Рішення № 35774063, 03.12.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/1579/13-ц

2/119/1065/13

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді Блейз І.Г.

за участю секретаря - Копосової Н.І.

позивача ОСОБА_1

представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони Російської Федерації, військова частина 09703-11 про стягнення премії та моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернулася із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона зарахована на роботу 22 жовтня 1999 року у військову частину в/ч 09882 по посаду тестовода 3 розряду та наказом від 29.02.2012 року №190 звільнена у звязку із скороченням штатів. Згідно наказу №1010, додаткові виплати військослужбовцям та премії особам цивільного персоналу сплачуються щоквартально в межах сум, що доведено на ці цілі до центральних округів військового управління, видів військових сил, округів, флотів, родів військ ВС, обєднань, військових частин та організацій ВС. Пунктом 11 вказаного наказу зазначено, що не підлягають додатковому стимулюванню особи цивільного персоналу, що мають дисциплінарні стягнення за невиконання або неналежне виконання за їх провиною покладених на них трудових обовязків. За час роботи у військовій частині 09882 стягнення позивач не мала. У звязку із реорганізацією на Чорноморському флоті правонаступником в/ч 09882 є в/ч 63876. Приблизно в кінці жовтня 2012 року позивач дізналася, що співробітникам колишньої частини в/ч 09882, що зараз працюють у військовій частині 09703-л, було сплачено щоквартальні премії, однак цю премію позивачу сплачено не було. Мотивом несплати премії стало те, що на час їх виплат позивача вже було звільнено. Відповідно до ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», положення про преміювання є складовою частиною діючої системи оплати праці на підприємстві та, як правило, затверджується як додаток до колективного договору. Умови оплати праці, визначені трудовим договором відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» не можуть бути погіршені порівняно з встановленим трудовим законодавством або іншими нормативно правовими актами, що містять норми трудового права. Наказ №1010 та Указ президента РФ №1459 від 26.12.2006 року є нормативно-правовими актами, які поліпшують становище робітника порівняно із трудовим договором та на підставі яких особам з числа цивільного персоналу в/ч 63876 було сплачено додаткове стимулювання. Позивач не погоджується із доводами відповідача, що на момент розподілу премії вона не працювала, а тому премія їй не нараховувалася та не сплачувалася. Доведення грошових коштів на матеріальне стимулювання осіб цивільного персоналу пізніше звільнення не може вплинути на її право на отримання додаткового матеріального стимулювання. Невиплатою вказаних премій відповідач грубо порушив права позивача на отримання винагороди, чим спричинено позивачу моральну шкоду. Вказані вище обставини стали підставою для зверненням із позовом про стягнення з військової частини 63876, Фінансово-економічного Управління ЧФ РФ, Міністерства оборони РФ на її користь грошової премії за 1 квартал 2012 року, а також премії за 1,2,3,4 квартали 2011 року та 4 квартал 2010 року та стягнення моральної шкоди.

09 вересня 2013 року позивач уточнила позовні вимоги стосовно кола відповідачів та зазначила, що відповідачем є Міністерство оборони України в особі військової частини 09703-11 Чорноморського флоту Міністерства оборони РФ. Позивач пояснила, що адміністрація військової частини 09703-11 та в/ч 63876 повідомили суд завідомо неправдиву інформацію про те, що військова частина 09703 11 не є правонаступником військової частини 09882, а правонаступником є в/ч 63876. У вересні 2013 року позивач дізналася, що в/ч 09882 перейменована у в/ч 09703-11 з індексом 31 Випробувального Центру ЧФ, код ЕРДПОУ 07589705 та органу ПФУ 01073, що підтверджується довідками №549/н/187 06.09.2013 року. Також в/ч 09882, пізніше в/ч 09703-11 ЧФ МО РФ має відкритий особовий рахунок, право розпоряджатися майном, що знаходиться в неї у оперативному управлінні, відповідає за своїми зобовязаннями, має у наявності баланс, кошторис витрат, самостійно нараховує своїм співробітникам заробітну плату, що підтверджується випискою ВТБ банку. З вказаних вище підстав позивач просить виключити з кола відповідачів в/ч 63876 та фінансово-економічне управління. Визнати відповідачем юридичну особу Міністерство оборони РФ в особі в/ч 09703-11. Те, що юридичною особою для в/ч 09703-11 є Міністерство оборони РФ підтверджується сповіщенням про зарахування в/ч 09703-11 на довольство у фінансово-економічну установу на підставі вказівки заступника Міністра оборони РФ. Раніше заявлені вимоги позивач підтримує та просить стягнути з відповідача на користь позивача щоквартальну премію згідно із наказом Міністра оборони РФ №1010 пропорційно відпрацьованому часу у розмірі 132000 рублів, що дорівнює 37 714, 29 грн., судові витрати у розмірі 55 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Про те, що премії цивільному персоналу з 2010 року сплачувалися позивач дізналася у серпні 2013 року. (а.с.62-63 т.1)

У судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначили, що уточнюють, що у вступній частині позову ними зазначено два відповідача. Позовні вимоги заявлено тільки до Міністерства оборони РФ та військової частини 09703-11. Військова частина 09703-11 є відповідачем по справі, оскільки саме вона є правонаступником в/ч 09882. Позивачем та його представниками пояснено, що позовні вимоги заявлено тільки до відповідачів, які зазначено в уточненнях 09 вересня 2013 року. Позивачем та її представниками зазначено, що вони не наполягають на стягненні премії за третій квартал 2012 року, оскільки позивач на той момент не працювала у військовій частині, однак наполягають на тому, що з 2010 року сплачувалася премія за наказом 1010, та позивач має прав на її отримання за весь період роботи до звільнення.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, до початку розгляду справи по суті шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підстав позову. Оскільки позовна заява, відповідно до положень ст. 119 ЦПК України, повинна бути подана у письмовій формі, будь-які зміни щодо позову також належить виконувати письмово.

Представник Міністерства оборони РФ у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Інші учасники процесу та їх представники у судове засідання не зявилися, сповіщені належним чином.

Від представників військової частини 63876 та Фінансово економічного управління Чорноморського флоту РФ, які були заявлені відповідачами на момент предявлення позову та до уточнення позовних вимог щодо кола відповідачів, надійшли письмові заперечення.

Суд, заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Згідно із ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх позовних вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач 01 липня 2002 року прийнята у військову частину 09882 на посаду тестовода пекарні та звільнена згідно із наказом від 29 лютого 2012 року у звязку із скороченням штатів за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.4, т.1)

Згідно з вказівок Генерального штабу ВС РФ від 21 червня 2012 року №314/5/2813 у 2012 році проведено організаційно-штатні заходи, відповідно до яких розформовано 31 дослідницький центр ( испытательный центр) та для вирішення усіх конфліктних ситуацій з забезпечення повного розрахунку військо службових та цивільного персоналу призначено 758 центр. Посилання позивача та його представників на відповідь податкової інспекції про перейменування військових частин не є тим документом, що визначає правонаступник. Слід також зазначити, що військові частини РФ не є юридичними особами, а тому код ЄДРПОУ у податковій не може свідчити про їх правонаступництво.

Згідно відповіді військової частини 09703-11, будь-які документи стосовно військової частини 09882 у військовій частині 09703-11 відсутні (а.с.172,т.1)

Визначаючи колізійну норму для вирішення спору, враховуючи ту обставину, що відповідачем по справі є установи іноземної держави, суд дійшов до наступного.

Відповідно до статті 8 КЗпП трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".

У статті 8-1 КЗпП зазначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право», до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 53 вказаного закону передбачено, що трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі, якщо: 1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України; 2) громадяни України уклали з роботодавцями - фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота; 3) це передбачено законом або міжнародним договором України.

Судом встановлено, що із позивачем письмовий трудовий договір не укладався.

14.01.1993 року укладено Угоду між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка набула чинності з моменту підписання 14.01.1993 року.

Згідно ст. 4 Угоди, трудова діяльність Працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. Роботодавець реєструє укладені трудові договори (контракти) в установах, визначених Уповноваженими Органами.

Статтею 6 Угоди встановлено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші).

Відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, ратифіковані Законом України від 24.03.1999 року № 547-XIV, території військових частин РФ розміщені на орендованій території України.

Таким чином, з вказаних вище нормативно правових актів вбачається, що правовідносини, що виникло між сторонами, підлягають регулюванню відповідно до законодавства України.

Це також зазначено у наказі Міністра оборони РФ №557 від 11 грудня 1993 року «О заключении трудовых договоров (контрактов) с гражданским персоналом ВС РФ» (строк дії до 31 грудня 2012 року) та наказом №3910 від 29 грудня 2012 року «О представителях Министерства обороны Российской Федерации, осуществляющих полномочия работодателя в отношении воинских частей и организаций Вооруженных Сил Российской Федерации».

Однак, враховуючи, що фінансування діяльності військових формувань здійснюється Російською Федерацією (стаття 8 Угоди про статус та умови перебування ЧФ РФ….), при визначення розміру грошових коштів, що підлягають виплаті, суд керується нормативно-правовими актами РФ.

Згідно із ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Відповідно до Указу Президента Російської Федерацій від 26 грудня 2006 року №1459 « О дополнительных мерах по повышению эффективности использования средств на оплату труда работников федеральных органов исполнительной власти», керівникам федеральних органів виконавчої влади надано певні повноваження щодо організації праці та її оплати працівникам підвідомчих відомств. Так, п. 7 Указу встановлено, що керівникам федеральних органів виконавчої влади надано право використовувати кошти федерального бюджету на оплату праці та грошове довольство, що зявилися у результаті скорочення численності працівників, осіб рядового та керівного складу та цивільного персоналу, на виплату працівникам, особам рядового та керівного складу та цивільному персоналу премій за результатами служби.

Таким чином, суд не приймає до уваги пояснення позивача та її представників, що розрахунок грошових коштів на додаткове стимулювання виділялися відповідно до кількості працюючих на початок року, оскільки, відповідно до указу президента РФ на відповідний рік розраховувався федеральний бюджет на грошове забезпечення та оплату праці, а не додаткові виплати.

Також суд не приймає до уваги заперечення позивача та його представників про обовязковість прийняття рішення про виплату додаткових грошових коштів, оскільки, згідно положень вказаного вище указу президента РФ, прийняття рішення про виплату додаткових коштів є правом керівника федерального органу виконавчої влади за наявності грошових коштів. Указ не встановлює обовязок Міністра оборони РФ приймати рішення про виплату будь-яких періодичних виплат.

Відповідно до Указу Президента РФ №1459 від 26 грудня 2006 року, Міністром оборони РФ 26 липня 2010 року прийнято наказ №1010 «О дополнительных мерах по повышению эффективности использования фондов денежного довольствия военнослужащих и оплаты труда лиц гражданського персонала Вооруженных сил Российской Федерации», яким затверджено порядок визначення та витрат обсягів бюджетних коштів, що направлено на додаткові виплати військослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, та премії особам цивільного персоналу ВС РФ. Шляхом видання даного наказу Міністр оборони РФ визначився із тим, яким чином будуть використовуватися грошові кошти у разі їх економії, право на розпорядження якими він отримав у звязку із прийняттям указу президента РФ.

Пунктом 1 додатку до наказу №1010 визначено, що додаткові виплати військослужбовцям та премії особам цивільного персоналу сплачуються щоквартально у рамках сум, доведених для даних цілей до центральних органів військового управління, видів ВС, військових округів, флотів, родів військ ВС, обєднань, військових частин та організацій ВС.

Пунктом 2 зазначено, що витрат на додаткове матеріальне стимулювання здійснюється за рахунок економії бюджетних коштів у результаті скорочення численності особового складу ВС в межах доведених Міністерству оборони на відповідний фінансовий рік лімітів бюджетних зобовязань на виплату грошового довольства військослужбовцям та оплату праці особам цивільного персоналу.

Відповідно до п. 3 додатку наказу, розмір економії фінансово-економічними органами визначається за результатами використовування лімітів бюджетних коштів після здійснення усіх необхідних виплат.

З аналізу вказаних положень вбачається, що вказані виплати будуть проводитися щоквартально, але ж у обсягу конкретних сум, що конкретно виділено для певної військової установи та у разі економії коштів і тільки після здійснення усіх обовязкових виплати (у тому числі й заробітної плати та грошового довольства). Таким чином, виплати сум додаткового стимулювання здійснюється у разі, якщо МО РФ спеціально для даної мети перераховано грошові кошти військослужбовцям та цивільному персоналу та у розмірах, доведених для даних цілей.

Крім того, слід зазначити, що наказом №1010 (пункт 3) витребування додаткових коштів на виплату грошових коштів військослужбовців та заробітну плату особам цивільного персоналу понад затверджених лімітів бюджетних зобовязань на ці цілі заборонено.

Таким чином, суд не приймає до уваги пояснення позивача, що вказані суми повинно бути обовязково сплачено щоквартально, оскільки дані виплати здійснюються тільки у разі, якщо грошові кошти виділялися для даної мети. Вказане свідчить про необовязковість спірних виплат. Крім того, суд не приймає до уваги заперечення позивача та її представників, що у військовій частині 09703-11 скорочення штатів у 2013 році не проводилася, а премія сплачувалась, оскільки, як вбачається з положень наказу, економія проводиться за рахунок скорочення штату взагалі по Військовим силам РФ, а не конкретної військової частини.

Згідно п. 5 додатку до наказу, розрахункова сума для виплат додаткового стимулювання розраховується відповідно до численності військо службових та осіб цивільного складу керівниками щодо підлеглих військ, установ тощо.

Таким чином, розрахунок розміру додаткового стимулювання здійснюється відповідно до кількості військо службових та працівників, наявної на момент прийняття рішення про додаткове стимулювання, а тому відсутні підстави вважати, що дані виплати розраховуються з урахуванням працівників, що звільнено. Крім того, пунктом 6 вказаного додатку встановлено, що у конкретних військових частинах додаткове стимулювання здійснюється на підставі наказів командирів. Отже, відносно працівників, що звільнено, жодний командир не може видати відповідний наказ, оскільки дана особа не є йому підлеглою.

У судовому засіданні допитано головного бухгалтера військової частини 09703-11 ОСОБА_6 , яка пояснила, що виплати військового довольства та оплата праці особам цивільного персоналу здійснюється за різними статтями та кодами. У разі надходження грошових коштів, вони приходять за конкретним кодом і не повинно бути витрачено не за призначенням. Тобто, якщо грошові кошти прийшли для військослужбовців, їх неможливо витратити на оплату праці цивільному персоналу.

Допитаний у судовому засіданні голова профспілкового комітету ОСОБА_7 пояснив, що виплати за наказом №1010 для цивільного персоналу стали здійснюватися після неодноразових звернень з цього приводу профспілкового комітету. Профспілковий комітет не вимагав цих виплат, оскільки вони не передбачені колективним договором, а тільки вів переговори щодо того, щоб цивільний персонал також їх отримав та Міністр оборони РФ прийняв відповідне рішення.

Вказане вище свідчить, що спірні виплати є виплатами необовязкового характеру, які здійснюються у разі наявності економії бюджетних коштів та тільки у разі прийняття Міністром оборони РФ рішення про їх виплату. Враховуюче те, що виплати військослужбовцям та цивільним здійснюються за різними кодами, рішення Міністра оборони РФ може бути прийнято стосовно військослужбовців та цивільного персоналу окремо та грошові кошти надходять з цільовим призначенням. Підставами для виплат премій конкретній особі є наказ командира, якому дана особа підлегла. Спірні виплати відсутні у колективному договорі (а.с.153-162 т.1), не підтверджено позивачем включення даних виплату у оплату праці відповідно до укладеного із нею трудового договору.

Отже, право вимоги сплати виплат додаткового стимулювання позивач має тільки у разі, якщо спірні виплати було здійснено цивільному персоналу за 2010-перше півріччя 2012 року, однак не сплачено позивачеві за відсутності в неї дисциплінарних стягнень (п.11 наказу №1010).

Порядок оплати праці цивільного персоналу військових частин та установ ВС РФ регулюється Наказом Міністра оборони РФ від 10.11.2008 року №555 « О мерах по реализации в Вооруженных Силах РФ Постановления Правительства РФ от 05 августа 2008 года №583 «О введении новых систем оплаты труда работников федеральных бюджетных учреждений и федеральных государственных органов, а также гражданского персонала воинских частей, учреждений и подразделений федеральных органов исполнительной власти, в которых законом предусмотрена военная и приравненная к ней служба, оплата труда которых в настоящее время осуществляется на основе Единой тарифной сетки по оплате труда работников федеральных государственных учреждений». Наказом Міноборони РФ №555 затверджено «Положение о системе оплаты труда гражданского персонала бюджетных учреждений Министерства обороны РФ…» та «Порядок формирования и использования годового фонда оплаты труда гражданского персонала бюджетных учреждений МО РФ….» Даними нормативно-правовими актами передбачено перелік додаткових виплат, які є обовязковими для отримання працівником та позбавлення яких потребує погодження із профспілковим комітетом, та дані положення містять норми трудового права. Нормативно-правові акти, що перелічено вище, чітко регламентують розмір додаткових премій, порядок їх виплат, підстави виплат та підстави позбавлення цих виплат. Виплати за вказаними нормативно-правовими актами є гарантованими виплатами, які працівник отримує за будь-яких підстав (крім наявності дисциплінарного стягнення), виплата яких заплановано бюджетом, незалежно від скорочення штатів, здійснення інших платежів (утримання майна частини тощо), організаційних заходів та гарантується трудовим законодавством. Тобто, дані виплати, як обовязкові, входять у систему оплати праці.

