Ухвала суду № 35765111, 04.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року справа №805/14582/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Куленко О.Д., за участі позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 805/14582/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (УПФУ в м. Торезі Донецької області) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-124 від 09.08.2013 року задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу УПФУ в м. Торезі Донецької області від 9 серпня 2013 року № Ф-124 про сплату боргу в розмірі 5084 грн. 25 коп.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував порушенням норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника, а отже не є пенсіонером за віком відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому, незважаючи, що позивач обрав спрощену систему оподаткування, не звільняється від сплати за себе єдиного внеску згідно п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позивач в суді апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 26.03.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 13).

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Позивач є пенсіонером за віком з 28.09.2011 року, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (а.с. 9) та з березня 2012 року отримує пенсію, у зв'язку з втратою годувальника і знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Торезі, як платник єдиного внеску.

УПФУ в м. Торезі Донецької області відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 прийнято вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску від 09.08.2013 року за № Ф124 у сумі 5084,25 грн. (а. с. 6)

Спірним питанням у справі є наявність правових підстав у позивача для звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон №2464), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788).

Згідно статті 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст. 26 цього Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності ( пункт 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464).

Згідно вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вищезазначеною нормою ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06.08.2011 року, наведений вичерпний перелік фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску. В зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, звільняють від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Таким чином, з 06.08.2011 року звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Позивач є пенсіонером за віком, вона у відповідності ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 звільняється з 06.08.2011 року від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 чітко визначено про звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Закон не містить обмежень в залежності від виду отриманої пенсіонером пенсії відповідно до закону (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років).

Позивач є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, вона отримувала пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 і перехід її в 2012 році на пенсію по втраті годувальника не може свідчити, що з дати переходу на інший вид пенсії вона не є пенсіонером за віком.

Отже, положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 щодо звільнення, зокрема пенсіонерів за віком від сплати за себе єдиного внеску на неї поширюються.

Згідно положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що позивач є пенсіонером за віком у розумінні Закону №1058 і відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464, яка не містить застережень щодо її незастосування до осіб, які перейшли з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, підлягає звільненню від слати за себе єдиного внеску, а тому спірна вимога відповідача про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску №Ф124 від 09.08.2013 року не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 805/14582/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі № 805/14582/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 05 грудня 2013 року.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко