Рішення № 35781513, 28.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-65/10455-2012 28.11.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А-2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц"

про припинення договору оренди та повернення орендованого майна

за участю представників:

прокурор:Козакевич О.С. - представник за довіреністю б/н від 27.01.2013 р.від позивача-1:Калюжний А.П. - представник за довіреністю № 220/746/д від 29.11.12 р. Мірошниченко І.О. - представник за довіреністю № 220/1063/д від 26.12.2012 р.від позивача-2:Калюжний А.П. - представник за довіреністю № 350/133/30/582 пс від 29.12.2012 р.від позивача-3:Мірошниченко І.О. - представник за довіреністю № 303/25-81/1063/д від 09.01.2013 р.від відповідача :Лелюх Л.П. - представник за довіреністю № 314 від 22.10.2012 р. Дроботенко Ю.О. - представник за довіреністю № 587 від 12.11.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернувся Заступник Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А-2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" про припинення договору оренди та повернення орендованого майна.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", вказує, що термін дії договору оренди № 43 від 22.04.2005 р., що був укладений між Військовою частиною А-2215 та відповідачем, припинив свою дію 22.04.2010 р., тому майно, передане в тимчасове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц", підлягає поверненню.

У позові військовий прокурор просив суд визнати таким, що припинив свою дію договір оренди № 43 від 22.04.2005 р., та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" орендоване у Військової частини А-2215 майно, яке було передане за договором оренди, шляхом його передачі по акту прийому-передачі.

Провадження у справі за вказаними позовними вимогами було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2012 р. та призначено до розгляду.

У судовому засіданні військовий прокурор підтримав поданий позов, а після проведення судової почеркознавчої експертизи у справі від позову відмовився та просив припинити провадження, оскільки під час розгляду спору йому стали відомі факти, що свідчать про продовження терміну дії спірного договору.

Представники позивачів позовні вимоги підтримали та обґрунтували, просили позов задовольнити.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача заперечили проти припинення провадження у справі та вважали, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що провадження у справі припиненню не підлягає, а позовні вимоги належить розглянути по суті.

Так, прокурор звернувся до суду з даним позовом на підставі ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах Міністерства оборони України, Військової частини А-2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, оскільки позивачі є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковані Міністерству оборони України та у своїй діяльності керуються Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Магістра оборони України.

Однак, як вже зазначалось, в подальшому прокурор подав заяву про відмову від позову, оскільки йому стали відомі інші обставини по справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

При цьому постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" встановлено, що відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі, коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК.

Отже, на підставі викладеного суд розглядає спір, що виник між сторонами, по суті.

Вирішуючи позовні вимоги Міністерства оборони України, Військової частини А-2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про припинення договору оренди та повернення орендованого майна, господарський суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 22.04.2005 р. між Військовою частиною А-2215 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вастон", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" (орендар) був укладений договір оренди № 43 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає на підставі дозволу № 153/148/540 від 29.09.2003 р. начальника служби пального Головного командування ВПС ЗСУ полковника Односталко В.С. в строкове оплатне користування обладнання та резервуарний парк, які входять в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів, розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, що знаходиться на балансі в/ч А-2215, вартість якого визначена згідно з актом експертної оцінки і становить (без ПДВ) станом на 31.01.2005 р. 89 135,00 грн.; ПДВ - 17 827,00 грн. Вартість об'єкта оцінки з урахуванням ПДВ становить: 106 962,00 грн.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктами 2.5, 2.6 договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.5 договору орендар має право після закінчення терміну договору оренди, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право перед іншими суб'єктами підприємницької діяльності на його продовження на вищезазначених цим договором умовах на новий термін, або на придбання орендованого майна за залишковою вартістю.

Орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі майна, який підписується сторонами одночасно з цим договором (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 22 квітня 2005 року до 22 квітня 2010 року.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Також судом встановлено, що 22.04.2005 р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі військового майна, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів та знаходяться за адресою: м. Бориспіль, в/містечко № 1.

Позивачі вказують на те, що зазначений договір оренди № 43 від 22.04.2005 р. припинив свою дію, а тому відповідач зобов'язаний повернути Військовій частині А-2215 майно, що передане в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

Разом з тим, у судовому засіданні було встановлено, що до спірного договору оренди № 43 сторони уклали додаткові угоди - додаткову угоду № 5 від 11.02.2009 р. та додаткову угоду № 7 від 01.07.2009 р.

Так, згідно з додатковою угодою № 5 від 11.02.2009 р. сторони замінили орендаря правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" та уточнили об'єкт оренди, а додатковою угодою № 7 від 01.07.2009 р., укладеної між Військовою частиною А-2215 та відповідачем, був продовжений строк дії договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. на той самий строк і на тих же умовах.

Зокрема, пунктом 6 додаткової угоди № 7 визначено, що у зв'язку із відсутністю заяв жодної із сторін про припинення або зміну договору оренди № 43 від 22.04.2005 р., у відповідності до його п. 10.6, сторони вважають договір подовженим на той самий строк та на тих самих умовах. Орендодавець на момент підписання цієї угоди підтверджує належне виконання орендарем своїх зобов'язань за договором, та відсутність претензій до орендаря.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представників позивачів про те, що додаткова угода № 7 від 01.07.2009 р. Військовою частиною А-2215 не підписувалась. Факт підписання та обізнаності позивача-2 про умови цієї угоди підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи № 8273/13-32/8274/13-33/10122/13-33 від 18.10.2013 р., проведеною за згодою сторін у даній справі.

Отже, суд приходить до висновку, що строк дії договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. був сторонами продовжений та Військова частина А-2215 дала погодження на його пролонгацію на тих же умовах і на той же строк, а, отже, спірний договір не припинив свою дію.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції закону на час спірних правовідносин) відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Статтею 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим. Орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства чи господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором найму (оренди) (ст. 759 ЦК України), за умовами якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст.ст. 193, 202 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалося вище, умовами додаткової угоди № 7 до договору оренди сторони погодили продовження строку дії договору оренди майна до 22.04.2015 р., що підтверджується також актами звірки розрахунків від 18.01.2010 р. та від 18.09.2010 р., у зв'язку з чим суд вважає, що підстави для припинення договору оренди, на які вказують позивачі, відсутні.

При цьому, суд відхиляє посилання позивачів на виконання ним п. 10.6 договору оренди, який передбачає право орендодавця повідомити орендаря про припинення або зміну умов договору впродовж одного місяця після закінчення строку його чинності, оскільки в матеріалах справи не міститься належних доказів отримання таких листів відповідачем, а з наданих позивачем копій конвертів не вбачається, що відповідачу направлялись саме повідомлення про припинення договору та у передбачений договором строк.

Отже, суд приходить до висновку, що від Військової частини А-2215 на адресу відповідача протягом одного місяця (передбаченого п. 10.6 договору) у період з 22.03.2010 р. по 22.04.2010 р. листи з пропозицією про припинення договірних відносин по договору оренди № 43 від 22.04.2005 р. не надходили, а відтак цей договір вважається продовженим до 22.04.2015 р.

Крім того, суд приймає до уваги, що в матеріалах справи наявні оригінали та належним чином завірені копії актів звірки взаєморозрахунків між позивачем-2 та відповідачем станом на 18.01.2010 р. та 18.09.2010 р., які скріплені підписами та печатками сторін договору, що підтверджують існування між сторонами правовідносин оренди по спірному договору вже після 22.04.2010 року.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України, Військової частини А 2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про припинення договору оренди та повернення орендованого майна задоволенню не підлягають.

Згідно статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові Заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А 2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" про припинення договору оренди та повернення орендованого майна.

Стягнути солідарно з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 20055032), Військової частини А-2215 (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко № 1, ідентифікаційний код 08081802), Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 20055032) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 28 листопада 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 03 грудня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна