Постанова № 35781180, 29.11.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року м. Чернівці Справа № 824/2493/13-а

10:35

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

за участю секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

з участю:

представника позивача -Василівця І.В.;

представника відповідача 1 -Іліки Р.І.;

представника відповідача 2 - Петришена С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" до Сокирянської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Сокирянському районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" (далі-позивач) звернулося з адміністративним позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-відповідач-1); управління Державної казначейської служби в Сокирянському районі Чернівецької області (далі-відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції, форми "В3" №0002781500 від 14.09.2012 року, в частині відмови у наданні ТОВ "Дністрові сади" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 345459 грн.

Стягнення з державного бюджету на користь ТОВ "Дністрові сади" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 345459 грн.

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції, форми "В1" №0002761500 від 10.10.2013 року в частині застосування до ТОВ "Дністрові сади" штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 172730 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 14 вересня 2012 року відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 345459 грн. та 585339 грн., всього в сумі 930798 грн.

Підставою для прийняття Податкового повідомлення-рішення стали результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2012 року, разом з уточнюючими розрахунками, яке виникло по декларації за квітень та уточненим розрахунком за березень 2012 року. За результатами перевірки було складено Акт №146/1500/37066947 від 21.08.2012 року (далі - Акт), в якому зазначено, що в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 345459 грн. (витрати на придбання саджанців (для створення довгострокового біологічного активу)) відмовлено у зв'язку із тим, що позивачем не дотриманні вимоги п.200.5 ст. 200 КП України, оскільки, на думку відповідача-1, довгострокові біологічні активи не є основними засобами, а тому витрати, понесенні на придбання (спорудження) довгострокових біологічних активів не мають права приймати участь у бюджетному відшкодуванні.

Однак, позивач не погоджується з таким твердженням виходячи з наступного.

В ході проведення документальної перевірки було встановлено, що основним видом діяльності позивача є вирощування фруктів для виробництва напоїв і прянощів. В 2012 році позивач розпочав діяльність по посадці саду відповідно до робочого проекту створення насаджень плодових культур, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 10.04.12р. У позивача протягом періоду, що перевірявся та на даний час працює достатня кількість працівників, які виконують сільськогосподарські роботи, в тому числі виконували роботи по посадці саджанців. Рух саджанців відображено на рахунках бухгалтерського обліку (Дт 208/1 - оприбуткування саджанців, Дт155 - облік витрат на придбання або вирощування довгострокових біологічних активів, в тому числі в частині віднесення витрат на придбання та посадку саджанців). В ході перевірки відповідачу-1 були надані документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують посадку саджанців.

Також, позивач не вважає, що ним порушено вимоги п.200.5. ст.200 КП України, оскільки позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 27. 05.10р. , тобто більше ніж 12 місяців, а для забезпечення здійснення господарської діяльності та отримання прибутку в майбутньому позивач несе витрати, в тому числі на придбання та спорудження основних фондів та відповідно формує податковий кредит при придбанні (будівництві, спорудженні, створенні) необоротних активів.

Позивач, також звертає увагу, що ПК України не дає визначення поняття "основні фонди", однак дане визначення міститься в Державному класифікаторі України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів". Даним класифікатором довгострокові біологічні активи, а саме багаторічні насадження плодових культур віднесено до групи 3 "Інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження".

Виходячи з наведеного позивач вважає, що довгострокові біологічні активи - це окремий вид основних фондів підприємства, а тому витрати на придбання (спорудження) довгострокових біологічних активів являються витратами на придбання (спорудження) основних фондів, у зв'язку із чим нарахований позивачем податковий кредит на придбання або спорудження (будівництво) довгострокових біологічних активів має право приймати участь у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 14.09.12р. №0002781500 підлягає скасуванню, як таке що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім вказаного вище позивач зазначає, що 10 жовтня 2013 року відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 172730 грн.

Підставою для прийняття Податкового повідомлення-рішення стали результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за червень та липень 2013 року. За результатами перевірки було складено Акт №655/1500/37066947 від 25.09.2013 року (далі-Акт).

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.13р. №0002761500 підлягає скасуванню, як таке що не відповідає вимогам чинного законодавства з підстав викладених вище.

Відповідач-1 не погоджуючись з заявленим позовом подав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач являється підприємством, у якого обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (а саме, обсяги оподаткованих операцій становлять 138,4 тис. грн., а заявлена сума до відшкодування складає 612856,00 грн.), тобто відповідно до вимог п. 200.5 ст. 200 ПК України позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування. Зокрема, сума ПДВ в розмірі 368870грн. позивачем сплачено за імпортовані саджанці, які віднесені до довгострокових біологічних активів, однак, на думку відповідача, зазначені активи не відносяться до основних фондів, а тому позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Також відповідач-1 зазначив, що оскільки позивачем двічі було включено в податкові декларації одна і таж сума бюджетного відшкодування, за той самий період, а також обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування винесені рішення Сокирянської ОДПІ є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.

Відповідач-2 не погоджуючись з заявленим позовом подав суду письмові заперечення, в якому зазначив, що управління ДКС України у Сокирянському районі не має повноважень перевіряти чи здійснювати контроль за діяльністю органів державної податкової служби, а саме зобов'язувати направляти висновки про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. В разі прийняття рішення на користь позивача, управління Державної казначейської служби України у Сокирянському районі забезпечить безспірне списання суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на користь позивача за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Під час судового розгляду представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В ході судового розгляду представники відповідача-1 та відповідача-2 просили відмовити у задоволені позову повністю виходячи із викладеного вище. Крім цього представники відповідачів також вказували на те, що відповідача-2 слід виключити із числа відповідачів в даній адміністративній справі, оскільки таким відповідачем не порушено прав та інтересів позивача.

Судом встановлено, що в період з 06 по 14 серпня 2012 року відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2012 року, разом з уточнюючими розрахунками, яке виникло по декларації за квітень та уточненим розрахунком за березень 2012 року, за наслідками якої 21 серпня 2012 року складено акт №146/1500/37066947, в якому зазначено наступне:

- перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем в декларації за травень 2012 року з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків по податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від'ємного значення у сумі 424222 грн.;

- перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 149902 грн. в декларації за травень;

- на порушення п.200.4 ст. 200 ПК України та п.200.14 ст.200 ПК України позивачем занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року на суму 3803 грн.;

- у зв'язку із недотриманням вимог п.200.5 ст. 200 ПК України суму різниці у бюджетному відшкодуванні не можливо підтвердити (а.с.17-33).

14 вересня 2012 року за наслідками розгляду Акту відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення форми "ВЗ" №0002781500 про відмову у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 930798 грн., (в тому числі 585339,0 грн. та 345459,0 грн. - сума яка оскаржується) (а.с.16).

В період з 12 по 18 вересня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за червень та липень 2013 року, за наслідками якої 25 вересня 2013 року складено акт №655/1500/37066947, в якому зазначено наступне:

- перевіркою підтверджено заявлена сума бюджетного відшкодування по ТОВ "Дністрові сади" у декларації за червень 2013 року в сумі 1429167 грн.;

- перевіркою підтверджено від'ємне значення по декларації за червень 2013 року в сумі 601371 грн.;

- перевіркою підтверджено заявлена сума бюджетного відшкодування по ТОВ "Дністрові сади" у декларації за липень 2013 року в сумі 244342 грн.;

- перевіркою підтверджено від'ємне значення по декларації за липень 2013 року в сумі 1086011 грн.;

- у зв'язку із недотриманням вимог п.200.5 ст. 200 ПК України заявлена сума бюджетного відшкодування по ТОВ "Дністрові сади" у декларації за червень 2013 року в сумі 345459 грн. не можливо підтвердити (а.с.85-116).

10 жовтня 2013 року за наслідками розгляду Акту відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0002761500 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 172730 грн. (а.с.84).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п. 200.5 ст.200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з Акту перевірки та заперечень, відповідач-1 відмовив у бюджетному відшкодуванні по декларації за травень 2012 року, а саме у відшкодуванні ПДВ, сплаченого на митниці за саджанці в сумі 345459 грн., оскільки довгострокові біологічні активи не є основними засобами, а тому витрати, понесені на придбання (спорудження) довгострокових біологічних активів не мають права приймати участі у бюджетному відшкодуванні.

Однак з такими висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Податковий кодекс України не містить визначення поняття "необоротних активів", передбачене статтею 198 ПК України.

Проте таке визначення, закріплено в розділі І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (із змінами та доповненнями), якою виділено Клас 1. "Необоротні активи рахунків бухгалтерського обліку". Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

На рахунках цього класу з відповідним веденням аналітичного обліку узагальнюється інформація про наявність і рух необоротних активів, належних підприємству на праві власності, отриманих на праві господарського відання, на праві оперативного управління, отриманих у фінансовий лізинг, у довірче управління чи за договором оренди цілісного майнового комплексу. Господарські організації (крім державних (казенних) та комунальних підприємств) на окремих субрахунках третього порядку відповідних субрахунків із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності відображають контрольовані ними (що перебувають у їх володінні та/або користуванні) необоротні активи, що є об'єктами права державної або комунальної власності, і які не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизацїї). В тому числі клас 1 "Необоротні активи" передбачає ведення таких рахунків бухгалтерського обліку як 15 із застосуванням субрахунку 155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів" та рахунок бухгалтерського обліку 16 "Довгострокові біологічні активи".

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків №291 від 30.11.99 року на субрахунку 155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів" ведеться облік витрат на придбання або вирощування (створення) довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться на рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи", у тому числі на вирощування незрілих довгострокових біологічних активів, та формування основного стада робочої і продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 "Поточні біологічні активи"). Рахунок 16 "Довгострокові біологічні активи" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди довгострокових біологічних активів. За дебетом рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи" відображається надходження довгострокових біологічних активів, за кредитом - їх вибуття.

До довгострокових біологічних активів належать біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців (або операційний цикл, якщо він більше 12 місяців), та біологічні активи, що створюються протягом періоду, більшого ніж один рік, за винятком тварин на вирощуванні і відгодівлі.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про довгострокові біологічні активи, про одержані від їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи і сільськогосподарську продукцію визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи".

Так, відповідно до положення БО 30 "Біологічні активи" - Біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/ або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Відповідно до п. 11 положення БО 30 "Біологічні активи" "Довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності. Оцінка та амортизація таких довгострокових біологічних активів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та 28 "Зменшення корисності активів".

Вартість довгострокових біологічних активів відображається в І розділі активу балансу "Необоротні активи" у статті "Довгострокові біологічні активи".

В ході судового розгляду справи встановлено, що основним видом діяльності позивача є вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів. У 2012 році позивач розпочав діяльність по посадці саду відповідно до робочого проекту створення насаджень плодових культур (яблуня), затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України 10.04.2012 року.

Зазначені обставини також і не заперечувались сторонами в ході судового розгляду справи.

З актів перевірки вбачається, що у позивача протягом періоду, що перевірявся та по даний час працює достатня кількість працівників, які виконують сільськогосподарські роботи, в тому числі виконували роботи по посадці саджанців. Рух саджанців відображено на рахунках бухгалтерського обліку (Дт 208/1- оприбуткування саджанців, Дт 155 - облік витрат на придбання або вирощування довгострокових біологічних активів, в тому числі в частині віднесення витрат на придбання та посадку саджанців).

Судом також встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість 27.05.2010 року, тобто більше ніж 12 календарних місяців, відповідно до виданого свідоцтва платника податку на додану вартість №1002855368 (а.с.117)

Таким чином, суд вважає, що від'ємне значення та бюджетне відшкодування виникає у позивача в процесі здійснення господарської діяльності, в тому числі в частині створення насаджень плодових культур.

Для забезпечення здійснення господарської діяльності та отримання прибутку в майбутньому позивач несе витрати, в тому числі по придбанню та спорудженню (будівництву) основних фондів) та відповідно формує податковий кредит при придбанні (будівництві, спорудженні, створенні) необоротних активів.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що Відповідач-1, доводячи недотримання позивачем вимог п.200.5 ст.200 ПК України, в якій йдеться про "основні фонди", посилається на визначення "основні засоби", які дає ПК України, доходить до висновку про те, що з огляду на те, що довгострокові біологічні активи основними засобами не є, позивач не має права на бюджетне відшкодування.

На думку суду ототожнення поняття "основні фонди" з поняттям "основні засоби" є необгрунтованим з наступних підстав.

Зокрема, пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України передбачено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні встановленому іншими законами.

Так, у Податковому кодексі України немає визначення поняття "основних фондів", передбачене п.200.5 ст.200 ПК України.

Однак, як вірно зазначає позивач, воно закріплено в Державному класифікаторі України ДК 013-97: "Класифікація основних фондів" (КОФ).

Державний класифікатор України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів" (КОФ), затверджений Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 серпня 1997 року N 507. Набув чинності класифікатор з 01.01.1998 року.

Відповідно до Державного класифікатора України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів" (КОФ) - Класифікація основних фондів (далі - КОФ) є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації (ДСК ТЕСІ). Класифікацію основних фондів розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики".

Об'єктом класифікації є основні фонди.

Основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання (окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

КОФ побудовано за ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у КОФ містить шестизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань.

Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 р. N 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)" і поділяється на такі групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичного оброблення інформації;

група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження.

Відповідно до Державного класифікатора України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів" (КОФ) довгострокові біологічні активи, а саме багаторічні насадження плодових культур віднесено до групи 3 "Інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження." підгрупи 330000 "насадження багаторічні" класу 330100 "культури плодові" виду 330103 "культури сім'ячкові".

Таким чином, суд приходить до висновку, що довгострокові біологічні активи - це окремий вид основних фондів підприємства, а тому витрати на придбання (спорудження) довгострокових біологічних активів є втратами на придбання (спорудження) основних фондів. Відповідно нарахований податковий кредит на придбання або спорудження (будівництво) довгострокових біологічних активів має право приймати участь у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Щодо заперечень відповідача-2, суд зазначає наступне.

Згідно п.200.12. ст.200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпункт 200.13. статті 200 ПК України передбачає, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Такий же спосіб захисту на думку суду слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні, а відповідачами у справах такої категорії мають виступати податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010№ 1112/11/13-10.

Правова позиція Верховного Суду України з цього питання також викладена, зокрема, у постанові від 24 лютого 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Авангард" до Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій.

Як зазначено у вказаній постанові Верховного Суду України, рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

За таких обставин, Управління Державної казначейської служби у Сокирянському районі на підставі висновку податкового органу повинно здійснити належне бюджетне відшкодування позивачу податку на додану вартість на рахунок платника податку в установі банку.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели належним чином правомірність прийнятих ними рішень.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, а тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - сплачений судовий збір з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень Сокирянської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 9, 71, 72, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції, форми «В3» №0002781500 від 14.09.2012 року, в частині відмови у наданні товариству з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 345459 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 345459 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції, форми "В1" №0002761500 від 10.10.2013 року в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 172730 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дністрові сади" судові витрати - судовий збір в сумі 804,27 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 04 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Боднарюк