Постанова № 35770969, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/16060/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Моісеєнко О.К., дов. від 17.07.2012,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013

(дата підписання - 07.10.2013)

у справі №910/16060/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного підприємства "Тріумф Пак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест"

про стягнення 59916,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 позов Приватного підприємства "Тріумф Пак" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (далі - відповідач) про стягнення 59916,42 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 58440,00 грн основної заборгованості, 630,53 грн 3% річних, 58,44 грн інфляційних втрат та 1697,89 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що строк виконання зобов'язання по оплаті товару за видатковою накладною від 10.01.2013 №Т-00000062 не настав, оскільки позивачем не пред'явлено вимоги в порядку ст.530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому і нарахування штрафних санкцій є безпідставне. Крім того, на думку відповідача, видаткова накладна від 10.01.2013 №Т-00000062 не може свідчити про поставку товару, так як порушено вимоги щодо її оформлення.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.12.2013. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 12.11.2013) позивачу - 14.11.2013 та відповідачу - 13.11.2013, долучені до матеріалів справи.

02.12.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

04.12.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.12.2013 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів зазначає, що ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступні підстави.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2011 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №478/01/11 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується продати і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити партіями продукцію - плівку-стрейч в асортименті, кількості, згідно заявок покупця, які він може подавати продавцю письмово, факсом (п.1.1 договору).

Відповідно до п.10.2 строк дії договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31.12.2012.

Дослідивши пункти договору, колегією суддів встановлено, що договір строковий, пролонгація його дії сторонами не передбачена.

10.01.2013 позивач здійснив поставку плівки п/е, Н, полотно стрейч на 73440,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Т-00000062.

Слід одразу звернути увагу, що, враховуючи п.10.2 договору, поставка по видатковій накладній від 10.01.2013 №Т-00000062 на суму 73440,00 грн здійснена поза межами договору (позадоговірна поставка), отже умови правочину не розповсюджуються на дану поставку.

В графі видаткової накладної "замовлення" зазначено рахунок-фактуру від 08.01.2013 №Т-00000018, а датою кінцевого розрахунку - 10.01.2013.

Факт отримання відповідачем продукції за вказаною накладною підтверджується підписом особи в графі "Отримав(ла)" без зауважень та заперечень, підпис якої скріплено печаткою ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест".

Відповідач, вказавши в призначенні платежу видаткову накладну від 10.01.2013 №Т-00000062, 27.02.2013 перерахував позивачу 5000,00 грн та 27.03.2013 - 10000,00 грн, про що свідчать банківські виписки з рахунку позивач.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів про перерахування решти коштів за поставку продукції по видатковій накладній від 10.01.2013 №Т-00000062, у відповідача утворилась дебіторська заборгованість перед позивачем за поставку продукції по вказаній накладній в сумі 58440,00 грн, яка підлягає стягненню.

Сума боргу 58440,00 грн відображена також в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 07.03.2013, підписаному сторонами та скріпленому печатками.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 33,87 грн пені, 630,53 грн 3% річних та 812,02 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції стягнув 58,44 грн інфляційних втрат та 630,53 грн 3% річних, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

З рішенням суду першої інстанції про відмову у стягненні 33,87 грн пені колегія суддів також погоджується, з огляду на позадоговірну поставку (умови договору щодо пені не діють) та, враховуючи, що відповідальність у вигляді пені є договірною та застосування її повинно бути погоджено сторонами.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність з боку позивача претензій в порядку ст.530 ЦК України спростовуються матеріалами справи.

Крім того, досудовий порядок врегулювання спору не є обов'язковим відповідно до чинного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002) у справі за конституційним зверненням ТОВ ТД "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Заперечення відповідача щодо отримання продукції за видатковою накладною від 10.01.2013 №Т-00000062 на суму 73440,00 грн неуповноваженою особою оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки зазначена накладна частково оплачена відповідачем без заперечень, що свідчить про визнання факту поставки продукції.

Оформлення первинних документів з порушенням вимог до їх складання не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за отриману продукцію та не позбавляє права звернутись до позивача з вимогою оформлення видаткових накладних згідно вимог законодавства.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі №910/16060/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/16060/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій