Ухвала суду № 35756529, 04.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5906/13-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В. Провадження № 22-ц/780/6680/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В.Категорія 26 04.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

3 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 13 серпня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2609/0807/88-007 (договори про внесення змін та доповнень № 1, 2 від 17 червня 2009 року та № 3 від 17 червня 2010 року), за яким відповідачу надано кредит на споживчі цілі в сумі 100 000 дол. США зі сплатою 12,5 % та з кінцевим терміном повернення 13 серпня 2017 року, а також з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення платежів.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, цього ж дня між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого останній передав в іпотеку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з прилеглими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку загальною площею 0,2181 га, що розташована за вказаною адресою, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належали відповідачу на праві власності.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі укладеного з відповідачем. Разом з тим 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, за умовами якого до останнього переходить право вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі укладеного з відповідачем.

Позивач вказав, що АКБ «ТАС-Комерцбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, однак ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки. У зв'язку з чим ОСОБА_2 станом на 10 квітня 2013 року має заборгованість в розмірі 915 998,38 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь шляхом звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на предмет іпотеки, а також понесенні судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2013 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з прилеглими будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,2181 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належить в ОСОБА_2 на праві власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи»в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2609/0807/88-007 від 13 серпня 2007 року, яка станом на 10 квітня 2013 року складає 915 998,38 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкові ціну предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач через представника за довіреністю ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача вказав, що суд допустив порушення норм процесуального права, які призвели до порушення прав відповідача та ухвалення незаконного рішення. Зазначав про не врахування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, те що пеня має нараховуватися не за весь час дії договору, а лише за останній рік, а також, що передання права вимоги за іпотечним договором не мало місце при укладенні договорів факторингу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування в порядку і на умовах зазначених в кредитному договорі, тому вважав за необхідне відновити порушені права позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 серпня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2609/0807/88-007 (договори про внесення змін та доповнень № 1, 2 від 17 червня 2009 року та № 3 від 17 червня 2010 року).

За умовами вказаного кредитного договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в сумі 100 000 дол. США зі сплатою 12,5 % та з кінцевим терміном повернення 13 серпня 2017 року, а також з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення платежів, щомісячно до 10 числа місяця, а відповідач зобов'язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання в повному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 13 серпня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3792, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з прилеглими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку загальною площею 0,2181 га, що розташована за вказаною адресою, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, право власності відповідача на які підтверджується довідкою-характеристикою Бороспільського БТІ № 15496554 від 7 серпня 2007 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 215771.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі укладеного з відповідачем. Разом з тим 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, за умовами якого до останнього переходить право вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі укладеного з відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 2609/0807/88-007 від 13 серпня 2007 року виконав повністю, надавши кредит ОСОБА_2 у розмірі 100 000 дол. США, що підтверджується копією фіскального чеку та копією заяви-анкети на тримання кредиту.

Проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 10 квітня 2013 року у нього виникала заборгованість у розмірі 114 600,07 дол. США, що за курсом НБУ складає 915 998,38 грн., що з яких заборгованість за кредитом в сумі 85 442,45 дол. США, що за курсом НБУ складає 682 941,50 грн., по відсотках - 23 111, 72 грн. що за курсом НБУ складає 184 731,99 грн. та пені - 6 045,90 дол. США, що за курсом НБУ складає 48 324,99 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем.

Судова колегія погоджується із зазначеними розрахунками, вони грунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами справи, при цьому даний порядок нарахування узгоджується із ст. 549 ЦК України та порядком, передбаченим кредитним договором № 2609/0807/88-007 від 13 серпня 2007 року.

При порушенні встановлених кредитним договором строків погашення кредиту, процентів та платежів, відповідач згідно п.п. 8.1. кредитного договору зобов'язаний сплатити позивачу пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення такої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.9. кредитного договору визначено, що у випадку порушення умов, передбачених п. 5.1.9. цього договору або у випадках, в яких чинним законодавством (у тому числі у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку») передбачено право дострокової вимоги виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, та якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.1., цього договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору.

Згідно п. 5.1.6 позичальник зобов'язався, що при настанні подій, зазначених в п.п. 3.8., 3.9. цього договору, погасити заборгованість за кредитом і сплатити проценти у повному обсязі, а також пеню і штраф, згідно п. 8.1. даного договору.

Відповідно до п. 6.1.3 банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до чинного законодавства України та умов іпотечного договору у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

У зв'язку з чим 13 травня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про досудове врегулювання спору та/або добровільне виселення № мл S13.3/13, на яку відповідач не відреагував жодним чином.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності положень ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Даній статті кореспондує ст. 12 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Крім того згідно ст. 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 ЦК Укарїни).

З урахуванням того, що ОСОБА_2 порушено зобов'язання за кредитним договором, а ТОВ «Кредитні ініціативи» вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам та пені, за рахунок предмета іпотеки, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог позивача, яка правова норма підлягає застосуванню для правовідносин, що виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що передання права вимоги за іпотечним договором не мало місце при укладенні договорів факторингу не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки іпотечний договір є невід'ємним від основного кредитному договору, яким забезпечується виконання зобов'язань позичальника, тому при укладенні договору факторингу були передані права вимоги, в тому числі на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання щодо невідповідності розрахунку суми заборгованості умовам договору є безпідставними, так як при його аналізі не вбачається будь-яких недостовірних даних або арифметичних помилок, які не відповідають вимогам кредитного договору та закону.

Інші доводи, які спростовували б законність і обґрунтованість ухваленого судом заочного рішення апеляційна скарга не містить.

За таких обставин докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: