Рішення № 35755684, 25.11.2013, Вишгородський районний суд Київської області

25.11.2013 Справа № 363/3779/13-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - Рудюка О.Д.,

при секретарі Тлостюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Вишгорода цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач звернулися до суду з даним позовом, про визнання право власності за позивачем у порядку спадкуванні за заповітом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла 12.06.2012 року на спадкове майно, а саме, житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: с. Лютіж, вул. Миру, 18 Вишгородського району Київської області. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за життя мати склала на його ім'я заповіт, який зареєстрований за № 55 від 15.03.2000 року, яким все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося і взагалі, все те, буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла позивачу. Після смерті матері позивач звернувся до нотаріальної контори про видачу свідоцтва на право власності в порядку спадкуванні за заповітом, але державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок № 18 по вул. Миру в с. Лютіж, Вишгородського району Київської області. Також, позивач мотивує, що належність спірного будинку його покійній матері підтверджується технічним паспортом, будинковою книгою та довідкою-витягом з по господарської книги. Крім того, 29.01.1998 року виконавчим комітетом Лютіжської сільської ради було прийнято рішення про оформлення права власності на житловий будинок, а за яких обставин не було видано свідоцтво на право власності на ім'я матері позивачу невідомо. За таких обставин позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання представника не направив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в заяві до суду відповідач просив справу слухати без присутності представника.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по сутті, суд приходить до наступного.

12.06.2012 року померла ОСОБА_2, мати позивача (свідоцтво про смерть серія І-ОК № 247733 від 14.06.2013 року).

Спадкоємцями за заповітом, посвідченим секретарем Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_3 15.02.2000 року, зареєстрованим в реєстрі за № 55, є ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Після смерті ОСОБА_2, відкрився спадок у виді земельної ділянки розміром 0,0880га призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку та житловий будинок з надвірними будівлями, розташовані за адресою в с. Лютіж по вул. Миру, 18 Вишгородського району Київської області.

Як вбачається з копії спадкової справи наданою Вишгородською районною державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 527/2012 до майна померлої 12.06.2012 року ОСОБА_2І, була заведена за заявою ОСОБА_1 від 26.11.2012 року про прийняття спадщини.

Листом від 03.09.2013 року державним нотаріусом було розяснено позивачу про те, що видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 18 по вул. Миру в с. Лютіж Вишгородського району Київської області не є можливим, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на цей житловий будинок.

Як вбачається з копії рішення виконавчого комітету Лютізької сільської ради народних депутатів Вишгородського району Київської області № 7 від 29.01.1996 року, вирішено оформити право особистої власності за гр. ОСОБА_7, яка значиться головою господарства по погосподарській книзі сільської Ради, бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію вказаного житлового будинку і видати гр. ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на житловий будинок.

Відповідно з п. 1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, позивачем не надано належних доказів у розумінні ст. 58 ЦПК України про реєстрацію вище зазначеного житлового будинку за ОСОБА_2

Оскільки домоволодіння за адресою: с. Лютіж, вул. Миру, 18 Вишгородського району Київської області не має державної реєстрації право власності, то у ОСОБА_2 (спадкодавця) таке право за життя не виникло.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, виходячи з даної норми статті можна зробити висновок, що особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав. Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі.

Відповідно до вимог ст. 1 ЦПК України, згідно з якими завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та ст. 15 ЦПК України де також ідеться про компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, а саме у порядку цивільного судочинства суди розглядають «справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».

Тобто у вказаних статтях закріплений принцип «вільного волевиявлення» учасників цивільних правовідносин. Особи в цивільних правовідносинах вільні у своєму праві користуватися чи не користуватися своїми цивільними правами, а також наданими їм способами захисту таких прав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді цієї справи, суд розглядає в межах заявлених вимог і на підставі доказів (ст. 11 ЦПК України), але доказів які б вказували про порушення з боку кого-небудь прав свобод та інтересів, позивачем - не надано.

З огляду на викладене, суд не находить законних підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного ст.ст. 182, 1216, 1218 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 30, 60, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

в позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяО.Д. Рудюк