Рішення № 35779220, 27.11.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/761/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Подопригора Людмила ІванівнаНомер провадження 22-ц/788/2209/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 31

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Лузан Л. В., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 вересня 2013 року

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Національна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування збитків, завданих злочином

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6

про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що 11 травня 2012 року о 20 год. 00 хв. на перехресті вулиць Чернишевського та Петренка в м. Лебедин Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження та перебував на лікуванні, у зв'язку з чим витратив значні кошти. Вироком Лебединського районного суду від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В ході розгляду даної кримінальної справи ОСОБА_3 частково відшкодував ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 4 000 грн., а решту коштів пообіцяв сплатити згодом. Обіцянки не дотримався, не надав будь-якої матеріальної допомоги, яку він потребував у зв'язку з перебуванням на лікуванні. До отримання травми внаслідок ДТП він утримував свою сім'ю - дружину та доньку, а перебуваючи на лікуванні, не міг працювати та заробляти кошти. За ним доглядала дружина, яка теж хворіла. На даний час дружина померла і він сам виховує та утримує доньку, але через отриману травму виконувати ці обов'язки йому значно складніше.

Просив стягнути витрати на придбання ліків - 472 грн. 53 коп., шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності - втрачений заробіток - з 11 травня 2012 року по 11 березня 2013 року у сумі 11 211 грн., всього на відшкодування майнової шкоди -12683 грн. 53 коп., а також моральну шкоду - 50 000 грн., яка полягає в фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я, оскільки переніс дві операції та його здоров'я не відновилося, а душевні страждання полягають ще й в тому, що він не зміг надати ніякої допомоги своїй дружині у тяжкі хвилини її життя та організувати належним чином її поховання. Розмір моральної шкоди він оцінює в 50 000 грн.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, який обґрунтовував тим, що внаслідок ДТП, яка сталася також і через порушення ОСОБА_5 вимог кількох пунктів правил дорожнього руху, що підтверджується висновком експерта, йому завдана майнова шкода пошкодженням автомобіля в розмірі 6 090 грн., а також моральна шкода в розмірі 15000 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_5

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.

Стягнута з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 сума втраченого ним заробітку в розмірі 5 605 грн. 50 коп. та моральна шкода в розмірі 5 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачену суму судового збору при подачі зустрічного позову в розмірі 11 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми втраченого заробітку в розмірі 5 605 грн. 50 коп. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ухвалити нове рішення по суті спору із залученням до субсидіарної відповідальності НАСК «Оранта».

Зокрема зазначає, що подаючи заперечення на позов ОСОБА_5, ОСОБА_3 зазначав про те, що на момент скоєння ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована в НАСК «Оранта», яку потім було залучено до участі у справі в якості співвідповідача, однак при ухваленні рішення судом не було враховано положень ЦК України та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. А оскільки відповідальність ОСОБА_3 застрахована за договором обов'язкового страхування, то незалежно від того, чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди її заподіювачем, відповідальність якого застрахована, суд при ухваленні рішення також повинен враховувати відповідальність страховика, чого зроблено не було.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, пояснення третьої особи -ОСОБА_6, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_5 та представника Національна страхова компанія «Оранта» ОСОБА_7, які проти скарги заперечують, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди, судових витрат у розмірі 114 грн. 70 коп. - скасуванню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд вважав не доведеними вимоги про стягнення витрат на придбання ліків; щодо вимог про відшкодування втраченого заробітку, суд з урахуванням спільної вини сторін, дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 5 605 грн. 50 коп., що складає 50 % від заявленої суми втраченого заробітку та моральної шкоди, з урахуванням характеру та обсягу заподіяних йому моральних страждань, тяжкість захворювання та його тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках , а також засади розумності та справедливості.

Але з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_3 втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди погодитись неможливо.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Крім того, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно вимог ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.6 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність застрахованої за договором особи, визнається страховим випадком.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

У статті 9 Закону йдеться про те, що:

9.1. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

9.2. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

9.3. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.

