Постанова № 35777352, 25.11.2013, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________

Справа № 520/14012/13-а

Провадження № 2-а/520/388/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

при секретарі Харитоновій І.С..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_2

до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати йому щорічної до 5-го травня разової грошової допомоги за 2011 рік у розмірі, встановленим постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2011 року по справі № 2-а-3989/11, стягнути з відповідача недоплачену суму у розмірі 5532 грн. щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2011 року по справі № 2-а-3989/11 його позовні вимоги були задоволені частково суд визнав неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги у 2011 році у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також зобовязав відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги у 2011 році у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.

Вказана постанова суду була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 року.

Позивач також вказує, що на виконання постанови суду він одержав виконавчий лист та 23.08.2012 року звернувся до органів державної виконавчої служби з метою її примусового виконання.

При цьому виконавчий лист було повернуто суду з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із неможливістю виконання боржником вимог виконавчого листа через відсутність коштів. Повертаючи виконавчий лист, державний виконавець також зазначив, що його було виконано частково, а саме: в частині здійснення перерахунку суму боргу, яка була встановлена у розмірі 5532 грн.

Невиконання у повному обсязі постанови Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2011 року по справі № 2-а-3989/11 вимусило ОСОБА_2 звернутися із новим позовом з вимогами про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги у 2011 році.

У судовому засіданні ОСОБА_2 наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, 25.11.2013 року надіслав суду клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на зайнятість представника у іншому судовому засіданні господарського суду Одеської області.

Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки до нього не було надано ніяких доказів зайнятості представника у іншому судовому засіданні. Крім того, суд не вважає це поважною причиною неявки у дане судове засідання.

При цьому, суд вказує на те, що відповідач, який є юридичною особою, не позбавлений права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність, оскільки інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо повязаним з особистістю будь-якого окремого представника.

У надісланих суду письмових запереченнях Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2011 року по справі № 2-а-3989/11 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково суд визнав неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо відмови нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги у 2011 році у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також зобовязав відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги у 2011 році у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат (а.с. 5-6).

Вказана постанова суду набрала законної сили 03.05.2012 року.

На виконання постанови суду ОСОБА_2 одержав виконавчий лист та 23.08.2012 року звернувся до органів державної виконавчої служби з метою її примусового виконання (а.с. 12).

Судом також встановлено, що постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 20.09.2012 року виконавчий лист було повернуто суду з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із неможливістю виконання боржником вимог виконавчого листа через обмеженість фінансових ресурсів та відсутність коштів, що, на думку державного виконавця, є поважною причиною невиконання рішення суду. Повертаючи виконавчий лист, державний виконавець також зазначив, що його було виконано частково, а саме: в частині здійснення перерахунку суму боргу, яка була встановлена у розмірі 3360 грн. (а.с. 7).

Проте, зі змісту листів Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 13.11.2012 року вбачається, що відповідачем на виконання постанови було здійснено перерахунок та сума боргу перед ОСОБА_2 становить 5532 грн. (а.с. 9, 10).

Листом від 10.06.2013 року ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області повідомило ОСОБА_2, що у виконавчому листі відсутня конкретна сума, яка належить йому до виплати (а.с. 13-14).

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, однак йому було розяснено про необхідність звернення до суду із окремим позовом.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На переконання суду відсутність грошових коштів не є підставою для невиконання рішення суду для органів державної влади.

Аналогічної точки зору дотримується і Європейський суд з прав людини.

Так, відповідно до п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії» відсутність грошових коштів не є підставою для невиконання рішення суду для органів державної влади. Передбачено, що затримка при виконанні рішення суду може бути виправдана за певних обставин. Однак затримка не повинна бути такою, що порушує саму суть права, яке захищається статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій справі заявника не слід було позбавляти можливості отримати користь від виграного судового процесу, який стосувався компенсації за шкоду, заподіяну його здоровю у звязку із обовязковою участю в усуненні наслідків аварії, на підставі фінансових труднощів, які зазнала держава. Таким чином, відсутність грошових коштів у держави або непередбаченість їх у бюджеті держави не є підставою для відмови або затримки у виконанні судового рішення.

15 січня 2010 року набуло чинності «пілотне рішення» Європейського суду стосовно України у справі «ОСОБА_3 проти України», в якому констатовано порушення Конвенції у звязку з тривалим невиконанням рішення національного суду та відсутністю у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання. Суд зазначив, що саме на державу покладено обовязок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Вказаним рішенням було зобовязано запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду.

З матеріалів справи вбачається, що після перерахунку, здійсненого Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради на виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2011 року по справі № 2-а-3989/11, заборгованість відповідача перед ОСОБА_2 складає 5532 грн. Даний факт відповідачем не спростовано та по суті він не заперечувався, а тому суд вважає, що дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, а адміністративним відповідачем суду не надано доказів на підтвердження правомірності невиконання судового рішення, суд приходить до висновку про задоволенні позову.

Вимоги ОСОБА_2 щодо звернення постанови до негайного виконання задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на положеннях ст. 256 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-15, 18, 19, 79, 160 - 163, 185, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, яка полягає у невиплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2011 рік у розмірі, встановленому постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2011 року по справі № 2-а-3989/11.

Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65023, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 7, код 36290160) на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги за 2011 рік у розмірі 5532 (пять тисяч пятсот тридцять дві) грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Петренко В. С.