Ухвала суду № 35757753, 26.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2079/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

позивач : не з'явився

відповідач (апелянт) : Чебан Володимир Ілліч

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 16038,75 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 16038,75 грн. (шістнадцять тисяч тридцять вісім гривень сімдесят п'ять копійок) на користь позивача. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач є суб'єктом господарювання з 16.03.2000 року, а з 06.03.2000 року взятий на облік як платник страхових внесків, а також є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Також, встановлено з матеріалів справи, що у відповідача працювали працівники, які мають право на пільгову пенсію за Списком №2: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що підтверджується копіями довідок, з яких вбачається наявність необхідних підстав та стажу роботи у працівників для призначення пільгових пенсій відповідно до п.п. "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Заборгованість в сумі 16038,75 грн. підтверджується розрахунком суми позову по відповідачу та розрахунками фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень - вересень 2013 року.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідачем не погашена та складає 16038,75 грн. Зазначена сума не була сплачена відповідачем самостійно у терміни передбачені п.п. 6.8 п.6 Інструкції, а тому визначається як сума страхових внесків, що своєчасно не сплачені страхувальником у визначені законодавством строки і вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону № 400/97-ВР) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

В абзаці 4 частини 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій передбачений Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004р. за № 64/8663 (далі Інструкція).

Відповідно до п.6.1 вказаної Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: - для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Пунктами 6.8, 6.9 Інструкції, передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно п. 6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Діюче законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов за яких у підприємств та організацій не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначені за Списками № 1 та № 2, законом не визначена залежність моменту виникнення права пенсійного фонду на відшкодування витрат від часу здійснення таких витрат, не встановлено обмежень щодо строку протягом якого УПФУ має право звертатися до суду із позовами про стягнення вказаних спірних витрат, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як всупереч вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і відповідної Інструкції, відповідач своєчасно, в добровільному порядку не відшкодував витрати на виплату та доставку пенсій особам, які мають право на пільгову пенсію.

Як вже встановлено відповідач діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і є відповідно до п. 2.1.1 вказаної Інструкції платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Проте, сума заборгованості не була сплачена відповідачем самостійно у терміни передбачені п.п. 6.8 п.6 Інструкції, а тому визначається як сума страхових внесків, що своєчасно не сплачені страхувальником у визначені законодавством строки і вважається простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою), що дає право органу Пенсійного фонду звернутися з позовом про стягнення даної недоїмки до суду відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV.

Такий, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про обов'язок відповідача відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1788-XII працівникам позивача за списком № 2, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, неодноразово висловленій у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 31 січня 2011 року № 21-69а10 та від 13 лютого 2012 року № 21-11а12.

Стосовно посилань відповідача про те, що які можуть бути вимоги до відповідача коли законом прямо визначено джерела та порядок відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплати пенсій особам, яким призначені відповідно пунктів, в, е, ж, ст. Закону України" Про пенсійне забезпечення" здійснюється до 01.01.2005 року за рахунок коштів пенсійного Фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок Державного бюджету України, колегія суддів вважає безпідставними, з наступних підстав.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-ХІІ.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду України в справі № 21-251а12 від 25.09.2012 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівці", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.