Мевік 2011» за період з 01.11.2011-31.11.2011, ТОВ «Компанія Лігрос-ЛТД» за період з 01.12.2011-31.12.2011. Звіркою встановлено, що у ТОВ «Нью Діл» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а зазначені операції купівлі-продажу вказують на відсутність реальності здійснення операцій. Отже, звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Нью Діл» в жовтні-грудні 2011 р. та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Також використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.05.2011 №507/23-4/3152130 про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мозаїк технолоджи» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 28.02.2011. Перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Мозаїк технолоджи» за березень 2011 року. У ТОВ «Мозаїк технолоджи» відсутні об'єкти оподаткування (відсутня передача товару (послуги) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) до контрагентів-постачальників за березень 2011 року.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, які рішенням Білоцеріквської ОДПІ Київської області ДПС відхилено.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 №3023/0002031720/292, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10969,75 грн, в тому числі за основним платежем 10733 грн та за штрафними санкціями 236,75 грн, та №3024/0002041720/291, яким збільшено суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб в розмірі 5809,43 грн, в тому числі за основним платежем 4647,54 грн та за штрафними санкціями 1161,89 грн.

Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до ДПС у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (одержувач) та ТОВ "Мозаїк технолоджи" (постачальник) укладено усний договір на поставку товару (решітка вентиляційна та кути алюмінію). На виконання умов договору сторонами оформлено чотири рахунок-фактури (№000000023 від 02.02.2011, №000000048 від 04.04.2011, №000000015 від 08.04.2011, №000000066 від 08.05.2011), п'ять видаткових накладних (№000000098 від 28.02.2011, №000000014 від 28.03.2011, №000000080 від 04.04.2011, №000000081 від 08.04.2011, №000000165 від 08.05.2011), п'ять податкових накладних (від 28.02.2011 №121, від 28.03.2011 №75, від 04.04.2011 №21, від 08.04.2011 №36, від 08.05.2011 №38). Розрахунки позивача з ТОВ «Мозаїк технолоджи» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача та платіжними дорученнями. При дослідженні цих видаткових накладних судом встановлено, що їх виписано на підставі рахунків-фактур, які надано до суду.

При дослідженні податкових накладних судом встановлено, що податкова накладна від 28.02.2011 №121 виписана на підставі договору поставки №000023 від 02.02.2011, податкова накладна від 28.03.2011 №75 на підставі договору поставки №000023 від 02.02.2011, податкова накладна від 04.04.2011 №21 - по договору поставки №000048 від 04.04.2011, податкова накладна від 08.04.2011 №36 - по договору поставки №000015 від 08.04.2011, податкова накладна від 08.05.2011 №38 - по договору поставки №000066 від 08.05.2011. Разом з тим, до суду ці договори позивачем не надано, а сам позивач стверджує, що поставка товару здійснювалась на підставі усної угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Мозаїк технолоджи".

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (одержувач) та ТОВ «Пріоріті імпорт» (постачальник) укладено усний договір на поставку товару (профіль алюмінієвий, металоконструкції). На виконання умов договору сторонами оформлено два рахунки-фактури (№000000004 від 05.04.2011, №000000005 від 08.04.2011), три видаткових накладних (№000000059 від 31.03.2011, №45 від 05.04.2011, №000000049 від 08.04.2011), три податкових накладних (від 31.03.2011 №58, від 05.04.2011 №14, від 08.04.2011 №24). Розрахунки позивача з ТОВ «Пріоріті імпорт» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача та платіжними дорученнями.

При дослідженні видаткових накладних судом встановлено, що їх виписано на підставі рахунків-фактур, які у переважній більшості надано суду. Разом з тим, рахунок-фактура №000000021 від 02.03.2011, який був підставою для оформлення видаткової накладної №000000059 від 31.03.2011, до суду не надано. При дослідженні податкових накладних судом встановлено, що податкова накладна від 31.03.2011 №58 виписана на підставі договору поставки №000021 від 02.03.2011, податкова накладна від 05.04.2011 №14 - на підставі договору поставки №000004 від 05.04.2011, податкова накладна від 08.04.2011 №24 - на підставі договору поставки від 08.04.2012 №000005. Разом з тим, до суду ці договори позивачем не надано, а сам позивач стверджує, що поставка товару здійснювалась на підставі усної угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Пріоріті імпорт".

Позивач (одержувач) уклав також усний договір з ТОВ «Інтер Групп Союз» (постачальник) на поставку товару (профіль алюмінієвий). На виконання умов договору сторонами оформлено два рахунки-фактури (№4/06-1 від 04.06.2011, №000000051 від 02.08.2011), дві видаткові накладні (№4/06-1 від 04.06.2011, №000000074 від 02.08.2011), дві податкові накладні (від 04.06.2011 №21, від 02.08.2011 №18). Розрахунки позивача з ТОВ «Інтер Групп Союз» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача та платіжними дорученнями.

При дослідженні видаткових накладних судом встановлено, що всі вони виписані на підставі рахунків-фактур, які надано до суду. При дослідженні податкових накладних судом встановлено, що податкова накладна від 04.06.2011 №21 виписана на підставі договору поставки №4/06-1 від 04.06.2011, податкова накладна від 02.08.2011 №18 - на підставі договору поставки №000004 від 05.04.2011, податкова накладна від 08.04.2011 №24 - на підставі договору поставки №000051 від 02.08.2011. Разом з тим, до суду ці договори позивачем не надано, а сам позивач стверджує, що поставка товару здійснювалась на підставі усної угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Інтер Групп Союз".

Із матеріалів справи вбачається, що позивач (одержувач) уклав усний договір з ТОВ «Нью Діл» (постачальник) на поставку товару (дифузор). На виконання умов договору сторонами оформлено один рахунок-фактуру (№0080 від 29.11.2011), одну видаткову накладну (№0200 від 29.11.2011), одну податкову накладну (від 29.11.2011 №231). Розрахунки позивача з ТОВ «Нью Діл» згідно з укладеним усним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача та платіжними дорученнями.

При дослідженні видаткової накладної судом встановлено, що її виписано на підставі рахунку-фактури, який надано до суду. При дослідженні податкової накладної судом встановлено, що податкова накладна від 29.11.2011 №231 виписана на підставі договору поставки №0080 від 29.11.2011. Разом з тим, до суду цей договір позивачем не надано, а сам позивач стверджує, що поставка товару здійснювалась на підставі усної угоди, укладеної між позивачем та ТОВ "Нью Діл".

На підтвердження отримання товару та його збереження в складських приміщеннях позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення або іншої капітальної споруди №8 від 01.12.2010, укладений з ПП «Комфорт-сервіс». Предмет договору є частина нежитлового приміщення літ. «Г» загальною площею 56,20 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем частину отриманої продукції використано у власній діяльності, про що складено акти списання товару (профіль алюмінієвий) (№СпТ-000004 від 31.05.2011, №СпТ-000005 від 30.06.2011, №СпТ-000006 від 30.07.2011, №СпТ-000007 від 31.08.2011, №СпТ-000008 від 30.09.2011) та акти переробки (№3 за травень 2011 року, №4 за червень 2011 року, №5 за липень 2011 року, №6 за серпень 2011 року, №7 за вересень 2011 року), а також обороно-сальдові відомості по рахунку 201 (т.2 а.с.17-41).

Іншу отриману продукцію за наявними документами позивачем реалізовано третім особам, зокрема ТОВ «Шерп-технологія». Сторонами оформлені чотири видаткові накладні (№РН-0000079 від 30.09.2011, №РН-0000080 від 30.09.2011, №РН-0000030 від 14.04.2011, №РН-0000031 від 14.04.2011), довіреності на осіб, які здійснювали транспортування товару №178, №154), три податкові накладні (№71 від 15.09.2011, №65 від 03.08.2011, №80 від 29.09.2011). Розрахунки ТОВ «Шерп-технологія» з позивачем проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

При дослідженні вищезазначених документів судом встановлено, що всі вони виписані на підставі рахунків-фактур. Так, видаткова накладна №РН-0000079 від 30.09.2011 виписана на підставі рахунку-фактури №СФ-0000116 від 29.09.2011, видаткова накладна №РН-0000080 від 30.09.2011 на підставі рахунку-фактури №СФ-0000058 від 06.06.2011, видаткова накладна №РН-0000030 від 14.04.2011 на підставі рахунку-фактури №СФ-0000033 від 23.03.2011, видаткова накладна №РН-0000031 від 14.04.2011 на підставі рахунку-фактури №СФ-0000038 від 08.04.2011; довіреність №178 виписано на підставі рахунку-фактури №58 від 06.06.2011, №154 на підставі рахунку-фактури №33 від 23.03.2011 та №38 від 08.04.2011; дві податкові накладні №71 від15.09.2011, №65 від 03.08.2011 на підставі договору поставки по рахунку-фактури №58 від 06.06.2011, податкова накладна №80 від 29.09.2011 по договору поставки від 29.09.2011 №116. Разом з тим, до суду ці рахунки-фактури та договори позивачем не надано.

