Ухвала суду № 35765084, 29.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року справа №805/13816/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., при секретарі судового засідання Манаєві М.В., за участю представника позивача Ретівова І.О., представника відповідача Лисенкова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі № 805/13816/13-а за позовом Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2013 року №0000564100/5071/10/41-00 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 73 500,00 грн. з яких основний платіж 58 800,00 грн. штрафні фінансові санкції 14 700,00 грн.

На обґрунтування позову позивач послався на те, що воно прийнято з порушенням положень діючого законодавства, оскільки позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2013 року податкові накладні на загальну суму 58 800,00 грн., які отримані позивачем та не були зареєстровані постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв'язку з виявленим порушенням, позивач подав до податкового органу додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» Декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року. До заяви зі скаргою листами від 22 липня 2013 року №05-2781, №05-2782 до податкового органу були надані копії первинних документів (видаткові накладні). У зв'язку з вищевикладеним позивач вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту за червень 2013 р. суми ПДВ у розмірі 58 800,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року оку у справі № 805/13816/13-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2013 року №0000564100/5071/10/41-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 73 500,00 грн. з яких основний платіж 58 800,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 14 700,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» є юридичною особою відповідно до свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи серія А00 №534307 (а.с.8). Відповідачем було проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2013 року. За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 20 серпня 2013 року №110/41-00-05508186 (а.с. 10), у висновках якого вказано, що перевіркою встановлено порушення п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року включено податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 58800,00 грн., по яким неможливо підтвердити факт сплати податку, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2013 року на суму податку на додану вартість 58800,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 58800,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2013 року №0000564100/5071/10/41-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 73 500,00 грн. з яких основний платіж 58 800,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 14 700,00 грн. (а.с.15).

Позивачем було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), додаток №8 до декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року (а.с.49), що є підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за незареєстрованими податковими накладними у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: від 18 червня 2013 року №20 на суму ПДВ 37 333,33 грн. видану ТОВ «Донімпекс» (а.с. 36); від 19 червня 2013 року №21 на суму ПДВ 21 466,67 грн. видану ТОВ «Донімпекс» (а.с. 39).

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз вказаних вище правових норм, свідчить, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Системний аналіз положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі коли отримана податкова накладна у такому звітному переді не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, то право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у покупця виникає на підставі поданої до податкового органу «Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» додатком №8 до декларації з податку на додану вартість в такому звітному періоді, коли покупець отримав податкову накладну з наданням копій первинних документів на підставі яких у покупця виникло право на податковий кредит.

Між позивачем та ТОВ «Донімпекс» укладено договір поставки №ИД381 від 27 грудня 2011 р. (а.с.57) на поставку крепі метало арочного типу АП-3/15,5, профіль СВП-33.

Відповідно до накладних №20/06 від 18 червня 2013 року на суму 224 000,00 грн., в т.ч. ПДВ20% - 37 333,33 грн. та №21/06 від 19 червня 2013 року на суму 128 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 21 466,67 грн., ТОВ «Донімпекс» здійснив поставку продукції. Отримані матеріальні цінності були оприбутковані відповідно до прибуткових ордерів №5000952622 від 18 червня 2012 року та №5000953381 від 19 червня 2011 року.

Отримана продукція була сплачена відповідно до платіжного доручення №213314 від 19 липня 2013 року у сумі 224 000,00 грн. та платіжного доручення №213855 від 22 липня 2013 року у сумі 128 800,00 грн.

З накладними на поставку продукції ТОВ «Донімпекс» надав позивачу податкові накладні №20 від 18 червня 2013 року та №21 від 19 червня 2013 року.

Відповідно до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року податкові накладні були отримані 18 червня 2013 року та 19 червня 2013 року.

Отримані податкові накладні №20 від 18 червня 2013 року та №21 від 19 червня 2013 року не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується сторонами.

Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно в п. 21 Наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з Додатку 8 та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем було подано разом з декларацією за червень 2013 додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)» а також всі документи, що підтверджують факт проведення операції. Такими документами є накладні №20/06 від 18 червня 2013 року та №21/06 від 19червня 2013 року на поставку продукції, у зв'язку з тим, що саме поставка продукції є першою подією на підставі, якої у позивача виникає право на податковий кредит. З наданих позивачем документів вбачається, що оплата була здійснена після поставки продукції, відповідно за домовленістю за договором поставки №ИД381 від 27 грудня 2011 року.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача стосовно відсутності у видаткових накладних обов'язкових реквізитів, а саме: не зазначено місце складання документа. Як вбачається з копій спірних видаткових накладних, у них зазначено місцезнаходження постачальника, і вказану адресу слід вважати місцем складання видаткових накладних.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача були всі підстави для включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2013 року розмір податку на додану вартість у сумі 58 800,00 грн. на підставі податкових накладних від 18 червня 2013 року №20 та від 19 червня 2013 року №21.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі № 805/13816/13-а за позовом Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 03 грудня 2013 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко