Рішення № 35763634, 26.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/11214/2012

Провадження № 2/344/1144/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

26 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк І.П.

секретаря Максимів Н.С.

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання його батьківства по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_4, внісши відповідні записи у свідоцтво про народження та в актовий запис про народження, а також про стягнення із відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 усіх видів його доходу.

Позов обґрунтований тим, що позивач мала інтимні стосунки із гр. ОСОБА_3. На час одруження з гр. ОСОБА_6 вона перебувала на 6-му місяці вагітності. 07.02.2007року вона народила сина ОСОБА_5, який насправді є сином від ОСОБА_3, який заперечує свою причетність до батьківства.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали із мотивів, наведених в позові, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що стверджують поштові повідомлення про вручення судових повісток. Причини наявності суду не повідомлено. Так само від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. За вказаних обставин, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, надані суду на обґрунтування та заперечення позовних вимог, всебічно та повно дослідивши таким чином обставини даної справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено наступне.

04.11.2006ролку позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 На час одруження позивач перебувала на 6-му місяці вагітності, що підтверджується лікарським заключенням (а.с. 7).

07.02.2007року у ОСОБА_1 народився сина ОСОБА_5, батьком якого зі слів позивача записано ОСОБА_8 ( а.с. 5).

Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розірвано 06.11.2008 року (а.с.6).

Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15.05.2006 № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК).

Згідно ч. 3 ст. 128 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Ухвалою суду від 20.08.2012 року було призначено по справі судово-генетичну експертизу на визначення кровного споріднення ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_8 однак в добровільному порядку відповідач надати біологічні зразки не погодився. Судом неодноразово застосовувались примусові приводу відповідача на проходження експертизи, однак він уникав контакту, категорично відмовлявся виходити зі своєї квартири. Жодних пояснень від нього із цього приводу не надійшло.

Таке ігнорування від проходження експертизи суд розцінює як свідоме ухилення від встановлення можливої причетності до батьківства та таке, що підтверджує сам факт батьківства.

П.9 зазначеної вище Постанови ПВСУ, у разі ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

За наведених обставин суд приходить до підстав, що позивач надала достатнього доводів щодо батьківства ОСОБА_3 щодо неповнолітнього ОСОБА_4.

Щодо позову в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, то в цій частині позов також підлягає до часткового задоволення, із врахуванням часу звернення до суду, із наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Про способи виконання обов'язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 12 цього ж закону встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За приписами ч.2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

З урахуванням наведених положень та вимог заяви позивачки, суд дійшов висновку, що аліменти, підлягаючі стягненню з відповідача на утримання їх дитини слід визначити в розмірі 1/4 від всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує, що відповідачем не надано суду доказів про його матеріальне становище. Проте, відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання сина.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов слід задоволити та визначити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 від всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову, а тому стягнення аліментів розпочати з 19.07.2012року, а не із липня 2009року, як просить в позовній заяві позивач.

На підставі ст.ст. 256, 257, 258 ЦК України, Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 213-215, 224-227 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину задоволити частково.

Визнати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: 76000, АДРЕСА_1, інд. номер: НОМЕР_1) батьком ОСОБА_4, народженого 07.02.2007 року (актовий запис № 443 від 06.03.2007 року, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції) ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: 78200, АДРЕСА_2, інд. номер: НОМЕР_2).

Зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції внести зміни до актового запису № 443 від 06.03.2007 року про народження ОСОБА_4, вказавши в графі батько ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: 76000, АДРЕСА_1, інд. номер: НОМЕР_1), аліменти на користь позивачки ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: 78200, АДРЕСА_2, інд. номер: НОМЕР_2) на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 19 липня 2012р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: 76000, АДРЕСА_1, інд. номер: НОМЕР_1) на користь позивача ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: 78200, АДРЕСА_2, інд. номер: НОМЕР_2) витрати по сплаті судовому збору в розмірі 107,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: 76000, АДРЕСА_1, інд. номер: НОМЕР_1) в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 107 грн. 30 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя І.П. Ковалюк