Ухвала суду № 35769765, 19.11.2013, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 384/718/13-к

Провадження № 1-о/384/1/2013

19 листопада 2013 року

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого - судді Сорокіної О.О.

при секретарі Чикрижову В.С.

за участю

прокурорів Чернишенка В.П., Саргсяна А.Г.

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_3 адвокатаОСОБА_4

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Вільшанка заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, на утриманні має трьох малолітніх дітей 2001, 2003, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо перегляду за нововиявленими обставинами вироку Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року, за яким його було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання:

-за ч. 3 ст. 212 КК України у виді штрафу в розмірі 1 893 177 (один мільйон вісімсот девяносто три тисячі сто сімдесят сім) грн. 85 коп., з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері повязаній із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 3 роки, з конфіскацією всього, належного засудженому майна;

-за ч. 1 ст. 366 КК України 2 роки 6 місяців обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері повязаній із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки;

-за ч. 4 ст. 358 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 3 роки обмеження волі та штраф в розмірі 1 893 177 (один мільйон вісімсот девяносто три тисячі сто сімдесят сім) грн. 85 коп., з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері повязаній із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 3 роки, з конфіскацією всього, належного засудженому майна.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено, що призначені основні покарання у виді 3 років обмеження волі та штрафу в розмірі 1 893 177 (один мільйон вісімсот девяносто три тисячі сто сімдесят сім) грн. 85 коп., виконувати самостійно.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України постановлено вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.04.2011 року виконувати самостійно.

Даним вироком засуджено ОСОБА_3 за ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1360 гривень.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14.05.2012 року. Нововиявленою обставиною вважає те, що він був позбавлений права на захист, оскільки призначений йому адвокат ОСОБА_6 під час судового слідства нехтував своїми професійними правами та обовязками, за що рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області від 20 травня 2013 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку адвоката. Зазначає, що внаслідок безвідповідального ставлення до своїх професійних обовязків призначеним йому адвокатом, він був позбавлений права на захист у звязку з відсутністю кваліфікованої правової допомоги. Враховуючи це, заявник вважає що він був позбавлений можливості правильно пояснити суду в звязку з чим він не являється спеціальним субєктом злочину за ч.1 ст. 366 та ч.3 ст. 212 КК України. Зокрема вказує, що захисник в справі ОСОБА_6 не належним чином виконував свої професійні обовязки щодо його захисту, не звертав увагу суду на відсутність інкримінованого йому злочину за ч.3 ст. 212 КК України, що позбавило його можливості захистити себе в ході судового розгляду справи.

Поряд з цим, у своїй заяві ОСОБА_1 вказує, що вирок Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року обґрунтовано показами свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала, що приблизно з весни 2008 року по лютий 2010 року вона працювала у ТОВ «Біг Натс» на посаді економіста. Торгівлею зерна пшениці, ячменю, соняшнику, рапсу та інших сільськогосподарських культур ТОВ «БІГ НАТС» не займалось, у період липень-листопад 2009 року ТОВ «БІГ НАТС» не продавало до ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» будь-якої сільськогосподарської продукції. ОСОБА_1 у своїй заяві стверджує те, що покази свідка ОСОБА_7 надані в судовому засіданні є завідомо неправдивими, не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи, оскільки у вироці Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2013 року по справі №1116/2167/12 зазначені її покази, згідно з якими саме вона зі сторони ТОВ «БІГ НАТС» 20.07.2009 року підписала договір №19 складського зберігання сільськогосподарської продукції (пшениця, ріпак, ячмінь та інше) з ВАТ «Йосипівське ХПП». Також вона показала, що 22.07.2009 року саме вона підписала документ щодо прийому-передачі зерна пшениці від ТОВ «БІГ НАТС» до Аграрного фонду.

Заявник стверджує, що оскільки в даній кримінальній справі саме купівля-продаж товариством «БІГ НАТС» сільськогосподарської продукції є головною обставиною, неправдиві покази свідка ОСОБА_7 призвели до того, що суд, посилаючись на покази даного свідка, спростував його доводи про те, що у період липень-листопад 2009 року ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» придбало сільськогосподарську продукцію у ТОВ «БІГ НАТС», а тому заявник вказує, що саме неправдиві покази свідка ОСОБА_7 є нововиявленими обставинами.

Разом з цим ОСОБА_1 вважає нововиявленими обставинами неправдиві покази засудженого ОСОБА_3 у даній справі, відповідно до яких його підприємство ТОВ «БІГ НАТС» не здійснювало закупівлю та продаж сільськогосподарської продукції у липні-листопаді 2009 року та взагалі не продавало до ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» будь-якої сільськогосподарської продукції. Однак, у вироці Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2013 року по справі №1116/2167/12 зазначені його покази, згідно з якими у 2009 році він працював з ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» з приводу купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції. ОСОБА_1 стверджує, що роздруківка руху коштів по рахунку ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» свідчить про перерахування коштів в період липень-листопад 2009 року товариству «БІГ НАТС» саме по поставці пшениці, ячменю, соняшнику та інше, а податкові декларації ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» та ТОВ «БІГ НАТС» заповненні з урахуванням поставок продукції та сплати рахунків, внаслідок чого у період липень-листопад 2009 року ТОВ «БІГ НАТС» здійснювало продаж сільськогосподарської продукції ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС», а покази засудженого ОСОБА_3 є завідомо неправдивими, такими, що не відповідають дійсності та суперечать матеріалам, що є у справі. Вважає, що неправдиві покази засудженого ОСОБА_3 призвели до спростування судом його доводів щодо придбання товариством «ГОЛД ГРЕЙНС» в липні-листопаді 2009 року сільськогосподарської продукції у ТОВ «БІГ НАТС».

На його переконання, нововиявленими обставинами є зловживання слідчого під час кримінального провадження, а саме те, що під час досудового слідства слідчий у справі позбавила його прав, передбачених ст. 197 КПК України (в ред.1960 року), оскільки слідчий ознайомила його з постановою про призначення судово-економічної експертизи від 13.07.2011 року та з висновком експерта №644-Б від 22.07.2011 року в один день 27.07.2011 року, а в ході судового слідства під час розгляду справи в суді ним порушувались питання про виклик в судове засідання експерта для постановки додаткових питань, при необхідності надання додаткових документів, які могли вплинути на висновок експерта, надати свої пояснення, які не були враховані експертом при проведенні експертизи. За результатами пояснень експерта в судовому засіданні, на його думку, можливо ним було б порушено питання щодо проведення нової експертизи або заявлено відвід експертові. Вважає, що висновок експерта складений з урахуванням неправдивих показань ОСОБА_3, про що експерт неодноразово зазначав у досліджуваній частині висновку та суперечить висновкам акту №235/2310/36542386 від 14.06.2011 року «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.06.2009 року по 30.09.2010 року.

На підтвердження нововиявлених обставин ОСОБА_1 зазначає, що органом досудового розслідування по даній справі не зясовані обставини щодо наявності посадової інструкції фінансового директора ТОВ «Голд грейнс», ознайомлення його з цією інструкцією, наявності його посадових обовязків за цією посадою, штатного розпису товариства, що в свою чергу позбавило суд можливості встановити чи був він наділений організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями.

Крім того зазначає, що відповідно статуту ТОВ «Голд грейнс» та рішення №1 засновника єдиною службовою особою цього товариства була ОСОБА_8, а орган досудового слідства, а згодом і суд, помилково прийшли до висновку, що вилучені документи у Вільшанській райдержадміністрації визначають його, як фінансового директора ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» на підставі довіреності від 10.06.2009 року. Заявник стверджує, що ця довіреність уповноважувала його як фізичну особу представляти інтереси ОСОБА_8 з питань реєстрації створеного за її участю ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС», постановки його на облік та надано право виконувати певні дії, що стосуються прав та інтересів ОСОБА_8 виключно як засновника товариства. Довіреність не визначає жодних посадових обовязків фінансового директора. Також заявник зазначає, що документи вилучені в приміщенні Миколаївського РУ ПАТ КБ «Приват банк», а саме: картка із зразками підписів та відбитка печатки, відомості про електронні цифрові підписи клієнта, свідчать про те, що скористатися грошовими коштами ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС» могла лише одна особа директор цього товариства ОСОБА_8. На його переконання, неправильний висновок органу досудового слідства призвів до неправильного визначення суб»єкту злочину.

Заслухавши заявника ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали заявлені вимоги, з»ясувавши думку прокурора, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які вважають вимоги ОСОБА_1 безпідставними і просили залишити заяву без задоволення, дослідивши матеріали заяви, витребувані матеріали кримінальної справи № 1-60/2011 року (провадження №1/1102/3/2012) в рамках якої винесено рішення, що переглядається, оцінивши доводи заявника, суд вважає, що заява про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосовного судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до ст. 460 КПК України, учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.Положеннями ст. 466 КПК України передбачено, що розглядаючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.Судом встановлено, що 14 травня 2012 року Вільшанським районним судом Кіровоградської області постановлено вирок у кримінальній справі № 1-60/11 (№пр. 1/1102/3/2012) відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366, ч.4 ст. 358 КК України та ОСОБА_3 за ч.1 ст. 358 КК України, за яким, зокрема, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання:

-за ч. 3 ст. 212 КК України у виді штрафу в розмірі 1 893 177 (один мільйон вісімсот девяносто три тисячі сто сімдесят сім) грн. 85 коп., з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері повязаній із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 3 роки, з конфіскацією всього, належного засудженому майна;

-за ч. 1 ст. 366 КК України 2 роки 6 місяців обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері повязаній із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки;

-за ч. 4 ст. 358 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 3 роки обмеження волі та штраф в розмірі 1 893 177 (один мільйон вісімсот девяносто три тисячі сто сімдесят сім) грн. 85 коп., з позбавленням права обіймати посади у господарській сфері повязаній із матеріальною відповідальністю, обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 3 роки, з конфіскацією всього, належного засудженому майна. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено, що призначені основні покарання у виді 3 років обмеження волі та штрафу в розмірі 1 893 177 (один мільйон вісімсот девяносто три тисячі сто сімдесят сім) грн. 85 коп., виконувати самостійно. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України постановлено вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.04.2011 року виконувати самостійно.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2012 року, апеляції захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без зміни.

На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_2 без задоволення.

З вироку Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року вбачається, що у справі приймав участь захисник його дружина ОСОБА_5, захисники-адвокати ОСОБА_9, ОСОБА_6, які захищали ОСОБА_1.

При розгляді апеляційним судом Кіровоградської області 24 липня 2012 року апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та апеляційної скарги ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_1.

Касаційні скарги до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ були подані захисником засудженого ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 та засудженим ОСОБА_1.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області від 20 травня 2013 року за скаргою ОСОБА_1 про вирішення питання щодо продовження зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_6, останнього за вчинення дисциплінарного проступку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що в результаті перевірки доводів скарги дисциплінарна палата дійшла висновку, що адвокат ОСОБА_6 самоусунувся від підготовки апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, у всякому випадку не зафіксував належним чином небажання підзахисного готувати апеляційну скаргу, обмежився лише участю в судовому засіданні апеляційної інстанції, яка переглядала вирок за апеляційною скаргою підзахисного.

Твердження заявника про нехтування адвокатом ОСОБА_6 своїми професійними правами та обовязками під час судового слідства у згаданому рішенні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області свого підтвердження не знайшли і, відповідно, основою рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не стали, а тому, притягнення адвоката ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності за його самоусунення від підготовки апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції не можна вважати обставиною, яка обєктивно існувала на момент вирішення кримінальної справи в суді першої інстанції, а саме на момент постановлення вироку 14 травня 2012 року Вільшанським районним судом Кіровоградської області.

Доводи заяви засудженого з приводу порушення його права на захист є безпідставними і являють собою незгоду засудженого з судовим рішенням та не доводять неправильність вироку Вільшанського районного суду Кіровоградської області як за його змістом так і по його суті. Вказані факти не можна вважати такими, що порушили право засудженого на захист, або вплинули на законність прийнятого по справі рішення.

Доданий засудженим ОСОБА_1 до матеріалів справи вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2013 року, на який він посилається як на нововиявлену обставину, оскільки вважає, що покази свідка ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_3, надані ними по вказаній справі не відповідають показам, які вони надавали у Вільшанському районному суді Кіровоградської області і які покладені в основу вироку, що переглядається, які він вважає неправдивими, не є нововиявленою обставиною у даній справі, оскільки при наданні показів у даній справі засуджений ОСОБА_3 обрав свою лінію захисту, а свідок ОСОБА_7 була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання. Більш того, розглядаючи справу за нововиявленими обставинами, суд не вправі вдаватися до оцінки показів свідка ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_3, які покладені в основу вироку Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2013 року, оскільки вони стосуються обставин іншої справи і не можуть вважатися нововиявленими обставинами, а викладені ОСОБА_1 обставини про завідомо неправдиві показання свідка ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_3 в даній справі, не підтверджені матеріалами слідства або вироком суду, що набрав законної сили, відносно неправдивості їх показів.

Наведені у заяві доводи ОСОБА_1 щодо зловживання слідчого під час кримінального провадження не встановлені вироком суду, що набрав законної сили та не підтвердженні матеріалами розслідування. Його доводи з приводу порушення вимог кримінально-процесуального закону, пов»язані з порядком призначення та проведення експертиз по справі, не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки про них було відомо як суду, так і самому засудженому до винесення стосовно нього вказаного вироку. До таких висновків суд приходить виходячи зі змісту ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2013 року, зі змісту яких вбачається, що хоча окремі порушення вимог кримінально-процесуального закону, пов»язані з порядком призначення та проведення експертиз по справі і мали місце, проте їх не можна визнати істотними, з огляду на положення статей 398, 370 КПК України 1960 року, оскільки вони не перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний вирок. При цьому зазначено, що суд виходив з того, що висновки експертів відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року не мають наперед встановленої сили і підлягають оцінці в сукупності з іншими зібраними по справі доказами. Тому суд першої інстанції, надавши оцінку всім зібраним по справі доказам у їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку щодо належності, допустимості, достатності цих доказів, у тому числі і висновків експертів, поклавши їх в основу обвинувального вироку.Доводи ОСОБА_1 щодо неправильного визначення органом досудового слідства суб»єкту злочину по даній справі, що на його думку є нововиявленою обставиною, були предметом розгляду у суді першої та апеляційної інстанції. Крім того, з суті вказаних засудженим обставин вбачається, що вони були йому відомі на момент розгляду справи у суді.

Посилання ОСОБА_1 на довіреність від 10.06.2009 року, якою його ОСОБА_8 уповноважувала як фізичну особу представляти її інтереси з питань реєстрації створеного за її участю ТОВ «ГОЛД ГРЕЙНС», постановки його на облік та надано право виконувати певні дії, що стосуються її прав та інтересів, не можна вважати нововиявленою обставиною, оскільки ця обставина була відома суду та йому самому під час розгляду кримінальної справи. Не є нововиявленими обставинами копії роздруківки руху коштів ТОВ «БІГ НАТС», податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «БІГ НАТС», що знаходяться в матеріалах кримінальної справи, тому що ці обставини були відомі як засудженому так і суду під час розгляду справи до винесення вироку.

Як убачається із матеріалів справи, всі зазначені вище обставини на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві та про які він стверджував у судовому засіданні були відомі судовим інстанціям, вони були належно досліджені у сукупності з іншими доказами та їм була дана належна оцінка при постановленні відповідних рішень, зокрема при постановленні вироку Вільшанським районним судом Кіровоградської області від 14 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України; при постановленні ухвали колегією суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2012 року; при постановленні ухвали колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2013 року. При перевірці доводів ОСОБА_1 в апеляційному та касаційному порядку судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність його вимог.Яких-небудь нових обставин, які б не були відомі суду при розгляді кримінальної справи, абсолютно нових, раніше невідомих слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування, ОСОБА_1, не надав, а його посилання на ті обставини, на які вказує він, як на нововиявлені, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони були відомі на час винесення вироку як суду так і самому засудженому, а тому не можуть вважатися нововиявленими обставинами та бути підставою для перегляду вказаного судового рішення.

ОСОБА_1 в поданій заяві не навів жодного доказу, який не був перевірений судом першої інстанції при постановленні вироку, апеляційної і касаційної інстанцій під час перегляду справи, який би мав суттєве значення і ставив під сумнів законність і обґрунтованість вироку Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй заяві не навів жодних обставин, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі суду при постановлені вироку, зокрема висловлює особисту незгоду з вироком суду, вказує на непричетність його до інкримінованого йому злочину, піддає сумніву правильність дослідження та оцінки доказів по справі, фактично оскаржує вирок, посилаючись на докази, які містяться у матеріалах справи та були предметом розгляду у суді першої та апеляційної інстанції де їм була дана належна оцінка. При цьому засуджений посилається виключно на ті обставини, які були відомі суду та йому самому під час розгляду кримінальної справи, при цьому про всі ці обставини він вказував у своїх апеляційних та касаційних скаргах.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 є безпідставними, і відповідно до ст.459 КПК України не можуть вважатися нововиявленими обставинами та бути підставою для перегляду вказаного вироку суду, тому його заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 459, 466, 467 КПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2012 року, яким його було засуджено за ч.3 ст. 212, ч.1 ст.366, ч.4 ст. 358 КК України та ОСОБА_3 за ч.1 ст. 358 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Кіровоградської області області через Вільшанський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а засудженим ОСОБА_1 з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя