Постанова № 35767610, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8181/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Амазоне Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Амазоне Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2012р. №0004072209, №0004082209, №0004092209,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Дочірнє підприємство "Амазоне Україна" (далі - ДП "Амазоне Україна") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2012 року № 0004072209, № 0004082209 та № 0004092209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 10.04.2012 по 03.05.2012 службовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ДП «Амазоне-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки було складено акт №257/22-9/30113398 від 11.05.2012 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.3.2 п.п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток у сумі 363113,00 грн., в т.ч. за І квартал 2009 року на суму 10610,00 грн., за І півріччя 2009 року на суму 15143,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на суму 20549,00 грн., за 2009 рік на суму 23153,00 грн., за І квартал 2010 року на суму 11668,00 грн., за І півріччя 2010 року на суму 28683,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 302332,00 грн., за 2010 рік на суму 305165,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 34795,00 грн.;

- п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було знижено податок на додану вартість на суму 414401,00 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 204776,00 грн., за вересень 2010 року на суму 209625,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 29.05.2012:

- №0004072209, яким ДП "Амазоне Україна" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 363113,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82081,00 грн.;

- №0004082209, яким ДП "Амазоне Україна" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 209625,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 52406,00 грн.;

- №0004092209, яким ДП "Амазоне Україна" зменшено завищену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 204776,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 51194,00 грн.

Позивач заперечує правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить їх скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), отримані (нараховані) платником податку доходи в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких доходів та не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У відповідності до п.п. 7.3.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, яка визначена відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті та не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент оприбуткування товару у позивача була відсутня валюта, а тому обчислити її балансову вартість було неможливо. Тому суму (розмір) валових витрат згідно з правилами п. 7.3 вказаного Закону можна було визначити лише після оплати товару, коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на придбання цих товарів.

Так, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено декілька порядків визначення балансової вартості валюти, а саме:

- при використанні валюти, яка була отримана внаслідок експортної операції (валютна виручка). В такому випадку балансова вартість визначається згідно п.п. 7.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом множення суми отриманої іноземної валюти на курс НБУ, що діяв на дату отримання;

- при використанні валюти, придбаної на біржі, балансова вартість визначається за пп. 7.3.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в розмірі суми гривень, сплаченої платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку). У такому випадку балансова вартість іноземної валюти в податковому обліку формується на підставі комерційного курсу купівлі такої валюти, за яким її було придбано уповноваженим банком на біржі. Відтак, такий курс може бути як нижче, так і вище офіційного курсу, установленого НБУ для валюти, що придбавається у день здійснення операції з її купівлі;

- при використанні валюти, походження якої неможливо чітко визначити, балансова вартість останньої визначається за пп. 7.3.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В такому випадку платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю.

Відповідно до п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 165, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, відповідно до пункту 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

З наявних в справі доказів вбачається, що ДП «Амазоне-Україна» в рядку 8 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року зазначило про коригування податкових зобов'язань у сумі 269456, 00 грн. у зв'язку із поверненням передоплати, отриманої у 2008 року по причині відмови покупця (контрагента) від товару, а саме:

- ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» на суму 5880,00 грн. за жовтень 2008 року;

- ТОВ «Полонне Агро» на суму 47040,00 грн. та 11760,00 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «Промінь Галичина» на суму 5880,00 грн. за жовтень 2008 року та на суму 23520,00 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «МП-Альфа» на суму 5800,00 грн. за жовтень 2008 року та на суму 23520,00 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «Агрофірма Обрій» на суму 51895,67 грн. за листопад 2008 року;

- ТОВ «Агро Стар 2006» на суму 29400,00 грн. за листопад 2008 року.

Так, наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (далі - Наказ № № 166) було затверджено Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, де в абзаці шостому п. 5.6 зазначеного наказу передбачено, що у рядку 8.3 податкової декларації з ПДВ відображається збільшення або зменшення податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 5.6. Наказу № 166, коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

При заповненні рядка 8 податкової декларації з ПДВ обов'язковим є подання Розрахунку коригування сум податку на додану вартість (додаток 1 до податкової декларації з ПДВ), який заповнюється у розрізі контрагентів, податкових накладних та Розрахунків коригування.

У разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону, постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Згідно із встановленою формою Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, покупець при отриманні Розрахунку коригування має засвідчити факт такого отримання, а саме зазначити на примірнику Розрахунку коригування, який залишається у продавця, дату отримання Розрахунку коригування та засвідчити її своїм підписом.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця.

Якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також формував податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача на підставі виписаного/отриманого Розрахунку коригування підлягають відповідному коригуванню в одному звітному податковому періоді.

Оскільки у графах 7 розділів I та II додатка 1 до податкової декларації зазначається дата отримання отримувачем (покупцем) Розрахунку коригування, то вказаний додаток подається одночасно постачальником та отримувачем разом з їх деклараціями з податку на додану вартість за наслідками того податкового періоду, на який припадає дата отримання отримувачем (покупцем) Розрахунку коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, у рядку 8 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року позивач відобразив коригування податкових зобов'язань у сумі 269456 грн. із знаком «-», з яких вбачається коригування податкових зобов'язань у зв'язку із поверненням передоплати від ТОВ «Агром Стар 2006», ТОВ «Агрофірма Обрій», ТОВ «МП-Альфа», ТОВ «Промінь Галичина», ТОВ «Полонне-Агро», ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» на суму 204776 грн.

До податкової декларації за квітень 2010 року позивачем було додано Додаток 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість», згідно якого вказано про коригування податкових зобов'язань за податковими накладними, виписаними ТОВ «Семенівка агро», ТОВ «Агром Стар 2006», ТОВ «Агрофірма Обрій», ТОВ «МП-Альфа», ТОВ «Промінь Галичина», ТОВ «Полонне-Агро», ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» у зв'язку із поверненням передоплати по причині відмови покупця від товару. У розрахунку коригування податкових зобов'язань вказано дати та номер податкових накладних за якими здійснюється коригування, а також дата отримання отримувачами розрахунків коригувань до виписаних позивачем податкових накладних.

До моменту декларування податкових зобов'язань за квітень 2010 року позивачем було вручено ТОВ «Агром Стар 2006», ТОВ «Агрофірма Обрій», ТОВ «МП-Альфа», ТОВ «Промінь Галичина», ТОВ «Полонне-Агро», ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» оригінали розрахунків кількісних та вартісних показників до податкових декларацій, про що свідчать підписи та дати отримання на таких розрахунках.

За висновками акту перевірки було встановлено відхилення коригування податкового кредиту ТОВ «Агром Стар 2006», ТОВ «Агрофірма Обрій», ТОВ «МП-Альфа», ТОВ «Промінь Галичина», ТОВ «Полонне-Агро», ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» у жовтні-листопаді 2008 року, хоча розрахунки коригування вручено даним контрагентам лише в квітні 2010 року, а тому зобов'язання коригування податкового кредиту з боку таких контрагентів виникає лише в квітні 2010 року.

Що стосується висновку акту перевірки про наявність помилок в оформленні розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, колегія суддів зауважує, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни в власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ДП «Амазоне-Україна» було проведено коригування податкового зобов'язання за квітень 2010 року за наявності для цього всіх визначених законом підстав, що підтверджується належним чином оформленою податковою звітністю та первинними документами підприємства.

Що стосується висновку акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 4.5.1. п. 4.5 ст. 4, п. 7.3.1. п. 7. 3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість на суму 209625, 00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2010 року між позивачем та ПНД та КК фірма «Конкорд-Гей» було укладено договір № A-U.805 стосовно демонстрації товару позивача.

Передача зазначеного товару для демонстрації 16.04.2010 року було помилково оформлено позивачем у податковому обліку як реалізація товару, та цього ж дня виписано податкову накладну ПНД та КК фірма «Конкорд-Гей» на суму ПДВ 209625,00 грн.

В податковій декларації за вересень 2010 року в рядку 8 позивачем було здійснено коригування податкових зобов'язань, в тому числі на суму самостійно виявлених помилок у розмірі 209 625, 00 грн. (рядок 8.1), при цьому до податкової декларації додано Додаток 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість».

У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача підстав для коригування податкового кредиту на суму 209625, 00 грн.

При цьому факт коригування податкових зобов'язань позивача за вересень 2010 року не призвів до недоплати податку на додану вартість та необґрунтованого отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Що стосується висновку акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині заниження валового доходу на суму 1 048 125, 00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 28.12.94 року за N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України від 28 грудня 1994 року за N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до абзацу другого пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Якщо товар повертається платнику податків після його реалізації, валовий дохід платника податків-продавця підлягає перерахуванню у тому періоді, коли відбулось таке повернення.

При цьому балансова вартість повернутих товарів, згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), бере участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів за місцем їх зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2010 року між позивачем та ПНД та КК фірма «Конкорд-Гей» було укладено договір № A-U.805 стосовно демонстрації товару позивача.

Операцію із передачі сівалки для демонстрації позивач відобразив як реалізацію та включив вартість сівалки у сумі 1048125,00 грн. до складу валового доходу, про що відображено у декларації з податку на прибуток підприємства позивача за перше півріччя 2010 року.

29 вересня 2010 року між позивачем та ПНД та КК фірма «Конкорд-Гей» було укладено акт повернення з демонстрації, відповідно до якого дилер (ПНД та КК фірма «Конкорд-Гей») повернув, а позивач отримав одну сівалку точного висіву EDX 9000-T, заводський № EDX0000153 у повній комплектації. Дану операцію із повернення товару позивач відобразив як зменшення валового доходу за ІІІ квартали 2010 року на суму 1048125,00 грн.

Однак, при визначенні валового доходу за ІІІ квартали 2010 року позивачем було зменшено валовий дохід (у зв'язку із поверненням товару) на 1048125,00 грн., при цьому збільшено балансову вартість запасів за результатами періоду ІІІ квартали 2010 року на суму 937557,12 грн.

Отже, частина суми приросту балансової вартості у розмірі 937557,12 грн. була врахована позивачем при визначенні у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартали 2010 року валових доходів у рядку 01 декларації.

За відсутності факту декларування значень коригування валових доходів у рядку 02 декларації позивачем було збільшено значення балансової вартості запасів у ІІІ кварталі 2010 року на суму 937557,12 грн., що відповідно вплинуло на визначення валового доходу за ІІІ квартали 2010 року у рядку 01 декларації.

У звязку з цим, колегія суддів не погоджується з висновоком суду першої інстанції про заниження позивачем валових доходів на суму 1048125,00 грн, оскільки фактичне заниження позивачем валових доходів, що призвело до часткового заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за період ІІІ квартали 2010, становить 110567,88 грн.

Що стосується висновку акту перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 та п.п. 7.3.2. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до п. 4 та п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044, "запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб ......".

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно пункту 9 вищезазначеного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, позивачем при визначенні первісної вартості товару, який обліковується позивачем як «Запаси» до такої вартості, крім вартості самого товару, сплаченого продавцю, було враховано також вартість інших послуг (робіт), які пов'язані із придбанням товару та приведенням його до стану, в якому він придатний для використання у запланованих цілях.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, придбання послуг митного декларування вантажів здійснювалось позивачем згідно укладених договорів із АТ «Українська автомобільна корпорація» (Договір доручення (про надання послуг з митного декларування) № 11 від 09.01.2009 р., Договір доручення (про надання послуг з митного декларування) № 20 від 19.01.2010 р., Договір доручення (про надання послуг з митного декларування) № 41 від 18.01.2011 р. Факт надання послуг з митного декларування вантажу (імпортованих товарів) підтверджується актами виконаних робіт, укладених між позивачем та АТ «Українська автомобільна корпорація»: за період з 01.01.2010 по 31.01.2010; за період 01.02.2010 по 28.02.2010; за період з 01.03.2010 по 31.03.2010; за період з 01.04.2010 по 30.04.2010; за період 01.05.2010 по 31.05.2010; за період з 03.08.2010 по 03.08.2010; 08.09.2010 по 08.09.2010; за період з 10.09.2010 по 10.09.2010; за період з 13.09.2010 по 13.09.2010; за період з 14.09.2010 по 14.09.2010; за період з 21.09.2010 по 21.09.2010; за період з 27.09.10 по 27.09.2010; за період з 01.10.2010 по 01.10.2010; за період з 08.11.2010 по 08.11.2010; за період з 18.11.2010 по 18.11.2010.

Разом з тим, придбання послуг митного терміналу здійснювалось позивачем за договором № 676 від 16.02.2011 р., укладеним з ПАТ «Українська автомобільна корпорація» про надання послуг вантажного митного терміналу, автостоянки. Прийняття послуг вантажного митного терміналу підтверджується актом виконаних робіт № ОУТ-003696 від 29.01.2010 р., актом виконаних робіт № ОУТ-003899 від 30.01.2010 р., актом виконаних робіт № ОУТ-004000 від 01.02.2010 р. та актом виконаних робіт № ОУТ-008066 від 18.02.2010 р.

При цьому, придбання послуг із сертифікації імпортованого товару з метою його наступного продажу позивачем було здійснено в Державного підприємства «Науково-технічний центр сертифікації «АгроСЕПРО» згідно укладених сторонами договорів № 0206-10 від 02.04.2010 р.; № 0242-10 від 19.04.2010 р.; № 0251-10 від 22.04.2010 р.; № 0266-10 від 28.04.2010 р.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та наявній в ній докази, колегія суддів вважає, що позивачем при оприбуткуванні імпортованого товару правомірно було включено до складу первісної вартості товару як «запасу» витрати на придбання послуг митного брокера з митного декларування, послуг митного терміналу, вартості сертифікації, а також правомірно було віднесено такі витрати в складі собівартості реалізованого товару до складу валових витрат підприємства у тих періодах, коли визнано доходи, для отримання яких вони здійснені.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2013 року по справі № К-10420/08.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Дочірнього підприємства "Амазоне Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2012р. №0004072209, №0004082209, №0004092209, слід задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Амазоне Україна" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства "Амазоне Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2012р. №0004072209, №0004082209, №0004092209- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.05.2012р. №0004072209 про збільшення Дочірньому підприємству "Амазоне Україна" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в частині визначення грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 335471,53 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75 833,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.05.2012р. №0004082209 про збільшення Дочірньому підприємству "Амазоне Україна" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 209625,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 52 406,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.05.2012р. №0004092209 про збільшення Дочірньому підприємству "Амазоне Україна" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 204776,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51194,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.