Постанова № 35757496, 28.11.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 листопада 2013 р. Справа № 802/4113/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

позивача: Ластовняк Т.А., Розгонюк Г.М.- представники за

довіреністю

відповідача: Лабунець Ю.В.- представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0005302201, №0005312201 та №0005322201 від 20.09.2013 року (а.с.13-15, т.1), винесені на підставі акту документальної планової виїзної перевірки №428/2201/31909523 від 6 вересня 2013 року (а.с.22-62, т.1), протиправні, винесені з порушенням вимог чинного законодавства та такі, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.183-186, т.1). Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Також, в судовому засіданні 07.11.2013р. було допитано в якості свідка ОСОБА_4, головного державного податкового ревізора-інспектора Вінницької ОДПІ, яка здійснювала перевірку. Свідок пояснила, що порушення зазначені нею в акті перевірки в дійсності мали місце.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 19 лютого 2002 року.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що основним видом діяльності ТОВ "Зерносвіт" є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Зерносвіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами вказаної перевірки був складений акт №428/2201/31909523 від 06.09.2013 року. Відповідно до п.1 акту перевірка проводилась з 19.07.2013 року по 30.08.2012 року. Термін перевірки було подовжено згідно наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 15.08.2013 року №228 на десять робочих днів.

Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення:

1. пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся всього у сумі 145 844 грн., у тому числі:

- 1 квартал 2012 року в сумі 1452грн.;

- 2 квартал 2012 року в сумі 633 грн.;

- 3 квартал 2012 року в сумі 129017 грн.;

- 4 квартал 2012 року в сумі 14742 грн.

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (ряд.19) за грудень 2012 року в сумі 31573 грн. та занижено податок на додану вартість всього в сумі 379277 грн., в т.ч.:

- за січень 2012 року в сумі 40787 грн.;

- за лютий 2012 року в сумі 21640 грн.;

- за квітень 2012 року в сумі 64974 грн.;

- за травень 2012 року в сумі 12664 грн.;

- за липень 2012 року в сумі 103245 грн.;

- за серпень 2012 року в сумі 680 грн.;

- за вересень 2012 року в сумі 460 грн.;

- за жовтень 2012 року в сумі 13020 грн.;

- за листопад 2012 року в сумі 560 грн.;

- за грудень 2012 року в сумі 34660 грн.

3. пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого нарахована пеня за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 1802,00грн.

На підставі акту перевірки №428/2201/31909523 від 06.09.2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області винесені податкові повідомлення-рішення №0005322201 від 20.09.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 31573,00 грн.; №0005302201 від 20.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок на прибуток підприємств приватної форми власності за основним платежем на 145844,00 грн. та за штрафними санкціями на 36461,00 грн.; №0005312201 від 20.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 379277,00 грн. та за штрафними санкціями на 94819,00 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

В акті зазначається, що відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "Зерносвіт", станом на 01.01.2012 року по ФОП ОСОБА_5 рахується кредиторська заборгованість по якій минув термін позовної давності, а саме по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 610969,00 грн., яка виникла 07.07.2009 року за отриманий але не оплачений товар. Підприємством не включено до складу "Інші доходи" (ряд.03 декларації з податку на прибуток підприємства) суму безнадійної кредиторської заборгованості за отриманими, але не оплаченими товарами, по якій минув строк позовної давності за 3-й квартал 2012 року в сумі 610969,00 грн.

Згідно з п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість (як дебіторська, так і кредиторська) - заборгованість, що відповідає одній із таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ до складу інших доходів платника податку включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою та згідно з вимогами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Кодексу включається до складу інших доходів.

Таким чином, в порушення ст. 135 Податкового кодексу України ТОВ «Зерносвіт» не включено до складу інших доходів суму простроченої кредиторської заборгованості у сумі 610969 грн. за 3 квартал 2012 року.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Слід відзначити, що відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Між ТОВ «Зерносвіт» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір поставки пшениці №01/01-08 від 01.01.2008 року (а.с.83, т.1). В пп.3.3 п.3 вказаного договору Покупець здійснює оплату вартості товару на розрахунковий рахунок Продавця до 01.01.2013року.

Пунктом 7 Договору передбачено, що всі суперечки, які можуть виникнути із дійсного Договору чи його приводу, Сторони будуть намагатися вирішити шляхом переговорів, у разі, якщо Сторони не дійдуть згоди щодо спірного питання шляхом переговорів, то суперечка буде розглядатися в судовому порядку.

Крім того, ст.259 Цивільного кодексу України передбачено, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (пп.7.2 п.7 Договору - сторони домовились, що строк позовної давності по зобов'язанням сторін складає 10 років.

Таким чином, висновок, що в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України ТОВ «Зерносвіт» не включено до складу інших доходів суму простроченої кредиторської заборгованості у сумі 610969,00 грн. за 3 квартал 2012 року є незаконним та безпідставним, оскільки строк позовної давності у взаємовідносинах з постачальником не сплинув.

Щодо порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: по операціям з придбання борошна у ФОП ОСОБА_6 та запасних частин у ПП НВП "Фотон".

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_6 та ПП НВП "Фотон", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Так, на підставі усної домовленості ФОП ОСОБА_6 зобов'язується передати у власність, а ТОВ "Зерносвіт" прийняти та оплати борошно 1 гатунку.

На виконання вказаних умов ФОП ОСОБА_6 передав товар (борошно) ТОВ "Зерносвіт", а останній прийняв, що підтверджується накладними та податковими накладними (а.с.90-93, т.1).

В акті перевірки відповідач посилається на відсутність документів, які підтверджують факт доставки (переміщення) товару.

Суд спростовує дане посилання відповідача, так як, представником позивача до суду надано товарно-транспортні накладні (а.с.94, зворотній бік-95, т.1).

Оскільки, включення до витрат собівартості товарів виникає під час реалізації товарів, а товар (борошно) не було реалізоване та станом на 31.12.2012 року обліковувалось на рахунку 281 "Товари".

Суд критично відноситься до посилань відповідача на акт Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області від 16.11.2012 року №331/22-10/23233534 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Фотон", в якому зазначено, що на балансі ПП НВП "Фотон" обліковувалася комп'ютерна техніка, транспортні засоби, офісні та складські приміщення на балансі підприємства не обліковуються.

Оскільки контрагентами ПП НВП "Фотон" та їх постачальники фактично не здійснювали операції з продажу запчастин до сільськогосподарської техніки, отримання запчастин позивачем від останніх не є можливим.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП НВП "Фотон" господарські відносини тривали без укладення договору у письмовій формі відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України та розрахунки здійснювалися на умовах поставки товару з послідуючою оплатою видаткових накладних.

На виконання вказаних умов ПП НВП "Фотон" передано товар ТОВ "Зерносвіт" по податковим накладним та одержання товару підтверджується видатковими накладними (а.с.101-114, т.1) та рахунками-фактур (а.с.16-21, т.2).

Крім того, в матеріалах справи містяться акти списання ТМЦ та акт приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих об'єктів, що підтверджує використання вказаних запчастин для ремонту борошномельного комплексу та підтримання його в справному стані (а.с.115-121,т.1).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час, коли відповідачем зроблено висновок про імітування операції на підставі акта Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області від 16.11.2012 року №331/22-10/23233534 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Фотон".

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленості.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагента, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Відносно посилань податкового органу щодо нікчемності та недійсності укладених позивачем правочинів, слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу. Отже, вказані обставини та долучені до матеріалів справи докази додатково підтверджують протилежність позицій відповідача.

Під час проведення перевірки ТОВ "Зерносвіт" ревізорами встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тобто ТОВ "Зерносвіт" не мало право на включення до податкового кредиту отриманих податкових накладних від ПП "Віта" у сумі 171333 грн., аргументуючи тим, що відсутні достовірні дані про походження даного товару, а саме згідно договору купівлі-продажу №0129-З від 10.01.2012 року не зазначено чи є дана продукція власно вироблена ПП "Віта" чи придбана у сільськогосподарського підприємства-виробника.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Віта" був укладений договір купівлі-продажу (пшениці) №0129-3 від 10.01.2012 року (а.с.129-132, т.1).

На виконання умов договору ПП "Віта" передано товар (пшеницю) ТОВ "Зерносвіт" по накладним, податковим накладним, (а.с.135-139, том 1).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка видана ПП "Віта" про те, що підприємство у 2012 році було платником фіксованого податку сільськогосподарського податку та пшениця, яка реалізована ТОВ "Зерносвіт" є продукцією власного виробництва, а також довідка видана Тиврівським відділенням Вінницької ОДПІ про те, що ПП "Віта" є платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2012 році.

Щодо порушення п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, тобто віднесено до складу податкового кредиту на підставі Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН) в податковому періоді наступному за періодом виписки податкової накладної, а саме до складу податкового кредиту за лютий 2012 року по ФГ "Слобідське" віднесено податкові накладні, які не включені до ЄРПН та аналогічно за грудень 2012 року по ФГ "Дзялів" та ТОВ "Агро-Астра" (а.с.153,172, т.10).

Суд не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Для захисту добросовісних платників податку, п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Враховуючи викладене, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України, які дають підстави для включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, висновки акту перевірки є необґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на його основі є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області № 0005302201, № 0005312201 та № 0005322201 від 20.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" судові витрати в сумі 2294 грн. 00 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна