Рішення № 35769354, 10.10.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 0816/1051/2012

Провадження № 2/321/8/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

КС «Мелон» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.

В позові зазначено, що 28 січня 2011 року між КС «Мелон» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № С311. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 70000 гривень, з терміном погашення до 28 січня 2012 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 55 % строком на 12 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № С311п від 28 січня 2011 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1. Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитом виконують не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за договором споживчого кредиту в розмірі 197334 гривні 87 копійок і понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1973 гривні 35 копійок.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від них нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача ОСОБА_1 підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від них нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідачів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Як встановлено в судовому засіданні, 28 січня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № С311. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 70000 гривень, з терміном погашення до 28 січня 2012 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 55 % строком на 12 місяців.

При укладенні договору відповідач ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання повернути кредит до 28 січня 2012 року та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за договором.

В подальшому, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 було сплачено: 31 березня 2011 року 6840 гривень 00 копійок (6839 гривень 73 копійок проценти та 0 гривень 27 копійок кредит). Будь-яких інших платежів на рахунок позивача від відповідача ОСОБА_1 не надходило.

За умовами п.п. 3.2.2 договору споживчого кредиту, позичальник зобов'язаний погашати кредит та сплачувати проценти в порядку, встановленому розділом 4.2 цього договору.

Згідно п. 4.2. договору, сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати процентів. Цим же пунктом передбачений щомісячний графік погашення кредиту та виплати процентів.

Однак, в порушення умов договору споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 систематично не виконував належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ними, а саме сплачуючи відсотки за користування кредитом з порушенням їх терміну та розміру сплати, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно п. 9.4 договору споживчого кредиту, при порушенні строків сплати кредиту та (або) процентів більше ніж на три дні, процентна ставка, вказана в п. 1.1, подвоюється до моменту повного погашення простроченої заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 25 грудня 2012 року має заборгованість 197334 гривні 87 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 69999 гривень 73 копійок заборгованість за тілом кредиту; сума в розмірі 127335 гривень 14 копійок заборгованість за відсотками.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

Крім того, 28 січня 2011 року як забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту, був укладений договір поруки № С311п між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором споживчого кредиту № С311 від 28 січня 2011 року.

Згідно п. 3.4 договору поруки, відповідальність поручителів наступає у випадку, коли позичальник не виконує, або неналежним чином (порушує графік погашення кредиту) виконує свої грошові зобов'язання згідно кредитного договору № С311 від 28 січня 2011 року, укладеного між кредитором та позичальником, а також у випадку смерті позичальника.

Згідно п. 3.5 договору поруки, поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручителі відповідають по зобов'язаннях позичальника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, процентів за його користування, сплата додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Згідно п. 3.6 договору поруки, поручителі зобов'язані самостійно щомісячно контролювати процес повернення позичальником кредиту, а також сприяти кредитору в здійсненні контролю над виконанням позичальником умов кредитного договору.

Згідно п. 3.8 договору поруки, поручителі знайомі з умовами договору № С311 від 28 січня 2011 року.

Крім того, проведеною судовою почеркознавчою експертизою (висновок експерта Д/№ 151 від 27 липня 2013 року) встановлено, що підписи в договорі споживчого кредиту № С311 від 28 січня 2011 року від імені ОСОБА_1, зокрема в графі «Позичальник» на першій та третій сторінці договору, виконані ОСОБА_1. Підпис в договорі поруки № С311п від 28 січня 2012 року від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник» виконаний ОСОБА_1. Підписи в договорі поруки № С311п від 28 січня 2012 року від імені ОСОБА_2, зокрема в графі «Поручителі», виконані ОСОБА_2. Підписи в заяві на отримання кредиту від 28 січня 2011 року від імені ОСОБА_1 виконані ОСОБА_1.

Тобто, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вказані докази у сукупності повністю підтверджують той факт, що договір споживчого кредиту був підписаний особисто відповідачем ОСОБА_1, а договір поруки особисто відповідачем ОСОБА_2. А доказів, які спростовують зазначені обставини, відповідачами суду не надано, відсутні й такі докази і в матеріалах справи.

Так, надані документи свідчать, що підпис в договорі споживчого кредиту № С311 від 28 січня 2011 року виконаний ОСОБА_1, а підпис в договорі поруки № С311п від 28 січня 2011 року виконаний ОСОБА_2, цей факт встановлений висновком судової почеркознавчої експертизи Д/№ 151 від 27 липня 2013 року, який відповідає вимогам, що пред'являються до цього документа, викладені в ньому дані не викликають сумніву щодо їх достовірності.

При проведенні судової почеркознавчої експертизи судовим експертом були додержані всі вимоги чинного законодавства, в межах його компетенції та повноважень, на підставі інформації та документів, наявних на час проведення експертизи, відповіді на поставлені питання щодо виконання підписів в графах «Позичальник» від імені ОСОБА_1 та «Поручитель» від імені ОСОБА_2 викладені повно та відповідає іншим фактичним даним, дослідницька частина узгоджена з підсумковою частиною висновку, висновок експертизи обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи, тому зазначений висновок судової почеркознавчої експертизи є об'єктивним, достовірним та правдивим, і повинен бути покладений в основу судового рішення стосовно вирішення заявленого позову та стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, так як договір споживчого кредиту був підписаний особисто відповідачем ОСОБА_1, а договір поруки особисто відповідачем ОСОБА_2.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору споживчого кредиту, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, а його зобов'язання було забезпечено договором поруки, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов договору споживчого кредиту та договору поруки, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором споживчого кредиту в розмірі 197334 гривні 87 копійок та судового збору в розмірі 1973 гривні 35 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 553, 554, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 66, 88, 107, 208, 209, 212 215, 224 228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов кредитної спілки «Мелон» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором споживчого кредиту № С311 від 28 січня 2011 року в розмірі 197334 (сто дев'яносто сім тисяч триста тридцять чотири) гривні 87 копійок, а також судовий збір в розмірі 1973 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят три) гривні 35 копійок, а всього 199308 (сто дев'яносто дев'ять тисяч триста вісім) гривень 22 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Мелон» (п/р № 2650510352101 у ПАТ «МетаБанк» в м. Запоріжжя, МФО 313582, код за ЄДРПОУ 36015210) заборгованість за договором споживчого кредиту № С311 від 28 січня 2011 року в розмірі 197334 (сто дев'яносто сім тисяч триста тридцять чотири) гривні 87 копійок, а також судовий збір в розмірі 1973 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят три) гривні 35 копійок, а всього 199308 (сто дев'яносто дев'ять тисяч триста вісім) гривень 22 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

10.10.2013