По операціях із ТОВ «Аргон» сторонами оформлено видаткові накладні (№РН-0000056 від 22.06.2011, №РН-0000062 від 29.07.2011), довіреності на осіб, які здійснювали транспортування товару №55, №74), податкові накладні (№53 від 20.06.2011, №62 від 28.07.2011). Розрахунки ТОВ «Аргон» з позивачем проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

При дослідженні вищезазначених документів судом встановлено, що всі вони виписані на підставі рахунків-фактур. Так, видаткова накладна №РН-0000056 від 22.06.2011 виписана на підставі рахунку-фактури №СФ-0000071 від 17.06.2011, видаткова накладна №РН-0000062 від 29.07.2011 - на підставі рахунку-фактури №СФ-0000084 від 27.07.2011; довіреність №55 виписано на підставі рахунку-фактури №71 від 17.06.2011, №74 - на підставі рахунку-фактури №84 від 24.07.2011; податкова накладна №53 від 20.06.2011 - на підставі договору поставки по рахунку-фактурі №71 від 17.06.2011, податкова накладна №62 від 28.07.2011 - на підставі договору поставки по рахунку-фактурі від 27.07.2011 №84. Разом з тим, до суду ці рахунки-фактури та договори позивачем не надано.

По операціях з ТОВ НВП «Будтехносервіс» сторонами оформлено видаткову накладну (№РН-0000074 від 23.09.2011), довіреність на особу, яка здійснювала транспортування товару (№1613), податкову накладну (№75 від 23.09.2011). Розрахунки ТОВ НВП «Будтехносервіс» з позивачем проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

При дослідженні вищезазначених документів судом встановлено, що їх виписано на підставі рахунків-фактур. Так, видаткова накладна №РН-0000074 від 23.09.2011 виписана на підставі рахунку-фактури №СФ-0000112 від 25.08.2011; довіреність №1613 виписано на підставі рахунку-фактури №112 від 25.08.2011; податкова накладна №75 від 23.09.2011 на підставі договору поставки по рахунку-фактурі від 25.08.2011 №112. Разом з тим, до суду ці рахунки-фактури та договір позивачем не надано.

По операціях з ТОВ «Сен Софія Констракш» сторонами оформлено видаткову накладну (№РН-0000065 від 08.08.2011), довіреність на особу, яка здійснювала транспортування товару (№000030), податкові накладні (№63 від 02.08.2011, №31 від 15.04.2011). Розрахунки ТОВ «Сен Софія Констракш» з позивачем проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

При дослідженні вищезазначених документів судом встановлено, що їх виписано на підставі рахунків-фактур. Так, видаткова накладна №РН-0000065 від 08.08.2011 виписана на підставі рахунку-фактури №СФ-0000083 від 27.07.2011; довіреність №000030 виписано на підставі рахунку-фактури №83 від 27.07.2011; податкова накладна №63 від 02.08.2011 - на підставі договору поставки по рахунку-фактурі від 27.07.2011 №83, податкова накладна №31 від 15.04.2011 - на підставі договору поставки по рахунку-фактурі від 08.04.2011 №40. Разом з тим, до суду ці рахунки-фактури та договори позивачем не надано.

По операціях з ТОВ «НВО Хладотехніка» сторонами оформлено видаткову накладну (№РН-0000043 від 06.06.2011), довіреність на особу, яка здійснювала транспортування товару (№363), податкову накладну (№42 від 01.06.2011). Розрахунки ТОВ «НВО Хладотехніка» з позивачем проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку з рахунків позивача.

При дослідженні вищезазначених документів судом встановлено, що їх виписано на підставі рахунків-фактур. Так, видаткову накладну №РН-0000043 від 06.06.2011 виписано на підставі рахунку-фактури №СФ-0000056 від 26.05.2011; довіреність №363 виписано на підставі рахунку-фактури №56 від 26.05.2011; податкову накладну №42 від 01.06.2011 - на підставі договору поставки по рахунку-фактурі від 26.05.2011 №56. Разом з тим, до суду ці рахунки-фактури та договори позивачем не надано.

На підтвердження наявності транспортного засобу та можливості здійснення перевезення товару позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - фургону малотоннажного д.н.НОМЕР_1. Разом з тим, позивачем до суду не надано документів, які підтверджують транспортування продукції від постачальника до позивача як одержувача товару та від позивача до третіх осіб, зокрема, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності на осіб, які перевозили товар від контрагентів до позивача, тощо.

