Рішення № 35773500, 28.11.2013, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

28.11.2013 103/2758/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі Саттаровій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахчисарайської міської ради АРК визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 на підставі довіреності ОСОБА_2 (а.с.5,145) звернувся до суду із позовом до Бахчисарайської міської ради АРК про визнання в порядку спадкування права власності на квартиру №4 у житловому будинку №35 по вул. Толбухіна в м. Бахчисарай, зазначивши, що позивач прийняв спадкове майно після смерті батьків, проте він не може по теперішній час добитися справедливої видачі на його імя документів про право власності в порядку спадкування на вказану квартиру, усі документи на спадкове майно у нього забрали невідомі особи.

У судовому засіданні представник позивача на підставі довіреностей ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3, який надавав правову допомогу, на задоволенні позовних вимог наполягали, пославшись на обставини, зазначені у позові, просили суд їх задовольнити, погодилися на заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду справи сповіщався відповідно до вимог ч.6 ст.76 ЦПК України, на час судового розгляду справи він відбуває покарання в Маневицькій виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській обл. №42, при цьому на запит суду від в.о. начальника колонії ОСОБА_4 надійшла письмова заява засудженого ОСОБА_1 від 1 листопада 2013 року про те, що він уповноважував ОСОБА_2 звертатися до суду з приводу спадкування права власності, він підтримує позов про визнання права власності, заперечень не має, довіреність від 15 жовтня 2012 року не скасовував (а.с.160).

Представник Бахчисарайської міської ради АРК у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи відповідач сповіщався належним чином, будь-яких заперечень щодо позову до суду не надав, у звязку з чим на підставі ст.224 ЦПК України, суд вважав за можливе заочне розглянути справу за відсутністю представника відповідача, що не зявився, оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши представника позивача, зясувавши обставини справи і дослідивши докази, суд дійшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, була приватизована ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 у 1993 році, що підтверджується розпорядженням органу приватизації, заявою про передачу в приватну власність, довідкою про склад сімї (а.с.12-14).

Із повідомлення начальника КРП «СМ БРТІ» від 1 липня 2013 року вбачається, що станом на 1 січня 2013 року квартира, яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, зареєстрована на праві сумісної власності за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Бахчисарайським міськвиконкомом за розпорядженням Бахчисарайського винзаводу №45 П від 23 квітня 1993 року (а.с.80).

Відповідно до ст.112 ЦК Української РСР розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Таким чином, квартира, яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, належала ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 на праві спільної власності без визначення часток, тобто позивач є співвласником вказаної квартири на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

21 жовтня 2003 року ОСОБА_5 помер (а.с.106).

Із спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини від 8 квітня 2004 року до Бахчисарайської державної нотаріальної контори звернулася дружина останнього - ОСОБА_6 (а.с.104,107 обор.), а також 6 липня 2006 року син померлого - ОСОБА_1 (а.с.105,107), яким державним нотаріусом ОСОБА_7 були видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом від 7 липня 2006 року у вигляді права власності на акції ЗАТ «Крим-Аромат»та земельну частку (пай) (а.с.96-103). Свідоцтв про право на спадщину за законом у вигляді права власності на частку квартири, яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, матеріали вказаної спадкової справи не містять.

1 лютого 2011 року померла ОСОБА_6 (а.с.116).

Із спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини від 4 листопада 2011 року до Бахчисарайської державної нотаріальної контори звернувся син померлої - ОСОБА_1 (а.с.115,126), який зазначив, що спадщину він прийняв, тому що постійно проживав на час відкриття спадщини разом з спадкодавцем і протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї. Свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді права власності на частку квартири, яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, матеріали вказаної спадкової справи не містять.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Із постанови про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи від 27 січня 2012 року вбачається, що в ході перевірки за заявою ОСОБА_1 з питання незаконного заволодіння документами встановлено, що 3 листопада 2011 року в нічний час на вул. Толбухіна в м. Бахчисарай, невстановлені особи незаконно заволоділи паспортом громадянина України на імя ОСОБА_1, свідоцтвом про народження, шлюбі, смерті, технічним паспортом на квартиру та іншими документами, що йому належать. Порушена кримінальна справа по факту незаконного заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.357 КК України (а.с.7).

На час розгляду справи в суді позивач ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі в Маневицькій виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській обл. №42, при цьому із його письмової заяви вбачається, що він позов про визнання за ним права власності в порядку спадкування на вищезазначену квартиру підтримав, заперечень не мав. Перебування ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі не обмежує та не позбавляє його можливості звертатися до суду через свого представника за захистом своїх прав.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на частки успадкованої квартири право володіння і право користування ними, і відповідно, право на захист їх прав.

Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру з підстав спадкування підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач є єдиним спадкоємцем, вважається таким, що прийняв спадщину, але він також є співвласником цієї квартири, при цьому до складу спадщини входить лише право власності на частки квартири, що належали його батькам - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини, а не на всю квартиру в цілому.

Відповідно до ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Субєкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Зі змісту ст.357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, частка померлого ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру становила 1/3, частка померлої ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру також становила 1/3, частка позивача у праві спільної сумісної власності теж є в розмірі 1/3.

Відповідно до п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного із учасників спільної сумісної власності лише після визначення частки померлого у спільному майні.

За таких обставин, за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливо визнати право власності лише на 2/3 частки квартири, яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, інша 1/3 частка належить позивачу на праві власності в силу закону.

Як розяснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753\0\4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.1) визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд приймає до уваги те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, оскільки невизначені частки, як померлих батьків у спільній квартирі, так і позивача, а також у нього відсутні документи, які посвідчують його право власності, що підтверджено постановою в.о. прокурора Бахчисарайського району АРК від 27 січня 2012 року, на підставі якої порушена кримінальна справа по факту незаконного заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.357 КК України (а.с.7).

За таких обставин, з урахуванням того, що ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири, його частка становить 1/3, при цьому у нього відсутні документи, які посвідчують його право власності, а також приймаючи до уваги висновок суду про визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на 2/3 частки квартири, то цивільні права і інтереси ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на квартиру за адресою: АРК, АДРЕСА_1, в цілому.

Оскільки позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права на вклади в Державному ощадному банку України у встановленому законом порядку не заявлялося, то зазначені питання не були предметом судового розгляду в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,27,31,44,60,76,213,215,218,224 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте Бахчисарайським районним судом АРК за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК протягом десяті днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: