Ухвала суду № 35757785, 27.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 2а-1313/12/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївській комбінат хлібопродуктів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року товариство звернулось з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.11 р. № 0000620040.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0000620040, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" судовий збір в сумі 1077,23 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 24.11.11 р. по 14.12.11 р. відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2011 р., про що складено Акт від 19.12.11 р. № 1017/40/00952114 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема в Акті перевірки відповідач вказав про порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, розділу V "Податку на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого було завищено податковий кредит у вересні 2011 року в сумі 107722,97 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 розділу V "Податку на додану вартість" Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2011 р. на суму 107722,97 грн.

Крім того, в Акті перевірки перевіряючі зазначили про відсутність поставок товарів, робіт, послуг від ПП "АВС-Гранд" за укладеними угодами, а тому були укладені без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого вони є нікчемними. Нікчемні правочини є недійсними в силу закону і не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правочини, вчинені позивачем та ПП "АВС-Гранд" були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є товарними, господарські операції були фактично здійснені.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Зазначаючи про вищевказані порушення, податковий орган виходив з того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ПП "АВС-Гранд", умови ведення цим підприємствам господарської діяльності та порушення, які ними допускались.

За змістом частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

На підставі частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Положення статей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, на думку податкового органу, внаслідок порушення контрагентом ПП "АВС-Гранд" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем на реалізацію товару на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту позивачем по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже , згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

За результатами перевірки та складеному Акту перевірки відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення від 27.12.11 р. № 0000620040, яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 107722,97 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало визнання податковим органом договору поставки від 29.09.11 р. № К-3/106 укладеного позивачем та ПП "АВС-Гранд", нікчемним, тобто таким, що не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю правочину. При цьому податковий орган прийшов до висновку щодо нікчемності угоди із зазначеним вище контрагентом по ланцюгу постачання до кінцевого вигодонабувача.

Слід відзначити, що такі висновки відповідача не підтверджені жодним законним способом (доказом), а є лише виключно припущеннями, оскільки зроблені в односторонньому порядку на підставі суб'єктивного та власного тлумачення норм цивільного законодавства. Такі дії є протизаконними і не можуть бути покладені в основу будь-яких рішень.

Висновки відповідача по Акту перевірки спростовуються матеріалами справи і позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а висновки відповідача суперечать діючому податковому законодавству України, виходячи з наступного.

Порядок, правила та підстави формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За таких обставин, податкова накладна, виписана продавцем товару (ПП "АВС-Гранд") надавала право позивачу на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Водночас реальність і товарність укладених правочинів між позивачем та ПП "АВС-Гранд" підтверджується:

1. Договором складського зберігання зерна від 11.08.11 р. № К-7/53, відповідно до якого ПП "АВС-Гранд" передало, а позивач прийняв на зберігання зерно пшениці в кількості 445,82 т.

На виконання зазначеного договору в період з 12 серпня - 12 вересня 2011 р. ПП "АВС-Гранд" за свій рахунок та власним транспортом доставило зерно пшениці та передало його на зберігання позивачу, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: ТТН серія 01АА № 761779 від 12.08.11 р. на 33,62 т. зерна; ТТН серія 01АА № 761755 від 12.08.11 р. на 34,01 т. зерна; ТТН серія 01АА № 761780 від 14.08.11 р. на 33,13 т. зерна; ТТН серія 01АА № 761758 від 30.08.11 р. на 42,37 т. зерна; ТТН серія 01АА № 756454 від 30.08.11 р. на 31,78 т. зерна; ТТН серія 01АА № 761768 від 30.08.11 р. на 31,66 т. зерна; ТТН серія 01АА № 756457 від 02.09.11 р. на 38,3 т. зерна; ТТН серія 01АА № 756477 від 06.09.11 р. на 31,93 т. зерна; ТТН серія 01АА № 755702 від 06.09.11 р. на 32,92 т. зерна; ТТН серія 01АА № 755707 від 09.09.11 р. на 33,85 т. зерна; ТТН серія 01АА № 755706 від 09.09.11 р. на 30,98 т. зерна; ТТН серія 01АА № 755708 від 11.09.11 р. на 35,35 т. зерна; ТТН серія 01АА № 755709 від 12.09.11 р. на 35,92 т. зерна.

В свою чергу прийняття позивачем зазначеного вище зерна підтверджується виданими на адресу ПП "АВС-Гранд" складськими квитанціями на зерно, які є документами суворої звітності та підтверджують оприбуткування отриманого ним зерна: № 665845 від 12.08.11 р. на 33,62 т. зерна; № 665844 від 12.08.11 р. на 34,01 т. зерна; № 665864 від 14.08.11 р. на 33,13 т. зерна; № 665956 від 30.08.11 р. на 42,37 т. зерна; № 665953 від 30.08.11 р. на 63,44 т. зерна; № 665969 від 02.09.11 р. на 38,3 т. зерна; № 665982 від 06.09.11 р. на 64,85 т. зерна; № 914001 від 09.09.11 р. на 64,83 т. зерна; № 914012 від 11.09.11 р. на 35,35 т. зерна; № 914029 від 12.09.11 р. на 35,92 т. зерна.

Відповідно до договору зберігання позивач надав ПП "АВС-Гранд" послуги з приймання, зберігання зерна пшениці та виписки складських квитанцій на зерно, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами на виконані послуги: № ЭЛ-01892 від 16.08.11 р., № ЭЛ-01926 від 31.08.11 р., № ЭЛ-01938 від 27.09.11 р., № ЭЛ-01943 від 30.09.11 р. та № ЭЛ-01970 від 31.10.11 р.

2. Договором переробки пшениці на двохсортний помел № К-6/49 від 26.09.11 р., відповідно якому ПП "АВС-Гранд" передало позивачу на переробку в борошно пшеницю у загальній кількості 309,14 т., яка знаходилась на зберіганні у останнього відповідно до раніше укладеному договору складського зберігання зерна № К-7/53 від 11.08.11 р.

Виконання позивачем послуг з переробки зерна пшениці підтверджується складеним та підписаним обома сторонами актом виконаних послуг № ЭЛ-01939 від 27.09.11 р.

3. Договором поставки № К-3/106 від 29.09.11 р., укладеним додатково до договору переробки пшениці на двохсортний помел № К-6/49 від 26.09.11 р., відповідно до якого позивач придбав у ПП "АВС-Гранд" борошно пшеничне, висівки, крупу манну та побічний продукт, отримані за договором переробки пшениці на двохсортний помел № К-6/49 від 26.09.11 р.

Відвантаження продавцем зазначеного вище товару на загальну суму 646 337,85 грн., з ПДВ, підтверджується виписаною ПП "АВС-Гранд" на адресу позивача видатковою накладною № 62909 від 29.09.11 р.

Отримання позивачем зазначеного вище товару підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачі від 29.09.11 р.

В свою чергу позивач здійснив оплату прийнятого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "АВС-Гранд" у загальній сумі 638978,4 грн., з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 3838 від 14.09.09 р., № 3927 від 19.09.11 р., № 3968 від 21.09.11 р. та № 4204 від 05.10.11 р. Залишок коштів у сумі 7359,45 грн. позивач відповідно до частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України провів як залік взаємних однорідних зобов'язань, строк виконання яких настав, що підтверджується акт взаємозаліку від 26.12.11 р.

В ході судового розгляду встановлено, що зазначені вище документи відповідають всім ознакам первинного документа, визначеним Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і це не спростовано відповідачем, а податкові накладні оформлені в повній відповідності до статті 201 Податкового кодексу України і жодних зауважень з боку посадових осіб податкової інспекції до наданих документів в Акті перевірки не міститься.

При цьому судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що правочини, вчинені позивачем та ПП "АВС-Гранд" були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є товарними, господарські операції були фактично здійснені, тому посилання відповідача на їх нікчемність є безпідставними.

Аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що ні законом, ні положеннями інших нормативно-правових актів не встановлено норм стосовно того, що податкова накладна яка виписана особою, що ухиляється від сплати податків, призводить до автоматичного виключення зі складу податкового кредиту покупця суми ПДВ, навіть при наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Існує лише одна підстава не включення покупцем сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ - це відсутність самої податкової накладної (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до вимог Податкового кодексу України платник податку може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у випадку, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно діючому законодавству України, зокрема податковому, сума податку на додану вартість, що включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті або відповідальність за несплату цього податку до бюджету, що кореспондується зі статтею 61 Конституції України відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, надавши документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо, а відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0001302201.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Миколаївській комбінат хлібопродуктів" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі № 2а-1313/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 02 грудня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян