Рішення № 35754383, 25.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2013 р.Справа № 916/2427/13

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Шалапській М.О.

участю представників сторін:

Від прокуратури: Вигнанюк Т.Л. (за посвідченням№013414 від 03.12.2012 р.)

Від позивача Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості: Принц Н.М. (довіреність від 10.10.2013 р.); Незамаев В.А. (довіреність від 14.10.2013 р.);

Від відповідача Білгород-Дністровської МР: Чернокульський С.С.(довіреність №29/23 від 03.01.2013р.)

Від відповідача виконкому Білгород-Дністровської МР: Чернокульський С.С.(довіреність №29/23 від 03.01.2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості до Білгород-Дністровської міської ради, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно вартістю 113339,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 10.09.2013 р. заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, відповідно до прохальної частини якого просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради від 17.05.2012 р. №334-VI «Про внесення доповнення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського», рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 01.11.2012 р. №743 «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення,розташовані по вул. Пушкіна 32 в м. Білгород-Дністровському»; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ№704541 від 26.12.2012 р. на нежитлову будівлю за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна 32; визнати за державою в особі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна 32, вартістю 113339,00 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2013 р. суддею господарського суду Одеської області Зайцевим Ю.О. порушено провадження за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 14.10.2013 р. представником позивача надано додаткові письмові докази по справі (вх. ГСОО№30759/13), пояснення по справі з додатковими доказами (вх.ГСОО№30760/13 від 14.10.13р.)

18.10.2013 р. до господарського суду Одеської області на виконання вимог ухвали суду прокуратурою подано інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна 32 (вх. ГСО№31510/13).

В судовому засіданні 30.10.2013 р. відповідачем Білгород-Дністровською міською радою подано клопотання про припинення провадження по справі (вх. ГСОО №33065), в задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Також, 30.10.2013 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Білгород-Дністровська міська рада, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради заявлені позовні вимоги не визнають в повному обсязі та просять суд відмовити в задоволенні позову.

06.11.2013 р. за клопотанням відповідача до матеріалів справи залучено техпаспорт адміністративної будівлі по вул. Пушкінській 32 в м. Білгород-Дністровський, рішення Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 30.01.1992 р.

18.11.2013 р. позивачем надано відгук на відзив по справі (вх. ГСОО №35195/13) та додаткові письмові пояснення по справі (вх.ГСОО№35197/13).

25.11.2013 р. прокуратурою надано для залучення до матеріалів справи копію архівної справи №635 на 103 арк.

25.11.2013 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/2427/13.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку за скаргою Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості щодо незаконного привласнення балансового майна міськрайонного центру зайнятості.

Встановлено, що рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 17.05.2012 № 334-VI «Про внесення доповнення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського» доповнено перелік об'єктів майна комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського нежитловим приміщенням, розташованим по вул. Пушкіна, 32; передано нежитлові приміщення, розташовані по вул. Пушкіна, 32 на баланс виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 01.11.2012 №743 «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення, розташовані по вул. Пушкіна, 32 в м. Білгород-Дністровському», зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 20.12.2012 № 886, оформлено право власності територіальній громаді м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради на нежитлову будівлю, розташовану по вул. Пушкіна, 32 у м. Білгород-Дністровському.

Прокурор вважає вказані рішення Білгород-Дністровської міської ради та виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради є незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Так, рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 30.09.1987 № 910 надано дозвіл Білгород-Дністровському міському відділенню обласного бюро з працевлаштування населення проектування прибудови розміром 12,0 х 8,0 м. до існуючої будівлі по вул. Пушкіна, 32.

На підставі даного рішення Тираспольським будівельним трестом Мінбуду Молдавської РСР виготовлено проект адміністративної будівлі Білгород-Дністровського відділення Одеського бюро по працевлаштуванню.

15.03.1988 між Білгород-Дністровським міським відділенням обласного бюро з працевлаштування населення та Тираспольським будівельним трестом Мінбуду Молдавської РСР укладено прямий договір підряду на капітальне будівництво адміністративної будівлі загальною площею 279 м.кв.

04.02.1991 р. рішенням Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів за №151 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 31.01.1991 р.

18.02.1993 р. центр зайнятості отримав дозвіл на проектування двоповерхової прибудови розміром 9,0x6,0 до існуючої будівлі центру зайнятості по вул. Пушкіна, 32.

Головним архітектором міста було зроблено архітектурно - планувальне завдання від 01.03.1993р. та викопіювання з квартального плану міста.

Будівництво даної прибудови розміром 115,77 м.кв. фінансувалось за рахунок Одеського обласного центру зайнятості, що підтверджують укладені договори на будівництво, договори на виконання сантехнічних робіт (№6 від 25.01.1994), електрифікацію (№4 від 20.01.1994), помісячні довідки про вартість виконаних робіт та витрат, рахунки-фактури на будівельні матеріали №26 від 31.01.1994 р., №565 від 30.11.1993, №848 від 16.12.1993 р., №464 від 26.07.1993 р., платіжне доручення №10 від 25.01.1994 р. про сплату 2 836 832 00 крб за кирпич, акт взаємозвірки від 18.07.1994р., згідно з яким об'єм виконаних робіт складає 50 864 200крб.

Акт державної приймальної комісії про введення закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію підписано головою та членами даної комісії у липні 1995 року. (копія додається).

Позивач вказує, що Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості неодноразово звертався до Білгород-Дністровської міської ради з заявами про оформлення права власності на спірну будівлю (від 02.07.2007 № 1097/12/07, зі 24.09.2007 № 1620/12/04, від 25.03.2008 № 02/15-28-4193/1574, від 10.12.2012 № 6361/13/07), за результатами розгляду яких міською радою без зазначення конкретних підстав приймались рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Прокурор зазначає, що на даний час спірна будівля залишається на балансі у складі необоротних активів Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості, початкова вартість якої на 01.01.2013 складає 113339,00 грн.

Також, згідно листа Фонду державного майна України від 03.07.2013 № 10-15-5253 нерухоме державне майно за місцезнаходженням: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 32 перебуває на балансі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості.

Проте, проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 704541 від 26.12.2012, виданого відповідно до рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 886 від 20.12.2012 р., за територіальною громадою м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» 29.12.2012 проведено державну реєстрацію права власності на спірну будівлю, про що вчинено запис за №1050 у Книзі № 2.

Позивач, посилаючись на положення закону УРСР «Про власність» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 08.01.1991 року, Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» вказує, що будь-яких рішень уповноважених органів про передачу спірної будівлі до комунальної власності не приймалось, а отже, майно Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості за адресою: вул. Пушкіна, 32, м. Білгород-Дністровський, Одеської області на момент виникнення спірних правовідносин та по теперішній час перебуває у державній власності.

Таким чином Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості вважає, що рішення Білгород-Дністровської міської ради від 17.05.2012 №334 та рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 01.11.2012 №743, якими здійснено посилання на належність спірного майна до комунальної власності є юридично неспроможними, оскільки правових підстав для такого розмежування не існувало, акт передачі майна з державної власності до комунальної відсутній.

Відповідачі проти поданого позову заперечували, та в обґрунтування заперечень зазначили, що рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року за №266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" затверджено перелік державного майна, переданого у власність Одеської обласної ради народних депутатів, міст обласного підпорядкування та районів області. Відповідно до п. 31 зазначеного переліку, передається з державної у комунальну власність майновий комплекс виконкому міської ради народних депутатів та його відділів.

Відповідачі посилаються на рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних документів від 04.02.1991 р. № 151 "Об утверждении актов госкомисси по приемке и вводу в эскпуатацию пристройки админздания горисполкома по ул. Пушкина, 32", затверджено акт держкомісії по прийманню та введенню в експлуатацію прибудови до адмінбудівлі Білгород-Дністровського виконкому по ул. Пушкіна, 32.

Таким чином, саме на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 04.02.1991 р. № 151 було прийнято рішення Білгород-Дністровської міської ради від 17.05.2012 року № 334-VI "Про внесення доповнень до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський", яким доповнено перелік об'єктів майна комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський нежитловим приміщенням розташованим по вул. Пушкіна, 32, та передано зазначене нежитлове приміщення на баланс виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, та, як наслідок рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 01.11.2012 № 743 "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення, розташовані по вул. Пушкіна, 32 в м. Білгород-Дністровський", зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 20.12.2012 № 886, оформлено право власності за територіальною громадою м. Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради на нежитлову будівлю, розташовані по вул. Пушкіна, 32 у м. Білгороді-Дністровському.

Таким чином відповідачі вказують, що, нежитлова будівля по вул. Пушкіна, 32 в м. Білгород-Дністровський, Одеської області, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський з моменту розмежування державного майна та оформлено права власності якої відбулось на підставі оскаржувальних рішень.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом. В тому числі такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Стаття 2 ГПК України у випадках, встановлених законом, передбачає, що прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Але інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року за №3-рп/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з п. 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачити свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інш.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Таким чином прокуратура зазначає, що встановлені порушення норм чинного законодавства призвели до порушення майнових прав держави в особі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості, який забезпечує реалізацію завдань, пов'язаних із соціальним захистом населення від безробіття, сприянням громадянам у підборі підходящої роботи, наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, професійної орієнтації, наданням послуг роботодавцям щодо добору працівників та інформаційно-консультаційних послуг, а також реалізацією інших завдань, визначених законодавством у сфері зайнятості населення та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на території міста Білгород-Дністровського та у Білгород-Дністровського району Одеської області.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсними та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради від 17.05.2012 р. №334-VI «Про внесення доповнення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського», рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 01.11.2012 р. №743 «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення,розташовані по вул. Пушкіна 32 в м. Білгород-Дністровському»; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ№704541 від 26.12.2012 р. на нежитлову будівлю за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна 32; визнати за державою в особі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна 32, вартістю 113339,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Держкомпраці УРСР від 27.07.88 № 41 «Про створення госпрозрахункових центрів з працевлаштування, перенавчання та профорієнтації населення та бюро з працевлаштування населення» створені республіканський, обласні та міські госпрозрахункові центри з працевлаштування, перенавчання та профорієнтації населення.

Правонаступниками зазначених центрів відповідно до Закону УРСР «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 стали інспекції служби зайнятості.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 16.01.2013 № 19/2013 «Про Державну службу зайнятості України» Державна служба зайнятості України є правонаступником відповідних органів державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 1 Положення «Про Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості», затвердженого директором Одеського обласного центру зайнятості 23.08.2012, Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості є органом Державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у місті Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі Одеської області.

Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості, забезпечує реалізацію завдань, пов'язаних із соціальним захистом населення від безробіття, сприянням громадянам у підборі підходящої роботи, наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, професійної орієнтації, наданням послуг роботодавцям щодо добору працівників та інформаційно-консультаційних послуг, а також реалізацією інших завдань, визначених законодавством у сфері зайнятості населення та загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на території міста Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідно до ст. 31 Закону УРСР «Про власність» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Порядок розмежування майна державної та комунальної власності визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)».

Пунктом 1 Постанови встановлювалось, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

На підставі зазначеної постанови Одеською обласною радою народних депутатів прийнято рішення №266-XXI від 25.11.1991 р. «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст облавного підпорядкування та районів області»

Згідно з зазначеною постановою до комунальної власності увійшли об'єкти, перелічені у додатку №2, у якому будівлі обласних бюро з працевлаштування населення або їх правонаступників (як майно) відсутні.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 року встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» цей Закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України щодо нерухомого майна (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення).

Зазначені положення Конституції України кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За вимогами статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Так, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності забувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворені нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершенню будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийнята нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ст. 31 Закону УРСР «Про власність» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до ст. 7 Закону УРСР «Про власність» до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно Союзом РСР і Українською РСР, іншими суб'єктами, а також майно, яке створюється і купується місцевими Радами народних депутатів за рахунок належних їм коштів.

Місцеві Ради народних депутатів мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність, відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств (об'єднань), організацій і установ, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної власності, якщо вони мають особливе важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурню потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства.

Відповідно до п.3 Порядку передачі підприємств, об'єднань, організацій установ, будинків і споруд, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР віт 28.04.1980 р. за №285 (діяла до 26.06.1996) передача будинків і споруд провадиться міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР республіканськими місцевими державними органами - за рішеннями цих міністерств, державних комітетів, відомств СРСР, попередньо погодженими з Радою Міністрів відповідно союзної республіки (або, за її дорученням, з іншим державним органом республіки).

Відповідно до п.14 даної постанови підприємства, об'єднання й організації переведенні на повний господарський розрахунок і самофінансування, мають право передавати (продавати) будинки і споруди самостійно.

Відповідно до частин 5 і 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України щодо нерухомого майна (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення) на підставі акту приймання-передачі, з дати підписання якого виникає право власності.

Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

При цьому на час набуття чинності Законами УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 08.01.1991 року і «Про власність» від 15.04.1991 року спірне майно прибудови до адмінбудівлі виконкому знаходилось в державній власності, яка була єдиною державною власністю до набрання чинності цими законами.

Тому посилання на належність спірного майна до комунальної власності не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки правових підстав для такого розмежування не існувало, акт передачі майна з державної власності до комунальної відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 346 ЦК України обумовлено, що право власності може бути припинене крім випадків, передбачених частино 1 і в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідність до частин першої та другої статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що поняття комунальної власності в Україні введене Законом УРСР "Про власність", відповідно до статті 31 якого встановлено, що до державної власності в УРСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Отже, оспорювані рішення Білгород-Дністровської міської ради, виконкому Білгород-Дністровської міської ради є такими, що суперечать нормам законодавства України, прийняті не в межах повноважень та порушують майнові права держави, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно ст. ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості до Білгород-Дністровської міської ради, виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Білгород-Дністровської міської ради від 17.05.2012 р. №334-VI «Про внесення доповнення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського».

Скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради від 17.05.2012 р. №334-VI «Про внесення доповнення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського».

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 01.11.2012 р. №743 «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення, розташовані по вул. Пушкіна 32 в м. Білгород-Дністровському».

Скасувати рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 01.11.2012 р. №743 «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення,розташовані по вул. Пушкіна 32 в м. Білгород-Дністровському».

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ№704541 від 26.12.2012 р. на нежитлову будівлю за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна 32;

Визнати за державою в особі Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Дзержинського, буд 12, код ЄДРПОУ 20988545) право власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна буд. 32.

Стягнути з Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна 56, код ЄДРПОУ 26275763), виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна 56, код ЄДРПОУ 04056799) на користь Державного бюджету України на п/р 31210206783008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206 - судові витрати в сумі 4560 /чотири тисячі пят'сот шістдесят/ грн. 78 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 02.12.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.