Рішення № 35777846, 07.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

07.11.2013

Справа № 522/9296/13-ц

2/522/7836/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-х осіб органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління, Шевченківського ОМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання шлюбу недійсним, усунення перешкод у користуванні кімнатою

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до суду, та, змінивши предмет позову в порядку ст.31 ЦПК України, просила суд встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який помер 23 березня 2013 року, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період з 07 квітня 2006 року по 24 березня 2013 року, визнати недійсним шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 24 березня 2013 року та нею, що був зареєстрований 07 квітня 2006 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в кімнаті сімейного гуртожитку № 281-а будинку № 3 по вулиці Піонерській м. Одеси, виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з кімнати сімейного гуртожитку № 281-а будинку № З по вулиці Піонерській м. Одеси без надання іншого житла. При цьому посилалась на те, що вона є основним квартиронаймачем кімнати сімейного гуртожитку за номером 281-а, по вулиці Піонерській, 3 міста Одеси, згідно ордера № 000253 від 28 березня 1995р. 07 квітня 2006 року в Другому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси між нею та ОСОБА_3, був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії ГЖД № 021167 від 07.04.2006р. 24 березня 2013 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть 26.03.2013р. До реєстрації вищезазначеного шлюбу з нею, ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, та підтримував з нею шлюбні сімейні відносини до дня своєї смерті, тобто продовжував проживати однією сім'єю з відповідачем як чоловік і жінка без укладання шлюбу. Так, вони вели спільне сумісне господарство, в них був спільний бюджет, вони піклувалися один про одного, відповідач доглядала ОСОБА_3, коли він хворів та поховала його. Від їхнього шлюбу в 2004 році народився спільна дитина -син ОСОБА_4. Таким чином, ані в неї, а ні в ОСОБА_3 не було наміру створення сімї . Так, вона хотіла отримати кошти за відчуження неприватизованої кімнати в сімейному гуртожитку, а ОСОБА_3 придбати її в неї шляхом укладання шлюбу, що дозволило йому зареєструватись і вселитись у кімнату з подальшим розірванням шлюбу та зняття її з реєстрації . Без її дозволу, ОСОБА_3 зареєстрував свою спільну з відповідачем дитину ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд його задовольнити, відповідач в судовому засіданні позов не визнала.

Від представників органа опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Шевченківського ОМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

З відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції надходив лист від 11.07.2013р., в якому заступник начальника відділу повідомив суд, що відділ реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління ліквідований.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована в кімнаті сімейного гуртожитку за номером 281-а, 336-в по вулиці Піонерській, 3 міста Одеси, що підтверджується довідкою від 28.02.2013р.

07 квітня 2006 року в Другому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси між позивачем та ОСОБА_3, був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії ГЖД № 021167 від 07.04.2006р.

24 березня 2013 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть 26.03.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сімї та набуття прав і обовязків подружжя.

Відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно до ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Також, згідно ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, матеріалами справи не підтверджується порушення цивільного права або інтересу позивача з боку відповідача ОСОБА_2, також суду позивачем не доведені обставини, передбачені 40 СК України, ч.3 ст. 116 ЖК УРСР, які б могли бути підставою для задоволення позовних вимог. Такі обставини також не підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи. Крім того, суд вважає, що позовні вимоги щодо зняття з реєстраційного обліку та виселення ОСОБА_4 також необґрунтовані, оскільки він не є відповідачем по справі, що позбавляє суд прийняти рішення щодо прав або обовязків цієї особи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, ч.3 ст.209, ст.ст.213-215,218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Я. Бондар