Рішення № 35770642, 04.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 р. Справа № 903/1078/13

за позовом державного підприємства "Волиньторф", с. Прилісне

до відповідача: Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод №1" ЛТД, м. Луцьк

про стягнення 42945,67грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Ведмедюк М. П.

За участю представників сторін:

від позивача: Дуда Л. М. - представник (довіреність у справі)

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - державне підприємство "Волиньторф", с. Прилісне звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод №1" ЛТД, м. Луцьк, в якій просить стягнути 50945,67грн. в т.ч. 49202,68грн. основного боргу, 1742,99грн. 3% річних.

До початку розгляду справи по суті від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 03.12.2013р., в якому останній повідомив про часткову оплату боргу в сумі 8000,00грн та просить стягнути з відповідача 42945,67грн. в т.ч. 41202,68грн. основного боргу, 1742,99грн. 3% річних.

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст. 22 ГПК України.

А тому судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач - ВК ТзОВ "Луцький цегельний завод №1" ЛТД всупереч вимогам ухвал суду від 18.10.2013р. та від 29.10.2013р., компетентного представника в судове засідання не направив, позов не оспорив, хоча про день, час та місце розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: м. Луцьк, вул. Садовського 4 рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції №4301031965050).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

3 січня 2012 року між державним підприємством "Волиньторф" та ВК ТзОВ "Луцький цегельний завод №1" ЛТД було укладено договір купівлі - продажу № 8, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу по видаткових накладних № РН-000001690 від 04.05.2012р., № РН-000001734 від 11.05.2012р., № РН-000001765 від 21.05.2012р., № РН-000001830 від 28.05.2012р., № РН-000001936 від 08.06.2013р., № РН-000002039 від 19.06.2012р., № РН-000002131 від 27.06.2012р., № РН-000002219 від 06.07.2012р., № РН-000002407 від 20.07.2012р. товар (брикети) на загальну суму 67365,00грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідач повинен був оплатити поставлений товар, однак в порушення умов договору відповідач оплату провів частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 41202,68грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 1742,99грн. - 3% річних.

30.07.2013р. відповідачу була направлена претензія № 918 про сплату заборгованості.

Відповідач, претензію позивача залишив без відповіді та без задоволення, у встановленому порядку суму позову не оспорив, доказів в обґрунтування своїх заперечень не представив.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 509, 526, 546, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький цегельний завод №1" ЛТД, (м. Луцьк, вул. Садовоського, 4, код 01284548) на користь державного підприємства "Волиньторф", (Волинська область, Маневицький район, с. Прилісне, код 00426302) 41202,68грн. основного боргу, 1742,99грн. 3% річних, 1720,50грн. судового збору.

Повний текст рішення

складено 04.12.13

Суддя П. Р. Слободян