Постанова № 35765065, 21.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 р. (14:39) Справа №801/5617/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача (Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим) - Броникової Е.В., довіреність № 4 від 07.02.2013 року, представника відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим) Мємєтова М.Р., довіреність № 9 від 10.12.2012 року, представника відповідача (Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим) Попової С.В., довіреність № 613/9/29/10.0-19 від 19.08.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання незаконними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій, визнання незаконною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим, Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим №ф1030 від 10.05.2013 року про сплату боргу в розмірі 201,60 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим №2 від 20.05.2013 року про залишення без змін вимоги №ф1030 від 10.05.2013 року про сплату боргу в розмірі 201,60 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим №4698/06-59 від 03.06.2013 року про залишення без змін вимоги №ф1030 від 10.05.2013 року та рішення №2 про узгодження вимоги про сплату боргу в розмірі 201,60 грн.;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим збитки у розмірі 45,10 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовані не перерахуванням відповідачем сплачених відповідачем сум у грудні 2010 року в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік на підставі рішення суду, у зв'язку з чим позивачу виставлена вимога про сплату боргу. Позивач також вважає протиправними рішення відповідачів про залишення без розгляду його заяв про узгодження вимоги про сплату боргу з урахуванням рішення суду. У зв'язку із протиправною діяльністю відповідачів, позивачу заподіяно майнову та моральну шкоду.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Позивач у справі є фізичною особою-підприємцем, як платник податків за спрощеною системою оподаткування був до 01.01.2011 року страхувальником і платником страхових внесків у розумінні Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) та є платником єдиного внеску з 01.01.2011 року у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).

У грудні 2010 року позивачем сплачений єдиний податок у сумі 430 грн., частина якого (42%) у сумі 180,60 грн. розподілена органом Державного казначейства на рахунок Пенсійного фонду України.

У звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску позивач самостійно визначив суму єдиного внеску у 2011 році у розмірі 4010,30 грн., у тому числі за лютий 2011 року у розмірі 326,53 грн.

Даними картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підтверджується, що суму єдиного внеску за лютий 2011 року позивачем сплачено у розмірі 145,93 грн. Сплату єдиного внеску за лютий 2011 року у зазначеному розмірі позивач обґрунтовував тим, що в нього є переплата у сумі 180,60 грн., оскільки вважав розглянутою заяву про перерахування на рахунок єдиного внеску загальнообов'язкового соціального страхування за лютий 2011 року суму сплаченого єдиного податку у розмірі 180,60 грн., яка в грудні 2010 року відповідно до діючого до 01.01.2011 року порядку була розподілена в частині 42% органом Державного казначейства на відкритий у 2010 році рахунок Пенсійного фонду України.

Проте, відповідач не зарахував суму 180,60 грн. з рахунку страхових внесків у рахунок майбутніх платежів по єдиному внеску, у зв'язку із чим у позивача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2011 рік.

В порядку календарної черговості з сум сплаченого єдиного внеску за 2012 рік, відповідачем було погашено недоїмку зі сплати єдиного внеску за 2011 рік, у зв'язку із чим у позивача виникла нова заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2012 рік у розмірі 180,21 грн. та на підставі чого прийнято рішення №183 від 13.03.2013 року про застосування штрафу у розмірі 18,02 грн. та нарахування пені у розмірі 4,14 грн.

У зв'язку із зазначеним, станом на квітень 2013 року в картці особового рахунку за позивачем числиться недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 201,60 грн.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами, а тому відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню.

10.05.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим сформовано та направлено на адресу відповідача вимогу №ф1030 про сплату боргу у розмірі 201,60 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із вимогами про зобов'язання зарахувати на особовий рахунок позивача сплачені у 2010 році 180,60 грн. в рахунок платежів єдиного соціального внеску за 2011 рік, визнання протиправною та скасування рішення №183 від 13.03.2013 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 18,02 грн. та нарахування пені в розмірі 4,14 грн. Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.03.2013 року у справі №801/1771/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим позовні вимоги у зазначеній частині задоволено, рішення набрало законної сили 10.09.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, борг позивача у розмірі 201,60 грн., на підставі якого виставлена оскаржувана вимога, відсутній та виник внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування вимоги №ф1030 від 10.05.2013 року про сплату боргу в розмірі 201,60 грн. є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про залишення без змін вимоги №ф1030 від 10.05.2013 року про сплату боргу, суд зазначає таке.

Завдання адміністративного судочинства обумовлені головним обов'язком держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 3 Конституції України).

До завдань адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України віднесений захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із критеріїв, встановлений ч.3 ст.2 КАС України для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Судом встановлено, що позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим та у подальшому до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим із заявами про узгодження вимоги про сплату боргу з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2013 року у справі №801/1771/13-а, рішеннями від 20.05.2013 року, 03.06.2013 року скарги позивача залишено без задоволення.

Суд зазначає, що вказані рішення визначають позицію органів Пенсійного фонду України щодо факту наявності у позивача боргу, проте не створюють жодних правових наслідків для позивача щодо його сплати.

Більш того, рішення відповідачів за наслідками розгляду скарг позивача приймаються відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, на підставі дискреційних повноважень, а відтак скасування таких рішень є фактично втручання у власні дискреційні повноваження владного суб'єкта.

Також суд зазначає, що позивач звернувшись до відповідачів зі скаргами на вимогу №ф1030 від 10.05.2013р. фактично скористувався своїм правом на адміністративне оскарження рішень суб'єкта владних повноважень. Такий спосіб захисту прав позивача кореспондує із обов'язком суб'єкта владних повноважень розглянути відповідну скаргу та прийняти за результатом її розгляду відповідне рішення, що у даному випадку і було зроблено відповідачами.

Оскільки обов'язок щодо сплати боргу породжує саме вимога про сплату боргу, а тому належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваної вимоги, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування рішень відповідачів, прийнятих за результатами розгляду скарг позивача, слід відмовити.

Щодо стягнення з управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим збитків у розмірі 45,10 грн. та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що понесенні ним збитки у вигляді поштових витрат на подання скарг до пенсійного фонду та позову до суду є матеріальною шкодою, яка завдана незаконними діями відповідачів у зв'язку із чим її належить стягнути з останніх.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичний особі незаконним рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійснені ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 р. шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б однієї з обов'язкових складових відповідальності за заподіяння шкоди взагалі виключає її настання.

Позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено причинний зв'язок між понесеною шкодою у сумі 45,10 грн. та діями відповідача. Фактично, позивач скористався своїм правом на захист своїх прав та оскаржив рішення відповідача спочатку в адміністративному порядку, а згодом до суду внаслідок чого отримував послуги поштового зв'язку. Тобто, витрати позивача на отримані ним послуги поштового зв'язку є наслідком того, що позивач скористався своїм правом на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, а не є безпосереднім наслідком прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд України у пункті 5 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

До позову не додані належні доказі, які б підтверджували перенесені позивачем моральні чи фізичні страждання.

В силу викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.11.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 26.11.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим №ф1030 від 10.05.2013 року про сплату боргу в розмірі 201,60 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.