9.4. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Статтею 22 Закону передбачено, що:

22.1. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

22.2. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

22.3. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 жовтня 2012 року вироком Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, а саме у тому, що він, керуючи автомобілем ВАЗ 21043 д.н. НОМЕР_4, при виїзді з другорядної ґрунтової дороги по вул.Петренка в м.Лебедині на головну дорогу по вул.Чернишевського, не надав переваги в русі мопеду "ERISKAY Dino» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, чим порушив вимоги п.п.16.3 та 16.11 Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів. В результаті ДТП потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток лівої гомілки.

Розглядаючи дану кримінальну справу суд, посилаючись на висновок судово-автотехнічної експертизи встановив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є спільна вина водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Зазначений вирок суду набрав законної сили 16 листопада 2012 року (а.с.5-7).

У суді апеляційної інстанції сторони погодились з висновком суду першої інстанції, що вина кожного з учасників ДТП становить 50%, погодились з визначеною сумою моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_5 В цій частині рішення суду ніким не оскаржується. Колегія суддів знаходить вірним висновок про розмір заподіяної моральної шкоди, про те, що ОСОБА_5 заподіяна майнова шкода, яка полягає у втраті доходу за період тимчасової непрацездатності, але тривалість періоду тимчасової непрацездатності визначена судом першої інстанції невірно. Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги про стягнення втраченого заробітку у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Тимчасова непрацездатність має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи.

Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Про це йдеться в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 13.11.2001 N 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за N 1005/6196.

Встановлено, що ОСОБА_5 не працював на момент ДТП, не був застрахованою особою, в зв'язку з чим він не оформляв та йому не видавався медичною установою листок непрацездатності. 30 серпня 2012 року йому встановлена друга інвалідності від загального захворювання (а.с.137), тобто настала стійка втрата працездатності. А тому, колегія суддів не може погодитись з вимогами позивача про стягнення на його користь втраченого заробітку у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період після 30 серпня 2012 року, коли виникли інші підстави для відшкодування шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності, які не були заявлені у позові та не розглядались судом.

Не зважаючи на відсутність листа непрацездатності, який є документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність особи, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 був тимчасово не працездатним з 11 травня 2012 року до 30 серпня 2012 року. Так, 11 травня 2012 року після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 був доставлений у Лебединську ЦРБ, де знаходився на стаціонарному лікуванні до 01 червня 2012 року з діагнозом: відкритий 111 В типу перелом обох кісток лівої гомілки на рівні середньої третини зі зміщенням. Скальпована рана лівої гомілки.

У період з 01 червня до 30 серпня 2012 року ОСОБА_5 знаходився на амбулаторному лікуванні. Оглядався ортопедом 12 червня, 23 червня та 02 липня 2012 року. 18 липня 2012 року обстежений в Сумській обласній клінічній лікарні, рентгенологічне відділення № 3335-6, проконсультований обласним ортопедом, встановлений діагноз: відкритий перелом кісток лівої гомілки, в процесі лікування стержневим апаратом - зовнішня фіксація. Значне порушення статики та ходи (а.с.142). Згідно довідки КУ «Лебединська центральна районна лікарня», наданої апеляційному суду Сумської області 26.11.2013 року, ОСОБА_5 був прооперований в ургентному порядку, післяопераційний період перебігав з ускладненням у вигляді некрозу шкіряного лоскута. Хворий виписаний на амбулаторне лікування 01.06.2012 року. Фіксація в стержневому апараті проводилася до 05 грудня 2012 року - зрощення закінчилось утворенням хибного суглобу на місці перелому. 05 грудня 2012 року був демонтований стержневий апарат, проведене повторне оперативне лікування - остеотомія малоголінкової кістки, позавогнищевий метало остеосинтез апаратом Єлізарова, в подальшому проводилась деструкційно-компресійна фіксація до 25.06.2013 року - фіксація закінчилась консолідацією (зрощення перелому). На протязі всього періоду фіксації хворий залишався повністю непрацездатним. З моменту демонтажу апарату Єлізарова проводиться реабілітаційна терапія по сьогоднішній час. Хворий залишається частково непрацездатним. Може працювати в спеціально створених умовах. Продовжує лікування.

