Постанова № 35770954, 03.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/17954/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Силкіна В.С.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Турфірма "Сам"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 16.10.2013 року

у справі № 910/17954/13 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Авіаційна компанія "Роза Вітрів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Турфірма "Сам"

про стягнення 94 013,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "РОЗА ВІТРІВ" задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Турфірма "САМ" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Івана Франка, буд. 40-Б, код ЄДРПОУ 37450976) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "РОЗА ВІТРІВ" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, буд. 50/38, оф. 134, код ЄДРПОУ 32657656) основну заборгованість в розмірі 87 602 (вісімдесят сім тисяч шістсот дві) грн. 82 коп., пеню в сумі 6 410(шість тисяч чотириста десять) грн. 61 коп., судовий збір в сумі 1 880(одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн. 27 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 03.12.2013 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 05.12.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Роза вітрів" (далі Перевізник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Турфірма "САМ" (далі Замовник, відповідач) було укладено Договір № 12/12-63, за умовами якого Позивач виконує на замовлення Відповідача чартерні повітряні перевезення, а Відповідач оплачує надання даних послуг.

Належним чином виконуючи взяті на себе зобов'язання, Позивач на підставі Додатку № 1 до Договору № 12/12-63 виконав авіаперевезення пасажирів Відповідача за маршрутом Київ - Зальцбург - Київ 02.01.2013 та 09.01.2013, що підтверджується Актом виконаних робіт № 13-01/12_12-63/1 від 31.01.2013. Загальна вартість перевезення (з урахуванням пасажирських аеропортових зборів, зборів за безпеку, аеронавігацію, витрати на бортхарчування для пасажирів) становила 320 347,18 гривень.

Згідно пункту 3.1. Договору № 12/12-63 від 05.12.2012, Замовник проводить оплату за кожне Перевезення, вказане в Додатках до даного договору, у вигляді 100% передоплати не пізніше, ніж за 5 (п'ять) банківських днів до виконання Перевезення, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Згідно пункту 6 Додатку № 1 Договору № 12/12-63 від 05.12.2012, Замовник, гарантуючи виконання своїх зобов'язань, вносить гарантійний платіж у розмірі повної вартості авіаперевезення, включаючи вартість пасажирських аеропортових зборів і бортхарчування з розрахунку повного блоку місць у гривнях по курсу НБУ чи коефіцієнту перерахунку на день оплати з урахуванням пункту 3.2. Договору № 12/12-63 від 05.12.2012, в дату підписання даного Додатку, але не пізніше 14.12.2012.

Згідно пункту 7 Додатку № 1 Договору № 12/12-63 від 05.12.2012, по факту виконання рейсів згідно п. 1 даного Додатку, після отримання інформації про кількість фактично перевезених пасажирів, на підставі підписаного сторонами Акту звірки, Перевізник протягом 3 (трьох) банківських днів здійснює перерахунок вартості виконання перевезень.

Відповідно до пункту 3.9. Договору № 12/12-63 від 05.12.2012, не пізніше 2 (двох) тижнів з дня виконання останнього рейсу на умовах Додатків до цього Договору Сторони здійснюють остаточні взаєморозрахунки та підписують акт звірки взаєморозрахунків. На підставі цього акту, Сторона-дебітор виплачує Стороні-кредитору належну до сплати суму протягом трьох банківських днів з дня підписання акта звірки.

Однак, в порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за виконанні перевезення у сумі 182 744,36 гривні (платежі 27.12.2012 - 50000,00 грн., 28.12.2012 - 50000,00 грн., 08.01.2013 - 49000,00 грн., 21.01.2013 - 5000,00 грн., 29.01.2013 - 5000,00 грн., 04.03.2013 - 8744,36 грн., 01.04.2013 - 15000,00 грн.).

Відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті, згідно Гарантійного листа № 3 від 08.01.2013.

Станом на 27.05.2013 заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 137 602,82 гривні.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 27.05.2013 направив на адресу Відповідача претензію вих. номер № 13/05-933 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 137 602,82 гривні.

04.06.2013 Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок Позивача в рахунок погашення боргу суму 50000,00 гривень та надав відповідь на претензію № 295 від 12.06.2013. У вказаній відповіді на претензію Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу залишок заборгованості у сумі 87 602,82 гривні не пізніше 30.06.2013.

Таким чином, станом на день розгляду справи судом першої інстанції борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Турфірма "САМ" перед ТОВ "Авіаційна компанія "Роза вітрів" становить 87602,82 (вісімдесят сім тисяч шістсот дві грн. 82 коп.) гривні.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Отже, між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 87602,82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 87602,82 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 6410,61 грн.

Відповідно до положень п. 4.2 Договору за кожний день порушення терміну сплати платежів по даному договору відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Д.О. щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вирішено "в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1,3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці)".

У зв'язку з наведеним, заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 6410,61 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідач мав можливість здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів під час розгляду справи судом першої інстанції.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2013 року у справі № 910/17954/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/17954/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 03.12.2013 року.