Ухвала суду № 35756536, 04.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/7482/12 Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/6331/13 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 26 04.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

3 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 вересня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Астра Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 2 червня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 150103024070016-2 з додатками № 1,2, за яким відповідачу надано кредит в сумі 100 000 000 грн. зі сплатою процентної винагороди 7,9 % річних, комісійної винагороди за встановлення кредитного ліміту одноразово в розмірі 1,5 % від суми встановленого ліміту та комісію за невикористаний кредитний ліміт щомісячно із розрахунку 0,0137 % від суми невикористаного кредитного ліміту за день та з кінцевим терміном повернення 2 червня 2016 року. Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії з встановленим кредитним лімітом.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, цього ж дня між ПАТ «Астра Банк» та відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, згідно якого остання передала в іпотеку нежитлову будівлю (аптеку) АДРЕСА_1, загальною площею 217 кв.м, реєстраційний номер об'єкта 15291782, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Українською міською радою Обухівського району Київської області від 27 травня 2011 року.

Позивач вказав, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки. У зв'язку з чим ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 20 червня 2013 року складає 1 253 514,23 грн., що складається із 249 646,24 грн. - простроченої заборгованості по сплаті кредитних коштів; 750 000 грн. - строкова заборгованість по сплаті кредитних коштів; 209 009,13 грн. - прострочені відсотки за користування кредитними коштами; 9 314,50 грн. - строкові відсотки за користування кредитними коштами; 3,39 грн. - прострочена сплата комісії; 35 540,97 грн. - пеня за прострочення виконання зобов'язання, яку позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь шляхом звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на предмет іпотеки, а також понесенні судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 вересня 2013 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю (аптеку) АДРЕСА_1, загальною площею 217 кв.м, реєстраційний номер об'єкта 15291782, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Українською міською радою Обухівського району Київської області від 27 травня 2011 року, на користь ПАТ «Астра Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 150103024070016-2 від 2 червня 2011 року, яка станом на 20 червня 2013 року складає 1 253 514,23 грн., шляхом проведення продажу з прилюдних торгів, встановивши початкові ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач через представника за довіреністю ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 вказав, що суд допустив порушення норм процесуального права, які призвели до порушення прав відповідача та ухвалення незаконного рішення. Зазначав, що судом не перевірено і не з'ясовано суму заборгованості відповідача по сплаті кредитних коштів та відсотків за користування ними, не встановлено факту належності нерухомого майна відповідачу та моменту виникнення заборгованості і періоду нарахування пені. Крім того суд не дав належної оцінки долученої до матеріалів справи копії постанови Господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року про визнання боржника ФОП ОСОБА_1 банкрутом.

В свою чергу позивач надіслав до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в якій з підстав її необґрунтованості, просив відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, тому вважав за необхідне відновити порушені права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 2 червня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 150103024070016-2 з додатками № 1,2, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 100 000 000 грн. зі сплатою процентної винагороди 7,9 % річних, комісійної винагороди за встановлення кредитного ліміту одноразово в розмірі 1,5 % від суми встановленого ліміту та комісію за невикористаний кредитний ліміт щомісячно із розрахунку 0,0137 % від суми невикористаного кредитного ліміту за день та з кінцевим терміном повернення 2 червня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 2 червня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нежитлову будівлю (аптеку) АДРЕСА_1, загальною площею 217 кв.м, реєстраційний номер об'єкта 15291782, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Українською міською радою Обухівського району Київської області від 27 травня 2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Як убачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 150103024070016-2 від 2 червня 2011 року з додатками № 1,2, виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_1 у розмірі 100 000 000 грн., що також підтверджується заяви-анкети на отримання кредиту, а також копіями заяв на видачу готівки та меморіальних ордерів долучених до заперечення на апеляційну скаргу.

Проте позичальник починаючи з травня 2012 року почала порушувати умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, а липня 2012 року взагалі перестала забезпечувати своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 20 червня 2013 року у неї виникала заборгованість у розмірі 1 253 514,23 грн., що складається із 249 646,24 грн. - простроченої заборгованості по сплаті кредитних коштів; 750 000 грн. - строкової заборгованості по сплаті кредитних коштів; 209 009,13 грн. - прострочених відсотків за користування кредитними коштами; 9 314,50 грн. - строкових відсотків за користування кредитними коштами; 3,39 грн. - простроченої сплати комісії; 35 540,97 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання, що підтверджується уточнений розрахунком заборгованості поданим представником позивача в ході розгляду справи.

Судова колегія погоджується із зазначеними розрахунками, вони грунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами справи, при цьому даний порядок нарахування узгоджується із ст. 549 ЦК України та порядком, передбаченим кредитним договором № 150103024070016-2 від 2 червня 2011 року з додатками № 1,2.

Пунктом 3.2.5. кредитного договору визначено, що у разі несплати позичальником чергового платежу або його частини, згідно п.п. 2.5 - 2.8 цього договору, протягом одного календарного місяця, або іншого істотного порушення цього договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів за користування ними, комісій та інших платежів, передбачених цих договором. В цьому випадку, позичальник зобовязуєжться протягом тридцяти календарних днів з дня одержання відповідного повідомлення з вимогою від банку повернути отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування ним з урахуванням штрафних санкцій.

У випадку невиконання позичальником в строк цього зобов'язання, наступний робочий день, що слідує за днем закінчення встановленого строку для добровільного виконання позичальником цього зобов'язання, вважається початком періоду примусового стягнення боргу в повному обсязі враховуючи штрафні санкції за весь період прострочення. В цьому разі кредитор вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення стягнення до суду на кошти або майно позичальника в порядку, передбаченим законодавством.

У зв'язку з чим 24 травня 2012 року позивачем на відомі йому адреси відповідача було направлено листи-вимоги № 5302-В та 5303-В про досудове врегулювання спору, на яку відповідач не відреагувала жодним чином.

У відповідності до п.5.2. кредитного договору, у разі прострочення відповідачем строків сплати платежу визначених п. 2.5.цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.11.3., 3.2.4., 3.2.5. кредитного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного сплаченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності положень ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Даній статті кореспондує ст. 12 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.12 іпотечного договору позивач набуває право стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки у випадках, встановлених Законом України «Про іпотеку» та/або неналежного виконання відповідачем кредитного договору, якщо кредит не буде погашений у термін, визначений кредитним договором, не сплачені в термін проценти та комісії, штрафні санкції і витрати пов'язані з його виконанням.

Крім того згідно ст. 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 ЦК Укарїни).

З урахуванням того, що ОСОБА_1 порушено зобов'язання за кредитним договором, а ПАТ «Астра Банк» вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам та пені, за рахунок предмета іпотеки, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог позивача, яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що за постановою Господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року боржника ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом, а відтак не може виконати зобов'язання, не приймаються до уваги колегії суддів як необгрунтовані, оскільки 10 вересня 2013 року Харківським апеляційним господарським судом вказана постанова суду скасована та провадження у справі припинено.

Посилання апелянта щодо неповноти та невідповідності розрахунку суми заборгованості умовам кредитного договору є надуманими та безпідставними, так при його аналізі не вбачається будь-яких недостовірних даних або арифметичних помилок, які не відповідають умовам кредитного договору.

Водночас посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що під час проголошення рішення суд допустив очевидні порушення процесуального права приймаються до уваги апеляційного суду, проте в силу вимог ч. 3 ст. 309 України вказані порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, адже це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому, в ході тривалого розгляду справи в суді першої інстанції, а також перегляді рішення а апеляційному порядку, будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову або ж належних доказів, які б спростовували висновки суду, відповідачем та його представником не надано.

За таких обставин докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: