Рішення № 35764990, 29.11.2013, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 427/4652/13-ц

Провадження № 2/427/1804/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2013 року

Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,

При секретарі Гойдіній Я.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Східна вугільна компанія» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.06.2013 року звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 30.04.2013 року він звільнився від відповідача в звязку з порушенням останнім законодавства про працю. На момент звільнення, відповідач, всупереч вимогам ст. 116 КЗПП України, не здійснив з ним остаточного розрахунку, внаслідок чого йому були не виплачені заробітна плата за березень 2013 року в розмірі 2797.26 гр. та квітень 2013 року в розмірі 29201.59 гр., а всього 31998.85 гр., в звязку з чим, на підставі ст. 117 КЗПП України, відповідач зобовязаний сплатити йому середній заробіток за весь час остаточного розрахунку, виходячи з середньомісячного заробітку, розрахованого за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, в розмірі 6704 гр. 53 коп., що з моменту звільнення на момент предявлення позову становить 9311.85 гр.

Під час розгляду справи у судовому засіданні, представник позивача неодноразово збільшував розмір позовних вимог, остаточно, станом на 29.11.2013 року вимагаючи стягнення на користь позивача середнього заробітку за період з травня 2013 року по листопад 2013 року включно в розмірі 50 063.16 гр., виходячи з середньомісячного заробітку, обчисленого з заробітної плати за січень 2013 року в розмірі 7385.69 гр. та за лютий 2013 року в розмірі 6918.07 гр., який становить 7151.88 гр.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні, при цьому уточнив, що відповідач з ним остаточно розрахувався 13.06.2013 року, але при цьому не виплатив середній заробіток на момент остаточного розрахунку, а тому і після цього зобовязаний сплачувати середній заробіток на несплачений середній заробіток.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, вважаючи, що його середньоденний заробіток, розрахованій з заробітної плати за березень та квітень 2013 року, становить 229.65 гр. При цьому, відповідно до ПКМУ № 100 від 08.02.1995 року, до розрахунку повинні бути включені основна заробітна плата, винагорода за вислугу років, оплата вечірніх та нічних годин роботи, винагорода за вислугу років, та не враховуються простій не з вини працівника, лікарняні, компенсація за невикористані дні відпустки та вихідна допомога при звільненні. Вважає, що затримка остаточного розрахунку склала 28 робочих днів, з яких 19 днів в травні та 9 днів в червні 2013 року, оскільки з позивачем 13.06.2013 року було проведено остаточний розрахунок, що в сумарному вигляді становить 6 430.20 гр.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи на надані докази, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з відповідачем перебував у трудових відносинах, та 30.04.2013 року, на підставі наказу № 43-к від 30.04.2013 року звільнився за власним бажанням, відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗПП України. На момент його звільнення, залишалася не виплаченою заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за березень 2013 року в розмірі 2797.26 гр. та за квітень 2013 року в розмірі 29 201.59 гр. ( а.с. 7-9). Як убачається з виписки по карточному рахунку № 26252975532412, користувачем якої є позивач, зазначені суми заборгованості були зараховані відповідачем на його рахунок 13.06.2013 року ( а.с. 37), чого не заперечує представник позивача в судовому засіданні.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виник спір із приводу порушення відповідачем законодавства про оплату праці з передбачених ст.ст. 116, 117 КЗПП України підстав.

Відповідно із ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗПП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗПП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗПП України. При цьому визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку щодо обовязку відповідача виплатити середній заробіток позивачу з моменту його звільнення, тобто з 01.05.2013 року до 13.06.2013 року, тобто на момент виплати остаточного розрахунку, що становить 19 робочих днів у травні 2013 року та 9 робочих днів у червні 2013 року, а всього 28 робочих днів.

Обчислення середнього заробітку для визначення суми, яка підлягає стягненню, слід здійснювати в порядку, визначеному ПКМУ № 100 від 08.02.1995 року. Відповідно до п. 2 якого, виходячи з виплат за

останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто за березень та квітень 2013 року. З урахуванням вимог п. 4 Порядку…, до розрахунку не включаються простій не з вини працівника, лікарняні, компенсація за невикористані дні відпустки та вихідна допомога при звільненні. У звязку з чим до розрахунку береться заробіток за 5 днів в березні в розмірі 1375.69 гр. та за 11 днів в квітні в розмірі 2298.63 гр., виходячи з яких середньоденний заробіток становить: (1375.69 гр. + 2298.63 гр.) : ( 5+ 11) = 229 .65 гр.

Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, тобто за 28 днів становить:

229.65 гр. х 28 дн. = 6430.20 гр., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому суд не погоджується з представником позивача щодо заміни зазначених місяців на інші, в звязку з тим, що позивач не працював в цей час повні місяці, оскільки, відповідно пунктів 3, 8 Порядку…, виплати які не зараховуються при обчисленні середнього заробітку, виключаються з заробітної плати, а не замінюються на інші місяці, а середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин). Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат

за попередні два місяці роботи лише в разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку с 01.05.2013 року по 13.06.2013 року в розмірі 6430.20 гр.

При цьому суд враховує розяснення, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю», що при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки в порівнянні з середнім заробітком та іншими обставинами.

Суд не погоджується з вимогами представника позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку вже після здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем, оскільки, відповідно до ст. 117 КЗПП України, такий обовязок на роботодавця покладається лише до проведення остаточного розрахунку. З позовних вимог позивача убачається, що ним фактично нараховується середній заробіток на невиплачений середній заробіток, який не входив до сум, належних працівникові по момент звільнення.

В звязку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору, його, на підставі ст.. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 229.40 гр.

На підставі ст.116, 117 КЗПП України, керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ « Східна вугільна компанія» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Східна вугільна компанія», р\р 26003962499018 в ПАТ «ПУМБ», м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 32727602, ІПН 327276012137, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 6430 гр. 20 коп. та на користь держави стягнути судовий збір в розмірі 229 гр. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Мотивована частина рішення буде виготовлена 4 грудня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набуває чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде апеляційна скарга на нього.

Суддя Т.Г.Маркова.