Судом досліджено також рішенням податкового органу №6 про опис майна у податкову заставу від 04.09.2013, акт опису майна від 04.09.2013 (автомобіль ЗАЗ 110557 д.н. НОМЕР_1 фургон малолітражний, загальна вартість 17000 грн), а також лист позивача про надання фургону у податкову заставу. Суд бере до уваги, що рішення про опис майна у податкову заставу позивачем не оскаржувалося, а вказаний автомобіль передано позивачем на виконання зазначеного рішення податкового органу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання послуг, товарів від ТОВ "Мозаїк технолоджи", ТОВ «Пріоріті імпорт», ТОВ «Інтер Групп Союз», ТОВ «Нью Діл» на підставі укладених договорів до покупця, яким є позивач, та від покупця до третіх осіб.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших вищевказаних первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, зокрема письмові договори, на номера яких здійснено посилання у рахунках-фактурах та в інших бухгалтерських документах, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності на осіб, які здійснювали транспортування, рахунки-фактури, а відомості, які зазначено в наявних видаткових та податкових накладних, не дають можливості в повній мірі підтвердити реальність виконання цих господарських операцій.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто норма п. 177.4 ст. 177 ПК України вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано видаткові та податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагентів позивача та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Суд зазначає, що предметом усних договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Мозаїк технолоджи", ТОВ «Пріоріті імпорт», ТОВ «Інтер Групп Союз», ТОВ «Нью Діл», є поставка товарів.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (доказів транспортування товару від ТОВ "Мозаїк технолоджи", ТОВ «Пріоріті імпорт», ТОВ «Інтер Групп Союз», ТОВ «Нью Діл» до позивача будь-яким способом та від позивача до третіх осіб, укладених договорів поставок та надання послуг з цими контрагентами, довіреності на осіб які здійснювали поставку товару та відвантаження товару, рахунки-фактури та документи, які підтверджували б кількість осіб, які здійснювали розвантаження цього товару, тощо).

При цьому суд зазначає, що договори поставки, на які здійснено посилання в інших бухгалтерських документах, мають чітко зазначені номери та дату їх підписання, що свідчить про письмову форму їх оформлення, проте позивачем ці договори суду не надано та зазначено, що їх укладено в усній формі. З урахуванням наведеного суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути підтвердженням реальності проведення господарських операцій.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування з доходів фізичних осіб та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Як встановлено судом, факт передачі товару від контрагентів позивача - ТОВ "Мозаїк технолоджи", ТОВ «Пріоріті імпорт», ТОВ «Інтер Групп Союз», ТОВ «Нью Діл» до позивача дійсно не підтверджується документально.

Так, позивачем не надано доказів умов транспортування товарів за результатами укладеного усного правочину, що є істотною умовою договору поставки. Також до суду не надано жодних підтверджуючих документів стосовно способу транспортування товару та сертифікатів його якості. Позивачем на вимогу суду не надано доказів встановлення порядку транспортування товарів, проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, їх оплати, не надано документи, що засвідчують перевезення товарів.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.ст.264-271 ГК України договір поставки укладається у письмовій формі, проте позивачем стверджується про укладення цих договорів в усній формі.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "Мозаїк технолоджи", ТОВ «Пріоріті імпорт», ТОВ «Інтер Групп Союз», ТОВ «Нью Діл», а надані докази є недостатніми для підтвердження цього факту. Тому суд погоджується з висновком податкового органу про те, що надані позивачем документи складено лише для оформлення господарських операцій, проте фактичного їх здійснення не було.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами, які є належними і достатніми доказами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Що стосується позовної вимоги про звільнення активів позивача з податкової застави, то суд зазначає, що ця вимога є безпідставною, оскільки рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу є чинним і позивачем не оскаржувалося, податковим органом чи судом воно не скасовано, автомобіль ЗАЗ 110557 д.н. НОМЕР_1 передано позивачем у податкову заставу добровільно на виконання цього рішення, про що свідчить лист позивача.

Підстави припинення податкової застави та порядок звільнення майна платника податків з податкової застави регламентовано ст.93 ПК України. Так, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Суд зазначає, що у даному випадку судом не встановлено, а позивачем не наведено жодної із передбачених цією статтею ПК України підстав для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів. Відтак, ця позовна вимога з наведених підстав також задоволенню не підлягає.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2013 р.