Ухвала суду № 35781147, 12.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р.Справа № 821/1739/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Федусик А.Г.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И Л А :

30.04.2013 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 32 025,09 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не створило належної кількості місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст.20 зазначеного Закону на відповідача накладено адміністративно-господарську санкцію та нараховано пеню, які позивач просив стягнути в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що на ним були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів. Будь-яких випадків відмови у працевлаштуванні інвалідів не встановлено. Оскільки порушень з боку відповідача допущено не було, він просив у позові відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013р. позовні вимоги задоволено. З ФОП ОСОБА_2 на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуті адміністративно-господарські санкції в розмірі 31 929,24 грн. та пеня на порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 95,85 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення та ухвалити нове, про відмову в задоволенні вимог в повному обсязі.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрована в Херсонському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та щорічно надає звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

У 2012 році відповідачем відповідно до вимог ст.19 Закону України повинні бути створені на підприємстві три робочих місця для інвалідів.

Згідно наданого позивачу звіту за формою 10-ПІ № 2603 від 28.02.2013р. 2 робочих місця для інвалідів у 2012 році залишились не зайнятими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон України № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 803-ХІІ) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством

Згідно статті 18 Закону України № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.18-1 цього ж Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом надання відповідної інформації до відповідних органів зайнятості.

Згідно витребуваної інформації в процесі апеляційного розгляду встановлено, що відповідач станом на 19.03.2012р. інформував районний центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інваліда шляхом подачі відповідного звіту за формою 3-ПН. Наступного дня, тобто 20.03.2012р. зазначене місце було укомплектоване.

Разом із тим таке інформування судова колегія вважає неналежним, оскільки у відповідача згідно нормативам повинно працювати 3 інваліда, а звіт був наданий лише на одне вакантне місце. Крім того, після укомплектації однієї вакансії відповідачем додатково звіти про наявність ще двох місць для інвалідів до центру зайнятості не надавались.

Отже, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання позивачем свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів. відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними у статті 18 Закону № 875-XII, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів для виконання обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для їх працевлаштування, тому наявні всі підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі, яка розрахована позивачем за два робочих місця.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: К.В.Кравченко