Постанова № 35770900, 02.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 року Справа № 904/6611/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі: Погорєлової Ю.А.

за участю представників:

від позивача: Сириця В.А. - представник, довіреність №б/н від 29.11.2013р.

від відповідача: Прокопенко Д.Ю. - представник, довіреність №3309 від 14.11.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013 року у справі №904/6611/13

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Дніпропетровськ

про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 13,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді звернулось в господарський суд із позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про зобов'язання останнього повернути з рахунку Петрук Ольги Василівни на рахунок позивача помилково перераховані кошти за січень 2013 року в сумі 13,68 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.11.2005р. між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" було укладено договір № 09/04-20/167 про зарахування і виплату страхових відшкодувань. У лютому 2013 року позивач помилково перерахував грошові кошти страхових виплат у більшому розмірі на суму 13,68 грн. на особовий рахунок Петрук О.В. після її смерті. За умовами вказаного договору на письмову вимогу позивача дані кошти підлягали списанню банком з рахунку Петрук О.В. з подальшим зарахуванням на рахунок позивача, але банк безпідставно відмовився від належного виконання цих своїх зобов'язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013р. у справі №904/6611/13 (суддя Мілєва І.В.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Рішення суду мотивовано відсутністю законодавчих актів, які б передбачали право позивача, як стягувача, ініціювати примусове стягнення коштів за рахунок одержувачів страхових виплат та вимагати від банку повернення зайво перерахованих коштів з рахунків одержувачів страхових виплат у разі їх смерті, так само як і обов'язку банку вчиняти такі дії на вимогу позивача.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013р. у справі №904/6611/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а судові витрати у справі покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог у апеляційній скарзі позивач вказує, що оскаржуване судове рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що, відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування цього рішення. Так, на твердження апелянта, банк (відповідач) безпідставно відмовився від виконання своїх зобов'язань, визначених договором про зарахування і виплату страхових відшкодувань №09/04-20/167 від 11.11.2005р. Вказує, що судом не було з'ясовано, чому банк (відповідач) маючи перед позивачем зобов'язання по поверненню сум страхового відшкодування (виплат), зарахованих на поточний (картковий) рахунок їх одержувача після його смерті, свідомо не включає до договорів між банком та клієнтом умови про договірне списання коштів, чим порушує такі засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Звертає увагу на те, що умова вказаного договору, яка передбачає повернення помилково перерахованих коштів, є істотною умовою для позивача та є обов'язковою для виконання сторонами цього договору. Також звертає увагу на застосування судом положень ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яке, на думку апелянта, є помилковим, оскільки ці норми застосовуються до страхових виплат у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а в даному випадку Петрук О.В., потерпіла внаслідок нещасного випадку більше десяти років назад, а померла 30.01.2013р. природною смертю.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що згідно чинного законодавства банк не має прав на списання грошових коштів з рахунку Петрук О.В. для перерахування їх позивачу, оскільки повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування. Однак після смерті одержувача коштів право розпорядження коштами належить його спадкоємцям. Звертає увагу на те, що на банківські установи законом не покладено обов'язків щодо відокремлення грошових коштів, які належать і які не належать держателю після його смерті. Наголошує на тому, що законодавчими актами не передбачено право позивача, як стягувача, ініціювати примусове стягнення коштів за рахунок одержувачів страхових виплат та вимагати від банку повернення зайво перерахованих коштів з рахунків одержувачів страхових виплат у разі їх смерті, рівно як і обов'язку банку вчиняти такі дії на вимогу позивача. Вважає, що позивачем пред'явлено вимогу до неналежного відповідача, оскільки банк лише виконував обслуговування рахунку клієнта, а не був одержувачем зазначених коштів. Просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013р. у справі №904/6611/13 без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні під час перегляду справи апеляційною інстанцією представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував на їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 02.12.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено із матеріалів справи, між Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (надалі - Фонд) та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (надалі - Банк) було укладено договір №09/04-20/167 від 11.11.2005р. про зарахування і виплату страхових відшкодувань (виплат) через Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" (далі-договір).

Відповідно до ст.1 розділу І договору №09/04-20/167 від 11.11.2005р., Банк виконує функції виплати страхових відшкодувань (виплат), передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХIV від 23.09.1999 р., здійснюваних фондом.

Відповідно до умов & 2 ст. 3 розділу ІІ договору №09/04-20/167 від 11.11.2005р., Банк зобов'язується забезпечити здійснення зарахування сум страхового відшкодування (виплат) на поточні (карткові) рахунки одержувачів протягом двох банківських днів з дня надходження відповідних сум на балансовий рахунок № 2909 "Кошти від ВВД ФССНВВ (регрес) Центр.Павлоград.відд." в банку; видачу одержувачам належних йому сум страхового відшкодування (виплат) на першу їхню вимогу.

Суми страхового відшкодування (виплати), зараховані на поточний (картковий) рахунок їх одержувача по день його смерті включно, разом з нарахованими на них відсотками, є його (одержувача) спадщиною і розподіляються відповідно до норм чинного законодавства України про спадкування (ч. 1 & 1 ст. 7 договору №09/04-20/167 від 11.11.2005р).

Як обумовили сторони у ч.2 & 1 ст. 7 договору №09/04-20/167 від 11.11.2005р., суми страхового відшкодування (виплати), зараховані на поточний (картковий) рахунок їх одержувача після його смерті, повідомлення про яку фонд отримав після направлення до банку спискової інформації на зарахування страхових виплат, за письмовою вимогою фонду повертається на рахунок №37171699983902 в УДК у Дніпропетровській області МФО 805012 ОКПО 25913612.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом невизначеного терміну (& 1 ст. 8 договору №09/04-20/167 від 11.11.2005р).

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", який є правонаступником акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль".

На виконання умов вищезвказаного договору, 13.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Банк) та Петрук Ольгою Василівною (клієнт) був укладений договір №03698338 про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціального платіжного засобу (платіжної картки), призначений для зарахування, а також виплати пенсії та грошової допомоги.

Відповідно до п. 2.1 договору № 03698338 від 13.09.2011р., клієнт самостійно розпоряджається коштами на рахунку, за винятком випадків передбачених чинним законодавством України та цим договором.

За платіжним дорученням №177 від 01.02.2013р. позивачем були перераховані на рахунок відповідача щомісячні страхові виплати потерпілим у розмірі 1453343,49 грн. за січень 2013 року, з яких 423,95 грн. - для зарахування на особовий рахунок Петрук О.В., що підтверджується реєстром на щомісячні страхові виплати за січень 2013 року (лист №11).

Зазначені кошти у сумі 423,95 грн. були зараховані банком на рахунок клієнта ПетрукО.В. 06.02.2013р., що підтверджується банківською випискою з рахунку №0369833800.

Відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області № 2180/06-21 від 26.09.2013р. Петрук Ольга Василівна померла 30.01.2013р.

Листами від 06.02.2013р. №355 та від 27.02.2013р. №693 позивач двічі звертався до відповідача з повідомленням про смерть застрахованої особи Петрук О.В. та з проханням перерахувати суму коштів в розмірі 13,68 грн.

Листами від 11.02.2013р. №53 та від 12.03.2013р. №671 банк відмовив у списанні коштів з карткового рахунку Петрук О.В., посилаючись на те, що він не є власником грошових коштів та у нього відсутні жодні правові підстави для списання коштів з рахунку клієнта.

Як вказує відповідач, на сьогоднішній день на поточному рахунку Петрук О.В. №0369833800 знаходяться грошові кошти у загальному розмірі 422,72 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, причиною виникнення спору є відмова відповідача повернути на вимогу позивача помилково перерахованих ним страхових виплат у сумі 13,68 грн. за січень 2013 року на користь застрахованої особи Петрук О.В., яка померла 30.01.2013р.

Встановлені обставини свідчать, що спірні правовідносини виникли між трьома особами, а саме: між органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків, та особою, яка потерпіла від нещасного випадку (Петрук О.В.), та банківською установою, яка знаходиться у договірних відносинах, із обома цими особами, тому мають регулюватися як законодавством у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків, так і цивільним законодавством та законодавством про банківську діяльність, яке було чинним на момент перерахування спірної суми коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі ст.ст. 21, 40 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 і 9 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання або особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, провадяться за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.8, 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007р. № 24, передбачено способи одержання суми страхових виплат: шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку або поштовими переказами; повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають па це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Відповідно до ч.ч. 1 і 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, викопувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, зокрема, що банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Так, відповідно до пунктів 1.4., 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р., власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Згідно з положеннями глав 5, 12 Інструкції, стягувачами, що мають право Ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).

За змістом пунктів 13, 1.39., 1.40, статті 1, пункту 7.1.2. статті 7 та статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" грошові кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; стягувачем вважається особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів на поточному рахунку, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З огляду на викладене, як вірно відзначив місцевий господарський суд, власником коштів, виплачених застрахованій особі Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Павлограді Дніпропетровської області відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та зарахованих банком на її особовий рахунок, є безпосередньо застрахована особа.

Наведені вище положення законодавства визначають, що банк не має права розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на рахунку фізичної особи. Тільки у визначених законодавством випадках у банку виникає обов'язок здійснити дії щодо списання грошових коштів з особистого рахунку клієнта, зокрема, на виконання судового рішення, незалежно від волевиявлення особи, що є володільцем рахунку. При цьому на банківські установи законом не покладено обов'язків щодо відокремлення грошових коштів, які належать і які не належать держателю після його смерті.

До того ж, пунктами 1.23, 1.32 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" надано визначення таких термінів і понять, як:

помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;

неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;

неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Як встановлено судом, позивач перерахував грошові кошти відповідачу для їх подальшого зарахування на рахунок саме Петрук О.В., тобто відповідач виконував доручення позивача відповідно до умов договору та платіжних документів, тому зазначені кошти не можна вважати помилково перерахованими на рахунок Петрук О.В.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на аліменти, пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом (ст. 1219 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Як встановлено судами під час розгляду даної справи, належна застрахованій особі Петрук О.В. сума страхових виплат була перерахована на її рахунок в банківській установі вже після її смерті та в розмірі 422,72 грн., який перевищує належний до виплати на суму 13,68 грн.

Відтак, у зв'язку зі смертю застрахованої особи Петрук О.В. усі наявні на банківському рахунку грошові кошти передаються членам її сім'ї або входять до складу її спадщини, а вимога про повернення безпідставно отриманих коштів має бути пред'явлена спадкоємцям Петрук О.В.

Отже питання щодо належності чи відсутності підстав для включення спірної суми до складу спадщини стосується прав та обов'язків спадкоємців володільця рахунку, а не банку, в якому знаходиться рахунок.

За вказаних обставин, здійснений місцевим господарським судом висновок про те, що жодним із наведених законодавчих актів не передбачено право позивача, як стягувача, ініціювати примусове стягнення коштів за рахунок одержувачів страхових виплат та вимагати від банку повернення зайво перерахованих коштів з рахунків одержувачів страхових виплат у разі їх смерті, так само як і обов'язку банку вчиняти такі дії на вимогу позивача, на думку судової колегії апеляційного господарського суду, - є цілком правомірним та обґрунтованим.

Вказані місцевим господарським судом у тексті оскаржуваного апелянтом судового рішення положення ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно до якої у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті, на думку судової колегії апеляційного господарського суду не може вважатися помилковим застосуванням норм матеріального права, оскільки це положення законодавство наведено місцевим господарським судом у контексті його подальшого висновку про те, що питання, які особи мають право на отримання страхових виплат не входить до компетенції банківської установи, яка здійснює обслуговування банківського рахунку, який був відкритий для одержання таких виплат.

На твердження позивача, умова про повернення помилково перерахованих відділенням Фонду суми страхового відшкодування (виплати) за письмовою вимогою відділення являється істотною та була включена до договору №09/04-20/167 від 11.11.2005р., оскільки, згідно зі ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тільки належні по день смерті суми страхових виплат потерпілим, які померли, виплачуються членам їх сімей, а в разі відсутності включаються до спадщини.

На думку позивача, його право включити до договору вищевказану умову про повернення помилково перерахованих сум страхового відшкодування (виплати) узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а відповідач, в силу приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, на твердження позивача, повинен виконувати свої господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови ч.2 статті 7 договору №09/04-26/167 від 11.11.2005р., із якими позивач пов'язує виникнення у відповідача зобов'язань з повернення за письмовою вимогою Фонду сум страхового відшкодування (виплат), що були зараховані на поточний (картковий) рахунок їх одержувача після його смерті, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що такі умови договору не є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства та були узгоджені сторонами без системного врахуванням усіх актів цивільного законодавства, а відтак не можуть бути застосовані, оскільки будуть порушувати права третіх осіб та певний публічний порядок, який склався з приводу регулювання відносин про права власності, банківського рахунку та спадкування тощо.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що спростовуються висновками місцевого господарського суду, та спрямовані на захист позивачем своїх майнових прав неналежним способом, який порушує майнові права фізичних осіб (їх спадкоємців) на розпорядження грошовими коштами, які перебувають на особових рахунках фізичних осіб, порушує діючий правовий порядок в Україні, тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняте у справі рішення місцевого господарського суду таким, що ухвалено при повному з'ясуванні усіх істотних обставин, що мають значення для даної справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, але стягненню до Державного бюджету України не підлягають, оскільки позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору в силу положень п. 18 ч. ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013 року у справі №904/6611/13- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013 року у справі №904/6611/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано - 05.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна