Рішення № 35768477, 02.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9432/13-ц Провадження № 22-ц/772/3853/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М. М.Категорія: 37 Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Шемети Т.М., Марчук В.С.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника - адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і Вінницької міської ради

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - третьої Вінницької державної нотаріальної контори, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання спадщини відумерлою, -

В с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Вінницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - третьої Вінницької державної нотаріальної контори, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8, яка проживала у квартирі АДРЕСА_1. Спадкодавець була одинокою: ні рідних, ні близьких у неї не залишилося. Заповіт не складала, спадкоємців немає. Вона проживала постійно разом із спадкодавцем біля шести років, але не була зареєстрована за місцем її проживання. Вона допомагала, надавала моральну та матеріальну підтримку спадкодавцю, спільно вели домашнє господарство, несли витрати на продукти харчування, сплачували за комунальні послуги. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на спадкове майно, у тому числі на квартиру, що належала їй на праві приватної власності. Спадщину вона прийняла, подавши 5 грудня 2011 року до третьої Вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Вона за власні кошти здійснила поховання ОСОБА_8 і після її смерті за волею спадкодавця передала до бібліотеки ВДПУ ім. М.Коцюбинського книги, посібники, ноти з особистої бібліотеки покійної. У зв'язку з тим, що постійне проживання її із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, відсутні умови одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину і нотаріус не може здійснити оформлення спадщини. Тому вона просила встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1

У травні 2013 року Вінницька міська рада звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою з тих підстав, що ОСОБА_8, являючись власником квартири АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на цю квартиру відкрилася спадщина. Для прийняття спадщини законом встановлено шестимісячний строк, який закінчився 15 грудня 2011 року. За правилами ч. 1 ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. У встановлений законом строк спадщина спадкоємцями не прийнята. Міською радою спадкоємців не встановлено. Оскільки існує спір про право на спадкове майно, справа має розглядатися у позовному провадженні. Тому Вінницька міська рада просила ухвалити рішення про визнання квартири відумерлою спадщиною і передати її у власність територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

Ухвалою Вінницького міського суду від 10 червня 2013 року за клопотанням представників позивачів по основному і зустрічному позовах залучено до участі у справі за цими позовами співвідповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2013 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - третьої Вінницької державної нотаріальної контори, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем та визнання права власності, відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Вінницької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання спадщини відумерлою, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову скасувати і постановити рішення про задоволення первісного позову, а в іншій частині рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову у зв'язку із його недоведеністю, залишити без змін.

Зазначила, що рішення суду у цій частині вважає незаконним, оскільки судом першої інстанції не з'ясовані та не доведені всі обставини, що мають значення для справи, не досліджено доказів та не надано їм оцінки і допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

У своїй апеляційній скарзі Вінницька міська рада просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної заяви Вінницької міської ради про визнання спадщини відумерлою та винести нове рішення, яким задовольнити зустрічну позовну заяву про визнання спадщини відумерлою, а в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 рішення суду залишити без змін.

Зазначила, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи в частині відмови Вінницькій міській раді у задоволенні зустрічної позовної заяви, а в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог рішення суду є законним та обґрунтованим.

Інші відповідачі та третя особа рішення суду не оскаржили.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала свою апеляційну скаргу і просить її задовольнити та заперечила апеляційну скаргу Вінницької міської ради і просить відхилити її.

Представник Вінницької міської ради свою апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити і заперечивши апеляційну скаргу ОСОБА_2, просить відмовити у її задоволенні.

Відповідач ОСОБА_5 заперечила дві апеляційні скарги, пояснивши, що померла ОСОБА_8 обіцяла зробити на неї заповіт, але їй достовірно не відомо, чи вона дійсно склала заповіт на її ім'я, тому саме з цих підстав вона подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини з надією на те, що відшукається заповіт на її ім'я.

Відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися і не надали письмових заперечень на апеляційні скарги.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надіслав лист, яким просив розглянути справу у відсутності представника нотаріальної контори, зазначивши, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, проте, не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8 (а. с. 11), якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на житло від 7.11.1996 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 7.11.1996 року №818, за яким їй належала ? частка квартири (а. с. 6-7) та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 жовтня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2698, за яким спадкове майно, на яке ОСОБА_8 видано це свідоцтво, складається із ? частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 8).

5 грудня 2011 року третьою Вінницькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 512/11 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 (а. с. 47-77).

Із заявою про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_2 (а.с. 50-64), ОСОБА_6 (а. с. 65-68), ОСОБА_7 (а. с. 69-71), ОСОБА_5 (а. с. 72-77).

У спадковій квартирі крім спадкодавця, на момент відкриття спадщини, інші особи не проживали та не були зареєстровані (а. с. 53, 114).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Стаття 1264 ЦК України визначає четверту чергу спадкоємців за законом, до якої входять особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, прийшов до вірного висновку про те, що відносини, які склалися за життя ОСОБА_8 у неї із ОСОБА_2 не можуть розцінюватися як сімейні в розумінні положень статті 3 СК України, оскільки позивачем ОСОБА_2 відповідно до вимог статей 11, 10, 60, 57-65 ЦПК України не доведені ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і які б засвідчували реальність сімейних відносин, які склалися між нею на спадкодавцем, а саме: наявність спільних витрат, спільного утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житлом, участь у похованні спадкодавця.

Тобто, позивач не довела факту свого постійного проживання із спадкодавцем однією сім'єю протягом більше п'яти років.

Таким чином, заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 судом першої інстанції обґрунтовано залишені без задоволення.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

За правилами п. 8 ч. 2 ст. 234 ЦПК України та розділу 9 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається в порядку окремого провадження шляхом подачі заяви органом місцевого самоврядування до суду за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскільки у даному випадку між позивачем та відповідачами існує спір про право на спадкове майно, тому справа про визнання спадщини відумерлою розглядається в позовному провадженні.

Спадщина після смерті ОСОБА_8 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а. с. 11), річний термін закінчився 15 червня 2012 року.

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори у межах шестимісячного строку звернулися 15 грудня 2011 року чотири особи: позивач ОСОБА_2 (а. с. 63), ОСОБА_6 (а. с. 65), ОСОБА_7 (а. с. 69) і ОСОБА_5 (а. с. 74-75), про що свідчать матеріали спадкової справи (а. с.47-77).

За правилами статей 1268, 1269, 1270 ЦК України всі ці особи прийняли спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, вважаючи себе спадкоємцями четвертої черги за законом. Спадкоємців за заповітом не має.

Проте, жодна із них не отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом по четвертій черзі спадкоємців, оскільки кожна із них не проживала із спадкодавцем однією сім'єю протягом не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, що достовірно встановлено судом.

Відповідно до ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 ЦК України). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Судом встановлено, що жоден із відповідачів по зустрічному позову, які подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, не виконали покладеного на них обов'язку зареєструвати право на спадщину, і не в змозі виконати цей обов'язок, тому право власності на спадкове майно у них не виникло.

На позивача за зустрічним позовом статтею 1277 ЦК України покладено обов'язок звернутися до суду після одного року з часу відкриття спадщини із вимогою про визнання спадщини відумерлою.

Статтею 278 ЦПК України передбачено, що суд встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, заявлена Вінницькою міською радою у зустрічній позовній заяві вимога про визнання спадщини відумерлою є правомірною і ґрунтується на законі, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Вінницької міської ради є незаконним і таким, що підлягає до скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3 СК України, ст. 1264, 1268, 1269, 1270, 1277, 1299 ЦК України, ст. 234, 235, 278, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2013 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Вінницької міської ради до ОСОБА_2 ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про визнання спадщини відумерлою, скасувати.

Зустрічний позов Вінницької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання спадщини відумерлою задовольнити.

Визнати спадщину - квартиру АДРЕСА_1 яка на праві власності належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8, відумерлою.

Передати відумерлу спадщину - квартиру АДРЕСА_1 у власність територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ Т.М. Шемета

/підпис/ В.С. Марчук

Згідно із оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська