Рішення № 35753781, 02.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р.Справа № 922/4753/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків про стягнення коштів за участю :

позивача - Рожкової С.Г.(№2621/090 від 02.09.2013 року)

відповідача - Ремінного В.І.(№946-2 від 18.12.2012 року)

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2013 року Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків, 8 967,79 грн. основного боргу, 782,64 грн. пені,165,41 грн. 3% річних, та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 15 П-БГ-18 від 11.02.2013 р. не виконав свої зобов'язання щодо оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 грудня 2013 року.

В судовому засіданні 02.12.2013 року представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2013 року та у поясненнях на позовну заяву (вх. № 44384 від 29.11.2013 року ) заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі .

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз", м. Харків, (позивач) та Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, м. Харків (відповідач) був укладений договір № 15 Т - ГБ- 18-2013/472 на розподіл природного газу (установам організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів), та додаткова угода №1/477 від 03.07.2013 року, яка є невід'ємною частиною цього договору .

У відповідності до умов договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку газу визначаються сторонами в додатку №2"Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання" цього договору. (Пункт 2.1. договору).

Пунктами 3.6., 3.9. договору сторонами передбачено, що обсяг протранспортованого газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування газу ГРМ , що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатку №2 "Пункти призначення з переліком комерційним вузлів обліку природного газу і газоспоживногообладнанняя" до цього договору. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством .

Відповідно до п. 5.5.,5.6. договору, оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах оплати платежами планового обсягу протягом місяця транспортування. Оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на підставі акту наданих послуг, підписаного належним чином, відповідно до ст.46 та ст.49 Бюджетного кодексу України. Оплата вартості послуг з транспортування газу ГРМ за цим договором здійснюється замовником виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок газорозподільчого підприємства .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачеві послуги в повному обсязі у січні - червні 2013 року, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу від 31.01.2013 року на суму 5 039,24 грн., від 15.03.2013 року на суму 2 956,65 грн., від 31.03.2013 року на суму 3 047,06 грн., від 30.04.2013 року на суму 861,36 грн., від 31.05.2013 року на суму 3,18 грн., від 30.06.2013 року на суму 9,18 грн. (а.с.18-23).

Відповідач природний газ отрииав, про що свідчить підпис його представника та печатка товариства на вищевказаних актах, але за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 8 967,79 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В судовому засіданні та у поясненнях на позовну заяву (вх.№44384 від 29.11.2013 року) відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 8 967,79 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 165,41 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 782,64 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується п. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (61002,м.Харків, вул.Артема,14, код ЄДРПОУ 38000054, р/р 35218001005149 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500, п/р 26005124944001 в ПАТ "КБ "Надра" м. Київ, МФО 380764) - основний борг в розмірі 8 967,79 грн., пеню в розмірі 782,64 грн., 3% річних в розмірі 165,41 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.12.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.