Позивач та її представники, заявляючи вимоги про стягнення премії, вказують, що вони мають право на ці премії, однак, фактично, не заперечують, що дані виплати не входять до системи оплати праці, оскільки позивач та її представники заявляють, що усі інші премії вони отримували своєчасно та при звільненні із ними рахунок проведено у повному обсязі. Позивачем та її представниками не заявлялися вимоги про відповідальність у звязку із несвоєчасним розрахунком при звільненні та стягнення відповідно до цього середнього заробітку. Таке право судом було розяснено відповідно до положень частини 4 ст. 10, ст.11 ЦПК України.

Судом зясовувалося у судовому засіданні питання щодо перерахування грошових коштів у 2010-2012 роках для виплату премій цивільному персоналу.

Так, згідно пояснень Фінансово-економічного управління Чорноморського флоту (а.с.80, 82 т.1), у 2010- 1-2 кварталах 2012 року виплати за наказом №1010 цивільному персоналу не здійснювалися, грошові кошти надходили тільки для військослужбовців. Грошові кошти сплачуються тільки в межах сум, що доведено для даних цілей. Вказані суми надходять за конкретними кодами. Фінансово-економічне управління ЧФ повідомило, що до військової частини 09882, у якій працювала позивачка, грошові кошти для додаткового стимулювання цивільного персоналу з липня 2010 року та за 1-2 квартал 2012 року не доводилися у звязку із відсутністю рішення про це Міністра оборони РФ.

Листом заступника директора Департаменту бюджетного планування та соціальних гарантій Міністерства оборони РФ підтверджено, що спірні виплати є правом, а не обовязком Міністра оборони РФ та за 2010-2011 роки спірні виплати здійснено тільки відносно військослужбовців. За 2010-2011 роки, перше півріччя 2012 року рішення про виплату додаткового стимулювання цивільного персоналу не приймалося (а.с.167, т.1).

У судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які фінансовими працівниками частини 09703-11 та працювали раніше у військовій частині 09882, які пояснили, що грошові кошти для додаткового стимулювання осіб цивільного персоналу з липня 2010 року та за 1-2 квартал 2012 року за наказом №1010 не надходили.

Судом досліджено виписку з наказу командира військової частини 09703-11 (а.с.68, 83, т.1), згідно із якої вбачається, що про додаткове стимулювання відповідно до наказу №1010 наказ командира є обовязковим із посиланням на конкретний період, за який проводиться стимулювання, та перелічено конкретних осіб, що отримують грошові кошти, із зазначенням їх розміру. Крім того, у наказі є посилання на конкретне рішення Міністра оборони РФ (від 04.10.2012), яким вирішено довести грошові кошти для сплату виплат, про які зазначено у наказі №1010.

Згідно рішення Міністра оборони РФ від 04.10.2012 року про матеріальне стимулювання, розрахунок вказаних виплат працівникам цивільного складу здійснено відповідно до кількості працівників станом на 01 жовтня 2012 року.

Згідно листа Фінансово-економічного управління ЧФ, рішення від 04.10.2012 року з моменту прийняття наказу №1010 було першим стосовно осіб цивільного персоналу (а.с.82).

На цей момент позивач була звільненою.

Таким чином, перерахування грошових коштів здійснюється не тільки на підстав наказу №1010, а й при наявності відповідного рішення Міністра Оборони РФ про реалізацію вказаного наказу.

Враховуючи ту обставину, що грошові кошти для виплат військослужбовцям та цивільному персоналу надходять за різними кодами та нецільове їх використання заборонено, тому рішення Міністра оборони РФ щодо виплати додаткового стимулювання військослужбовцям не є підставою для виплат грошових коштів цивільному персоналу та їх перерозподіл.

Суд не приймає до уваги пояснення позивача та її представників, що грошові кошти за наказом №1010 для виплати позивачу надходили, однак їй сплачено не було, оскільки дані твердження не підтверджено матеріалами справи та про це не свідчать архівні довідки.

Вказані вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення премії.

Оскільки судом не встановлено факту порушення прав, суд не знаходить правових підстав для стягнення моральної шкоди.

Повний текст рішення складено 03 грудня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя(підпис)І.Г.Блейз

З оригіналом згідно: суддя секретар