Зазначене свідчить про те, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_5 має право на відшкодування шкоди у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 11 травня до 30 серпня 2012 року у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством для непрацюючої повнолітньої особи за рахунок НАСК «Оранта», оскільки згідно Полісу № АВ/5494310 від 10.02.1012 року ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у НАСК «Оранта» (а.с.24).

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року визначений розмір мінімальної заробітної плати, яка складала: з 01.01.2012 року - 1073 грн., з 01.04.2012 року - 1094 грн., з 01.07.2012 року - 1102 грн., з 01.10.2012 року - 1118 грн.

Сума втраченого заробітку за період з 11 травня 2012 року до 30 серпня 2012 року складає 3968 грн. З урахуванням 50-тивідсоткової вини позивача у дорожньо-транспортній пригоді на його користь підлягає стягненню половина суми втраченого заробітку -1984 грн.

Матеріали справи містять розписку про добровільне відшкодування майнової шкоди ОСОБА_5 обвинувачем ОСОБА_3 і у судовому засіданні апеляційного суду сторони підтвердили, що на відшкодування майнової шкоди були передані кошти у сумі 4000 грн.: на погашення витрат на придбання ліків, витрат на юридичні послуги, якими користувався ОСОБА_5 під час ведення кримінальної справи. На момент передачі коштів не обумовлювалось погашення втраченого заробітку у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. З медичних виписок, наданих апеляційному суду, вбачається, що 27 найменувань ліків, необхідних для тривалого лікування ОСОБА_5, він надавав лікарні (ліки з дому).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що кошти у сумі 4000 грн. не можуть бути зараховані для відшкодування втраченого заробітку.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (ст.ст.9, 22) передбачалось відшкодування страховиком моральної шкоди у розмірі 2550 грн. ( 5100 грн.х 5%), а тому, визначена судом першої інстанції моральна шкода підлягає стягненню у розмірі 2550 грн. - з НАСК «Оранта», у непокритому розмірі заподіяної шкоди - у розмірі 2450 грн. ( 5000 грн. - 2550 грн.) - з ОСОБА_3

Суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому, постановлене у справі рішення суду у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5 та у частині стягнення з ОСОБА_3 судових витрат підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати.

Оскільки позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, частково його вимоги задоволені, частково задоволена апеляційна скарга, з урахуванням сплачених сум судового збору за подачу апеляційної скарги, з Національної страхової компанії «Оранта» підлягають стягненню судові витрати на користь ОСОБА_3 за вимоги немайнового характеру - стягнення моральної шкоди - 28 грн. 68 коп., за вимоги про стягнення майнової шкоди - 40 грн. 15 коп., всього - 68 грн. 83 коп.

У дохід держави підлягає стягненню судовий збір (за розгляд справи у суді першої інстанції): із Національної страхової компанії «Оранта» у розмірі 97 гр. 94 коп. (за вимогами про стягнення моральної шкоди - 57 грн. 35 коп. і 40 грн. 59 коп. за вимогами майнового характеру) та з ОСОБА_3 - у розмірі 57 грн. 35 коп. за вимогами про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 05 вересня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми втраченого заробітку в розмірі 5 605 грн. 50 коп., моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору у сумі 117 грн. 70 коп. скасувати.

В цій частині постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 2450 грн.

Стягнути з Національної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди - 1984 грн., на відшкодування моральної шкоди - 2550 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Національної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 68 грн. 83 коп.

Стягнути у дохід держави судовий збір : із Національної страхової компанії «Оранта» у розмірі 97 гр. 94 коп.; з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) у розмірі 57 грн. 35 коп. за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: